Із Миколи Некрасова

Розкішне ти, колосся заповітне
родимих нив, -
цвіте, росте, спіліє зе́рно житнє...
А я - зоскнів.

Я відданий спрадавна небесами
в полон гризот,
і хліб полів, упораних рабами,
не лізе в рот...

(2021)