Підливаю у чашу медово-солодкого трунку:
Спий до дна, мій коханий, це від смутку найкращі ліки!
Причащаю дарами п'янкого, як вічність, цілунку.
Терпнуть губи, коханий? – То благо! Цілую повіки.
Бо кохання, відомо, приходить лиш раз, та навіки!
Я міцне павутиння сплела для його порятунку.

19.11.2016