О, Нічко темна, одинока,
важка у тебе доля:
не бачиш сонечка святого,
сама блукаєш полем,

на місяць тихо задивившись,
плетеш лозу вербову,
перини зорям настеливши
співаєш колискову,

страхів дитячих надивившись,
сотаєш павутину,
слізьми вдовиними умившись,
дрімаєш коло тину...

Тривожна Нічко, неспокійна,
нелегка твоя доля.
Одна товаришка у тебе -
до хмар струнка Тополя.