Загубила тебе серед трав
десь у місті старого Лева,
На галявині джаз-лунав,
Натовп, дотик, липнева спека.

На вершинах наших Карпат
В поцілунку, в якому потреба.
У до болю знайомих рядках,
Ти застряг в павутині І-нету.

Загубила тебе у ріці,
Під водою за течією.
Квітнем місяцем обіймав,
Та поплив ти кудись без мене.

У піснях ти щоразу зникав,
То мажорним ти був, то мінорним
Я б озвучила твої чесноти,
Не змогла підібрати ноти.

Заблукав думками в мені
Словом болю, яке чути в тиші.
Загубила тебе у віршах
Не знайшла у житті більше.

В лабіринтах чумної війни
чи твоєї, чи громадянської,
Ти кричав: "Допоможи!",
Всі навколо були пропащими.

Загубила тебе між чужими
іменами та перехрестями,
висновками, дивними жінками,
у торнадо і між пожежами.

Розчинився променистим ефіром,
Десь на піках життєвої рими?
Між минулим і світлими мріями,
Кожним спогадом, що загубила.

Не боялась, тепер боюсь,
Як не буде спільної мрії.
Серце вже не помічник.
Що, як тебе не зустріну?