Була би істина, та де її узяти,
    Коли тут кожен сам про себе гомонить?
    Он сидить сонетяр і хвалиться щомить.
Хто не вклонивсь до ніг, нехай будуть прокляті!

    А там професор наш, до слави має хіть.
Він критикам дурним розумні зичить мати;
Скажіть най щось йому – закине всіх за ґрати.
    Аби ж авторитет! Бо правда – тьма та гидь.

Не згоден я з таким! Є дійсне щось у світі.
    Покиньмо пустощі та разом працювать,
А суперечки нам – лиш Аріадни ниті.

    «Яка наївність – гах! Закрить в одній з палат;
Його сорочкою ви руки пов’яжіте.
    Такий нам утопіст ні трішечки не брат».