'Кінець Древності'


Частина IІІ: 'Сходини Сходу'

Художник - Девід Робертс

Глава 2. ХАРЕМХУ (ВЕЛИКИЙ СФІНКС)

1
...Коли на заході сідаєш Ти
повзе землею тьма, подібна смерті,
вилазять з лігвищ хижаки та гади.
Коли на сході знову повстаєш,
женеш пітьму - уся земля святкує.

Від променів Твоїх животворящих
рослини оживають на полях,
птахи летять із гнізд, щебечуть радо
Тобі хвалу. Твоє Сяяння входить
у вод глибінь і на річній поверхні
плескають риби. Збуджені зі сну
здіймають люди руки ввись, до Тебе -
беруться за роботу... - жрець простяг
у напрямку ранкового світила
в молитві руки і продовжив далі,
спостерігаючи за тим, як учень
повторює за ним слова і рухи.

І учень Са старається, його
хвилюють нові почуття, у грудях
у нього в’ється гордості росток.

2
Коліна їхні відчувають твердь
дощок і шурхотіння вод під ними.
Півсонні веслярі раз по раз зводять
лискучі зеленавобокі весла
й на диво одночасно, тихим плеском,
занурюють їх в Річку і штовхають.

По різні боки корабля пливуть
ліниві пасма хвиль, які позаду
гойдають царства прибережних плавнів,
а з ними і рясний пташиний світ.

Розкинувшись, мов крила птаха Гора ,
попереду неквапно плинуть царські,
товаром не обтяжені човни.

Флотилія, яка ще до світанку
покинула свою нічну стоянку.
поволі наближається до Ону.

3
Легенький вітер. Чисте небо. Жар
скоріше натякає на майбутній
і ще не дошкуляє. Са і жрець,
заглиблені в звертання молитовні,
неначе ідоли в накидках білих
поблизу стернового на кормі
завмерли, відпустивши душі в мандри.

Сандал, в барвистих шатах, гостроверхій
шкіряній шапці ходить біля щогли -
готовий вже до прибуття, щоб зразу
податися у торгівельних справах.

Глядить, то на повільний рух
квітучого зеленого ландшафту,
то на величчя пірамід позаду.
Пригадує вчорашній певно вечір,
коли, опісля дня в дорозі, стали
якраз навпроти них для відпочинку.

4
Гробниці Хуфу, Хафра, Менкаура -
вмістилище відлічених часів,
божественні сторожові пустелі.

Ввібрали в себе Ка царів спочатку,
затим і Ка підвладного народу,
що вибудував так й собі спасіння.

Для більшості, укупі з Ха-рем-ху
гробниці царські - пильні охоронці
покою й благоденства краю Кемет.

Для інших - ці будови більш значимі.

5
Дбайливо вичищені при гіксосах
од зайвого обтяжливого вмісту
похованих незчисленних багатств -
вони не втратили своєї суті,
не втратили закладеного змісту
і величі - скоріше навпаки.

Осліплюючи білістю поверхні
дорогоцінних мармурових плит,
безмірно піднеслись над кам'яним
пустелі горизонтом.
                       Вечір, Річка -
учора все здавалося несправжнім
перед вечірнім сяянням Гробниць.

Немов таємні двері з того світу
відкрилися і висвітлили цінність,
вагу сьогоднішньої миті перед
очікувальним Вічності Лицем.

6
Раі згадав Сандалове обличчя,
коли той прислухався до балачок
двох царських справників біля багаття.

Ті стверджували, що якби жерці
були не проти, в деяких місцях
не шкодило б добряче пошукати.
Звичайно, не могили, а забуті,
піском засипані міста і села.

Тоді ні війни не потрібні, ні
така украй виснажлива робота
народу Кемет. Бо, мовляв, коли
тому літ сорок узялись копати,
відразу наштовхнулись на скарби -
на Ха-рем-ху і храм, що перед ним.

Це ж пустеля, а суцільний скарб,
прихований для завтрашнього дня.
За тисячі і тисячі років
незчисленні багатства назбирались -
бери і з розумом використовуй!

Затим пішли уточнення про місце,
потрібну кількість інструменту, люду,
і суперечка про використання
усього знайденого.
                        Видно спір
двох справників при цьому досягнув
вершини, за якою була прірва,
бо від сусіднього багаття стали
випитувати, що вони знайшли,
й куди везуть віднайдені скарби.

Це пристрасті відразу остудило.

7
Раі, спостерігаючи те дійство,
розважливо мовчав. Бо, як не дивно,
і серед дурнів, і між мудреців
чомусь найкраще за усе мовчати.

Хоча з невігласами важче, їм
кортить сказати про важливі речі,
в той час, як гріх повчати, наставляти
того, хто мудрості не прагне зовсім.

Для вчитись небажаючих знання
приносять шкоду - внутрішній протест
переростає з суперечки в лайку,
в образу, і спокусу зла - донос.

А до пустих розмов неприєднання
простіше пояснити незнанням
і бути визнаним за це смішним,
невмілим, недалеким, що, напевно,
є значно кращим наслідків печальних.

8
Ханаанянин, судячи з обличчя,
вважав мудрішим пильно дослухатись
до розсипу "великих таємниць".
І старанно розпалював балачку
удаваним захопленням своїм.

Раі про себе визнав, що в той вечір
багаття із усім своїм теплом,
мигтінням, хтивим пожиранням древа,
було всього лиш відблиском вогню,
який палав од жадоби багатств.

Хоча останнє не торкалось всіх.

Хто пристрастей залишив Світ позаду,
навряд чи зацікавиться скарбами.

9
Та жрець був певен, різні почуття
отримала людина неспроста.

Блаженство, щастя - в осяганні цілі.

А найгостріші прояви повинні
у почуттях з'являтись при відході
від істинного шляху, як сигнал,
як крик, як біль, як сильний владний дотик,
що заблукалих поверта назад.

І добре як нема чуттєвих бур.

У всіх сказаннях, що дійшли здавен,
творінням основним була людина -
не плем’я, не громада. Значить перше,
найголовніше, в кожного в нутрі,
а все, належне багатьом, вторинне?

А значить, врівноважені ледь чутним
і ззовні майже непримітним впливом,
що чітко промовляє із нутра,
Ті, що пізнали Правду, є на вірній,
призначеній для сходження дорозі?

10
В дорозі...
               І Раі під суперечку
пригадував давно минулі дні,
коли опісля вивчення у Оні
до Уасету плив - навчатись в Храмі.

Якраз тоді піски і розривали...

Четвертий з тих, хто був зачатий з Тотом,
оточенню своєму сповістив
про неприємний, і вже вкотре! сон,
в якому до царя являвся бог
і мовив, що засипаний пісками.

Загадку вирішив верховний жрець
і настоятель храму Тота в Оні -
що сталося в останні дні життя
мудрішого у сім тілеснім світі.

Не дочекався навіть на дари,
які в подяку Пераа прислав,
як тільки Ха-рем-ху і храм знайшли.

Бо чим людська є слава і відзнаки,
коли до себе кличе Споконвічний?

11
Запам’яталося, що Ха-Рем-Ху
між лапами тримав тоді відбиту
ще при гіксосах певно голову, - мов лев,
приліг перепочити в прах пустельний.

І царський клафт, як сплутане волосся,
нечесаними гребнями вкривав
обличчя, що забуло сяйво дня.

Не те, що нині - грізний, величавий
з червоно-пурпуровим царським ликом
під грізно настовбурченим Уреєм,
вдивляється на схід, поверх Ріки,

понад пустелею - за небосхил,
за межі Кемет: в землі Ханаану,
в оази шасу, і на сходи Сходу,
що пролягли містами узбережжя
та твердю пасовищ аж до Оранта,
викінчуючись брамами Кадешу.

12
Куди злітає пильний зір його?

У царство хетів, у краї Євфрату,
до Хіддекелю, в звичну неспокійність
перенаселеного Межиріччя?

Чи може далі, звідки дуже рідко
та все ж доходять вироби незвичні
укупі із бентежними чутками?

Що бачить він у тій далечині -
зростання, процвітання, чи падіння
і зубожіння, світлі дні чи муку?
Жорстокість, нетерпіння, злість, підступність
від висушеної буттям нестерпним
прекрасної з народження натури
чи радості щасливого життя?

Палаци в золоті і сріблі чи
хатини сиротливі із сирої,
на жаркім сонці висохлої цегли?
І в кожній мати кормить дітлахів,
аби із них один чи два зросли.
А як зростають у роки врожайні -
іде велике військо на сусіда,
аби зустрітися з таким же військом.
І лишні писки стуляться назавше
мечем і списом, посвистом стріли...

Що бачить Ха-рем-ху поза Рікою?
Напевне те саме, що і раніше.

13
Са, притулившись до Раі, дрімає.

Чорнобороді дужі веслярі,
попри усю свою сувору грубість,
ковзаючи в своїй невтомній праці
по ньому зорами, щораз світліють.
Немов пригадують своє дитинство.

А може просто бачать, як невдовзі,
на берег витягнувши човен, сядуть
у затінку, щоб випити й поїсти.

14
Весь східний берег - плин зелених схилів.
На них, одне за одним, нескінчені
поселення під куполами пальм,
між виноградників, садів квітучих.

Униз, у напрямку Ріки, течуть
вітрами зворухоблені поля.

Ділянки з овочевими, луги
квітучої духмяно конюшини
охоплюють жовтіючі хліба,
і тягнуться до дальніх пасовищ.

І скрізь шадуфів непорушні стріли -
лише один чи два черпають воду.

В полях незвичайно пусто - нині свято.

15
Люд, переважно, у своїх домівках
і біля повних в пору цю каналів,
побіля вод розкішної Ріки.

Дітей веселі зграйки ловлять хвилі,
що линуть за човнами. А дорослі
глядять, щоб ті не лізли на глибоке.

Якийсь дідок грозить у бік води
своєю палицею, непокоїть
його, що непомітно серед хвиль,
підкрастись може хитрий крокодил.

Поодаль групки гомінких жінок.
Купаються, висушують волосся,
вдягають амулети і прикраси,
ідуть, наспівуючи щось, додому.

Сьогодні сьомий день, день відпочинку,
а також свято древнє – в цю пору
народжується Сонячний Спаситель.

Тож люди спочивають, веселяться,
готують страви і напої задля
великої вечірньої забави.

Ще вчора згадували люту смерть
Прекрасного у дні сумні пахону,
коли почало танути сяяння
утратою засмученого Сонця,

тоді приносили до храму жертви,
ридали і проходили терпіння.

Сьогодні ж-бо радіють – Народився!
і разом з Ним природа розквітає!

* * *

Художник - Девід Робертс



Читати далі, Част.ІІІ. Гл.3
Повернутися до змісту
Всі примітки

ПРИМІТКИ:

47. Хапі – божество повноводного Нілу. Інакше кажучи, Ніл при повеневому розливі.
48. Межиріччя, Міжріччя - долина, сформована Тигром і Євфратом.
49. Ху – (др.єг.) – одне із значень – “блиск”, потім так називали образ лева з людською головою (сфінкса).
50. Чаті – на кшталт Візира, перший міністр, найвищий сановник при Пераа.
51 Владика Кемет – Владика Єгипту - Пераа (фараон). Кемет (Та – Мері) (др.єг.) - дослівно “чорна земля” долини річки (Нілу), оброблена, люба.
52. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла. Окрім Ка, у др..єгиптян були й інші „душевні” поняття, як то – Ба – очевидно духовна складова Творця у сутності людини....
53. Тутмоси – Тутмос I (1530-1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), - Владики Кемет. “Тутмос” дослівно древньоєгипетською - “Дитина бога Тота”.
54. Маа Херу (др.єг.) - “право гласний”, титул померлого, виправданого на суді Усера (Осіріса).
55. Ес (др.єг.) - чоловік.
56. Амамат (др.єг.) - чудовисько гіпопотам–лев–крокодил, прислуговуючий катом на суді Осіріса.
57. Тір – місто–царство на Середземномор’ї, в тій його частині, яку древні греки пізніше назвуть Фінікією.
58. Яхмос І – Перший фараон XVIII династії (1580 – 1310 роки до н. е.), спадкоємець незалежного від гіксосів царя Уасету Камоса, який організував за часи свого правління повстання, що переросло у визвольну війну. Яхмосу І вдалося близько 1580 року до н.е. вигнати гіксосів до Ханаану і знову об’єднати Єгипет. Провів енергійні та успішні реформи з відновленням і подальшим розвитком економіки, адміністрації, війська.
59. Будови - Святилище Амона, (Карнак), храмовий комплекс поряд з древнім Фасетом (Фівами). Місце загальнодержавного храму Амона.
60. Сахура – Фараон з V династії ( 2496 – 2483 роки до н. е.), будує канал Бубаст, з’єднуючий Середземне море з Червоним. Організовує першу експедицію в Пунт, будує піраміди і храми Сонцю.
61. Ха-Рем-Ху (др.єг.) – "Гор в сонячнім блиску”, пізніше названий Великим Сфінксом. Знаходиться у підніжжя великих пірамід Гізи.
62. Слова оригінальної молитви тих часів (др.єг.)
63. Птах Гора – сокіл.
64. Хуфу, Хафра, Менкаур (др.єг.) - фараони четвертої династії (2620 – 2500 роки до н. е.), що звели відомі піраміди в Гізі, більше відомі як Хеопс, Хефрен, Мікерін.
65. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла.
66. Зачаті з Тотом – Тутмоси. Тутмос, дослівно древньоєгипетською “Дитина бога Тота”. При першому Тутмосі (1530-1520 р. до н. е.) культ бога сонця Амона-Ра був поєднаний з культом Тота. Тутмоси – Тутмос I (1530 -1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), -Владики Кемет.
67. Шасу (др.єг.) - кочівники бедуїни.
68. Оронт – древня назва річки, нині це Нахр-ель-Асі на території Лівану, Сірії, Туреччини, - впадає в Середземне море.
69. Кадеш - знамените древнє історичне місто, на караванній дорозі з Межиріччя до Фінікії, Сирії, Палестини, Єгипту, - знаходилося між Дамаском і Тіром, як ворота в низину.
70. Хіддекель – агедійська назва річки Тигр, Євфрат – той самий, нинішній, Євфрат. Протікає разом з Тигром через Межиріччя.
71. Шадуф (єг.) - журавель для черпання води.
72. Пахон (др.єг.) – дев’ятий місяць староєгипетського календаря.