Я би вмилась тобою, твоїм неприборканим бунтом,
Я би змила з плечей поцілунки минулих чеснот,
Я би заміж пішла не за тебе, щоб вірною бути,
Я би вічність мовчала в пастелях поєднаних нот.

Я би вибила небо з-під ніг і просила рятунку,
Я би ночі не спала, ковтаючи стриманий біль,
Я жила би у будні й хвилинам не знала рахунку,
Я би вмерла, мабуть, і цю смерть дарувала тобі....

Я би знала, що хтось прочитає і викине долю,
Я би гострі зиґзаґи душі завела Мельпомені.
Я би рвала і лущила спогадів стиглу квасолю,
Я би жила, як всі ...це цікаво, але не для мене.