Формула: Тимчасове буття - Творчість - Мистецтво - Життя вічне (подальше).
„Люби ближнього, як самого себе...” Безумовно цього достатньо, якщо присутня в тобі Віра. Бо це універсальний ключ.
Якщо ж є сумніви щодо себе, можна зайнятися трохи самоаналізом.
Тим більше, що надихнутий читанням новітньої мистецької критики, хочеш і собі „відкрити яку-небудь Америку”. А чому би й ні, особливо, якщо зуміти-спробувати спростити мандрівку-розвідку до майже непристойної лаконічності.

Універсальний ключ і людське мистецтво.

Далі по пунктах (майже аксіомами):

1. Попри всі божественні чесноти початково нам (людині) дана тільки тимчасовість буття на Землі.
2. Буття на Землі - це наша діяльність тут.
3. Утім, зрозуміло, що не всяка наша діяльність є творчістю. Творчість - атрибут божественного походження і тому тільки діяльність Творця – не викликає сумнівів.
4. Отже, нашою творчістю є тільки та діяльність, в процесі якої додається добра, як противаги злу.
5. Утім, не всяка творча діяльність є мистецтвом, бо не всяке нами здійснене добро є самодостатнім (в контексті осягнутої потреби у ньому), - достатнім для подальшого розвитку Живого.
6. Мистецтвом є здійснене добро, яке служить розвитку Живого, додає енергії Живого. Це те, що не вмаляє час. Це те, що протилежне ентропії тілесного світу.
7. Тому Мистецтвом є не відображення, віддзеркалення Живого у мертвому (тілесному світі), а власне приріст Живого у Живому.
8. Результатом Мистецтва є осягання-досягання своєї Особистості, і продовження подальшого буття такої Особистості - Митця, згідно набутої якості.

Деякі похідні:
Там де Митець, там і його Мистецтво.
Митцем можна стати у ході будь-якої доброчинної діяльності.
Так звані шедеври Мистецтва - архітектури, малярства, літератури, інших напрямків людської діяльності - є тільки відображеннями істинного Мистецтва, проекціями істинного на те чи інше земне тло, і самі по собі такі шедеври є тільки супутніми Мистецтву явищами.
Діяльність може бути як творчою, так і іншою. Інша діяльність, не акцентована на добро, теж може мати свої крайні, чи екстремальні прояви. Ці прояви можуть складати собою і антимистецтво, і антикультуру, з характерними ознаками ставленням до Живого – від байдужості аж до активної руйнації Живого.
Добро і зло, тільки напрямки діяльності – вмілої, творчої - до Живого, чи іншої - до зменшення, руйнації Живого...