Пригадався хлібець, що покійна бабуся пекли -
Зацілований жаром печі до п'янкої засмаги.
...Зачиналася осінь. Усі ми ще разом були.
Ще хотілось тепла. Та уже бракувало відваги.

У далекі світи подалися, як ті голуби.
Хто поможе бабусі в городі, в господі, у хаті?..
Не вдаються мені на чужині високі хліби.
Віршенята глевкі, і на присмак немов гіркуваті.

А найперший живець соромливо пускає листки,
Прийде час, - і правиця нерясні плоди позбирає.
З чорноземів палких пересаджена в бурі піски.
Задихається корінь у цьому строкатому раї.

Їдьмо в гості додому!.. На цвинтарі, наче у сні.
Обважнілі повіки немов заросли лободою.
... Простяга запашного окрайця бабуся мені.
Простягає окрайця - і скрушно хита головою...

2009