1
Покинь Едем, іди в буремний світ,
і, як руно здобувши перше "до" ,
повзи не зупиняючись по кругу,
чи зосереджуй вроджену напругу
на внутрішнім, та рухайся, тут-бо
недвижний завше набереться бід,
єдине: ніс не сунь куди не слід.

2
Завжди бажай великого - мале
тебе оточить вмить саме-собою.
Велике там, де порожньо, де обрій,
наповнює ефіром кулі мрій,
на них літатимеш понад юрбою
допоки юний, а життя просте –
шукай egalite й fraternite.*

3
Якщо без мрій ніяк, почни від мрій -
розкішних і поступливих, як море,
яке не смакував, не бачив, доки
не пережив солено-пінні роки.
Тому що небо чисте і прозоре,
читай молитви й не плекай надій,
живи не відкладаючи подій.

4
Завжди шукай неходжені шляхи -
найкращі з них плетуться стиха вгору,
і хоч вершин одразу не здобути
безлюддя дасть тобі нагоду чути
і зріти елементи: їх натуру,
гармонію, порядок, ритм - таки
це першотвір Всевишньої руки.

5
Мандруючи за обріями вслід,
сприймай майбутнє, як усе минуле,
що так дбайливо втоптане у порох.
Найкращі відкриття ховає морок
вчорашнього, повитий у понуре
знання: їдять-з'їдять гріховний плід.
Будь перебірливий, шануй завіт.

6
Та линучи за обріями вслід
зважай на залишки потуги в грудях,
де на початку біль і кровотеча -
нерідко виростає порожнеча,
де пульсував колись живого обсяг -
вивершує пустелю карбамід.
Втішайся болем аж до скону літ.

7
Не вір очам, не довіряй словам,
навколо тебе інше, ніж гадаєш,
і краще, ніж ввижається. Знайди
хоча б одного, хто дійшов мети
тобі близької і шляхи пізнаєш.
Та не спіши свій будувати храм -
хай відшумить в крові природи гам.

8
Ніколи не печалься самотою.
Людей у світі так багато, що
не оминути дружби, чи кохання
і ними вирощеного страждання.
Вмій жити мовчки з цим - "прийшло-пішло",
а ти, сподобившись богам, уздою
тримай язик і будь самим собою.

9
Гляди з усмішкою на все минуще:
на труднощі, на недоступність дів,
прийдуть часи - вони захочуть більше,
їх вчитиме життя, не ти: це ліпше,
хто сили береже - зіжне посів.
Одна біда: не тільки ти меткий? -
всміхнись і це минуще, світ такий.

10
Май власний розум і присутність духу -
набудеш з ними досвіду і знань.
Та вистражданий мудрості нектар
не здатним оцінити щедрий дар
не пропонуй – бо, окрім насміхань,
висловлюють іще й ножем подяку.
Зважай, кому ти протягаєш руку.

11
Не розчаровуйся. Умій нести,
будь справжнім другом, та не жди навзаєм
нічого іншого від ближніх крім
їх змушених потреб у тобі, втім,
ти зовсім не атлант під неба краєм -
і маєш право плюнути й піти,
пославши злий тягар під три чорти.

12
“Допомагай нести, а не складати.
Не умаляй ріки життя. Не жертвуй
собою без найвищої потреби…” -
чи не твердив я й сам собі це? Ніби
у змозі й ти – найлегший день змінити,
супроти неминучості повстати?
Нехай веде нас Доля - вмій ступати.

13
І, зрештою, дійдуть лише уперті.
І я ішов, покинутий всіма,
коли дорога взяла круто вгору...
Я вірю, і тобі підйом цей впору,
що крізь роки розсіється пітьма,
і ти знайдеш у центрі круговерті
одну відсутність тільки - страху смерті.


** - (рівність і братерство фр.)

2004 рік