Умбра.
Земля на загибель приречена.
Все переповнено серцебиттям.
Кожне /навзаєм/ римоване речення -
самодостатнє свідоцтво життя.

Вохра.
Повітря, окроплене ладаном,
перед дорогою трохи хмільне.
У словоплетиві, нами розкраденім,
запам'ятай не поетом мене.

Кобальт.
Цей берег під небом знеболеним
вже не розгледіти із корабля.
Я почуваюсь римованим Ґолемом,
що забуває для чого земля.

Кадмій.
Без чого я тільки не житиму,
тільки - мій Господи! - не забирай,
в місті /небесним по золоту шитому/
жінки, яка проведе мене в рай.