Я бачив, як батько впрягався у воза,
Крутились колеса, мов думи про смерть.

І плакало небо… і холод… і грози…
Нам душі витоптував голод ущерть.

Тоді, в тридцять третьому, глину на обмін
У села далекі возив, і вапно…

Плекаючи в серці думки ворохобні,
Ступав у негоду, в осіннє багно…

Привозив додому мішечок картоплі,
Бувало, приносив і мірку муки.

А діти товпилися мовчечки опліч,
Хилились од вітру, немов колоски…

2007