Якщо тобі не плачеться, дивись
Як дикі гуси тягнуться у вирій...
У світі хмар рядочками сплелись...
І ми сьогодні також будем щирі...

Сльозиться лист пожовклий на вербі.
Його у невідоме манять хвилі...
Ми згодні опиратися журбі.
А гуси вже від пострілу за милю...

І вечір враз сповзає в очерет.
Зірчасте плесо. Неба тінь на ньому.
Туди ж і Осінь кинула монет,
Щоб гуси поверталися додому...