Двори весною цвітом пишні,
густа ховає їх листва,
я до кринички біля вишні,
вгамую спрагу із відра.
В відрі старому і в криниці,
в прозорім холоді води,
трудами вітру ,бджіл та птиці,
пливуть пелюстки , дар весни.

Білі пелюстки ніби сукня,
в якій пішла ти на рушник,
все потемніло ,вітер з грудня,
тепло і цвіт весь ніби зник.
Чи невгамовна моя спрага,
чи долі виклик - знову ти.
Юначий пил ,моя наснага,
мій перший дотик до краси.

Ти і в самотності красива,
хоча несеш життя тягар,
сама виховуєш ти сина,
і він для тебе божий дар.
Вино червоней й запах кави,
чудовий ранок із вікна,
за довгу ніч ми все згадали,
покірна , ніжна ти моя.

І кожен крок нестерпні муки,
мій шлях весною гіркий мед.
Я знову йду у цвіт розлуки,
лежить в кишені мій білет....