* * * Мово наша Батькiв i дiдiв наших
Молитво наша До рiдної землi
Ти як мати рiдна До сну нас колихала Учила ти нас жити Якими бути нам людьми
Ти як кров гаряча
Мiж народом кружиш Кожний чоловiк
Серцем є твоїм
I хоч ти була Генiю пана недоступна Царам ненависна Ми тебе зберегли
Збережем ми тебе I в теперишнiй нам час
Будемо тобою говорити I не загине слiд по нас
х х х
Прийшла шляхта на Пiдляше
Закричала: Буде наше! При нас буде вам свобода
Для всього вашого народа На правдиву ван навернем вiру Православ'я викинем в холеру! Почалося шляхти володання: Панщина, нащодень катування
Бо ти руський, бо ти "дикий" А я шляхцiц - пан великий!
Бо менi веселитись, їсти, пити А вам на тоє все робити
Бо менi бути богом вашим, вас топтати А вам хребет в покорi все згинати Аж то лише будете вмiти Щоб:
До землi нам кланятись, робити У всьому повiльними нам бути I про волю на усе забути Амiнь !
х х х
Пливу помалу Над берегом свойого тiла Там На кривавiй хвилi Серце моє вмирає Це вона винувата Втопився я в її очей Безоднi лазуровiй Сплетення її волосся Мiй останнiй крик здушили
х х х
Забув я Погляд твоїх очей Доторк руки Забув це все Але не забув Твоєї сутностi
х х х
Вiдiйдемо звiдси у вiчнiсть Мабуть не змiниться нiчого Неначе б зникнув малий камiнь Зi стежини Якою бiжить час Оставив слiд не бiльший
Нiж дощева краплина I пару лiтер На камянiй таблицi
х х х
В осiнньому небi Пролiтає уравлиний клич I знов сонце Вiдiйшло на нiч В пам'ятi лишилось Лiто Час бiжить Розмиває скелю
Нашого життя Оглянутись не встигнувши Проминемо
Як все Як вечiрнiй Журавлиний клич Як нiчна Падаюча зiрка
х х х
Серед ночi приходиш Чи наявi Чи в снi Не важливе В ранцi зникаєш Розпливаєшся мов сон У свiтанку Свiтла туманi Нiч лише пiсля дня
Наступає
Без розлуки
Зустрiчi знову
Нема
ЗАМКОВА ГОРА
(Мельник)
Входили ми сюди Щоб пiзнати Архiтекторiв давних труд Очима обняти весь Свiту надбужанський круг Замкнене в йому минуле - Перший слiд майбутнього
МЕЛЬНИЦЬКА ЦЕРКВА
В ясному сонцi Зимового пiвдня Свiтилась дзвiнниця
I церковнi банi Як свiчок пломiння Запалене при книжок читаннi Книжок святих Бо про минуле Довкола Хресним ходом Останнi з закону свого Хрести хилились Заглибленi в сторiччя Що пройшли Мiшалась
Минулого гiркота Надiя
х х х
Люди як краплi Словами як краплi Розбивають Пороги столiть
х х х
Обтесаний камiнь Декiлька вирiзаних слiв Залiзний хрест Вiсники Нашої безсмертностi
х х х
Розсипайся як пiсок По Серед пiль
Дорозi
Як рiчний пiсок
Нехай тебе несе вода
I вiтер
В свiт
Розвiє
Хто ж ти є
Ти слово наше
СПОГАД
Мiсяць в далекому небi
Ледь бiлiє
Тиша з туманом осiдає
На бляшаний
Церковний дах
Пора для роздумiв
Коли з собою
Сам блукаєш
По запустiлих вулицях
х х х
Хотiв би
Утекти вiд свiту
Заховатися в тобi
В твойому тiлi загубитись
Пропасти
В глибинi очей
х х х
Вiд журби щоденностi
Хочу втекти
Вiдпливсти в Любов
Але хоч шукаю
Не можу знайти
Немає острова
Де корабель мойого серця
Мiг би причалити
02.12.1984 р.
ПРАЛIС
Тут дерева завжди
Мочки стоять
Навiть коли стежинами бiжать
Лютi вовки часу
Кинутись майбутньому до горла
х х х
Стрiлами
Життя до нас стрiляє
Може з золота
Може зi срiбла
Певне
Що коли закувають
То залiзним ланцюгом
х х х
Що це очi
Може два куснi леду
Пiд повiками
Мабуть нi
Лiд не збреше
Коли в ньому
Сонце вiдiб'ється
ПАМ'ЯТНИК
Кам'яний пень в чотири гранi
Палець минулого
Вказуючий на недосяжне
На верху залiзна квiтка
Кованого хреста
Осiнь
Сонце м'яким волоссям
Оплетає час
Iржавий образ свiй
На перехрестi рамен
Роздертих не весь свiт
Встромлених кованим вiстрям
В минуле i майбутнє
Небо i душу
х х х
Не два
Не три
Нi навiть сiм
Але один
Це довершена цифра
Один
Один...
... I ще один
Це є товпа
Моєб'юса петля
Розтягнена на глобi
Один
Це ти
Нескiнченнiсть
Вони
Посеред нескiнченностi
Є також один
Один
Це вiн
Товпа
Це ти
х х х
Iкона
Окно у свiт
У космос
Iкону чоловiк
Написав
Чоловiк
Мiкрокосмос
х х х
Тримайся вiтру
Камiння розсилеться дрiбним пiском
Все iнше на попiл зотлiє
В свiт широкий все розвiє
Вiтер
БIЛЯ ЦВИНТАРЯ
Щонедiльна зупинка старих людей
В яких вже майбутнього немає
А минуле там
За муром
Пiд кам'яною плитою
Десь стоять в зеленi сади
Весна
Але i цвiт бiлий
Опадає
Дзвiн чути за муром
Границею помiж iснуванням тiла
I пам'яттю в чийомусь серцi
Тут тиша
Спокiй
Серед неї зламана колона
Як свiчка остання
I нiколи не запалена
х х х
Пишу тобi листа
Зеленим чорнилом надiї
Що спогад не загине
Серед хвиль життя
Часу
Проминання
х х х
Вiтчизна
Це широке
Синє море
Де котяться хвилi
Нашого життя
Це рвучкий вiтер
Що шумить
У наших грудей подиху
Це суходiл
Який дрижить
Вiд удару наших серць
Море плеще
Вже вiд давна
В синьому просторi часу
I вiтер вiє
Обвiває суходiл
Але чи вiтчизна це
Без нас
х х х
Землi з-пiд нiг
Грудочку малу
Я пiдiйму
Це життя мого
I серця
Найцiннiший камiнь
Пiдiйму
Та покладу
На тесанiм гранiтi
Це пам'ятник
Батькiвщини моєї
х х х
Не є я музиком
Не напишу
"Симфонiї Тобi"
А декiлька слiв
Так мало значить
х х х
Згадую я виноград
Темносинi його грона М'якиш був у ньому гiркий Як моя любов
х х х
Хотiв я до тебе пiти
Але падати став дощ
Хотiб тобi троянду принести
Але уколовся в палець
Хотiв я...
Осталась одна краплина кровi
Одна дощова перлина
На зеленому листку
Пам'ятi моєї
х х х
Як райдуги кольори
Зiрванi квiти у твоїх руках
А на їх
Як невинно пролiта кров
Сiк поблiдлих троянд
I онiмiлих жорниць
Чи подумала ти
Про їхнiй
Передсмертний крик
х х х
Кривавi помаранчi
Серед осiннього небосхилу
До хмар пришпiленi
Рубiновим промiнем
Смеркання
Яке догасає
I тiльки електрони
Бiжучi по скривавленому
Срiблистому дротi
Доганають проминаючий день
1985 р.
х х х
Визваний в двобiй
Не пiднiс меча й загинув
Але ворог його
З рук змивавши кров
Зрозумiв в цю мить
Що перемiг не вiн
Що меч
Його i смертi слуга
Iдеї не поборе
1985 р.
х х х
Людина
В думцi як птах
Крилатiй
Створила мiф
Про Iкара який
Вiд землi вiдiрвався
Але сонце заздрiсне
Про мiсце на небi
Спалило крила
Неначе б була це
Заздрiсть людська
1985 р.
х х х
Радуймося - кажуть
I ми є послушнi
Заповняємо смiхом
Пустоту душi
Заглиблюємося в iлюзiю
Але це не смiх
А шелест вiтру
Який пересипає пiсок днiв
1985 р.
х х х
З присвятою для ...
Над чим я думаю
Задуматись пора
Хто ж знає
Може всi мої слова
Це лише шум
При переливаннi
З пустого в порожнє
х х х
Ось чорнило
Всякнуте в картку
Лiта довгi так триває
Аж вогонь оберне в попiл
Цю картку
Наше тiло
I душа вже буде вiльною
1985 р.
х х х
Без Вiтчизни я
Поет
Про що ж писати маю
Про Вiтчизну напишу
Сказуть мудрiшi
Вiн про Вiтчизну ж
Нiчого й не знає
У мiстi велелюдному
Живу
Про нього може
Написати
Але як
Воно ж чуже
Хоча й приємне
Дiвчата ось на його
Вулицях
Але як писати
Про них вiршi
Вони ж чужi
Хоч i такi гарнi
I чи потiхою
Може менi бути
Що це не я
Зрiкся Вiтчизни
04.10.1985 р.
ШЕВЧЕНКО
Падають слова з пера
Переливаються
Через бiлi береги сторiнок
Через ювiлейних видань
Твердi палiтурки
04.10.1985 р.
х х х
Саят-Нова
По квiтчастих блудить
Моїх снах
I через довгу
Довгу нiч
Пiсня його
В пам'ятi моїй
Бринить
Учусь вiд нього я
Любовних слiв
Для твойого привiтання
1985 р.
х х х
Щож сказати хоч
Поет
Чи знаєш ти
Хоч правду
Думка
За один тобi дороговказ
А мета твоя
Недосяжна
х х х
Колодязь в лiсi
Всiми опущений
Забутий
Якi у ньому
Скрились таємницi
Що ж пiд зiв'ялим
Лежить листям
Може зоря серпнева
Або огняне лице комети
Може лiснi Тут задрiмали казки
Або слова
Що ждуть поета
х х х
Сумних могил
На цвинтарi чотири
Слiд останнiй
Прадiдiв моїх
Тут тиша
Лише сонця Промiнь вiчний Iмена iз каменiв
Вiдчитує Виручає нас
Людей
х х х
Гiркоти склянка
Дожидає терпеливо
На цих що руку простягнуть
Вiдмiренi краплини
Часу i щастя
Остання крапля
Пора вiдiйти
х х х
Один тривало все момент
Це за мало
Зрозумiти щастя
х х х
Де ж любов
Подiлась наша
До батькiвських
Бiлих хат
Чому ж замовкли
В серцi струни
Що грали як широкi ниви
Коли сади бiлiли в квiтах
I рунiли в зеленi лани
Де ж свої серця
Ми загубили Що не вернулися
Пiд рiдний дах Ми i дорогу позабули
Наш дiм вiдвiчний Тiльки в снах
х х х
Кам'янi стiни
Кам'янi плити
Кам'яний весь свiт
Але серед нього
Ти
х х х
Весна
Черемухи
Простор
Зеленiсть лiсу молода
Зелена молодiсть моя
Що вкрилась серед листя
Вже її не вiднайду
х х х
Коли ти є
Я шасливий
Спiваю
Коли немає
Самiтний
В тузi пишу
Пiдкажи ж
Як лiпше
х х х
Червона троянда
Трубка телефону
Чекаю
А може швидше
Нiж почую твiй голос
Весь цвiт опаде
06.12.1985 р.
х х х
Я не прошу
В тебе багато
Тiльки дозволь
Любленою бути
Хай без любовi
Не промине
Нi один мiй день
06.12.1985 р.
х х х
Грудневий вiтер
Злiсно вiє
Хоч снiгом
Ще не сипле вiн
То листя
Розкинув все
х х х
Я тут сам
I тiльки в далинi
Вiтер
Цей вечiр
Тiльки з тобою проведу
Яку у пам'ятi ношу
06.12.1985 р.
х х х
Моє серце це велика
Хоч не смертна
Рана
Чи загоїть час
Хiбащо придеш
Жду
Положи на серце
Двоє теплих рук
х х х
Це бiль
Хочу
Щоб болiло
Щоб дерзали серце
Гострi пазурi непевностi
Одна лише надiя
Лiки на безкровнi рани
х х х
Чим же серце
Коли спокiйне
Коли не задрижить
Пiд ударом
Жодних очей
06.12.1985 р.
х х х
Чортику маленький
Як ти влiз у мого серця
Куток найдалiший
Ще й колють
Мене твої рiжки
Все спокою не дають
Нi
Не виходь
Остань
06.12.1985 р.
х х х
Як на м'якому пiску
В моїй душi
Вiдтиснувся слiд
Твойого iснування
Наповнюється нудьгою
Зложеними у вiрш словами
х х х
Прилети бескидський вiтре
Принеси з собою бурю
З огнем небесним
Замiни мене у попiл
Розкинь по гiрських стежинах
Якi її стопи топчуть
07.12.1985 р.
х х х
Не можу твоїм
Я бути паном
Хай рабом
Стану хоч
Сили не маю
Щоб видерти
З грудей своїх
Гаряче серце
Схилюсь
Перед тобою
I помилування попрошу
07.12.1985 р.
х х х
Чому ж нiхто не написав поеми
Про кропиву що росте пiд тином
Вона ж таксамо є зелена
Життя любить серед лiта
Така сама її фотосинтеза
Троянду любимо бо хоч коле гарна
Кропива же ж пекуча й нецвiтуча
Не мають з її втiхи руки нi очi
х х х
Ця картка
Мiй останнiй заповiт
Лишиться пуста
Хай прийдуть такi
Що її запишуть
07.12.1985 р.
х х х
З настромленим на чубочок
Ядром сонця
Ялина сумна
Обнимає тишу
Туман срiблистий
Вечiрнiй
Стелеться м'яко
Бiля її нiг
Через дорогу
Вiд лiсу до лугу
В колiїнi життя
Котиться серце чиєсь
А тиша лежить всюди
I душить
Чорна по серцю
Повзе змiя
09.12.1985 р.
х х х
Iснування
Perpetuum mobile
Людства
Людина
Perpetuum mobile
Iснування
13.12.1985 р.
х х х
Потоптали конi
Широкеє поле
Погубили всi пiдкови
Сонця промiнем куванi
Погубили вершникiв
В широкому полi
Потекла з хвоїн живиця
Стрiли вбились у тополi
х х х
Стараюсь бути
Автоiронiчний
От такий собi
Нешкiдливий ендемiт
I тому здається
Менi ж нормальним
Ствердження таке просте
Генiяльне є усе
Що напишу
17.12.1985 р.
х х х
Смiятись з себе
Це ще мало
Зiрвати з iнших
Треба покривало
Щоб не сказали
Це лише вiн такий
х х х
Моє серце
Заоране поле
Впало зерно
Зазеленiла любов
Знайшли i ми пiд нею
Своє мiсце
12.1985 р.
х х х
В галактичному городi
Серед жмутiв iснування
Тернi життя розцвiтають
В фонтаннах
Перепливає час
Наш час
I спосеред зiр блискучих
На вiкна наших хат
Янголи злинають
28.12.1985 р.
х х х
На степах фантазiї
Блукають тiнi
Наших майбутнiх днiв
Стрясають гриви
Ще не здiйснених натхнень Пегази
Залишають слiди чорнила
На бiлокрилих картках
ГОЯ - "ЖАХИ ВIЙНИ"
Обмеженi картки
Смертнi простори
Безмежне страждання
Вуглем спопелiлим
Лягло
Щораз смерть
Її швидкий ритм
Рiже людське тiло
Швидше нiж рука
Вiдтисне чорно-бiлий силует
07.01.1986 р.
х х х
Гладiятори римськi
Виходивши на арену
I лицар де Монтбавм
Вступавши у шранки
За бляху хоронили
Своє тiло
За що ж сховаємо
Свою душу
07.01.1986 р.
х х х
Це явище було як метеор
Ось коли читав я "Пiсню про Роланда"
Коли розбив вiн свiй хрустальний Олiфант
Вiдламок його думок моїх криницю уразив
I перелились вони через зелений горизонт
Загорiлись досвiтнi огнi
07.01.1986 р.
х х х
Попливи мiсячною тiнню
Через безоднi
Зiрви менi лiлеї
З тамтої сторони сну
I в твеврдому як камiнь
Вiчному ледi
Тростиною любовi
Нашi запишi iмена
х х х
Пiзнавання свiту
Це виливання слiз
Сам не знаєш коли i чому
Встомлять у спину нiж
СВЯТИНЯ ЗА ВЕЛИКОЮ СТIНОЮ
Дим кадила
Кружляє i в'ється
Легкий i розвiвний
Як драконiв крила
Iдуть по їм в дорогу
Душi павших на порозi
Олiвом пробитих
Як земля
Зерном рижовим
х х х
Сонце їхнi лаштунки золотило
Окривавлював ворог
Смертнi самураї
Сини i слуги
Безсмертної вiйни
08.01.1986 р.
х х х
Нехай про це знає
Лише зоря ясна
I блакитне небо
Що слiз твоїх шукаю
На пiску пустинi
I себе шукаю
В твоїх снах
х х х
I скло
I сонце
Й дощ
Це яснiсть i прозорiсть
I чийсь далекий сiлюет
Серед форм трикутних
Чи спогад це
Чи може ворожба
Але де ж ворожка
I тiльки музики акорд
Наче б небеснi пукли сфери
Це радiсть
Свiжiсть
Молодiсть моя
Як павутина по дощi
Напроти сонця
х х х
Надрiзана березова гiлля
Пливуть iз неї сльози
Глиняний наповняється дзбанок
Чи шкода є комусь берези
Тiльки вiтер плаче
У гiлляк волоссi
Плакун i музик вiн
Але чи тому що
Мертвому
Щкода берези
х х х
Із мармурових виходиш ти
Колон
Кругом сяє рання
Авреоль
Аврелiя зову тебе
О золотиста
З мiсячного моря
Виринаєш хвиль
Очей чорнiє антрацит
Брилянти чорнi
I геометричнi
Ластiвкою зову тебе
О чорнокрила
Ждеш мене
За простором днiв
Iду до тебе витривало
Не задержусь
Метою всього життя мого
Ти є
О смертi
02.03.1986 р.
х х х
Тiльки що
Пройшов дощ
I мокра була
Мармурна плита рожева
Коли клала ти квiти
На мойому гробi
I тиша була
I тепло
I з яснiстю святiсть
Черемухи i жасмини
Цвiли
I так ми застили в тишi
Ти надiмною
Я в землi
х х х
Називаєм її смерть
А яке її iм'я направду
Цей хто її зустрiнув
Вже не хоче повертати
Кожний сам мусить запитати
Її про iм'я
х х х
Вичерпалася тема
I смертний круг прорвався
Про життя вже зложу
Наступнi слова
Хiба що ВОНА
Досягне мене вперше
Що ж
I так помру
Мерця мене чекає кар'єра
Може навiть секретаря у смертi
х х х
Пробило моє серце
Десять стрiл
А iншi устромились в очi
Нехай не бачу в йому ран
Нехай засну
В безперестаннiй ночi
х х х
Рука твоя
Перо бере стослове
Символем нашої вiри
Є вiднинi буква
На бiлому паперi
Чорний
Всемогутнiй знак
х х х
Дописуєш останнi роздiли
Своїх книг
Але чи люди
Випростять хребти
Пiднiмуть очi
На сторiнки
Списанi тобою
Лише чути як нiж
Розрiзує папiр
х х х
Свою смерть зустрiнемо лише раз
Чи це пункт рiвноваги
Мiж живими i мертвими
Людиина пришпiлена своєю смертю до життя
Вкочує камiнь вгору
По драбинi рокiв
Пiзнiше родиться хтось новий
I важкий камiнь ранить молодiї руки
Наша молодiсть опливає стопи
Криниця нашого життя
Але не можемо зачерпнути
Нi зiрвати яблукiв майбутностi
Якої вже не доживем
Хоч буде
Не шукаймо Тартару
В земних надрах
Не там Сизифiв i Танталiв муки
Вони вже тут
Посеред нас
х х х
Вино червоне
Чорнiше вiд кровi
Клепсидра
Вилитого часу
Час тiнi не кидає
А вино
Мокрий слiд
На дошках стола
Вино червоне
Чорнiше вiд кровi
х х х
Життя всемогутнє
Майстерно сплетає
Щастя i радiсть
Страждання й журбу
Каменем днiв
Нас все притискає
Непомiтно викрадає час
ДЗЕРКАЛО СТИКСУ
Евридико скажи
Чи справдi тебе поглинула
Тенма оця глибина
А твiй голос
Далеке вiдлуння
Колишнього сну
Нi
Не вiрю
Щоб так було
Любов наша вiчна
Як вiчне людство
Я зiйду в глибину
Де часу обрив
Заглиблюся у мрацi Тартару
Вiднайду пломiнь
Твоєї душi
Подивiться
В дзеркало Стиксу
Його вiчної ночi
Срiблiсту смолу
Як вiдбиваються в ньому
Хороводи
Орфеїв
Минулих
Майбутнiх
I Евридик
х х х
Пiщана дорога вiд села
Шлях за горизонт
Минуле за тобою
На ожинами зарослому вiдкосi
Хрест благословляє на дорогу
Ведуть всi дороги
До людей
х х х
Перегортанням книг i слiв
Втомилось моє тiло
Перейняла мене журба
Проминув ще один день
Мiшанням радостi й журби
Втомилось моє серце
Холод його перейняв
Проминуло ще одне життя
МАНДРIВКА ТIЛ
Хороводи пiвденних нiмф
Сходять по кам'яних ступенях
Вiд святинь
До рiки глибин незглиблених
Зачерпають воду
I життя несуть на сухi простори
Димлять тривогою
Гранi пустинних дюн
Костi зломленi на скелях
Рани присипанi пiском
Сонце виїсть iз їх вологiсть
З його новим сходом
Привiтаємо вiчнiсть
Догоряють вогнi похороннi
Виповненi всi обяди
Зносять прах
Над широку течiю рiки
Незглибленої як вiчнiсть
х х х
Моя простягнута рука
Чекає на тебе
Чи тiльки є
У цьому сенс
Бо i в хвилину цю
Орфей знова
Втрачає Евридiку
29.05.1986 р.
х х х
Приваблюєш мене
Почерез луг
А вiн
Такий повний будякiв
Iду й колюсь
Кривавлю
Скiльки ж разiв
Хотiв би завернути
А все iду
х х х
Бiлiотека
Книжка
I годинник
Почисленi сторiнки
Вiдмiрений час
Не вмирають
Лише герої
Якi нiколи не жили
ПОХОРОН МОЦАРТА
Повезуть тебе
У широке поле
Час i камiння меле
Твоє тiло
Утла павутина
Не огонь всевiчний
Вапно
Посипане вiд мору
А наше життя
Воно в книгах
Яких нiколи
Не писав нiхто
Не бачив
х х х
Проминула слава
Осталось ридання
Але чи хтось
Рiкою слiз
Доплив до майбутностi
28.06.1986 р.
х х х
Сказали
Вiн на добрiй дорозi
Мабуть
Незабаром досягне мети
А вiн
Сходив в долину золотистого сонця
Там знайшов три маки
I волошку
Невмiлою зображенi рукою
На звiнчаннi арки
ГЕТЬМАНСЬКА ТРИЛОГIЯ
Скорений народ примовк
У ланцюги вiддавши своє тiло
Зрабiла оця свята земля
Сонце слухняно лиже ґрати
Вiтер наруги трусить в очi
Мiсяць роздзвонивсь як карбованець
Престол катiвський величає
Спалений дiм серед осмалених топiл
Труп лишених в лиманi
I не при чому тут спротив
Це переможцiв право
Слiз сiль гостра
Пожежi вихри розпалила
Схрестились шаблi зi шляхом подiй
Спливла по лезах кров
Iржу страждань змивавши
Багрянородня це дочка
Козацька воля
Слiди на переяславському майданi
Давно засипав снiг
I серця холоднi
х х х
Коли Iкар
З вершин падає долiв
Це не значить
Кiнець iснування
Не кожна ненависть вбиває
Слово
Хоч не фенiкс
Мрiй дощем полите
Виринає зi спопелiлих надр
Воно мiст повз часу
Не мертвий камiнь пiрамiд
х х х На мотив Р. Тагора
Коли зором своїх очей
Пилину мого iснування проникаєш
Оголений в свiтлi ясному стою
Тебе вкриває тiнь
Коли любов
В творiннi свому
Озоряю
Свiтло падає на тебе
Я лишаюсь в тiнi
х х х
Вини в тобi жодної немає
Це тiльки я люблю
Прокляття кинув би
Не себе
Бо в тобi ж
Вини жодної немає
х х х
Кинувши у воду камiнь
Дивись як розходяться хвилi
Бiжуть вдар'явши у берег
На якому ти стоїш
Положи на джерело камiнь
Присип пiском щоб не йшла вода
Змiнять дорогу пiдземнi течiї
Бiльше з нього не зачерпнеш
ТОБI - ПОЛИН
Гостей на землi цiй
Не бракувало в лiта давнi
Не замикались дверi хат
Мiськi ворота
А пiзнiше цi дверi
I ворота тесанi дубовi
Порубали та звалили
Своїм вони назвали
Наш єдиний край
Мабуть тодi то Бог
В сорочцi вишиванiй
Вiдвернувся не прорiкши Словам
Хай цю країну окалiчать
Руками своїми роздеруть
Пiдпишуться чужою кров'ю
Пiд брехнi своєї грамотою
Опечетають тавром облуди
А народ наш правами славний
В ярмо свого закону запряжуть
Страждання безнадiя
Безрозумнiсть сильнiша вiд
Оков з залiза
Широки її крила опали
Прикривши всю окаянну землю
Привели сон на явi
Сон чорний безпам'ятний
Без думок вiн
I без снiв
Тiльки ноги пам'ятають
Як iти в борознi оравши
Тiльки руки не забули
Тримати цiп
Крутити жорна
Сам як зерно
У чужих жорнах
Їм - смак цього хлiба
Тобi - полин зiв'ялого життя
05.12.1986 р.
ОСТАННIЙ НАСТУП
Обiрвався звук
Мовчи церковний дзвiн
Серце твоє
Нерушимiсть заливає
Мабуть повiтрям
Ствердiло як скло
Затиснуло м'язi дзвонарiв
В цiй тишi - чуєшм
Серце б'ється твоє
Дихаєш - свище повiтря
Нi
Ти чуєш зойк землi
Битої сотнями копит
Це шум лицарських плащiв
Оступають мiсто
Напувають конi
Бужанською водою
Якою зi своїх мечiв
Змивати хочуть нашу кров
А на забралах - пусто
х х х
Ворог як приходить
Вiн вбиває всiх
Юнака
Старця
Жiнку
I дитину
Вiтчизна це не мiф
Це у гуртi ми
Воля нам не приде
Нам пiти по неї
13.12.1986 р.
х х х
Поглянь у минуле
Задумайсь
Хто був з тобою
З ким був ти
Хто думав про тебе
Невеличку краплину
В течiї життя
х х х
Пальцi - вони такi земнi
А стаються святими
Коли обiймають тебе
Знаком хреста
Пальцi - вони такi нiмi
А стаються спiвучi
Коли зойк струн
Замiнюють в пiсню
Пальцi - вони ж не мої
А стаються такi близькi
Коли доторкаються лиця
Як очi доторкаючi душi
09.01.1987 р.
ВТЕЧА З РАЮ
Раю вже немає
Немає клiтки золотої
Вбраної м'яким оксамитом
Бiлих i червоних троянд
Тодi пахтiли
А зараз здаються зiв'ялим зiллям
Ми думали
Що це все для нас
А ми були лише рабами
Хоч з раю
Ми втекли
А кажуть
Вас прогнали
Бог зi своєї волi
Пожертвував нам рай i свято
Ми зi своєї
Забажали мати цiлий свiт
Щоб творити щоденнiсть
Щукали раю
Пекла не шукав нiхто
А там не огонь лизав окаянних
Морозив холод
I мовчання
Вистиглих i без'язиких душ
Мечем катiвським було забуття
А в небесах
Янгольськi хори лили насолоду спiву
I хрустальної гармонiї сфер
Навiть камiння вiд небесного лiнивства
Порохнiло
Душа ставала попелом безмозким
Шукали раю
Думали що втрачений
Позабули
Що самi звiдти утекли
