Скрегочуть жорна
Сиплються друзки життя
Не мука а попiл
Патина смерти
Вiдходять народженi на свiтанку вiку
Пломiння жалiбних свiч
Виблискує вiдлунням мрiй про вiчнiсть
Можемо лише
Склонити голову
Стоячи в болi горла
Вiд ковтання слiз
Понесли труну Просто в сонце Наприкiнцi села Цвинтар
Земля глухо Падає на вiко Останнiй зойк Вiдходячого свiту
Живi тiнi минулого Без зерна майбутностi Зiйшлися на поминки
Жують i пережовують Ковтають Думки i задуми Втопленi на скляному днi
Не колисковiй тут мiсце Вiчная пам'ять лягає На вiко епохи
х х х Люди Як зерна пiску Несенi мурашками Щоденних необхiдностей I надiй
х х х Тонесенький пензель
Мов вiтер тахлi озера Торкається шовкового простору Сажею чорнила
Малюємо Живе зелене листя
х х х Зойк свiту Не несеться до зiр
Стелеться по днi Запустiлих руїн
х х х А свiтло
Чи воно мертве
Однаково сонцю свiтити
На стiни домiв
I в'язничнi мури
Промiння висушує
Воду джерел i краплi кровi
На полях екзекуцiй кулею
I голодомором
Осiяє безтурботно мертвi
Пустинi спопелiлого духу
Але в зернах збуджує життя
Виростає ряст
Топчуть його босоногi дiти
х х х
Чи зiрка
Це дiра в небi
А небо
Це вiко свiту чи
Простор безмежжя i надiї
х х х
Опаленi руки
Опаленi вiї
I чорнiє зона
В досвiтах прогресу
Горять мухомори
На березi лiсу
Лелечинi гнiзда
Вiд рокiв запустiлi
ПОХОРОН МИТЦЯ
(уявний)
З тлiнного тiла
Змили останнiй слiд життя
В одяг святочний вбрали
Чи Хароновi не однаково
Хто в якiй сорочцi
Коли дає мiдяка
Зiв'ялi пензлi
Пiд ноги киненi
Витекли в пiсок цвинтарної дороги
Образи майбутнi
Вiдклеєнi вiд полотна уяви
За труною
Дибала надiя
Ногами знятих iз хреста
ЗУСТРIНУТА
Йшла мiстом
Березневий вечiр
Очi її
Колiр ночi
х х х
Цiлую твої руки
На стiльки твiй стид дозволяє
М'якiсть долонi тепла як пiсок
При заходi сонця
Вiтер гладить пересипнi хвилi
Чую живчик кровi
Пестить мої губи теплом
Ехом несеним вiд серця
Коли можу уста твої цiлую
Це спогад ранку в п'ятiй порi року
На континентi якого немає
Зiткнення i проникання тiла
Зливаються в одне живi рiки
В собi заколихує нас
Запiзнений мiсяць
Ми самi i святочнiсть
Пейзаж мальований весновим дощем
Хвилина по травневiй бурi
За окном соловiй з пелюсток п'є воду
Напруживши горло в чеканнi вечора
Синє скло флаконiв дрижить в тишi
Ехом падає на твої перса
Малини стисненi зубами течуть соком
Розливаються всiми таємницями тiла
Напружений вливаюся в тебе
Помiж мокру пiну пелюсток чекання
Корабель добиваючий до найдалiшого причалу
ОСIНЬ
Криваве листя
Червона кров
Стогiн часу
Вiтрем в гiлляках
Помазана сонцем
Усмiшка свiту за вiкном
x х х
Є чотири сторону свiту
Але мiсяць прип'ятий
До неба
Як i людина
Прип'ята до життя
LEGE ARTIS
Римське право заперечувало
Тортурування дiвиць
Отже кат Мав подвiйну працю
х х х
Чи до тiла втiкаю твойого
Вiд сiрих злиднiв
Чи вiд сiрих злиднiв втiкаю
До твойого тiла
х х х
Дивимося на людину
Але iнколи за тiлом
Нiчого не бачимо
(Розливається чорне бажання
Її гнучкого тiла
Очi втуляються в тiнь
Помiж персами)
Твоя присутнiсть
Болить менi
Нижче...
х х х
Ковтаємо повiтря
I живемо
Ходимо
Щоб не стояти
На плечi скапує
Ностальгiя
Падає з дерев
Осiння агонiя
х х х
Жива (бiо)маса вегетацiї
Горить зеленим вогнем
Фотосинтези
Догоряє червоним пломiнням
Осенi
Аж насунеться сумний пил
Снiговiїв
Прощання свiту
Прощання свiтла
Не сонце ж у хмарах
А снiговий попiл
х х х
Iдiть
Шукайте часу
Шукайте маку
Несеного у мурашник
А коли збудеться
Неподумане
Свiт зiтхне з полегкою
Досягнувши краю
х х х
Коли iдемо
Стежкою крутою
Що в'ється
Помiж констеляцiй
Хоч нам здається
Простою дорогою
Бачимо лише далекi зорi
Бачимо лише свої короткi
Ноги
Космiчнi кораблi
Мiзернi й кволi
I шукаємо
Дороговказу
В глибину своєї сутi
х х х
Сфiнкс напружує крила
Пiсок пустинний
Поглинає
Черговi санктуарiї
Замiнює жерцiв
В надутi оболонки
Тiла
Гомерова уява риє
У просторi часу
Генетичний код цивiлiзацiї
х х х
Бiжимо
Оббиваємо стопи
А чого
Навiщо
Де i як
Сьогоднi
Вчора
Взавтра
х х х
Колоси
На островах океану
Напухлi фантазiєю
Мрiєю первiсних людей
Бути великими
Бiльшими
БРАТЕРСТВО
Авель також
Мав брата
Звався вiн
Каїн
х х х
Капле вода
Сиплеться пiсок
Бiжить дитина
Пливе час
Чи коли б
Води не було
Пiску не було
Не було дiтей
Не було б i часу?
х х х
Ось
Гляньте
Скiльки я у груднi
Написав
Чи важливе що
Це якраз не iнший мiсяць
Людина все спiшить
Перед кiнцем року
Душа...
Душа не має
Щорiчних обрахункiв
Її розчислять
Отам
Десь на кiнцi
Але в людини стiльки
Тутешнiх звичок
х х х
Дiти
Ще настiльки малi
Не бачать рiзницi
Чи хтось вмирає
Чи тiльки вiдходить
Люди ходять
Вiд дверей
До дверей
I це називається
Життя
х х х
Смерть
Чого ж останньо
Стiльки роздумую
Про неї
Я ж живий
Живущий
Оптимiст
А в смертi
Завжди якийсь вiдтiнок
Песимiзму
х х х
Чи ж вiдходити маю
Коли саме приходить натхнення
Остання читана книжка
Лежить розвернута
На передостаннiй сторiнцi
Не дочитав до кiнця
Багато речей не покiнчив
Багато чого не додумав
(Почекає це все
Аж повернуся пiд вечiр)
х х х
Мозок набрякає
Хоче розiрвати
Тiсну оболонку черепа
Зерно тiкає
Зi своєї скаралущини
Коли веснянi боги розлущують горiх
Бринить грiм
Виривається на небо блискавка
Але i так
Пломiнь свiчки в сонцi
Кидає тiнь
х х х
Душа моя вештаючись
По небесному просторi
Рилася в пам'ятi
Пригадавши
Цитувала
Античнi гексаметри "Iлiяди"
Чийсь голос ззаду -
Придумав це я
Так давно
х х х
Людина
Замкнута посудина
Не збагнути
Що всерединi вариться
Лише часом
Дещо википить
Бiжимо
Злизувати цей шум
х х х
Свiчадо сонця
Повний мiсяць
Купається в зоряному димi
Соннi очi тiкають
За перепону повiки
Кроку жодного
Нi звуку
Але навiть тi
Що приходять при мiсяцi
Також кидають тiнь
х х х
Пиши
Тут слова
Майже без значення
Як рами навкруги
Змальованої сутi
В iконах
Немає i рам
х х х
Переслання
Архе
Генотип
Вони тобi цього
Не дадуть
Сам мусиш вилущити
З їхнiх поораних лиць
Спалених вiтром
Дощем i морозом
Видерти з їхнiх
Мозолястих рук
До плуга звиклих
Не пера тримання
Мусиш сам знайти
Їхнi стежини крутi
На просторi поля
В гущавинi лiсу
Досi не позначенi
Прямим рядком
Друкарської матрицi
Як на пустинi
Сам мусиш
Догребатися до корiння
Щоб з нього напитись
х х х
Увiйти на ступiнь глибше
Пробитись через закислу плiвку
Писаних слiв
Кутя ж не тому
Має смак
Що ложка
Задзвонить об зуби
х х х
Вашi слова
Горенять як сметана
Притухла каша
Жована рабом
Цвiль на хлiбi
Що в екстазу вводить
Хворi шлунки
На щастя нiччю
Написане мовчить
х х х
Страх перед смертю
Яка ж це неконсеквентнiсть
Якщо праведнк ти -
Пiсля смертi чекає спасiння
Якщо грiшник -
Кожний день
Лише обтяжує совiсть
Вмерти кожному треба
Коли передчасно
Це неначе б
Пiти навпростець
х х х
Династiї народжуються
На каменi
Вiдмирають на м'якiй постелi
Щоб лягти пiд камiнь
15.04.1991 р.
х х х
Лише годинник
Ходить невпинно
Вечiр -
Змучений засинаєш
Сниться поїзд
I воля
х х х
Дотик руки
Може бути болючий
Дотику часу не чуєш
Але це вiн
Вiдламками хвилин
Розстрiлює твоє життя
х х х
Стiна готичної будiвлi
Уложена з цеглин
Драбина до неба
15.04.1991 р.
ПIСЛЯПОДОРIЖНI ЗАПИСКИ
х х х
Свiтанок
Вишня плаче
Вимерзли хрущi
Весна блукає
По степах
Не знаючи
Чи буде їй де
Голову приклонити
POЗСТРIЛ
Замок - вусатий осавул
На вежi майорiє прапор
Бiлiстю костей
Пришерхла круто кров
Стогнуть навiть мури
Хоч сумнiвне
Чи є в них совiсть
х х х
Мешт вкрадений у поїздi
Болюче б'ється об брукiвку
Ув'язнений на чужiй нозi
На чиїй же шкiри
Списати оцю його кривду
х х х
- Жаба цукру не їсть !
- Але й не лиже мухомора!
х х х
Солодощi маразму
Муха приклеєна
Цукром до вiконної шиби
- Тату
А чому вона
Так голосно дзижчить ?
х х х
Це було
Наче вчора
Дивний сон
Сни завжди
Наперекiр дiйсностi
Приходять до тебе
Гости з-за Стиксу
Розмовляєш зi знайомими
Яких нiколи не бачив
Чуєш дотик тiла
Яке при сонцi
Не було б i тiнню
А голосiв
Не почув би навiть
У найглибшiй тишi зiр
Але не дай Бог
Не обудитись
х х х
А що буде
Якщо пройдемо
Оцю межу
Чи сум
Чи бiль
Чи змiннi настрої
Стiна
Цегла кладена на цеглi
А стiльки за нею для уяви
Простору
Вiдкрите поле
Є лише таке
Яким його бачимо
Стiна
Напiврозвалена навiть
Може бути завжди брамою
Межею широкого свiту уяви
А ми
Колумбами на просторах
Власних думок
х х х
Коли б я
Мав владу над свiтлом
Не було б мабуть ночi
А повiтря було б
Чисте i росяне
Як пiсля бурi
Щоб сiяння райдуги
Тiшило Твої очi
А коли б i
Нiч мала вже стати
I в оксамiнтнi сну обiйми
Твоє взяти тiло
Ти чекала б мене
На м'якому пiску узбережжя
Щоб пестити
Як вiтер хвилi синього океану
Але ти зараз
Дихаєш iншим повiтрям
I голосу мого не можеш чути
А я навiть
Не король на просторах землi
Де ж менi до простору неба.
х х х
Чомусь дуже давно
Немає в продажi
Лiків вiд самого себе
А мiй теперiшнiй настрiй
Дозволяє думати
Лише про те
Що мiг би робити
З тобою
х х х
Перший раз
Вбиваю свою жертву
Принагiдно
Але при кожному повтореннi
Досягаю все бiльшої
Майстерностi
х х х
Напруження
I збудження
Проковтають звiльна тiло
Поринаюче в обiйми гормонiв
I зашморг адреналiни
Нутро приваблює вологiстю тепла
М'якостю шовкового обхвату
Тiнь мiж стегнами
Це обiтниця
Твоїм ключем
Вiдкрити таємну печеру
Але чи певний ти
Що бiльше в нiй залишиться
Нiж те
Що в ритмiчному спазмi
Випливає з тебе
х х х
Лiбiдо
Спазм
Ерекцiя
Пенетрацiя
Оргазм
А заєбись ти
В дошку
14.11.1991 р.
х х х
Розтрощенi черепи
Смiються безголосо
Але звучнiше
Нiж вiдлуння пострiлу
х х х
Совiсть не має кiстяка
Тому неможливо
Зламати їй хребет
х х х
Навiть якщо перейдемо
Через розбиту шибу
Яка пiдрiзала
Iкарове крило
I вiдгорнемо з чола
Лiпке павутiння спогадiв
То й так
На волоссi залишиться
Срiбний порох
Якого не згорнемо
Гребiнцем третiх зубiв
х х х
Час вмирає
Разом з годинниками
Якi iржавiють
У вологостi
Пiдземних переходiв
Iнколи в ритм музики
Слiпого скрипаля
Але це не музика
Це чекання на грiш
Який паде
У капелюх старечої надiї
А може
Незабаром вiн зниме
Чорнi окуляри
I почне числити папiрцi
Обслинивши пальцi
Так
Зараз навiть слiпому жебраковi
Повiрити важко
х х х
Пiзною нiччю
Забавлявся киданням зiрок
Укладав їх в сузiр'я
Пересипував з долонi у долоню
А коли збудивсь
Побачив лише хмарне небо
З якого не пробився
Навiть кволий
Мiсячний промiнь
х х х
Народився я щойно
Восьмого числа
Хоч вже п'ятого
Розiйшлася вiстка
Про неминучий
Землетрус
х х х
Мадонна вулицями
Перейшла вже двiчi
Забудь про Зелену Евангелiю
Це осiнь
Напередоднi грудня
х х х
Повiшенi за язик
Не мусять вже
Складати присяги
Що завжди
Говоритимуть правду
Д В О Є...
Сидимо разом
Пережовуємо вечiр
Розiйдемося
До своїх домiвок
Поринемо в онанiзм
18.11.1991 р.
х х х
Справляли
Весiлля
Пiдкидали
Молодого
Вбили об стелю
Спiвали
Многая пам'ять
I вiчная лiта
15.12.1991 р.
х х х
Вiн був Нарциз Вона Ехо Приманювала його До прагнень своїх
Повторявши його слова Нарциз в джерело глянув I застиг
Зачарований вродою свого лиця
А це ж Ехо
Манила його
06.02.1987 р.
х х х
Будучи в Iндiї
Чув про касти
Яких триста або й три тисячi
Вiд брамiнiв
Подiбних богам
До нечистих парiясiв
Вiд яких
Взяти можна лише воду
Вона сама очищується
Мабуть i в тварин
Є також касти
Але що сказати
Коли слон-парiяс
Брамiна-маравля розтоптує
Навiть не помiтивши святотатства
22.02.1987 р.
х х х
Людей вiдсторонивши геть
Знайди мiсце
Тихе i спокiйне
Пiд зорями лежиш горiлиць
Мрiєш з'єднатися з Космосом широким
Поблудивши в мiкрокосмосi душi.
х х х
Зорi вимостили собi
Вигiдне мiсце на небi
Коли нiч вiдступає
Блiднiють
Щоб Землi в денному свiтлi
Не побачити
Сонце освiтлить нас всiх
На берегах чорноводяних каналiв
I гниючих озер
Сидимо заляканi в дарованiй одежi
Чекаємо Месiї
а вiтер чужої насмiшки
Свище у щiлинах
Розколотої душi.
х х х
Тодi вiн сказав
- Це для добра твоєї заблудженої душi.
I вбив в його серце гостре залiзо.
х х х
Спаленi нашi нагербовi
Генеалогiчнi дерева
Корiння цих що живуть
Пiдрiзане боротьбою з часом
Труни вмерлих i павших
Чужим обвинутi прапором
Пiд пам'ятником державним
З буквою чужою
Не на вавiлонських рiках
На берегах своїх
Сльозу за долею проливаєм
На схрещених дорогах
Лежить зловiсна тiнь
На цих дорiг вiдкосах
Квiтчає чорне зiлля забуття
Зневаги до свойого Слова.
25.03.1987 р.
ПСАЛОМ В ПОЧЕСТЬ ВОЛОДАРIВ
"Як основи зруйновано -
Що тодi праведний зробить"
Свiт виданий на лакомiсть
Фальшивих не-пророкiв
Без осолоди кадила
З одної у другу
Ведуть нас неволю
Не в iм'я Духа Святого
I не в iм'я Сина
Простягають до нас
Руки плямованi кров'ю
В руках куснi соленого хлiба
На обман голодним тiлом i душею
Але сiль роз'ятрить нам пам'ять
Рани захоснуть як хлiбовий м'якиш
Пiднесем до уст ваших
Гiрку частку вседержителiв чашi
Дощем заповiтним горюче вугiлля
Огонь i сiрку i вiтер гарячий
х х х
Людино
Пнешся на вершок гори
По дорозi
Нiчого бачити не хочеш
Увiрена у святiсть
Остаточної мети
Але навiщо поспiх
Зачекай -
Розглянься
Подумай
Що по дорозi топчеш
х х х
Про що ж спiває птах
Коли гнiздо спопелiло
Сiра пиль облiпила крила
Погасила очi
Обiрвався голос
Якi ж будуть людськi мрiї
Коли засихаючи на пiску руїн
Ллється лiпка кров
В мiсце цiлющого вина
В золотих чашах Евхаристiї
х х х
Дощ по шибах спливає
В сяйвi минавшого дня
Час стелеться м'яко
Хвилями днiв
Чекаємо майбутнього
Воно стає сьогоденням
Сьогодення минулим
А спогад його нераз
Так гостро болить
... Взавтра сонце
Долю нашу вiдмiнить...
Котрий то про це
Вже мрiємо раз
РОЗВIТАННЯ
Сльоза тиха й сумна
Тремтить на крилечку вiї
Спускає голову
Гвоздика передосiння
Журба i туга
Парують чорно
Зi склянок
В тишi
Таємнi тiнi пальцiв зiгнутих
М'якi печери
Зiмкнутих в останнє рук
х х х
Простори кличуть
Далекi i широкi
Кличуть перехрестя
Усiх дорiг
Кличу тебе
Не приходиш
Але не вiдходжу
В простiр
10.08.1987 р.
х х х
Загризаю зуби до кровi
Злизую краплi
Солонуватi
Червонi
Це смак моєї любовi
16.08.1987
х х х
Ти чекала
Мовчав я
Ти подумала
Злишся
А я просто не знав
I так швидко осiннє
Стало падати листя
x х х
Поглядаю у вiкно
Воно мабуть
На цiлий свiт вiдкрите
Поглядаю у вiкно
А де ж у ньому ти
Поглядаю в дзеркало
I бачу лише себе
16.08.1987 р.
х х х
Мiлош Форман
Це отець людства
Ця настирлива думка
Мучить безглуздий мозок
Думка
Що кришталевi сфери
Спiвають кантати
В космiчнiй порожнечi
А сонце
Скрижанiле вiд льоду Арктики
Сяйвом полярної зорi
Повертає закоханим спокiй
х х х
Травестацiя трагедiї трави
Тризуби i тритони гуляють у Тримор'ї
Посейдон переселився на пустиню
Бо бувши Нептуном
Став банкротом НЕП-у
Без дати (i сенсу)
х х х
Блюзнiрство проти Вiтчизни
Чи це грiх Нi це прапор обезсилених Її синiв
Що можуть лише плювати зчорнiлою кров'ю
У вороже серце
х х х
Заходу останнi фiолети
Над бiльськовим ринком
Ратушнi куранти
Б'ють на восьму вечiр
Мляво загоряються
В пiтьмi серпневiй лампи
Осiдає втома
На зiгнутi плечi
Червона вiдступа' пoжежа
Мов життя вiд серця
Теплi обiйми у ночi
Крижанi м'якостi у смертi
х х х
Привид Африки
I скованих людей
Мучить нiччю
Громадян країн народної демократiї
Нiччю стiннi газети мовчать
Пiдкрадається зневiра
У слова вождiв
Настирливо б'ються
Об грати iлюзiй
Суб'єктивнi
Оцiнки ситуацiї
ЧЕКАННЯ
З перонiв осiннiх днiв
Поїзди вiдходять
Просякають в час...
Мiж нами листи
Писанi дрижанням голосу
На заснiжених i глухих вiдстанях
Радiсть i бiль
Вщепленi мiж нас i в нас
В ритмi розлук i повертань
х х х
Насiння
Навiть троянди
Коли впаде пiд повiку
Не радiсть i розкiш приносить
Лише бiль i сльозу
Спогад твого єства
Тiшить тiльки до усвiдомлення розлуки
х х х
Осiннiй листок клену
Опав на стежину лагiдно
Як твiй смiх
Броджу посеред листопаду
I мовчать уста
Вслухуюся в серце
Без зайвостi слiв
11.01.1988 р.
ТIНЬ
Там брама соняшна висока
Арка в золотi кувана
I купол втулений у небеса
Iду в сторону Божої Премудростi
Чорна тiнь лягає впоперек дороги
Краса лiтньої ночi
Гаптована сузр'ями
Стелеться пiд ноги на водяних плесах
Заглиблююся в привабливi обiйми океану
На днi лежить зловiсна тiнь
Вiдсвятковуємо празник
Вiтаємо славу
Смолоскипи сяють
Тiнь лежить
РIЗБЛЯР
Слово було
Пiдляським стапеньким дiдом
Тiло
Кремезним дубом
Прибув Демiург
I поєднав плетиво сукiв i лика
З грайливiстю свойого спогаду
х х х
Пустиня
Нiч
Небо - чорне
Пiсок - сiрий
Постатi - бiлi
Танцюють джiни
Серед сплячих бедуїнiв
Повiльно обертається земля
I мiсяць
Невiльник на магнетичному припонi
х х х
На схилi вересня
Сонцепромiнний одвечiрок
Перекошений тiнню будинкiв
Тихо проспiвується спокiй
Вiтер...
На бруковi танцює
Зеленов'яле листя
I трубадур новiтнiй
Грає Сеґовiю
Тут i мiсце для мене
Серце це горiх розлущений
Неспокiй шепоче тихо
Вiн допоможе
З душi сотати
Тканину з якої шиється
Театральнi маски
Костюми
Комедiї i мелодрами
СЕНТЕНЦIЯ
Життя це боротьба
...Мiж совiстю
I страхом
х х х
Запутаний в павутiннi мовчання
Збагнув яка важка дорога до iстини
П Е Р Е Б О Р И
Шляхи чумацькi зореплавiв
Загубленi у тiнi цифер
Вiднайдеш дорогу
Лише звернувшися на полюс серця
Вiд матерiї сучасного свiту
Вiдчування втiкають
Бiльмом заросло душi око
Нам
Засудженим на органолептику сприймання
х х х
Зазорiло нiчне небо
Сонце вiдiйшло купатись
В пiдземному морi
Щойно досвiтом винесуть його
Два небеснi лазебники
Таємнi iстоти
х х х
На ступенях неба
Тiнню привдягненi
Янголи
Свiчi в руках простягнених -
Зорi
х х х
Осiннiй вечiр став нiччю
Серед села церква вiтражами горiла
Хрести простяглись у небо
Де Молочний шлях
Чумацький шлях
В Єрусалим дорога
А старi люди
Ще iншу правду носять
Шляху оцього половина -
Путь праведникiв
Друга -
В бiк пекельного провалля
х х х
Сутнiсть i несутнiсть
Пiсля знятої зi стiни iкони
Не лишається пусте мiсце
Скiльки ваги у словi
Яке мовчки подумане
Пригадуємо старi повiр'я й забобони
В гаях старих богiв
Душi хрищенi
Пам'яттю пасуться
Вистояти супроти вихрiв сучасностi
х х х
Мiсяць звали оком Божим
а величина його
Як заднє колесо вiд воза
Колись цi колеса залiзом окували
А коли поглянеш на його
Через хустину
Видно як Каїн
Держить на вилах брата Авеля
х х х
Входжу до церкви старої
В якiй хрестили
Предкiв i мене
Не чую тут рiдної мови
Мабуть земля за хвилину здригнеться
Витече з мiсця де мої ноги
Обдирати церкву з iкон
Це святотатство
Смертний грiх
А чи ж не жива iкона
Народу мова
х х х
У рiках землi
Тече вода джерел чистих
Кров в дорозi з серца в серце
Загусає вiд щоденного намулу
Не очищеного олiєю
З Господнього гробу
Ми слiпi але гордi
Бо очима можемо оглянути
Все що взяли в руки
х х х
Бувало -
Янголи на землю сходили
Зачерпали воду
Несли у височiнь небесну
Луком райдуги
Сьогоднi потiшає нас повiр'я
Що люди
Якi в пiдземному свiтi -
Визнають нас богами
х х х
Свiчка перед дзеркалом
Чи рiзна вiд свiчки
Перед iконою
Чи свято це
Коли не йдемо до церкви вранцi
х х х
Душа пiдкорюється сучасностi
Євангелiю читаємо
При сяйвi електричних свiтел
Ставимо свiчки
Злiпленi в автоматi
Це не дивує нас
I не тривожить
Бо душi праведникiв
Все ж линуть на небо
Засвiтитись зорями
х х х
На рушниковi чорна нитка
Нiколи не схреститься з червоною
На життєвих дорiг перехрестi
Не повертай нiколи вбiк
х х х
Гриземо мудрiсть мов горiхи
Беззубими устами
Обслинивши вдаємо
Що спiзнали смак
х х х
Мандрiвника проминання часу тiшить
Меншає перед ним вiдстань дороги
А як сприймають це проминання
Положенi у смертну постiль
х х х
Чи за моєю труною
В останнiй дорозi
Пiде лише собака
Зi свiчею палаючою в зубах
х х х
Пiду на цвинтар
Зустрiну душi
Якi одвечiрком
Запалюють свiчки своїх похоронiв
Як i наша доля
Посмiхнуся сумно
x х х
Темрява ночi
Обiймає м'яко твоїми руками
Це сну марево
Не наявнiсть зустрiчi
Але нiччю хоч очi не бачать
Твоєї вiдсутностi
27.10.1988 р.
х х х
Мова срiблом
Золотом мовчання
Отже не вiдчитуйте
Цього уголос
28.10.1988 р.
х х х
Слава
Слава
Слава
Лунає величаво на майданi
Глухi люди
Бачать це й дивують
Чого ж всi
Так стали позiхати
28.10.1988 р.
х х х
Київ
Лаврськi печери
Як вам поклонитись
Преподобнi оцi
Як з вами поговорити
Насамотi
Тут вступ
За квитком
А екскурсiя iде вперед
Але спогаду не стерти
Коли навiяний натхненням
31.10.1988 р.
х х х
Ти стала Матiр'ю мiльйонам
А живописцi в паспортах своїх
Твою iкону малювали
Хотiвши перейти кордон
У вiчнiсть
А тепер Ти в нас бездомна
Собор Твого Успення
Серед Лаври
Звалений в руїну
31.10.1988 р.
В ПОЇЗДI
Дiчина цiлується
З менi не знайомим
Проходжу мимо
В мене не менш важливе дiло
02.11.1988 р.
КАЛЬНИШЕВСЬКИЙ
В тюремному затворi
Людина здiбна чекати довгi лiта
Щоб хоч вмерти
Вiльною
04.11.1988 р.
ГЕНОЦИД МЕРТВИХ
Склоникась Софiя
Сучаснiсть гнiтить
Дзвiн столiть замовк
I совiсть мовчить
А пам'ять що храм це
Не музейна споруда
То ж дивно iконi
В галерейному залi
В подорiж сланiй
На славу чужим
Iсторiя мабуть
Всiх засудить
Суддi сучаснi
Лише неживих
х х х
Стоїть на сторожi слово
На сторожi слова
Стоїть шинель
х х х
ЖОВТНЕВА ПЛОЩАДЬ
Широкi сходи
Ведуть пiд статую
Який же гарний
Це краєвид
Площа широка
I рiвний камiнь
Яка ж вигода це
Для слiпих
х х х
Гарнi намiри
Гарно здiйсненi
Гарним способом
Ефект вiдомий
Хоч непередбачений
х х х
Увiйти в життя мусиш
Кудою тебе введуть
Вийти можеш
Рiзними дверима
Хiбащо ними
Пальцi притнуть
х х х
Не лякайся
Щирi друзi
З охотою зарiжуть
Навiть тупим ножем
Київ, 26-27.02.1989 р.
х х х
Жiноча нiжнiсть
Стає така жорстока
Коли пестить зором
Чуже лице
Навiть сьогоднi
Це болить
х х х
Modus vivendi
Licentia poetica
Кажуть що це
У словах ключi
Але залiзом треба
Вiдкривати землю
Щоб в нiй лягти
06.03.1989 р.
ПРИ МОГИЛI ВОЛОДИМИРА IВАСЮКА
Це не мавзолей
Не бiлий мармур
Не червоний гранiт
На чорнiй могилi
Пшенична стеблина
Зерном майбутнє сповiщає
06.03.1989 р.
х х х
Вкривай лице багрянцем
Це героїв плащаниця
А не стиду колiр
Кровi на їй не знати
Але у вас
Лише уста червонi
ДЕ ЕХIСТЕНТIА СПIРIТI
Що нас чекає
На схрещеннi тисячолiть
Чи лише голий зад
Нової моральностi
Дуже приваблива еманацiя тiла
Але лячне майбутнє душi
х х х
Все фiлософiя
Й шукання сбсолюту
Кування в людинi довершеностi
Кування в букви
Окрайцiв думок
Самостверджування на руїнах тiла
Що iснує душа
х х х
Смiймося з цих якi
Шукали доказiв
На iснування Бога
Смiймося ми всi
Якi не вмiємо знайти
Доказiв на iснування себе
01.07.1989 р.
х х х
Горять свiчки
Горять їх пiрамiди
Величезний Батькiвщини вiвтар
Але не доставимо їх бiльше
Зачадiли в димi
х х х
I заснув навiк
I вiчний сон приснив
Кружляти духом злим
До вiку свiту цього
Але злiпила крила кров
Й на попелищi лiг
Не духом ж був
Лише совою
01.07.1989 р.
х х х
А скажи
Лиха годино
Тяжко ж мордувати себе
Чи це просто наче б
Язик вiдiрвати
Мовчати
Чи може совiсть
Зачеплена десь глибше
01.07.1989 р.
ПОЛОВЕЦЬКА КНЯЖНА В АНТИЧНОМУ ПОЛОНI
Плаче княжна
Плаче воля
Страстна доля
Сторчить пенiс Дискоболя
02.07.1989 р.
х х х
Зоря повиснула над раєм
Але навiщо моє сiяння полум'яне
Якщо дерева
Породжують лише грiхи
Вiкiв простiр широкий
А добрести до Вiфлеєму треба
НЕ ЦIЛУЙТЕ МЕСIЇ
Поцiлунок Месiї
На губах Юди
Смертним корчем застиг
Не докоряйте
Що в Евангелiї
Записали iнакше
Прийшов Вiн
У муцi вiдiйти
На Батькiвський престiл
Цiлуючий в зашморговi свойого iменi
Повис на вiчнi вiки
х х х
Iм'я Гетсиманського саду
Приваблює не лише
Зiгнутих перед iмператором
У доземному поклонi
Душа наче човен
Розбитий об скелю Мертвого моря
09.11.1989 р.
ГРУДЕНЬ
(За старим стилем)
Заснули зорi в попелi поранку
Збудився снiг
Концертує тихо
Смиком бiлим
По гiлляках чорних
Пливе музика
На дахи i вiкна
Хтось розпитує дороги
До Марiї сина
Iде навздогiн йому
Година вечiрня
З першою зорею
