Lito lights:

тоді цар віддав доньку за нього
й половину царства до тої,
іншим випадком так би й лишилось,
але тут, дивись, тільки початок,
тож конвертом заліпленим рушим...

першу ніч проспав млявий хлопака -
всякі викрути звели у ліжко,
наречена у білому вбранні дарма
пестила блідий нежвавий,
на всі боки вертіла... аж сором;

влізло сонце на небо і робить,
ранок слідом пояснює казку,
молода потягнулась - вмент бачить:
чоловіка ні поруч, ні в хаті
(володіння поплентався мірять),

ось і літко з медком проковтнулось,
від жадюги ні звістки, ні ради -
та дівчина мов скибка од хліба,
сама-самонька спить без сорочки...
а десь тепло і дивно, і просить!

вогонь вдосвіта вже дошкуляє ,
хоч приємний, то треба ж гасити,
як милує хтось... ("але ж хто?")
Вітер, заблукав у колодязь напитись,
розбив двері і жар вигнав миттю;

тільки спогади, з ними вже жовтень,
Срібний Місяць, натхненний, стікає
з молодої, що тішиться пір'ям,
лоскотним на смак котигорошкам,
воском-холодом зміїть-цілує;

скла збирати розбитого вдосталь,
у вікно дзьобить щось незнайоме,
місяць зірки збирать і в тумани,
а дівчина що - ковдру накритись,
та цікаво, в решт, що ж там за нове;

хоч ні сісти, ні встати, ні вмерти:
зазирає труна до оселі - стара, довга,
а ближче та ближче...
встав господар із неї. Сам Ленін.
А дівчині що - Ленін то й Ленін;

хитрі очі, простий такий, рідний;
каже: "Жовтень, пора революцій..."
...чи у південь від втоми зомліли -
Ленін ззаду незчувся, аж плямкнув,
хутко звівся й побіг в мавзолеї;

... рік пройшов, а свого чорти носять,
проти ночі дочка очі в сльози,
крапля солі - камінчик на груди,
пальчик слідом в підняту сорочку
солодіє воложить ворожить,

чарівніють з рук вигадки світлом,
від Шовковистів рухи мудрують,
глибше й глибше, аж доки кропива (!)
з губ закусаних вирвалась зойком,
плескотами Ё охами й ще раз;

"...ох!", зітхнула й до кварти напитись -
біля неї сидить волоцюга:
малий зморщений дід, ще й зелений
наскрізь, й сором висить до коліна,
з бороди виглядає ледащо;

- Чом турбуєш без діла ти Оха?
(володаря лісів та заліссів
Як владнаю найліпше бажання, то
тоді начувайся царівна,
як не впораюсь - згадуй як звати!

молода не замислилась довго,
з-під сорочки, де бавився Вітер,
вириває курчаве волосся, і дає
волосок один Оху:
"Ну ж бо, старий, зроби його рівним!"

Ох вже хтиво міркує й сміється,
волос взяв за кінці і розтягнув,
"Так то й так, - відкидає царівна, -
а що буде як кінчик відпустиш?"
(звісно волос дівочий скрутився);

чаклун жабою вислизнув в жито,
журавель його з неба помітив,
наречена зібрала волосся та
нашвидкоруч склала валізу -
на Москву літак рівно о сьомій...



  
 Е Р О С   Б Л Ю З