1
Сліпучо-чистий бездоганний ранок.

Раі, тримаючи за плечі Са,
стоїть на м'яко линучій у такт
роботі веслярів кормі побіля
хвоста великої рибини з кедра.

Не менш майстерно зроблена на носі
гриваста кінська голова чимдуж
спішить за лотосами - попереду
пливучої флотилії Царя.

Залишений на березі старий,
в нових просторих шатах, нерухомий.
Не в силах розлучитися з онуком,
стоїть печально возз'єднавшись зором
з принишклим, переляканим хлоп'ям... 

Все тоншою і довшою прямою
для видимого тягнуться вони
один до одного, аж доки простір 
не забиває зір безмежжям далей,
осліплюючи вітром і сльозами
обмежені так сильно зовні очі, 
лишаючи сприймання надтонкого
для серця і мережива думок.
 
Старий останні доживає дні,
і вирішив скінчити шлях отут,
аби на Суд прийти зі свого краю, 
з папірусом на грудях злігши вдома,
а не в далеких, невідомих землях.

Для нього вчора відшукав Раі
шмат поля при каналі і хатину
на пагорбі, де селище тіснилось.
За золото також найняв слугу,
й домовився з общиною про різне.
Община радо прийняла старого
і золото правителя, якому
байдуже певно, як його дари 
за роки мандрувань Раі потратить.

2
Неспішно плинуть ладні береги,
тримаючи в розписаних лугами,
садами, різносходами долонях
повернуте до русла тіло Річки.

Тоненький Са в міцних руках жерця
зіщулився сиротливим клубком,
немов би щойно піймане звірятко,
і тільки очі витоком сльози
виказують відмінності суттєві,
вкарбовані у силу почуття.

Зненацька, справа, синім плином хвиль
далекі від води ожили схили.
Чорнобороді кинули гребти,
піднялися із вичовганих місць
й кивають шанобливо головами.

Раі показує малому диво.
Пояснює докладно, що до чого,
й під звуки лагідно текучих слів
світ непомітно хлопчику вертає
в підсохлі очі своє відбиття...

"Дивись на справжню таємницю Кемет -
в полях зростає тонколистий льон.

Ось, на красуні нашій, глянь, прозора,
міцна накидка виткана із нього..."

Дівча, почувши своє ім'я, зводить
на них наповнений сльозами погляд
і ... посміхається. 
                               Раі говорить
і насолоджується тим, як хлопчик
у відповідь всміхається красуні...

"...А там, із голубої глибини,
на поле, на ріку, на кораблі
згори всміхається Велике Сонце
і ми радіємо Його вітанню,
Його турботі за весь світ, теплу.

Хвала тобі Творець Єдиносяйний!
Хай буде Лик Животворящий Твій
прихильним до дітей Твоїх безпечних..."

      


Читати далі
Повернутися до змісту

Всі примітки