1
Закінчивши весняне повноводдя
могутня річка повернулась в русло.

Уже, здається, пронеслось усе,
що води мали нести із собою
кудись униз, далеко поза обрій.
Глибінь прозорішала і поверхню
вкривали вже не залишки, а швидше
початки, - не безсиле, мертве, а
нове, що пережило буйну повінь
і знову опановувало річку.
              
Це в повній мірі відносилось і 
до групки вертких тростяних човнів -
гірською добре змазані смолою
вони легенькі, впевнені й швидкі.
Несуть укупі з водами Євфрату
принцесу, посаг, декількох служниць,
дари різноманітні, що за списком
Раі повинен іменем Палацу
царю в Кардуніяші передати.

Хоча й доводиться частину ночі
проводити на небезпечній тверді, -
спуск по воді є справжнім відпочинком.
 
Довкола безперервна свіжа зелень
прадавньої квітучої долини.
То-тут, то-там, над річкою зростають,
мов пагорки, дашки із очерету,
а де ледь вище - гніздами птахів,
у глиняній одній дахатій купі,
з’являються уже й самі хатинки.

Раі глядить на них, йому здається,
що в Кемет люд живе краплинку краще.

Далека хвиля пальм раптово робить
стрибок до річки, наче врешті-решт
вона позбулася якогось страху, 
від чого береги стають близькими,
а плин ріки зненацька набуває 
потужності нової, наче це
не пальми надійшли, а нові води.

2
Раі розповідає Са усе,
що пам’ятає за прадавній край
і хлопчик зачаровано слідкує
то за зростанням у долині Саду,
то за війною, руйнуванням краю,
за чварами богів, та їх дітей,
за хвилями нещадного потопу.

За першими царями і людьми -
сьогоднішніми, що і тут і там
працюють вздовж великої води, -
щось сіють, чи сажають, щось копають,
канали чистять, підіймають стіни.
З матеріалу лиш одного – глини -
здіймають ввись життя свого будову
і вихваляють доброго Шамаша ...

"Хвала тобі Творець Єдиносяйний,
хай буде Лик Животворящий Твій
прихильним до дітей Твоїх безпечних...”

      


Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки

Кардуніяш - в описуваний час так називалося Вавілонське царство.

Шамаш - в старовавілонській релігії - бог сонця.