1
Муж і хлопчина покидають човен.

Пройшовши стільки морем до причалу, 
ідуть непевно, наче їм незручно
попід ногами відчувати твердь,
а не бездонність глибини морської.  

Невтомні води м’яко наповзають
на схили кам’яні і безнадійно,
печально повертаються назад,
щоб знову спробувати дотягнутись
до тих, хто вийшов з них і цього разу.

Рибак, що їх довіз, кричить: “Щасливо!”
Й вони себе такими почувають, 
поглянувши назад, на те корито,
що сміло величатися човном.
Якщо би Тір не спав, то й він сміявся б.

2
Займаючи собою цілий острів -
близький достатньо берега аби
сюди дістатись шляхом насипним –
Тір був, немов, одна велика пристань.
Хоч дужі стіни мурів захисних
обмежували доступ до води,
та в той же час і навпаки – від моря
перешкоджали нападу на місто,
велику пристань, що боялась моря.

Діставшись до зачинених воріт
і давши стражі за нічні турботи, -
жрець і хлопчина входять в темінь вулиць.
Ідуть пахучою всіляким брудом
пітьмою - вогких і вузьких розщілин,
поміж будівель – темних і ворожих.
Якби не стражник, то знайти дорогу
вони самі до ранку не зуміли.

Сандал на щастя вдома - в теплім блиску
привітно спалахнулих смолоскипів
кидається геть сонний до гостей
з обіймами і радісним вітанням,
не вірячи очам своїм, що друзі
ось щойно із Кіфари приплили:
“Який я радий! Всюди вас шукав,
приплив за вами на оті руїни,
як домовлялися, за тиждень, та
знайшов лише сліди багать ахайви…”
Наказує накрити швидше стіл,
протягує від Менеса послання -
папірусів пов’язані сувої.
Та гості відмовляються - конечно
жадаючи лише одного - спати.

3
Сандал розповідає про події,
що відбулися за останній час.

Опісля зміни влади в Домі Кемет
приховане вилазило назовні
і особливо в землях ханаанських.
Хебрейські племена та різні шасу
наводять жах на села і міста,
кінцево перерізали дороги,
якими слідували каравани,
життя спинилося для багатьох.

“Міста в глибинці стале зубожіють.
А побережжя навпаки – цвіте.
Так завжди – десь воюють, десь зростають.
І в Тірі нині золота пора.
І головне тепер - не зупинятись…”

Сандал плекає мрію – перебратись
невдовзі у новий, великий дім,
який йому годився би по статку.
Він так гордиться всім, чого досяг.

Вони сидять за чепурним столом,
прикрашеним майстерною різьбою
гористих і рівнинних берегів,
оточуючого це місто моря.
Раі милується прекрасним твором
майстрів тутешніх, слухає Сандала,
той водить довгим пальцем по столу -
показує місцини, де бував.

Крізь вікна тягнуться гілля акацій.
Понад плоскими крівлями будинків
таких, як і Сандал, купців успішних,
безжурно височить блакитна синь.

Жерцю приходить в голову нараз,
що ціни в Тірі на будинки знатні
повинні значно вирости невдовзі.

4
Послання перше Менеса із Ону 
оповідало про події в Кемет
від часу прибуття туди принцеси.
Що дівчина приємна і розумна,
і до вподоби юному нащадку.
Про пишне, радісне весілля, про
нове ім’я принцеси – Нефертіті.
А також про хворобу Пераа.

І ще про справи в храмі, де старому
сьогодні так недостає Раі.
Прибулі з храмів різних Ханаану,
а також Межиріччя для навчання,
поволі здобувають мудрість Кемет,
та і своїми діляться знаннями.
Можливо це в майбутнім допоможе
нам краще розумітись між собою.
  
Лист другий сповіщав про смерть царя.
Про смуток, що упав на землю Кемет,
про підготовку похорон, про владу
першожерця Амона над усім.
Що чаті вкрай суворо наказав
навчання іноземців припинити.
Що ж, Хапу син завжди був послідовним.

Останній лист описував прощання
з Аменхотепом Третім. Що пройшло
усе, як і повинно було бути.
Для воскресіння новому Усеру
син Гор-Аменхотеп відкрив вуста
і це дає надію на майбутнє. 

Проте царевич знову занедужав.
До нього повернулася падуча,
яку колись Раі було зборов.
Цариця Тейє кликала у Дім
на допомогу Менеса і він,
на певний час дав раду тій біді,
приготувавши ліки довголіття.
При зустрічі з царевичем велів
Аменхотепу потерпіти трохи -
до часу повноліття. Кожний день
скорятися наглядачу своєму -
хай думає, що так довічно буде.

В Раі зринає вкрай сумне видіння
сидячого на троні кволо учня,
такого безпорадного - очима 
безсило зачепився за підлогу -
через хворобу від дитячих літ
йому не легко підіймати погляд.
І може це обдурить сина Хапу.

Жрець Менес також сповіщає, що
Аменхотеп і Нефертіті дуже
сумують за Раі. Утім в палаці
їм радісно удвох, увесь свій час
проводити стараються в садах.
А в Оні зовсім тихо - чужоземці
роз’їхалися по своїх домівках.
Через одного з них і шле листа.
В кінці переживає, що Раі
давно уже вісток не присилає.
Надіється, - у нього й Са все добре.

5
Раі розповідає про руїни
печальні Кносу, про страхи тубільців,
упевнених, що там живуть злі духи. 
Про дивну втрату пам’яті та часу.

Жрець почувається немов забув
події вкрай важливі. Те ж і  Са, -
не може пригадати, що там сталось,
а певно сталося – весна невдовзі,
а відплили туди ще восени.

Три місяці немов би де проспали!
Пригадується, правда невиразно,
якась хатинка близько біля моря.
І наче жили в ній. Все дуже дивно.
Така собі, здається, чудасія,
одначе неприємна - у малого
із тих часів розпочалися болі
у голові й нав’язливі видіння.
Такого з ним раніше не бувало.

Недавно, каже, бачив зовсім дивне -
літ неймовірний бурі, все палає,
гора розколюється від вогню.
У кам’янім мішку геть сивий старець.
Кричить щось грізне, а до нього знизу
розпеченим потоком суне лава.

Сандал встає з-за столу і підходить
в задумі до вікна. Відтак говорить, 
що видно зло безслідно не зникає.
Раз цар кефтіу був чарівником,
а це відомо кожному у Тірі,
то і не дивно, що в руїнах духи
й ви, певно, там зустрілися із ними.

Раі поради просить у купця,
де міг би в Тірі за платню пожити.
Сандал обурений: “Я вас образив?
Чим провинився - розкажіть мені?
А раз вам добре тут, в моєму домі,
то і живіть мені й собі на радість!
Вам буде тут цікаво, незабаром
побачите найбільші наші свята.

Почуєте Пісні Пісень весільні
у знаменитих наших храмах, дійство
побачите таке! У нас весною 
буває часто скупчення народу,
яке не снилося і Вавілону!

      


Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки

Шасу, Ахайва (др.єг.) - древні бедуїни, греки ахейці.

Кефтіу (др.єг.) - жителі о. Кріт часів міноського царства.

Мінос - легендарний повелитель, часів "Мінотавра".
Кнос - древнє місто, в останній час свого існування - столиця Міноського царства на Кріті.

Кіфара - острів Кріт, Міноське царство.

Аменті (др.єг.) - буквально "західний", термін вживався у стародавніх єгиптян для визначення загробного світу, царства мертвих.

Нефтіда - сестра Усера і Ісет, - богиня пустелі, неродючої землі.

Читати нову главу
Повернутися до змісту
Всі примітки