Розпочинаємо серію зустрічей, дружніх розмов з представниками різних, як би це точніше висловитися, системних поглядів і конфесій. Гості розповідають Вам і мені, людині також віруючій, але поки нецерковній, про себе. Їх досвід цікавий і може бути корисним, однак відверто признаюся - я маю певні переконання і не збираюсь міняти своїх поглядів. Не ставлю собі цілі змінювати і Ваші. Та вже, як вирішили ми турбуватися своєю сутністю, то й не зашкодить нам придивитися, як це роблять (або не роблять) інші.

А щоб нам було зручно порівнювати, ведемо наших гостей по одній і тій самій доріжці і задаємо їм одні і ті ж питання. А ось які? Може Ви підкажете їх? Однак, не дуже на це розраховую, бо люди Ви серйозні і зайняті важливими справами, і, певно, на всі питання молодості вже знайшли влучні відповіді. Врешті-решт є питання і старості. А є і цільності, і Бог тільки знає ще які. Тому вибудовую фундамент сам. І як завжди - із "західного" шпилю.

"Ну і пакість!","і хто у цьому винен?!","що ж робити?!" - це традиційно "східний" набір. А ось - "хто ми?","звідки прийшли?","куди йдемо?" - це "західний". Прошу зауважити, що мій вдавано невихований тон щодо "східного" питання" - усього лише гра: дуже люблю Схід, але Захід більше. І слово "пакість" (від західних слов'ян) доводить це, бо що таке "пакість", як не натуральна оліфа?

Та менше з тим:

1 - "хто ми?".

2 - "звідки прийшли?",

3 - "куди йдемо?",

"куди при цьому рухаюся саме Я?" - на ці питання (окрім останнього, бо воно вкрай індивідуальне) вже підготовані певні провокаційні матеріали (надіюсь, Ви їх переглянули), і я представляю їх нашим гостям. По суті - ці питання і тези - це і є тракт, по якому їм прийдеться пройти, в тій чи іншій мірі злітаючи над небезпечними ділянками. Рухатися чинно і врівноважено, звичайно, буде їм заважати В.Л.

А Ви слідкуйте за цим усім і робіть висновки.

Наші гості справа. Вітайте їх.