* * *
Тіней долину перетнеш байдужо
і небеса прибульця привітають…
Блакитноокі янголи небесні
тепер тобі твій Реквієм співають.
З усіх усюд збереться товариство
таких як ти несамовито впертих,
де келихами еля відсвяткують
твою прибулість до домівки мертвих.
Молитви наші будуть долинати
до того краю вічного спочинку.
І Бог, зійшовши з трону, тобі скаже:
"Як добре, що ти повернувся, синку".
* * *
А небо рясно встелене зірками.
Вночі сьогодні спати не піду я.
Вовки крилаті - янголи небесні -
співають Богу вічне "Алілуя!"
З небес, як із розчахнутої прірви,
їх буде чутне скиглення до ранку.
А хто посміє кривдити невинних -
тому вони перегризуть горлянку.
***
Не дитя вже, ще не жінка,
ледь сп"яніла поцілунком,
відьма з вітром у волоссі
твої очі зачарує.
І під місяцем, що колом
світить в небі бездоганним,
зажадає тіло тіла -
хижо, люто, невблаганно.
І запахне у повітрі
травнем, пеклом і полином,
й переможнє скавуління
з хащі темної долине.
Й цьому поклику підвладне,
Чи цього бажав ти, хлопче?
Тіло легко і без болю
перекинеться на вовче.
* * *
І в снах страшних не марились видіння
метаморфоз, що наше серце зносить.
Колись - носила жінка вовче хутро.
Тепер - вовчиця шкуру жінки носить.
Вовки ж бо знають, коли вітер виє,
і біль нестерпний душу розриває,
співати за померлим так, неначе
твій спів їх душу з тілом поєднає.
МАРГАРИТА
І
Дві букви М на долі Маргарити,
О, тільки б не поплутати місцями!
Колумб пропав. Америка відкрита.
Хіба жартують з дивними речами?
У храмі Бога затишно й осяйно,
Там так натхненно янголи співають.
Тим часом крила янголів і бісів
Надивовиж подібний вигляд мають.
Не викреслити олівцем червоним
Дві надзвичайно схожі монограми -
Дві букви М на долі Маргарити,
О, тільки б не поплутати місцями!
ІІ
У тиші надкімнатній сутеніє.
Сідає сонце, з ним надія гине.
Твій Майстер, Маргарито, тебе зрадить.
Твій Фауст, Маргарито, тебе кине.
Твоя душа болить, стікає кров"ю,
Твоїй душі рятунку вже немає,
А Бог усміхнено сидить на небі
І з Мефістофелем у шахи грає.
О не сумуй, бо в цім пролозі вічнім
Кінець твій стане тільки передмовою.
Та в чім же, Гретхен, ти була так винна
Перед цією трійцею чудовою?
ІІІ
А Фауст Маргариті вже не сниться.
Вже в Маргарити зовсім інші сни.
Бо навесні лише про сонце мріють,
і зовсім іншим марять восени.
А Фауст надто зайн"ятий собою.
А Фауст каже: Зупинися мить!
Що роблять Маргарита з Мефістофелем,
коли між ними Фауст не стоїть?
* * *
Пахло в кімнаті дощем.
Тіні тинялись по дому.
Боже, коли це було?
Мабуть, в сторіччі не цьому.
Пахли троянд пелюстки.
Я так боялась даремно.
Дощ. І обличча твоє
низько схилилось до тебе.
Тіло бажає чогось.
Дивне щось сталось зі мною.
Боже, як добре було
бути безкарно собою.
Сормно трохи, проте
сорому більше немає.
Вперше свою наготу
я з кимось ще розділяю.
Духи шепочуть мені.
Співи прадавні я чую.
Дивний, незнаний танок
з вами, мій лорд, я танцюю.
Сяє обличчя твоє.
Мить, і видіння зникає.
Пахло в кімнаті дощем.
Я тільки це пам"ятаю.
***
Я літо й зиму провела у пеклі.
Всміхались хижо невблаганні боги.
Для мене все, що звалося тобою,
Було прокляттям гідним перемоги.
До себе храми вабили нелюдські,
Свої обійми простягла Валгала.
Та добрі боги з вовчими очима
Були не ті, кого душа благала.
На заході спливало чорне сонце,
були моїми всі вселенські біди.
І квітнув морок де колись допізна
Світили вікна янголи-сусіди.
Блаженні непомічені тобою.
Не мічені. Життя благословенне.
Я дякую тобі, мій добрий пане,
За те, що погляд кинув ти на мене.
***
Мистецтво осягла душа
Єднать гіркі нещадні трави.
Робити із дівчат відьом -
Дурненький - то невдячна справа.
І вже нікуди не втечеш,
бо ти надав їй ту освіту,
коли на відстані руки,
На вибір - кожне місце світу.
І хто ж ті казки розповість,
Що їх так добре серце знало?
Очам лиш сниться та блакить,
Яка на них колись лежала.
А завтра сонце не зійде,
Бо гляне діва чорним оком.
Як світ потьмариться тобі,
Згадай про мене ненароком.
***
Вже погляди у вас,
як в знятих із хреста.
Блакитноока смерть
цілує вас в уста.
Та прозирають вам,
з очей її імли,
прикмети тих жінок,
що вашими були.
І тягнеться рука,
в мольбі своїй німій,
щоб квіточку зірвать -
подарувати їй.
***
Спиню тебе перед порогом -
ми перед злом не безборонні!
Воскреслі мусять мать стигмати.
Тож, покажи мені долоні.
Ти кажеш: мир оцьому дому!
Три дні минуло і три ночі,
як ми навіки розпрощались…
Долоні швидко перед очі!
***
Скажи мені, чужинце ясноокий,
для чого нам від вічності тікати?
Невже моїм, таким шляхетним, предкам
нема про що з твоїми розмовляти.
Невже це тільки вигадки брутальні -
Кохання вічність, неможливість втрати,
невже для того нас з"єднала доля,
щоб про свою жорстокість нагадати.
***
Що тобі лишилось? Блазнювати!
І стоять смиренно біля трону.
В тебе геть не королівський профіль,
А мені судилася корона.
І тепер моїй особі скромній
Навіть прислуговують вельможі.
Я тепер тобі і посміхнутись,
Гонор свій не втративши не можу.
Я війшла. Всі дивляться на мене.
Затаїла подих тронна зала.
Господи, невже ще тільки вчора
Я тобі долоні цілувала.
***
У світах далеких
погляди блукають,
ритуальні шрами
шкіру прикрашають.
Щоб нарешті сталось,
те, що має статись,
муситиму з Вами
на землі кохатись.
Сколихнеться жито
від ритмічних рухів
танцю, що уміє
викликати духів.
Хтось прочинить тихо
двері між світами
і померлих душі
схиляться над нами.
Над таємним світом
буде владу мати
те дитя, що нами
в ніч оцю зачато.
* * *
Голодні пси нічне подерли небо,
на сон уже і натяку немає,
бо тихо хтось співає колискову,
яка родинних духів викликає.
І хоч давно ти погляди ховаєш,
щоб світ не осягнув твоєї сили,
по небу мчаться навіжені коні,
які з долонь у тебе сонце їли.
Нема потреби у людському зорі,
бо очі щось глибинне чітко бачать.
Ми іграшками бавимось страшними,
коли нам сонце хочеться побачить.
* * *
Дощик шкрябається в вікна.
Винних, як завжди, немає.
То була така отрута
від якої помирають.
Але завтра буде завтра,
а не вічності пенати.
То така щоденна праця -
воскресати… воскресати…
* * *
Вперті гудки у слухавці,
пів на четверту ночі,
Богу не додзвонитися -
дуже багато охочих.
Господи! Ну зніми ж слухавку!
От і "ало" пролунало…
"Залишіть повідомлення
після сигналу".
* * *
На небі певно щось святкують.
Зірки блищать наче натерті.
І п"яні янголи танцюють
у парах танго - так відверто.
І музика по одинадцятій.
Тож, шкода, щастя нам немає -
підслухати ті анекдоти,
які вони розповідають.
***
Не обчислить жоден калькулятор -
цифри-цифри, посланих в узвишшя
поглядів - утуплених у небо…
А на небі - холод-морок-тиша.
Відключили в небі гас і світло,
залишатись в небі вже несила,
самовбивці-янголи стрибають і стрибають,
відстібнувши крила.
Всі святі тільки над тим міркують,
як з небес зробити швидше ноги…
А з землі всі пишуть-пишуть-пишуть -
все листи апеляційні Богу.
&&&
Наш пречудовий гумор
доброго слова не вартий.
Богу давно обридли
наші сумнівні жарти.
Боже, який то несмак,
в котрий раз повторити
майже найгірший з жартів -
мертвим носити квіти.
***
О як зобов"язує слово,
що мовлене замість омерти,
і данна комусь обіцянка
не зовсім навіки померти.
Нас душить примарна надія,
приходить до нас кожну весну
і страх, що Христос цього року
не нам, а чужинцям воскресне.
Якщо тобі справи дозволять,
якщо не завадить Лукавий,
заходь до нас Господи в гості
на чашечку чаю чи кави.
* * *
Ось воно забуття -
жданий спочинок серця…
Рим вже повечорів,
спека об ноги треться.
Хтось нас навчив словам,
що розмикають брами…
Сутінки. Римський сад.
Камінці під ногами…
* * *
Я йшла кудись - розбещена вакханка,
В терпких обіймах сяйва неземного.
Весна мене у губи цілувала
І не було їй соромно від цього.
Я йшла помилуватись на руїни -
Туди, де мої храми зруйнували.
І янголи без сльоз в очах блакитних,
Заквітчану, мене не впізнавали.
***
І де тепер знаходиться ваш дім?
Чи гарне ліжко вас приймає спать?
І хто тепер вам, завжди молодим,
іде на кухню каву готувать?
Безсило червоніє календар
від дат сумних і квіт весни зів"яв.
Тож хто із вас, безмірно дорогих
мою собаку в дім до себе взяв?
І припинивши взискувать чудес,
змирилось серце із таким кінцем,
та де ж мені дістати телефон,
щоб з вами перемовитись слівцем?
І втомлений нахабністю молитв,
відірваний від надважливих справ,
мені вночі сьогодні снився Бог
і на руці адресу написав.
МАРГАРИТА
***