Пародії та епіграми | Поетичні майстерні

Пародії та епіграми | Поетичні майстерні - Львів

"ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - ПАРОДІЇ ТА ЕПІГРАМИ

ЕПІГРАМИ
ТА ПРИСВЯЧЕННЯ:

"Серед філологічних щук
найбільш жорстокий - Терещук."

"Незрозуміла естетична хиба -
Роман одне, та зовсім інше "Скиба"

"Товче пласти життя на різний смак,
однак, завжди філологічний, Неборак..."

"І відгриміло із найвищих хмар -
poetto зник, залишився Гончар."

Гнат Рузвий

ПОЕТАМ

Я не поет. Я просто римоляп
Та серед вас, поетів, так цікаво,
Що я почав писати просто так -
Це як цигарка до смачної кави.

Я полюбив цей ніжносяйний світ,
Гучних метафор дивне розмаїття,
Невтримної Фантазії політ,
Чарівних слів коралове суцвіття...

І ви мені казали: "Ти - поет!"
Всміхався я: "Невже? Заради Бога!"
Потуг моїх -- розмитий силует
Майстерності. Та довга ще дорога...

Я не поет. Я просто римоляп.
Та серед вас зустрів я справжнє диво:
Я бачив Геніїв! Я знаю точно: ТАК
НІКОЛИ НЕ ПИСАТИМУ КРАСИВО.

Та менше з тим. Не кожному дано,
А римоляпу - це ж воно й подавно!
Тож вибачте: я буду все одно
Писати вірші. Сумно і бездарно...

ПАРОДІЇ:
В цілому ми не поділяємо поглядів пана Сергія, вони дещо егоцентричні, але інші на разі відсутні, тому маємо те, що маємо. (ред.)

Сергій Дзюба

Балада про критичні дні експонатів

В музеї дон Жуана вас зустріне
його надбання – донна Анна…
Тимофій Гаврилів. Повертаючись до сказаного //
Форма(р)т – Львів:2002.– № 4.– С. 3.

Я – експонат небезталанний:
Музей – не розкіш, а проте
Прийшла до мене донна Анна,
Щоб помовчати про оте…

Така принадна, небездушна –
Неначе сало до борщу…
Стою, мов скеля непорушний, –
Про Процюка чомусь мовчу.

О, донно Анно, донно Анно,
Я стільки чув про Ваші дні!
Звичайно, чув не від Степана –
Пробачте, дивному, мені

І вибачте Штефка, будь ласка!
Хтось теж не проти, а проте…
Ви знов прийшли не до Прохаська,
Критичні дні – у ІБТ*
1.07.2002, на півдорозі до Луцька

* ''Критичні дні Анни'' – так називається рецензія Ігоря Бондаря-Терещенка на відому книжку Тараса Прахаська.

Балада про маньяків

Пом'янімо всіх тих,
Хто не став маньяком…
Олександр Гордон. Продажні поєти 90-х. Полеміка з жадаючими //Форма(р)т. – Л.: 2002. – №4.– С. 6.

Пегасик мій тремтить із переляку,
Немов за ним ганяються хорти:
Куди не підеш – скрізь одні маньяки,
На площу Ринок вільно не пройти.

Один – на «С…» – всміхається драконно,
У іншого – на “Ж…” – своя війна.
Вже мій дізнались номер телефона,
Уже мене послали просто на…

А друг степів, зухвалий, наче Карлсон,–
Той, що на “П…”,– в столиці потрошить.
Жаль, не читають ще мене на Марсі
Й в Парижі – на межі тисячоліть…

Продам останній светр за шеляг миру,
Готовий всіх – на “Б…” й на “Г…” – любить…
Нема вірша – десь ділася сокира,
Ну, як на світі без сокири жить?!
2.07.2002, Пирятин-Луцьк.

Пишіть нам.