КОЛЯДА
При цій малій нехитрій коляді
все менше нас: мороз на голос тисне.
Вмерзає слово у грубезний лід,
як риба — до весни (а лід розтане? трісне?).
Змерзає коляда у кожен звук —
і тут не допоможуть нам кожухи,
не виручить і пташка тетерук,
якщо наш хор хисткий і слабодухий...
* * *
…і щастя це — хвилини півтори.
Склепивши очі, тихо повтори:
околиця… напівзабуті лиця…
овече хутро… сині хутори…
багаття… бринза… сутінки… суниця…
Ти вернешся. Воно тобі насниться.
Форель… зело… криниця… Повтори.
Святвечір 1998 року,
Altenerding
Йосиф Бродський
Різдвяний романс
(Фрагмент)
Пливе у тузі нез'ясовній
серед цегляного надсаду
нічний кораблик негасимий
із Олександрового саду,
нічний ліхтарик нелюдимий,
що на троянду жовту схожий
над головою своїх любих,
в ногах у перехожих.
Пливе у тузі нез'ясовній
бджолиний хор сомнамбул, п'яниць.
В нічній столиці фотознімок
зробив печально іноземець,
і виїжджає на Ординку
таксі з сумними сідоками,
і мертвяки стоять в обіймку
з особняками.
Пливе в імлі замоскворєцкій
плавець в нещастя випадковий,
блукає говірок єврейський
по жовтій станції печальній,
з любові і до не радіння
під Новий Рік у день недільний
впливає миловидна краля
в своїй не викритій печалі.
Пливе в очах холодний вечір,
дрижать сніжинки на вагоні,
морозний вітер, блідий вітер
червоні огорне долоні,
і ллється мед вогнів вечірніх,
і пахне солодко халвою,
нічний пиріг несе Святвечір
над головою.
Твій Новий рік на хвилі смутній
посеред гамору міського
пливе у тузі нез'ясовній,
немов життя почнеться знову,
неначе будуть сяйво й слава,
і вдалий день, і вдосталь хліба,
немов життя піде направо,
хитнувшись вліво...
1962 р. (пер. В.Ляшкевич)
Володимир Ляшкевич
Різдвяне
З імли сумного снігопаду
забутим вихором осіннім
пливе трамвай уздовж фасаду
корабликом по склі вітриннім.
І тануть в склі вогні червоні
багряним гроном винограду.
На ватяному підвіконні
блиск зорепаду.
Пливуть сніжинки над астральним
блідого ліхтаря світінням,
над силуетами пухнавим
новоріздвяним провидінням,
дрижать на віях у красуні
в краплинах неземного жалю,
немов не ці зіниці юні
глядять печаллю.
Кружляє в танку заметілі
в стосунках заблукала пара,
блукають пальці побілілі
і побіліла в них гітара.
І стугонять про Нову радість
над спинами дахів похилих
врочисті дзвони - дзвони замість
душ відлетілих.
І ділять хміль на трьох – на ніжне
замріяне різноголосся -
волхви місцеві під неспішне
даяння дива, що збулося,
і туга, наче колискова,
звучить на Отчому порозі,
з колись освяченого кола
зійти не в змозі.
Львів 2005 р
|
Юрій Тітов
Жити на Різдво
Я сніг в долонях збережу,
Своїм повітрям обігрію.
Розтане він, а я скажу:
"Не тань моя Різдвяна мріє!"
Дорогу довгу зав"яжу.
Змете її морозний Січень.
Вона погасне, я скажу:
"Є, ще горять Різдвяні свічі!"
Я хочу жити на Різдво,
Коли у спину б"є хуртеча.
Моє завіяне чоло
Благаннням дивиться у вечір.
Я хочу жити на Різдво,
Від зір лице не відвертати.
Торкнутись серденьком всього,
Дійти до Бога-немовляти.
Свята сльозо, святим плачем
Не дай загинути без сліду.
Маленьке чадо біль січе -
І розтають морозні біди.
Не стерти погляду того -
Співають янголи у зорях.
Я буду жити на Різдво -
Хвалу нести в Святому хорі.
Молитва з вуст, тепло долонь
Нехай зігріють крок жаданий.
Боронь нас, Боженьку, боронь,
Щоб не минути мить Різдвяну!
Ляшкевич Володимир
(м. Львів)
* * *
Плин мирри у сни диво-теплої ночі.
І покій морської принишклої хвилі.
Відчуй Кесаріє - як сходить тремтіння
в затягнуті латами намертво груди,
як сходить народжена в далечі дальній
невідома Риму солодка належність,
як, сяйвом відкинувши звичний порядок,
встає над зимою її протилежність.
О, де, як не тут, кругозору видніше:
подалі від Цезаря - більшає неба.
О, де, як не тут, втішить найважливіше -
народжене вище в незриму потребу.
Відчуй Кесаріє серцями еллінів
і римлян серцями - спорідненість тому,
у чому немає означень вітчизни,
а тільки осміхненість Отчого дому;
осяйність Зорі шляхом до Віфлеєму,
тугу пасовищ і здичілого саду -
із- звідси полине звучання, повіє
по світу новину, новину-розраду.
Плин мирри, цвітіння привитої гілки,
і подих солодкий із вуст немовляти.
Відчуй Кесаріє - як сповнює груди
Господній Дарунок,
Cтигмати.
*Кесарія - місто-порт на березі Середземного моря недалеко від Єрусалиму, постійне місце перебування римського намісника (префекта) і різних його "служб" ( в т.ч. прокуратора).
Зоря
Сходила зоря вечірняя.
А що, панове, святкуємо?
Янгола тінь відлинула.
Зір оповила килимом
Ніч, колядою сунула.
Плила зоря вечірняя.
Бог ся рождає нині же.
Дай нам до свята, пастире!
Таїнство нічки темної.
Діво, назвешся ненькою!
Пісню для Вишнього радісну!
Бог ся рождає нині же.
Ніч боронила таїнство.
Славімо Господа нашого!
Псалми святого торжества.
Рождений днем убожества,
Гірку пізнає чашу Він,
Втомлений ночі таїнством.
Зірка - дарунок Батьковий -
Заполонила темряву.
Нумо коліна схилимо!
Ночі крило розхристане
Зірку вронило з терену:
Слози прощання Батькові.
|
