РІЗДВЯНА ПОЕЗІЯ
Твори, що написані до 2002 року
Анна Багряна
* * *
Засніжене місто. Свято.
Безмежна Любов – що це?..
Співає небо сонати
Душі у Новому році.
Украдені звуки тиші,
А ще – колискова Бога, -
Принаймні хтось заколише,
Коли немає нікого.
Пливуть човни у безодню,
Розбурхані вітром хвилі.
Засніжений день. Сьогодні
Святкую чуже весілля.
А кажуть, утіх немає…
Муруються сни у стіни,
Саму себе розчиняю
Суттю німої тіні.
А стіни ідуть далі,
На спинах у стін – спокій.
Чому мені не сказали
Про біль прийдешнього року?!..
Засніжене місто. Спати.
Стомилися очі дуже.
Святкуйте своє свято!
Я до нього байдужа…
13.ХІІ.2001
Ляшкевич Володимир
* * *
Різдвяний Львове, заморожений вкраїнським,
горлянки самогонні, щирі снігом,
"свята" кумедність, драматична збігом
минулого й майбутнього жадання,
безчасся перед дивом Віфлеємським
і браку дії після привітання.
Нова монументальна провінційність? -
за ледь прикрита міфом спадкування.
Одягнуте у циферблат питання:
"Куди ідеш?" обернено в синонім
декору - наче свідчить про належність,
не очевидну, поміж тим, стороннім.
Настільки, що Волхви не зупинились
і цього року - сіяти, радіти -
який бо сенс у брами стукотіти,
коли господарів ніде не має.
І Вість Блага укотре запізнилась,
і чи дійшла, хто достеменно знає?
Відомо про колись і щось про новий відлік.
Дві тисячі, одначе, як... давненько...
"Зростай небого - Україно-ненько... ",
і ми тобі так гарно наспіваєм!
За що разом отримаємо залік,
який, звичайно, обернеться раєм.
Тож заспіваєм. І за руку чорнобрових -
до гинучих осель, у темні нори.
А ви, Карпати, голомозі гори,
лікуйте соком древнього коріння
просяклий "дежа в'ю" несвіжий продих,
тілесний протяг - з покоління в покоління.
І тішать площину Творіння тіні
різноманітністю рекламних рухів -
відлитися у форму прагнуть звуків,
що дало тіням би відлуння суті.
І все те саме в них - "хіба ми винні",
втім, як і вищий відгук - позабуті.
"Куди ідеш?" На чім стоїш, о Львове,
у сонмі душ, на справжнє зубожілих?
Від підземель до шпилів заржавілих
подавши зору хірургічний розтин,
де розпухає, пані та панове,
суб'єкт піврозпаду споживчих істин.
І стане скоро вимірів замало.
І десь, в четвертім, чиста течія.
А тут лиш смерть?!
Та зорана рілля.
І цього року непорочну Діву
при пасовищі, у хліві, застало
зростання віще Божого посіву...
Дитя Різдва, чому Спасіння миті
для нинішніх і що прийдуть пізніше
даруються в часи пророцтв на інше.
За дане роду Одкровення глибший
Твій погляд - далі зрить відкриті?
Чи просто з року в рік наш зір ясніший
і бачить обрій і дороги биті.
Пишіть нам. |
|
