"...Ці бідні багатії! Ми робимо все, аби розвити їх горб, а потім запрошуємо їх пройти в Царство Боже через ледь помітне вушко особистої доброчинності. Зрештою, відомо, що добре поінформована екзегеза вважала, що "голкові вушка" представляють не що інше, як точний переклад єврейської назви одних із воріт Єрусалима. (Негеб-га-хаммат чи Хур-гахаммат) - прохід в яких був надто тісним для верблюдів…"
Яскраво і обнадійливо. Аж дивно, що ніхто не впізнає.
Йдемо, вірніше читаємо, далі.
"Оповідь про святого Миколая і святого Касіяна і її відношення до двох розділених церков."
"...Святий Миколай і Святий Касіян, розказує нам народна легенда, послані з раю відвідати землю, побачили одного разу на дорозі бідного селянина, віз якого навантажений сіном, глибоко застряг в болоті і який робив безплідні зусилля, примушуючи свого коня зрушити віз із місця...
Невже і тепер не відгадаєте хто цей автор?
КОНСТРУКТОР "Б"
- Будь-яка філософська чи релігійна система є істинною стосовно своїх послідовників?!
- Хоча би тому, що існує, і, до того ж, усередині Загального явища "цього світу", будучи в якому, неможливо створити нічого нового - такого, чого там немає.
- Це як дороги, різні дороги і до різноманітних цілей і, при чому, істинної цілі нема?
- Тут, напевно, немає, бо якщо різні дороги й існують і ведуть Бог-знає куди, то всі вони потрібні і складають це наше Загальне явище, інша справа, що дороги можуть тільки видаватися різними.
- Тобто, все є іллюзією і водночас реальністю?
- Більше того, будь-яка ілюзія при певних зусиллях матеріалізується, а реальність стає вчорашньою. Тому і говориться про послідовників...
