|
|
ПОЕЗІЯ. ХРОНІКИ. КИЇВ.
Перша сторінка:
Автори:
Віктор Недоступ
Елвіна Дивна
Віктор Недоступ м. Київ
Святкове
Ідуть натхненні міліціонери!
"Ві а де чемпіонз!" - співають.
На ремінцях ведуть собак-шукалок,
І ті безладно скавучать.
На танцмайданчику танцюють міліцейські пари
Танцюють міліцейський вальс.
Наряд закоханих за ними пильно стежить,
Щоб зайвого не станцювали.
Гойдається в гойдалці міліцієня.
Читає мої вірші і сміється!
Це свято -
Днями Києва зоветься.
Місто в очікуванні ноктюрна
Київ - чемпіон!
Київ - чемпіон!
Хмари повзуть мов палаючі криги
вулиці напоєні вітром і золотом
двері тріщать тремтять неони
мороз асфальт занепокоєння
панни гострі як срібні струни
їдуть тролейбусами ловлять таксі
сонце сідає і кутом падіння
дещо нагадує бемольне "сі"
дядьки в переході хриплять прогнози
за центрового годований слон
пижики пальта фонеми фонеми
хрипкі і грубі як самогон
а в мене зуби мов рррадіатор
фонеми ліплять портрети зірок
тридцятирічні королеви як шапокляки
сплющуються до розмірів нещасливих жінок
але посмішка зайва поховано сонце
самотньою площею шкандибає каліка
задравши голову дивиться як
в стотисячній чаші біситься світло
молода обманена з дитиною на руках
їде до мами в Старий Оскол
дитину будить вогняний вибух
сто тисяч глоток в єдиному "гол"
сто тисяч щасливих суне вулицею
падає в кав'ярні впадає в метро
і чорний перерізує місто надвоє
не в силах замерзнути стогне Дніпро.
Елвіна Дивна м. Київ
ПРОГУЛЯНКА ПО КИЄВУ
І. Кафе
Б'є у вічі гола жінка з картини.
Наковталася, може. А може -
Від нікотину.
Дим іде.
Сніг іде
Мов дим.
У помийні ями
(себто, роти)
Ллється коньяк безупинно.
Офіціант підійшов, попитався,
Чого іще.
Попросили ласкаво
(по-їхньому)
Пригостити вкраїнським борщем.
Дим іде.
Кругом іде
Голова. Я де?
У помийній ямі?
(пробачте, себто, кафе…)
для людей у цивільному
і, навіть, у галіфе.
Я краще піду
З неофіційної божевільні…
ІІ. Андріївський узвіз
Україна скінчилась.
Почалася невдала копія.
Почалося: муляж міста, життя, людей.
Пародія на невбогість
(багатими нас не робить)
На мистецтво пародія…
Музеї мовчать.
Хмуряться не побачені
(ще досі ніким!)
Галереї…
"Хау мені?" - лунає.
У відповідь: "Твенті, містер."
Іншомовні.
Розваги.
Україна скінчилась.
Закінчилося рідне місто.
ІІІ. Хрещатик
По-київському синій вечір
У кольорових костюмах кафе.
У кольорових прикрасах
Дівчат і багатих.
Оголені плечі реклами
Зі всіх-усіх сфер
Кричать на все горло: "Більше!
Ще!
Мати!"
Вдаряється чиясь музика
Об бруківку і гине.
Впиваються очі бомжа
У жирні хот-доги.
Ллється пиво.
Сиплються гроші
Не копійками -
Сотнями гривень.
Люди зліпили нового бога
І радіють йому.
І тішаться з нього…
Пишіть нам.
|
|
| |
