Олесь Янчук (директор Українського Чорноморського Інституту імені Юрія Липи, м. Одеса). Післяслово до перевиданої збірки

(Текст подається із скороченнями і включеннями поезії Ю. Липи (В. Ляшкевич)

...19 серпня 1944 року до будинку, де мешкав Юрій, під'їхала бричка із чотирма офіцерами НКВД. Липа був у саду зі своїми донечками. Лікарю було сказано: "Собирайтесь, вы нам нужны", а також наказано взяти медичний інструмент. Дружина Галина запитала, куди його забирають. Жінку запевнили, що чоловік невдовзі повернеться. Офіцер сказав: "Даю вам честное слово советского офицера, что через час-два ваш муж будет дома".
Однак він більше не повернувся...

"Просто дивитись в лице усьому, що довкола;
Все, що є рідне, то - рідне, вороже - ворожим зостане,
Йди без вагань і без схибу, і вдар там, де треба,
А ще частіш - пожалій, відвернись і не думай,
Часто людина змаліє і варта поправи,
Шкода на неї часу, ти будь тим, чим належить.
То - найважніше: ти будь і дивись простовіч".

Юрій Липа... Йому судилося не лише прославити Україну, але й увічнити своє ім'я у пантеоні найвизначніших ідеологів та теоретиків українського державотворення. Багатогранний талант філософа історії, політолога, письменника й лікаря, як і вся творча спадщина Юрія Липи, і по сьогодні вражають своєю актуальністю в контексті реалій сучасного життя і потребують глибокого осмислення.

"Від самих початків життя, коли пружно в колисці
Ти пнешся до сонця угору, побачиш тоді:
Всміхається разом із сонцем ще сонце - то Мати.
А потім прийде, наче грім і потуга, до тебе
Згори голос Батька. І в цім ти зростеш і дозрієш..."

Народився 5 травня 1900 року в Одесі . Його батько, Іван Львович Липа, був неординарною постаттю: лікар і письменник, організатор і автор программи "Братства тарасівців" - першої організації, що проголосила своєю метою виборення самостійності України, згодом комісар Одеси від Центральної Ради, член Керівничого комітету міста (1917), лікарський інспектор Одеси, член Директорії УНР, міністр культів та один із авторів проекту першої Конституції УНР (1918), міністр здоров'я уряду УНР та голова президії Ради Республіки на вигнанні (1921).

Родинна атмосфера відіграла неабияку роль у формуванні світогляду юнака. Друзями і частими гостями родини були Михайло Коцюбинський, Осип Маковей, Гнат Хоткевич, Борис Грінченко, Володимир Самійленко, Олександр Олесь та інші діячі і письменники з усієї України.

Початкову освіту майбутній письменник здобув у гімназії №4 міста Одеси. Згодом вступив до Новоросійського (Одеського) університету на юридичний факультет...

Наприкінці 1917 року, Ю. Липа вступає до лав організованої полковником Іваном Луценком та підполковником Всеволодом Змієнком Гайдамацької дивізії, у її перший пластунський курінь; бере участь у грудневих 1917 року та січневих 1918 року боях із більшовицькими заколотниками на вулицях Одеси.

"...Ми такі упиті
Тим, що Вона є знов, -
Що нам наші забиті
і наша кров?

Ми такі всі повні щастя
У сей великий час,-
Сподобись, земле, Причастя,
Сподобись, земле, нас!

Чорний орел Мазепи
Покидає сонні Яси -
Покиньте барви, крепи,
Золото і всі прикраси!

Станьте кожен спокоєн
У лави, що в сяйві мітів:
Се - Українець-Воїн
Ворота помітив.

І в краю, де все клекоче,
Він побіди сіє,
Б'ючи межи очі
Тебе, Росіє!..."

В останніх числах 1918 року Юрій разом із батьком подається до Києва, а згодом через Вінницю, Кам'янець-Подільський, Станіслав, Львів - на еміграцію до Тарнова (Польща).

"... Вони розсипались по гранітах Європи,
Як стовпи іскор з огню Великої легенди.
Гостроокі шофери з Авеню д'Опера,
Що бліднуть од радости на звуки заблуканих вистрілів,
Сірі шахтярі на Шлеську, що в мокрих підземеллях,
Чують дзвони останньої години чужинців,
Лісоруби в Бразилії, студенти в Празі,
Фармери Канади, робітники на Кубі,
Вірять, задихаючися від хворостей, утоми і порожнечі:
"Ми бились не надаремно!"

1922 року Юрій вступає до Познанського університету на медичний факультет. В цей же час продовжує займатись літературною і громадсько-політичною роботою...

* * *
Любов - то завжди є нещастя. То - мала річ.
Як блиск оголення, як пісенька в забаві,
Як лінія двох тіл, що в'януть і брунькують,
Як крики похотей, перекупок на ринку,
Що простягають м'яса м'які і криваві.

Любов - то завжди є нещастя. Ось коханець
Без слави й без відваги, в плачу й викривлянню
І день, і ніч біжить від псів оскаженілих,
І день і ніч в утечі. А ті пси - то з нього.

Любов - нещастя завжди. Ось дівоча мрія,
Дівоча віра в рід свій і у вищість світла
Задушена нежданно, як княжна - постеллю,
Знівечена навік жагою, що нужденна.

Любов - нещастя і мала річ. Та буває раз,
Лиш раз ударить дзвін (мов з-під води ті звуки),
І все дрижить тоді в тобі, і все є чисте,
І все пливе в тобі, мов дуже тихий гимн.

І бачиш сам себе, як спішно утікають,
Мов біси злякані, і похоті, і страхи.
А потім - як огонь. З огню ж пливе земля,
Наново створена, а в ній лиш - Вічна Пристрасть.

Скінчивши навчання в університеті, розпочав стажування у Данцигу. В 1928 році Юрій Липа пройшов однорічний курс навчання у Школі військових підхорунжих польської армії, після чого в 1929 році закінчив Вищу школу політичних наук при Варшавському університеті.
Переїхавши на постійне проживання до Варшави і розпочавши там власну медичну практику, Юрій стає натхненником і організатором літературної групи "ТАНК", відгалуження "празьської поетичної школи". Велика віра у вищу ідею України, її традиції, духовні сили, роль у Європі, праця над власним стилем, боротьба з провінційністю, малоросійським шароварництвом і сльозливою ліричністю - ось основні гасла і принципи, за якими жили і творили молоді "танківці" (Є. Маланюк, Н. Лівицька-Холодна, А. Крижанівський, О. Теліга, Б. Ольхівський, П. Зайцев, В. Дядик та інші ). Довоєнні роки Юрія наповнені також і великою, плідною працею як у царині медицини, так і в областях історії та філософії.

Навіть у несприятливий час воєнного лихоліття Ю. Липа разом із професорами І. Шовгенівим, В. Садовським, Л. Биковським та В.Щербаківським у 1940 році створюють у Варшаві Український Чорноморський Інститут - науково-дослідну установу вивчення і прогнозування політичних та економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності.

"Перемагати непомітно - то найбільше;
Зростати звідусіль, просторитись, і потім
Покрити все собою, все непевне - взяти,
І вищитись, як твердь небесна.
                                           Утвердитись
І з Богом тільки розмовляти у молитві".

Постать Ю. Липи була настільки значущою, що в 1943 році гітлеровці, продовжуючи загравати з національними патріотичними силами (активно формувалися РОА, СС "Галичина", прибалтійські формації у складі вермахту - О.Я.), привезли його до Берліна. І там один із керманичів рейху запропоновав очолити маріонетковий уряд України. Юрій відмовився. І, на диво, залишився живим...

"Коли прийшла пора і ти дозрів
У муках днів, у боротьбі з собою,
Як образ берегів в імлі, на морі, -
В одній хвилині з'явиться тобі
Твоє призначення земне і зміст.

То лиш приходить раз, але назавжди.
Не стерти образу цього тобі,
Ти не втечеш, дивись вперед - і знай:
Одно тобі зосталось тільки: жити ним,
І сповнитися ним, воно - від Бога.
Як же ж не вчув призначення свого, -
Ти ще не жив, і ще не вартий вмерти".

У травні 1943 року Юрій Липа одержує категоричний ультиматум від польської Армії Крайової з вимогою негайно покинути Польщу.
На Захід? Вирішує від'їхати до України...

"...Як злотий дзвін монастиря,
Співає пристраснеє літо,
І неба синього зоря
В мені захована укрито.
В цвітучій мудрості доріг
Мене сповили сонні міти
Про дні, що йдуть, що я не встиг
Ще, сміючися, покорити".

"Зорі великі дрижать в оксамитному, чорному небі.
Віти дерев понад ставом, як сіті. Співають женці...
Ноче єдина, дай з чаші твоєї напитись спокою!
Зблизився час, коли серце здригнулось в великій потребі,
В дивній потребі сказати, як глибоко жило й любило...

Падає тінь десь згори. Велетенський, як обрії, птах,
Невисловимости птах розгортає і згортує крила,
В чорнім польоті своїм, понад серцем моїм, понад гаєм,
І понад зоряним шляхом у синьому небі безкраїм".

Його книги з'являлися на полицях яворівської книгарні і не залежувалися. Від осені 1943 до літа 1944 вітрину цієї книгарні прикрашала його праця "Розподіл Росії".
Напередодні вступу червоних військ Ю. Липі ще раз запропонували емігрувати. Він відмовляється...

"Україно, рівнино жорстокого бою і слави,
Мов надхненне знамено, сколихане в сонце, угору,
Краю знаків зловісних і віщих, таємних і дивних,
О, прокляття моє богорівне, прокляття простору!
Ти у душах сумирних, як дим, як пожар, як нещастя,
Як залізнеє поле, крівавим засіяне цвітом,
Ти дзвениш і даруєш привітом нас дужих і сильних,
Ти печалью безвластя так будиш, і рвеш, і бадьориш!
Із глибин давнини, що без меж і без міри донині,
Наче крик соколиний палає нам трепет беззвучний,
Се пороги, се - кручі, се - море кричить навздогінці.
..........................................................................................
..........................................................................................
..........................................................................................

... Він не повернувся. Два дні шукала дружина Юрія, розпитувала в Яворові, Краківцях.
22 серпня 1944 року тіло Юрія Липи, запорпане у сміття, було знайдене селянами на постерунку в селі Шутови, за чотири кілометри від оселі письменника. Тіло було поколоте багнетами, руки і голова потрощені кольбами рушниць, кастровано власними хірургічними інструментами...
Вночі з пересторогами - за християнським звичаєм, лише без дзвонів - люди поховали Юрія на цвинтарі села Бунова, під черешнею, скраю.

* * *
Людська душа, як дерево гіллясте,
як дерево гіллясте при дорозі.
І з вихором дорожнім прилітають
і осідають біси на деревах.

В гущавині привітній і зеленій
побачиш - блисне з ізмарагду око
або, обважене надміром бісів,
і жовкне, й гнеться дерево додолу.

Ідеш задуманий в алеї душ людських
і оглядаєш ці гримаси й вихиляси,
бо ж то так рідко струнчиться і квітне
душа, як дерево, очищена громами ...
..............................................

"І прийде час, коли твої учинки
Обернуться й повстануть проти тебе;
Як вояки зберуться навкруги
І зброєю грозитимуть тобі,
Нагому й безборонному.