ОГЛЯДАЧІ:
Музейник - осанистий красень широкої мистецької приналежності, стовп Установи;
Літератор - невідомий класик, суб'єкт кремезної вербальної потуги, стовп неопостмодернізму;
Я (Хронік) - незалежний Малярствознавець, дух покровитель мистецьких фуршетів, сама об'єктивність; один із діячів сучмиструху.
Від автора-мемуариста Я, п. Хронік
а також: "Ціни на мистецтво" ("несистемне опитування галерей") - чистий PR (?)
23/04/ 2005 р.
"ДЗИГА". Львів, вул. Вірменська, 35; квітень 2005.
Михайло Красник. - Живопис і графіка.
Круги Модернізму.
Антураж: Тупик мистецької Вірменської. "Дзига". Звичний для Львова кам'яний мішок галереї з тонованими чорними кольорами склепіннями. Спеціальна організація виставкового простору відсутня. На стінах полотна схожої тематики - площини, розділені лініями.
Експозицією дефілюють максимально тверезі Літератор, Музейник і Хронік.
Архів "Дзиги" - виставка М. Красника -
"...Споконвіку у “Дзизі” не було вікон. Чи то пак, майже не було, бо маленькі віконечка десь поза межею людського зросту і навіть погляду, якось не беруться до уваги. Тепер до галереї вриваються світло, синява неба і подихи вітру буквально через кожен метр простору. Скажете, що це неможливо? Ще й як можливо"
..........................................................................................................................................
Літератор : Вітаю вас панове, маємо нагоду ознайомитися з черговими галицькими візіями щодо свого місця в мистецтві. І відразу, як найнахабніший і непосадовий, зазначу, що хоча, судячи з явленого нам матеріалу, пан Михайло тут ні на що не претендує, утім це зовсім не живопис, в рузумінні мистецтва...
Музейник : Вас уже давно пора оголосити персоною нон-грата в галереї "Дзига"....
Хронік: Це живопис вже за самою технікою виконання, і хоча пан Михайло більше відомий як графік, його живописні експерименти надзвичайно вдалі. Його твори завжди впізнавані, що свідчить про наявність власного почерку.
Музейник: Як на мене, то саме графічні твори в повній мірі відображають його творче кредо, а живописні так і залишилися експериментом. Це хоч і моя суб"єктивна думка, але в цьому залі вона не поодинока.
Хронік: І своє місце на небосхилі українського мистецтва він уже зайняв, і думки найдилетантніших і заангажованих не можуть бути перешкодою в цьому.
Літератор: Я так розумію, що найдилетантнішими ви вважаєте відомих поетів, що десятки років потратили на вивчення світових філософських і мистецьких систем. Що ж, прикро, що навіть з відкритими очима - нічого не бачите. Але повернемося до цієї виставки пана Михайла. Скажу вам чесно - це не мистецтво, - життя в його полотнах і графіці відсутнє. Можливо тому, що розпочав своє життя шановний пан Михайло в чарівному селі, а проводить в кам'яних, зовсім незрозумілих йому, джунглях. Це нерозуміння життя, людських здобутків і є, як на мене основною стилевою ознакою модернізму, що так хоче все розпочати заново, вибудувати нові форми з новим змістом, але завжди приходить до класичного погребіння, або крематорію.
Музейник: Якщо відштовхуватись від вашої квалисифікації, то на рідні села, як безперспективних можна відправити дві третини львівських живописців. Але талант художника визначає не його соціальне чи географічне походження, а його природня обдарованість та можливість розвиватися цьому таланту.
Хронік: Я також читав філософські книжки і знайомився з мистецькими системами, а тому в розумінні творів мистецтва керуюся не тільки власною інтуїцією. Тому нот декаданства у даному показі творчості пана Михайла не відчув. Навпаки, присутній життєвий оптимізм, а колористична гама його творів спонукає до роздумів над чистим та вічним. Можливо нехарактерним для кам"яних джунглів.
Літератор: О, милі друзі, ви ще темніші, ніж я підозрював. По-перше, нікого нікуди не треба відправляти - вони самі там подумки знаходяться, - так, улюблене село, для переважної кількості городян м. Львова - це найвищий еталон в усіх напрямках їхнього зору, в цьому розумінні, друже Хроніку, вам треба навчитися не вживати слово "декаданс", слово "кіч" абсолютно достатнє. По-друге, ніяка творча обдарованість художника, а їх на всю Україну в декілька тисяч раз менше, ніж ви вважаєте, не існує окремо від його симпатій. Маю висказати абсолютне своє переконання, що напрямок розвитку і майбутні досягнення будь-якого митця закладаються в дитинстві. Тому і справді, від "сільської" частини мистецького Львова я нічого доброго для культури міста і для урбаністичних процесів у цілому не очікую.
.................................................................
5/03/ 2005 р.
"ДЗИГА". Сергій Савченко (живопис). Абстрактний еспресіонізм. Львів, вул. Вірменська, 35; 2 -10 березня 2005.
Антураж:Тупик мистецької Вірменської. "Дзига". Звичний кам'яний мішок галереї з тонованими чорними кольорами склепіннями. Спеціальна організація виставкового простору відсутня. На стінах "картини" - великі і вельми яскраві.
Експозицією дефілюють максимально тверезі Літератор, Музейник і Хронік.
Архів "Дзиги" - виставка С.Cавченка - "... Мабуть, цей художник уже у багатьох зруйнував стереотипи споглядання полотен. Отого традиційного, коли ти дивишся на рівну (рельєфну) поверхню, оцінюєш барви та мазки, захоплюєшся чи залишаєшся байдужим, отримуєш (чи ні) естетичну насолоду від зображеного..."
..........................................................................................................................................
Літератор : Карамба! Вони кажуть, що це - малярство? що це мистецтво...
Навіть типові ціни на картини рекламують на одному із сайтів. Але ж ця експозиція - повна ахінея, таких "картин" я і безкоштовно не сприймаю, атас, дика плакатна мазанина із життя уродів! Абсолютно неприродня суміш кольорів, поз і ракурсів...
Музейник : Ну не можна так -- "з мосту в воду". Представлений художник, незважаючи на вік, вже знана людина в мистецькому світі. Ви ставите під сумнів творчість не лише цього художника, а й розвиток сучасних мистецьких процесів в цілому. Без сумніву ці твори важкі для сприйняття непідготовленого глядача, але вони на нього й нерозраховані. Не можна оцінювати твір тільки за фігуративним його наповненням. Наприклад в творах С. Савченка цікавою є колористика та фактура полотен, що створює додатковий візуальний ефект. Хоча не всі експерименти є вдалими, однак це не є перешкодою для подальших пошуків. Для цього виставки і організовуються, щоб відбувався обмін думками, значно гірше коли твори не викликакють жодних емоцій...
Хронік: Цілком погоджуюся з колегою. С. Савченко -- один із титанів сучасного львівського малярства...
Літератор: Повна мряка! Оце, передімною, роботи "одного з титанів" львівського сучмиструху? Ви жартуєте. Але це вже не смішно! Що тримає цей титан? - Надуте з жуйки небо? На явлених світу полотнах жодного гармонійного елементу, не кажучи вже про ряди. Лінії - мертві й надумані. Ламані, відображають тільки подих добре продвинутої смерті - живе так: а) не виглядає; б) не композиціюється. І не парадоксально, що при такому підході львівське малярство назавжди залишиться невідомим світу. Куди йде цей "художник"? До Творця чи до суспільного маргінесу? Навіть брита братва, дихаючи цинізмом і вульгарністю, не сприйме його малярські приколи, бо братву хоча б гроші цікавлять, а
ця виставка не коштує і долара.
Хронік: Звичайно, перебуваючи осторонь мистецьких процесів, важко розуміти суть явищ , які там відбуваються. Людям вихованим на мистецтві соцреалізму, як у вашому випадку, мистецтво абстракціонізму є чужим. І не варто вішати ярлики на людей які думають глибше, а не мислять категоріями бритої братви. Сучасне мистецтво вже давно йде попереду багатьох суспільних та культурних процесів. Воно несе в собі естетику модерного світу, з його щоденними пошуками чогось нового, в тому числі в ділянці малярства. Без сумніву Савченко -- новатор, який знайшов власний шлях для самовиразу власного "Я".
Музейник: Я в його творчості бачу ознаки абстрактного експресіонізму, мистецького явища в Європі популярного і актуального.
Літератор: Зрозумійте мене правильно, я не проти експозиції, як такої, я навіть радий, що є в нас така "Дзига", яка все підряд показує, хоч і, напевно, не безкоштовно. Просто, яка у цьому всьому доля справжності?!! Не налаштований я зараз сперечатись, щодо примітиву мислення абсолютної більшості представників світового абстрактного експресіонізму і їх банального невміння малювати взагалі. Розмовляємо ніби тільки про дану виставку невідомого для мене художника - пана Савченка, представлений набір полотен якого дуже зручно розмістився у цьому самому дурнуватому абстрактному експресіонізму, ні? І тут є в мене підозра, колеги, що розкручують цього автора не тільки так звані родинні зв'язки, і не тільки ті, хто з диму хоче зробити гроші, але і ті особи, що підносять голих королів - наприклад, ви - боїтеся, що тісний галицький "малярський кружок" витіснить вас із свого оббігу, тусівки і сто-грам-наливайки?!
Музейник: Я категорично проти подібних закидів! Не існує і не може існувати якоїсь корпоративної спільноти, є лише коло однодумців об"єднаних спільною метою підтримувати розвиток галицького малярства, невіддільного від світового мистецтва! Так, воно зараз у стадії розвитку, але процес його становлення триває.
Хронік: А про сто грам ви дарма, самі вже третій стакан перехиляєте. А в даній ситуації, не незадоволені не стільки Савченком, скільки сучасним мистецтвом в цілому. Беріть пензель в руки, і творіть правильне і гармонійне, з вашої точки зору, мистецтво. Тоді й побачите, на що здатна мистецька критика, коли їй хтось наступить на ногу.
……………………………….
