Митці та Музи:
Оленка - зваблива і струнка блондинка, при світлі - Архітектор, в сутінках - культовий дамрокбенд "БІМБА" - вокал;
Іринка - зваблива, світло-руса, при світлі - аспірант від біології, в сутінках - культовий дамрокбенд "БІМБА" - ритм-гітара, бек-вокал;
Міленка - зваблива шатенка, при світлі - культовий дамрокбенд "БІМБА" - бас-гітара, бек-вокал; в сутінках - та сама бомба.
Музейник - осанистий красень широкої мистецької належності й невідомої сексуальної орієнтації, стовп відомої Установи;
Професор - титан інтелектуальної потуги; стовп іншої відомої Установи;
Художник (в миру Євген Росовський) - виснажений недоїданням і невизнанням молодик з вічно новою музою в запалених безумством очах;
Жорж Дикий - Командор атомної субмарини українського андеграунду; об'єктивно в стані постійної сублімації; один із діячів "Поетичних Майстерень";
Літератор - невідомий класик, суб'єкт кремезної вербальної потуги, стовп неопостмодернізму;
Я (Хронік) - незалежний Малярствознавець, дух покровитель мистецьких фуршетів, сама об'єктивність; один із діячів "Поетичних Майстерень".

---

Від автора-мемуариста - Я, п. Хронік
Тексти "БІМБА" пісень належать виключно п. Літератору і Музам

---

05/02/200... Початок.
Cцена: Ранок №1. Перед виїздом на пленер.

---

Антураж: Давно покинута спокоєм квартира літератора. За вікном вікна сусіднього будинку. Прекрасний ранок в самому центрі великого міста.

Біля столу з кульковою ручкою в руках Хронік.
Входить, поправляючи на собі халат, Літератор .
Ефір наповнений прекрасним продовженням вчорашнього.

---

I
Хронік: І нарешті прокинувшись, я подумав - як все...! класно!, думок повна голова, і це після напруженого пережовування мистецьких процесів! На чотирьох виставках за тиждень! і при тому тільки на одному фуршеті! Як зміліло наше життя! але не всюди, ось, наприклад, вчора - після урочистого відкриття в картинній галереї виставки знаного львівського митця... До речі, з'явилось море вражень, особливо фуршетна частина...
Літератор: Ти хочеш сказати, що ти вже прокинувся і, навіть, без кави? А я ще поля не бачу, як казав знайомий гросмейстер... - з цукром каву, чи з ромом?...
Хронік: З ромом, скажімо, підходиш до картин. Після перших п'ятдесяти бачення однозначно стає гострішим, вимальовується повноцінний асоціативний ряд, так би мовити - докладна мова барв! Так уже здавен ведеться, що мова барв супроводжує людину все її життя, бо ця мова є неодмінним вислідом тісного контакту людини з природою протягом усього її існування на Землі. В цьому контакті затамувалися світоглядні ідеї -- духовно-практичне освоєння світу та естетичні ідеї -- розуміння гармонії і краси світобудови, а також відображення явищ природи і суті людини в прекрасних творах мистецтва. Тому такою притягальною силою сповнений твір малярства, коли б він не був створений. Недарма, популярними в епоху Відродження були естетичні трактати на тему суперечок живописця з поетом, музикантом та скульптором, переможцем з яких виходив живописець...
Літератор: Що з тобою? Пити будеш?...
Хронік: Як писав Леонардо да Вінчі: "малярство є справжньою дочкою природи і родичкою Бога", охоплюючи усі форми навколишнього світу, його красу, і вже тим самим зворушуючи почуття, захоплюючи гармонією й предметною суттю всього живого й спонукуючи до мудрого роздумування над образною глибиною. В цьому й приховується багатство і краса живописного твору, бо через нього пізнаємо розуміння краси і високу гуманну місію, як необхідний внесок у світовий культурно-цивілізаційний процес...
Літератор: Не хочеш? Як знаєш! Сам справлюсь, а то двигун не заводиться...
Хронік: Проте старе класичне співвідношення, зокрема малярства до природи, в мистецтві ХХ століття виявилося втраченим. Сучасному живописцеві хочеться занадто багато сказати відразу, але йому бракує потрібних слів. При цьому він зовсім відкидає пишне красномовство, багатослів'я класичного малярства, не зацікавлений в сприйманні свого твору театралізованою декламацією. Сучасний живописний твір в кращому випадку апелює до красномовного мовчання, бо, виражаючи свою суб'єктивну волю, митець звертається не стільки до вічного джерела -- природи, скільки до самого себе, і його діалог самого з самим, по суті є монологом-роздумом, що не вимагає слів. Декламація не сприймається нашим часом, а використання старої класичної мови в живописі, сприймалося б повторенням чужих, вже сказаних слів. Сучасний живопис пропагує оніміння картини, а оніміння -- це також спосіб висловлення...
Літератор: О! Двигун запрацював! Добре! Плин по звивинах ... А ти на сухе горло виступаєш! яке красномовство художників! Чванливе безглуздя кричущої пози над завершеною деградованістю образного бачення... Ти чого на стіл заліз?..
Хронік: І саме в наш час актуальними стали тлумачі творчості сучасних живописців, чиє мистецтво надто відірване від реальності, щоби бути зрозумілим загалу. Сформувалося самодостатнє втаємничене коло посвячених людей, які і визначають хід мистецьких процесів. Сьогодні все здобуло право називатися мистецтвом, достатньо пояснити суть мистецького твору не з позиції образотворчих канонів, а з позиції філософських сентенцій...
Літератор: Злізай!! Тримай кардан! Ось так, бо рюмки поб'єш. Слухай, а чого їх тут так багато?
Хронік: Кого?
Літератор: Слідів.
Хронік: Наливай.
Літератор: Слухай, а що ти на столі говорив таке, і кому? Ти що, вчора з Музейником на брудершафт закінчував симпозіум?
Хронік: Коли?
Літератор: А вона гарно вчора співала, тільки ця хриплинка в голосі...
Хронік: Жаль Етелли вчора не було. Хороший дует би вийшов.
Літератор: Вона телефонувала - діти, учні... - на сьогодні домовились, ти будеш?
Хронік: Ні! Субота в мене вихідний.
Літератор: По всій країні вихідні аж по одинадцяте включно. Якщо не введуть загальний карантин... Кажеш сьогодні субота? А число?.. Це значить нині ми і повинні їхати?
Хронік: На пленер... Чорт візьми! Саме так! Я тобі навіть скажу скільки нас має бути - п'ятеро, а може і шестеро.
Літератор: Ще по одній, - за пам'ять! Концептуальну...
Хронік: Точно! - шестеро. Рахуй рюмки - я, ти, цей музейник, потім професор, далі твій командор, як його - Жорж?! І Музи. А скільки їх буде - не прогнозовано...
Літератор: А цей, наш, двинутий на індогеніальності Мистець? який Росовський, з новою натурницею в пологовому...
Хронік: Буде! художник буде, однозначно.
Літератор: А з техніки?
Хронік: Є ковзани, пара лиж, санчата, і два ящики пального від меценатів, по 0,7 - заводська, спирт "Люкс", експортний варіант.
Літератор: З розумінням підійшли, Вголкоходи... А навіщо, чуєш, там, в горах, ковзани? Невже для повного тілесного зчеплення...? У-у, ці горці дають... Одначе зауваж, як пам'ять ожила! Ось що значить добре слово, вшанували - вона й запрацювала, твоя пам'ять.

Хронік: Це образливо! Я завжди все пам'ятаю, ось зараз я по пам'яті наберу всіх учасників і запрошених, і вперед! В гори, вище й вище, де жодного оттого пташино-курячого вірусу...

Наступна сцена: День 1

.............................................................