Сцена: Вечір №1
Продовження. 3

---

Антураж: Самотня колиба. Тьмяний пейзаж за вікном. Морозно. Звечоріло. Сніг продовжує падати.

За столом митці, учасники пленеру. На столі мисливські ковбаски, картопля, хліб. Під столом майже два ящики з каталізатором (по 0.7) творчих процесів.
Учасники пленеру підіймають тост за відсутніх муз.
Раз за разом...
.......................................................................

---

ІII
Літератор : Як добре! Тиша й благодать. Утім, прислухайтесь. Ви чуєте ці кроки? Кроки Долі! Ноги обов'язково довгі, щоби, вальсуючи в мене на-ад древнім паркетом, їм не були потрібні шпильки...
Музейник : Не їм, а їй - "Долі".
Літератор: Ні, мій розсудливий, саме їм - ногам! Для ніг - одягати чи не одягати шпильки - річ об'єктивна, а для жінки - суб'єктивна. Жінка шпильки хоче завжди...

Професор : Вкрай багатозначно...

Командор : О! - Sein Blick ist vom Vor"ubergehn der St"abe!..
Професор : Ja, ja. Das ist Rainer? Але, чорт візьми, Командоре, з вами від ранку таке діється?! І, зауважте, від прямого інтелектуального попадання жодної мозкової реакції, цікавий феномен периферійної активності...

Командор :

Sein Blick ist vom Vor"ubergehn der St"abe

so m"ud geworden? dass er nichts mehr h"alt -

Ihm ist, als ob es tausend St"abe g"abe

und hinter tausend St"aben keine Welt.

Літератор : Кесонна хвороба. Швидкий підйом зі солідної глибини. Вивітриться.

Професор : Це ж треба! Але замість азоту очевидні пари С2Н5-ОН...

Хронік: Куди опускалися, Командоре, невже самого дна торкалися?

Росовський (Художник): Я намалюю його портрет!

Командор: О!

Die Frau liebe ich, ich liebe diese Frau!

Вхідні двері прочиняються. З тамбуру, разом з клубами пару випливає Муза. Зваблива блондинка в червоній лижній уніформі. В руках ковзани.
Муза (Оленка): Кохані! Що ж ви так - на хвильку приєдналися і швидко від'єдналися? Так швидко встигли отримати задоволення?
Про що диспут? - повклякали в самоспогляданні - як завше, про жіночі ніжки? І хто аппологет жанру?

Літератор: Демонічна проникливість. Втім, наш апологет, в контексті актуального володіння ніжками тут присутніх дам, поки що залишається невідомим...

Хронік: Не виключено, що їх серед нас і декілька. Не може ж бути один-єдиний апологет на шість таких багатогранно і витончено опрацьованих божественним промислом ніг!
Музейник : Тьфу! Добре що не п'ять!
Росовський (Художник): Потрібно ділитися! нехай поділиться з Росовським, а я намалюю його портрет, дуже недорого!..
Муза (Оленка): Алльо-вокзал! Що за понти - по-діли-тися! Розкатали губу! А раптом і справді є такий тут, серед вас, кого ми любимо більше за інших! Стане він з вами ділитися! Його портрета вам і недоставало! Погляньте один на одного, уявляю, що би сталося у цьому поросятнику назви вам його ім'я! Ні! спочатку включити хорошу музику, пригостити коньяком, розслабити, поніжити, поговорити з дамою! Найти підхід! Інтелектуали!
Муза поетично потягується, потім, як кішка, вигинається і тягне щось громіздке з рюкзака.
Муза (Оленка) : "ХАРЛІ"-рок-н-рол!!!
І врубає цей самий магнітофон: