ВАРТО ПРИСЛУХАТИСЬ
|
Юрій Липа.(1900 - 1944 рр.)
Людська душа, як дерево гіллясте,
як дерево гіллясте при дорозі.
І з вихором дорожнім прилітають
і осідають біси на деревах.
В гущавині привітній і зеленій
побачиш - блисне з ізмарагду око
або, обважене надміром бісів,
і жовкне, й гнеться дерево додолу.
Ідеш задуманий в алеї душ людських
і оглядаєш ці гримаси й вихиляси,
бо ж то так рідко струнчиться і квітне
душа, як дерево, очищена громами ...
Звернення:
( ДО НАС УСІХ)
Перемагати непомітно - то найбільше;
Зростати звідусіль, просторитись, і потім
Покрити все собою, все непевне - взяти,
І вищитись, як твердь небесна.*
Утвердитись
І з Богом тільки розмовляти у молитві.
(* - розуміємо як мудрішання і зростання у власній суті і формі - ред.)
ПРИЗНАЧЕННЯ ( ДО КОЖНОГО)
Коли прийшла пора і ти дозрів
У муках днів, у боротьбі з собою,
Як образ берегів в імлі, на морі, -
В одній хвилині з'явиться тобі
Твоє призначення земне і зміст.
То лиш приходить раз, але назавжди.
Не стерти образу цього тобі,
Ти не втечеш, дивись вперед - і знай:
Одно тобі зосталось тільки: жити ним,
І сповнитися ним, воно - від Бога.
Як же ж не вчув призначення свого, -
Ти ще не жив, і ще не вартий вмерти.
ЮРІЙ ЛИПА. "ВІРУЮ"
Біографія і Поезія
Пишіть нам. Ставте запитання. Давайте відповіді.
|
