Привіт всім. З вами знову я, ведуча поетичної рубрики Галина Бутим. Дозволю собі пригадати вам, що триває наш перший конкурс на тему: "Органна музика в поетичній інтерпретації". Сьогодні ми продовжимо попередню розмову про тему вашого творчого змагання і зробимо невеличкий екскурс у світ поезії Михайла Ореста, намагаючись донести якусь часточку його творчості до якнайширшого кола шанувальників літератури. Оскільки ім'я цього надзвичайно цікавого поета стало відомим в Україні порівняно недавно.

Творчість Михайла Ореста належить до досить давньої традиції європейської поезії, яка наголошувала на тому, що слово покликане нести не лише моральні закони, а й інтелектуальну ідею.

Цікавим у цій його нестардатній для української літератури концепції є величність звучання органа. Ось послухайте:

Михайло Орест

В храмі св.Ульріха.

Тисячоустий хорал наростає: вливаються густо

В нього органу громи
З хорів масивних несуться в огроми звучань екстатичні

Клекоти й поклики труб,
І понад морем голів, розкидаючи блиски таємні,

Рака пливе золота


Неуявленне вступає в уяву: народи й племена

Всі при молитві стоять
В храмах мільйонних, огненно благаючи: станься, о чудо,

Станься, о даре небес!
Те безбожне моління чи образ землі відмінило б?

Чудо я знаю, прийшло б!

Що хоче сказати поет? Що ж таке "неуявленне" постає перед автором під впливом органної музики? Очевидно - молитва. Але молитва щира. Не для годиться, а для спасіння душі. Молитва, яка робить неможливе можливим.Вона відкриває дорогу до безсмертя. Адже роки спливають. Душа колись втратитьтілесну оболонку і їй доведеться розплачуватися за земні гріхи. Михайла Ореста, мабуть, хвилює не тільки власна моральна чистота, а й загальнолюдська. У поетичних рядках вчувається заклик берегти "собори наших душ". Тоді

...чисті помисли,посталі в тишині,

Надійно проростуть у нетутешні дні.

Таким же духом пройнята і перекладацька діяльність Михайла Ореста.У поетичному перекладі з Бруно Вілле звучить:

О душі, єднайтесь!

Ликує скрізь

Орган неомірний,

Всесвітній ліс!

Автор тісно пов'язує орган з лісом, який є провідним образом у його творчості. Органна музика в наведених рядках - символ вічності. А це поєднання тільки підкреслює швидкоплинність людського життя в порівнянні з безсмертям душі і природи. Тому звучання органа М. Ореста можна вважати надзичайно масштабним.

Це тільки невеличка частинка поетичних інтерпретацій самого автора. Ми ж вважаємо, що майже вся творчість його перекликається з органом. Тобто це неокласична поезія, наскрізь пройнята проблемою духовності...

Ми спробували трішки збагнути сприйняття Михайлом Орестом органної музики. Можливо, комусь це допоможе відобразити свої поетичні асоціації. Або підкаже якісь нові. Чи стане поштовхом до творчості. Отже, пишіть. Про відчуття під впливом органа. Орестової поезії чи власної душі. І не забувайте надсилати свої твори на конкурс.

До зустрічі!