Назви усе це злістю чи жаданням,
процесом розпаду набутих звичок,
чи навіть збоченим без меж коханням,
і не приходь, хай навіть місто свічок
висвітлюватиме шляхи до мене.

Червлене, виключно червоне в чорнім,
знайди сьогодні в дзеркала овалі
і не приходь. Хай плачуть очі далі,
якщо вони у сліпоті цій винні.
Ти підмалюй їх поглядом осіннім...

Візьми з букета пристраснознайомих
яскравіше за мене і забудься,
спадаючи у світ зелено-злотий,
в чужій жазі мого єства позбудься,
допоки не ввійшло воно у подих.

А я кричатиму так німо й довго в простір,
що міг би домом твоїм стати, міг би,
коли би не... те все, що в тихий докір,
ласкавий докір, увійшло би ліпше,
тим Провидінню давши в жертву інше.

Назву тебе своїм останнім словом,
у мить, коли ввіллюсь всією кров'ю
до серця повного ущерть тобою -
запам'ятай кохана це любов'ю
і деколи втішай її журбою
за тим, ще не означилося зовом.
Чи ж бо назви все злістю і жаданням.

Вітаємо вас з новим конкурсом. І конкурсом про любов. Сьогодні з вами Оксана Бегеза, (О.Б.) лауреат минулого конкурсу, студентка Львівського університету і Володимир Ляшкевич ( В.Л.), як організаційний елемент творчого поєднання.
В.Л.: Оксана скажи що-небудь.
О.Б.: Я представляю кращу половину людства і тому мені великодушно надано слово, хоча в коханні перший крок має робити мужчина, чи не так?
В.Л.: Так, так. Ось так завжди - одне кохання у вас жінок на умі...
О.Б.: А хто тільки що декламував про "збочене без меж кохання"?
В.Л.: Це було про любов, тема чергового конкурсу саме вона, а не кохання, - "Осягнення любові. Ваш досвід." Обсяг поетичного простору (для роздумів) при цьому 2000 років. І давай з тобою трішки поговоримо про цей самий досвід з погляду останніх 2000 років.
О.Б.: Взагалі, кажуть, що любов - безсмертна, але ж ми не вічні. Дві тисячі літ для любові надто мало, а для нас, раптово смертних???
В.Л.: О, такі емоції! Для нас, конкретних чоловіків, і для вас, неповторних явищ, цього часу аж забагато. Проте час є тільки розмовою про зміни, і сам по собі, без цих змін, для мене не має значення. І нас змінює щось інше, не час, і в такому контексті останні 2000 років близькі для розуміння і сприйняття.

Однак чому саме останні 2000 р.? Тому, що з Духом Божим явився на землю Спаситель? І з Ним любов відкрила свої справжні простори, ті, які раніше були доступні лише найпосвяченішим, де вільно себе почуває і дитяча мрія, і кохання, і материнська любов і рівноважна глибока любов досвіду? Але жодного формалізму, порожньої патетики, словоблуддя холодного єства!
О.Б.: На мій погляд любов була завжди. Адже без любові не міг виникнути і наш світ, навіть з усіма його людськими недоліками він заснований на любові. А вона - це передусім творчість. Хоч первинна любов, адже щоб творити - потрібно любити. Хочеш невеликий експромт, близький до теми конкурсу? Слухай:

Любов. Осягнення любові...
досягнення? Чи навпаки??
це наче сонця теплий промінь
торкнеться сонної щоки
дарунок долі? Покарання?
це зла чи добра гра богів?
це насолода чи страждання?
виходить серце з берегів...

В.Л.: Чудово. Чудово і про береги. Певно Любов то і така річка, яка постійно конфліктує із земними берегами, з усталеними, формальними поглядами. В загальному, особисто для мене, Любов - результуюча добра, якості і від більш вузького - кохання - відрізняється також і усвідомленістю, відсутністю приватновласницьких зацікавленностей. Тут влада - сама по собі, чи конкретизована уподобанням, є протилежністю добра, ідеальних засад людини. Так, Творець, вчинивши свої діяння, зауважив, що то є добро і як матеріальна цінність, але Він ні в якій мірі не здійснює прямої влади над цими своїми творіннями і, певно, у цьому Істинна Любов і Закон вічного життя. Хоча і вважається багатьом байдужістю чи там чимось іншим.
Та менше з тим. Мене зараз, в першу чергу, цікавить те розуміння Любові, той її простір, яким володіють наші дописувачі, гармонія і краса їхнього світу, і як вони можуть передати, висловити те все поетично.
О.Б.: В тебе все так складно. Як на мене, любов - це метелики, яких ти бачиш влітку, коли вони кружляють над переповненими квітками, залитими сонцем галявинами, а зимою кольоровими плямами змушують говорити шиби вікон. Любов - це весь світ, це ти сам. Тому автори можуть писати про все, що є любов'ю у їхньому розумінні і, в першу чергу, про себе самих, про свої власні переживання, бо написати про любов можна тільки переживши, відчувши її особисто.
В.Л.: Згідний Оксано. Але не потрібно надмірних поверхневих хвиль і неприродніх пристрастей. Прибережемо їх для наступного конкурсу - куртуазного маньеризму. Зараз хочеться глибокого (не плутати з ускладненим), над глибиною хвилі не такі пінні, та й вода чистіша.
О.Б.: Що ти маєш на увазі, коли говориш про глибоке?
В.Л.: Маю на увазі, що, скажімо, пишучи про кохання до жінки, автор дасть зрозуміти щось про внутрішню красу її, чи там про проблеми зі своїм "я". Пишучи про Батьківщину - торкнеться істинних стін будови, яку возводили й возводять не одні лише погрішимі руки. Подаючи свій погляд на довколишнє, пояснюватиме не банально і пустопорожньо, а щиро і глибоко переживаючи не над загальним, а над власним. Любов - це якість, найвища якість, і немає її у безформному, неакцентованому, не огорнутому серцем.
О.Б.: А можна я ще прочитаю віршик? Маленький? Ні?!!! Тоді слухай їх!!

Коли шукаєш ти любов,
вона чомусь не йде
і жодна з тисячі доріг
до неї не веде
коли ж, забувши про усе,
пірнеш в турботи дня,
вона нечутно так прийде
неначе кошеня…

до мене прийшло Кохання
закрило книжки і конспекти
і зруйнувало вчорашні
всі плани мої і проекти
Кохання всміхнулося мило -
сказало :"Давай погуляєм.
А потім зайдемо до мене
і я пригощу тебе чаєм…"
о, який же цей чай солодкий
і солодкі кохання муки…
а у мого коханого хлопця
такі ніжні і теплі руки…

Я стану солодкою мармолядою,
щоб ти мене скуштував;
я стану найбільшою в світі принадою,
щоб ти мене всюди шукав;
я стану ласкавим травневим сонечком,
щоб ти мене завжди чекав;
я стану пухнастим сіреньким котиком,
щоб ти мене завжди кохав...

нас поєднало так багато
під сонцем і рясним дощем
і кожен день - був справжнє свято,
а зараз - тільки серця щем…

хотіла одружитись із
                        Вітром
та був він занадто вільним
неможливо мабуть зробити
шлюб із Вітром спокійним, стабільним

хотіла одружитись із
                        Сонцем
та було воно надто
                        гаряче
одружитись з Дощем хотіла -
                         не судилось -
                         Дощ вічно плаче…