Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Микола Дудар (1950)

Інфо
* Народний рейтинг 4.838 / 5.5
* Рейтинг "Майстерень": 4.866 / 5.65
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.734
Переглядів сторінки автора: 164766
Дата реєстрації: 2011-12-11 13:47:20
Звідки: Хотянівка
У кого навчаюсь: Все почалося з першої прочитаної книги...
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.11.16 12:02
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
МИКОЛА ДУДАР

Народився 9 травня 1950 - го на Хмельниччині.

Набув професій: суднобудівника і музиканта (у тому числі -- співака).
Працював у Тернопільській , Хмельницькій філармоніях та в десятках ресторанів від Тернополя до Комсомольська - на - Амурі; у гуртах : «Збруч» , «Карпати» , «Червоні маки» ( Ворошиловоградська філармонія), «Форсаж» - Кіма Брейтбурга -- (перше "бойове хрещення" від Уральської філармонії - Казахстан) Багато років жив на Далекому Сході - співав - Хабаровський "Інтурист", "Турист"
Дружина, син, донька...Оволодів усіма секретами лозоплетіння. Художній керівник Будинку Культури на Київщині.

Публікувався у пресі, періодичних виданнях та колективних збірках.
Автор збірки "Твоєї усмішки...", "Заповіді Блаженства", "Дівчинка Осінь", "Шкодую про одне, що я не птах", "Хочеш, Вітре,я замовкну?"

Найновіший твір
***
***
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
В сфері завтрашніх відносин —
Таїн, мовин і байок…
Краще бджіл чатують оси,
Коли порч сухпайок…
04.11.2025.

***
Уночі буває не заснеш.
Наче відрацьований резистор
Ходиш по квадрату і верзеш…
Паузи заповнюються свистом
А вікно, зашторене, пахтить.
Споглядає в ніч одне на зорі…
Далеченько дАлеко дощить,
Схоже, що не вимовиш: Айм Соррі
04.11.2025.

***
Видимо - невидимо грибів
Край дороги осторонь від лісу…
А вони такі… перехотів
І згадав ту дівоньку, Алісу,
Що з лісничих випливла картин
На стежині всілася віночком
І було вродило, першим — син…
Все таки вернуся в сон лісочком…
04.11.2025.

***
Упродовж минулої доби,
Упродовж мовчанок і дискусій
Наче хтось об’ївся лободи
Замість того, щоб поїла гусінь…
Ось воно поранення вогнем.
Ось вона душевна закорлючка…
Будемо чекати… краще днем
І почнем з колін, а не з обручки…

Я свою у безвісті лишив…
Ти свою у морі утопила…
Термін зберігання обох сплив…
Вибачай впродовж хвилинки, мила…
04.11.2025.

***
Допоки дихає ще серце,
Допоки біль в очах живе
І сонце — наче веретенце,
І вітер віє і пряде…

Допоки автомагістралі…
І ворон крякче наздогін…
І що не день, то щонайдалі
Настільний подив перемін…

Допоки ехо наніч в хату…
Допоки Осінь довкруги —
Лікує кожен свою втрату,
Та не усім це до смаги…
04.11.2025.

***
Коли палали твої очі,
А вії хлюпались в дощі,
Торкались поглядом охочі
Поковирятись в асорті…
А пахло так… усіх манило
Якимось фруктом неземним.
Одному лише пощастило…
Питаю Господа, а чим
Привабив безталаний очі?…
З якого приводу, повір,
Твоя незайманість дівоча
Для насолоди, не гарнір…
04.11.2025.

***
А з вітром сперечатись — без досвіду ніяк.
І в досвід , люди знають, з розгону не вповзеш…
Якщо не розпродався, якщо не маніяк,
Якщо у суперечках повиштовхали з меж…

І хай перезарядка, тільки як стемніє…
Із засідки не вийдеш — робочий варіянт.
Ніхто на цьому світі гавкнуть не посміє,
Бо ти, пробач, не суржик… сьогоднішнім гарант

З гарантом всім зручніше… з любовю, без обуз…
І все ж без суперечки, повір, не обійтись
І як далекобійник, якщо не боягуз,
А вітер ще союзник — сміливо посміхнись…
04. 11. 2025.

***
Схвильований наче ж… наче хлопчина
Споглянув у небо, шукав позитив…
У нього була для цього причина
Й прадавній прадавній забутий мотив…
Наснилось було в дитячому ліжку:
Візочок-тачанка з конем вороним.
І як за селом зустрів білосніжку,
І як від страхіть її боронив…
І як перевтіливсь тихо у гнома,
І як було вірив, що це тільки сон…
І як залюбки сприймалася втома,
Коли затихав на мить патефон…
1.11.2025.

***
Найближчим часом світ подвійний…
Підозрюю, що це надовго.
Торкавсь ковтав його — снодійний.
Нічого, вибачте, нового…
Ось листопад… а він підтвердить
Бо цілий рік по світу шастав.
А тут, ще вчора, цвіли верби…
А зліва, ще стояла варта…
За течією річки річка
Дніпро по - батькові… сусіди
Удерлись, так… і знов осічка
Біда з бідою… повінь… біди…
Найближчим часом знову будні
А листопад пірне у грудень
Агов, — кричу, — ну, де ви, блудні
За січнем черга наша… Лютень.
31.10.2025.

***
А, листопад… ще жовтнем за вікном…
Один із них, дивлюсь, неповнолітній,
А інший вже дозрів… дозрів цілком.
На вигляд аж занадто вже осінній:
Вгодований… напоєний як слід.
Із усмішкою, наче він ікона
І каже він малечі: — листоїд,
Чому приперся знову із айфона?
Ще тільки-но тридцяте на дворі,
А там і тридцять перше на підході…
Біжи… вернись… посидь в календарі.
Передзвоню, по перше, при нагоді…
31.10.2025.

***
Шукай мене… шукай, шукай
У спалахах, у вибухах, у небі…
У відчаї триденнім не зникай,
Бо ти і є… бо ти і є молебінь.
Лови мене… лови, лови
У споминах, у описах родиних,
Котрі до нас у світ оповіли,
Що прийде час, вбиватимуть безвинних…
30.10.2025.

***
До якоїсь міри — невідомо…
До якогось рівня балачки…
І чекали вирок нерухомо
Окуляри, справлені в очки
Огризались, ні, не окуляри.
У зіницях правила свої…
Доведеться сплигнуть в мемуари —
Там де не зустрінеш крадіїв.
На сьогодні темінь у зіницях…
На сьогодн стежка лиш одна…
Доки ще не висохла Криниця,
Сп’ю себе у радощах до дна.
29.10.2025.

***
Буває й так, буває й швидше
Якщо летить метеорит…
Ти спробуй… спробуй, розколише.
Ти ж тут між нами, він — згори.

Буває всядишся й полюєш
Який у кого переліт…
Не лише спокій нас лікує,
Буває що і алфавіт…

І знов блукаю в нім без кисню.
Не все залежить від подробиць…
А про історію колишню,
Дозвольте, вимовлю без ножиць…
29.10.2025.

***
— Втеча —
Біжиш вперед, шукаєш спокій,
А зупинитись сил бракує.
Себе самого біг дратує…
Невистачає кілька кроків
Ти розумієш, хтось жартує…

Біжиш зворотньо, не спинити.
У спину вже стріляє місяць.
Твої сліди тебе ж і бісять…
І не поїсти. Не попити…
Єдине що, вже не повісять.
29.10.2025.


***
— Котику Сєнє —
Мій вірний ніжний терапевт.
Моє єдине… кращий з друзів…
Мій надсучасний лазарет
І ніжна пауза у блюзі…
А ще акорд, ритмічний вступ…
А пазурі — смичок до скрипки!
І наче з солоду, як шлюб
Від дня знайомства без затримки.
29.10.2025

***
Незважаючи на незбеку
Живе Покровськ своїм життям
Дівчисько тішиться… лелеки…
Хлопчисько ніжить котеня….
…А песик тільки на подвір’ї,
Ну він же песик як не як
У нього сум від ностальгії…
Колись блукав поміж зівак…
Лишились в пам’яті їх крики,
І писк трамваїв, скрип авто…
Одівшись в ніч у черевики…
(Чогось на ранок відлягло)
Отож у кожного свій голос
І свій ланцюг… своє кермо…
Покровськ як острів наче Родос
Покровськ… Покровськ чужим клеймо…
29.10.2025.

***
Заради забавки — маклює.
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…
28.510.2025.

***
Ти поклич мене як зможеш.
Відзовися, не мовчи…
Ми такі… на нас не схоже,
Я біжу вже до корчми.
Пам’ятаєш, як сіпнуло…
Шум і гoмін винних сліз
Зотри дні… після війнуло
В передбачений ескіз.
Ну а там вже мораторій.
Не догледів… Вибач вже,
Хочеш я промовлю: sorri
Мерсік… двійко фаберже…
Дай мені переконати,
Не відмовся, я прошу,
Фаберже це лиш донати…
Ну я мерсік, чуток шум…
Ти поклич…
29.10.2025.

***
Якщо не все, то майже все
Віддав би боженьку за світло…
Ну а залишене — в есе —
Можливо згодом і розквітло б

Якщо діждусь, передзвоню…
Коли, кому — вже не важливо.
Потрібно випхати з меню,
Бо темінь з вигляду жахлива…

Есе чи вірш, чи прози лист,
Не має значення сьогодні…
А ось звіриний в небі свист…
Надіюсь, ви зі мною згодні?

Четвертий рік одне і теж:
Бомблять Вкраїну і ґвалтують…
І світло хай делікатес,
Про нього тут я не жартую…

Четветрий рік… СС штандарт
Знов розпозається по світу.
І, що цікаво, не на жарт…
Мені би лиш окраєць Світла.
28.10.2025.

***
Шостка… Суми… Є загиблі.
Плаче Осінь, бачить Бог —
Знов нейметься суччій бидлі…
Смерть по смерті… некролог…
Не питаючи, зболіло…
У труні малеча… плач,
А воно ж не те воліло
Сльози — їх оповідач
Про загрозу, про балістик…
Про лікарню, і про смерть,
Про війну й дитячий віршик —
Про усіх усе. Про твердь…
28.10.2025.

***
Два дні поспіль під атакою…
Пів життя у небо стрибнуло.
Повернусь живим — подякую,
Недарма в колінах смикнуло…
Буду воїном-десантником…
Хто там знову заперечує?
Не тривожтеся, напарники,
Старість залишками жертвує.
У Вкраїні рідній придбана.
У піснях у край оспівана.
І, бувало й, перевидана…
І землі і Богу віддана…
27.10.2025.

***
А що там знову у притулку?
Замкнувся круг і світло зникло
І ніким вимовити… прикро.
На площі все це, чи в провулку?
Інформаційно, не по крику…
Діянь хто ваших на заваді
Босяк-чиновник-прокурор?
Чи заржавілий світлофор
І тим і тим усі не раді…
Ну ось і все, такий фольклор…
27.10.2025.

***
Спочив, попив, зівнув, побіг
До витоку реалій.
А по-інакшому не міг
Позбутись від фекалій…
Дощить, гримить тік-так навзрид,
Засмокчений по пояс.
Та видно все таки набрид,
Бо думаю розброять…
Бронхіт розквіт, зайшов у дім
І поруч зачаївся.
Дощить, гримить, а справа втім,
Не з видива завівся…
27.10.2025.