ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Іван Потьомкін
2024.04.16 23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.

Іван Потьомкін
2024.04.14 18:33
Щойно Мойсей з’явивсь на небі ,
Як янголи навперебій просити зачали
Всевишнього - не віддавать Тору людині:
«Як можеш Ти позбутися того,
Що виношував задовго до створіння світу?»
«Чи гідний цей чоловік такої честі?»
Незрушно дививсь Господь на в

Іван Потьомкін
2024.04.11 22:11
Примарна вседозволеність весни.
І пізній сніг, і заморозки в травні –
То лиш борги зими.
А весна справдешня –
З усіх усюд поскликувати птаство,
Од панцирів дубам звільнити плечі,
Добрати шати кожній деревині,
Піднять з колін охлялу бадилину,

Іван Потьомкін
2024.04.10 22:43
У жодну віру не вкладається Життя,
Бо ж усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього,
Бо ж усі вони – повчання й каяття
За скоєні й нескоєні гріхи проти самої Істини.
На пальцях десятьох вміщається вона.
Її для нас Моше (Мойсеєм, Мусою)
На скрижалях п

Іван Потьомкін
2024.04.09 22:14
Пухнастий хвіст свій лис
Змушений був залишити в капкані
(Не до краси, як йдеться про життя і смерть).
Щоб не натрапити на глузи товариства,
Смутний ходив він кілька тижнів одинцем
(Щоправда, одинокість часом гірше смерті).
«Стривай, а як зробити

Іван Потьомкін
2024.04.08 21:24
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув, що Храм мають зробить таким,
Який той був за царя Шломо,
Спродав усе своє добро,
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходивсь робить ворота з міді,
Що блиском не поступалась золоту

Іван Потьомкін
2024.03.30 21:27
«Це добре, – розум говорив, –
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось

Іван Потьомкін
2024.03.29 20:52
Ми по війні ще грали у війну.
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Ми лізли в доти, кидали гранати,
Сходилися в рукопашну,
Коли набоїв бракувало...
Пекли картоплю.
Поруч дозрівали міни...
...Не всі ми повернулися з тих воєн.

Іван Потьомкін
2024.03.25 13:53
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
І я зависну на шибениці тій,
Що сам звелів поставить спішно...
Як усе перекрутилось за ніч!..
Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем.
«Як

Шон Маклех
2024.03.25 01:09
В Едемі знов зацвіли проліски,
Наче безхмарне посліпле Небо
Знову тикало тремтячими пальцями
В землю м’яку і омріяну.
Час міряють вітряні годинники:
Вітряки стали хвилинниками,
Календариками і хронометрами:
Прийди, Капелло, квітневої ночі –

Іван Потьомкін
2024.03.18 13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:

«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з

Артур Сіренко
2024.03.15 11:42
Плямистий сон –
Фарбований вохрою:
Там хижка на березі Ерідану
З очеретяною стріхою:
Трохи сопілок і трохи човнів,
Трохи солі – в торбині, де схований світ
Моїх вигадок.
А вода все так само прозора –

Сергій Губерначук
2024.03.13 19:52
Розкрию очі –
і здивую ніч
небаченням своїм…
Закрию очі
і згадаю день,
бо ніч…

13 червня 1989 р., Київ

Володимир Каразуб
2024.03.11 09:19
Якщо ти поглянеш на понурені голови квітів та їх зігнуті стебла,
Якщо пильно вдивлятимешся в перший сніг
Запримітиш, як вони відбиваються у тобі тисненням своєї жури...
Як замерзають краплі осінньої музики,
Як ламаються тонкі пагони, що впивалися сока

Іван Потьомкін
2024.03.07 08:29
Не мертвими приходять в сни мої рідні.
«Якже рясно родять яблуні твої, –
Кажуть щоразу мати. –
А яблука – так найсмачніші».
Сестра Онила дорікає:
»Щось ти запишався, брате,
Минаєш наші Грищенці.
«А ти вже, мабуть, героїня...»

Сергій Губерначук
2024.03.04 19:25
Не вибачай,
що я тобі не продзвонив,
і нічого не сказав;
того що це не я…
не тебе
не люблю.

/глибокий вдих/

Артур Сіренко
2024.03.02 23:27
У долину анемон білих
Повернусь я весняним вітром,
Холодним як вічна Істина.
У долину очитку квітучого
Повернусь диким каменем,
Важким, наче мої спогади.
У долину весняних вишень
Повернусь сірим птахом –

Артур Сіренко
2024.02.24 11:49
Що ховається в глибині троянди
У сокровенній серцевині пелюсток?
Ніщо.
Порожнеча, з якої виникло все.
І в якій все тоне і розчиняється,
Запитую в цієї пишної квітки:
Ти пам’ятаєш про що я снив?
Пам’ятаєш мої блукання

Володимир Каразуб
2024.02.15 11:11
В кімнаті її легко можна було перечепитися
Поглядом за пейзаж, який повертав до весни.
Сонячні промені
Заливали спальню, як, мабуть, заливаються ними
Каюти кораблів на картинах мареністів.
Саме тут, розкриваєш кімнату перших сторінок роману Пруста,

Артур Сіренко
2024.02.14 17:15
Берег позбавлений відчаю,
Сліди на піску буття
Моря – синього звіра,
Що мислить молитвами,
І горить, і горить, і горить
Заграва вохряним співом
Наче останній лист
Королеви шотландської Мері

Микола Дудар
2024.02.09 13:42
Нехай горить усе до тла -
Лиш поверни мене додому.

І доберуться до поверхні -
Котрим було це необхідно…

Без молитов буденність з’їсть
І сліду зовсім не залишить…

Козак Дума
2024.02.09 07:23
Надійніше нічого не сховати
за те, що кинеш просто на виду…

Артур Сіренко
2024.02.02 17:12
Поема про людей без обличчь –
Її пишуть на сторінках кам’яних книг
Знаками, що нагадують сліди черепах
На піску річки, назва якої табу
Для людей-пічкурів, для народу човнів* –
Тесаних з кривого замшілого дерева**,
Що не цвіло ніколи білими квітами

Володимир Каразуб
2024.02.01 10:20
до слова, я пам’ятаю те чорне поле на тобі,
Пам’ятаю
Блакитні, жовті, червоні та сині квіти,
Що росли на ньому,
І тепер, вони поволі проростають в мені дійсністю минулого.
Окрім того,
Згадуючи те плаття в якому ти шаленіла
Вигойдучи стегнами танец

Артур Сіренко
2024.01.30 10:59
Станіславе, ти човен, що пливе рікою буття,
Ти келих, що тримає в долонях Сонце,
Ти подих ночі, що дарує натхнення мойрам,
Ти крапля дощу життєдайного,
Що тамує спрагу тополь,
Що стримлять шпичаками в Небо**,
Ти юнак, шо носить на пальцях перстені

Шон Маклех
2024.01.27 22:17
А ви любите літати
Там, де кружляє вихор?
Той самий – вихор радості,
Трохи лускатий – як риба,
Яку зловив Одіссей
Для німфи Каліпсо,
Трохи злодійський – як сонети Нептуна
Проспівані в день солоний –

Артур Сіренко
2024.01.27 15:56
У старій лютеранській книзі
Надибав слова про хвилі
І черевики весняного подорожнього,
Що ненароком прийшов у Гамбург,
Коли крізь загублений капелюх
Проросли прочани-підсніжники
(Далебі).
Якщо залишається дещо,

Артур Сіренко
2024.01.26 16:43
У моїх снах закохані змії
Танцюють повітряні танці,
На березі, що не знав тягаря
Жодної дерев’яної хатки:
Тільки кораблетрощі – у спогадах.
Споглядаю гілку модрини
Коли літо ще не довершилось,
Не сконало в вересневих агоніях,

Ірина Вовк
2024.01.24 11:51
Авжеж, тривалий строк
від наскельного мамонта -- до Джоконди...
І все це -- людська п'ятірня,
що спершу навчилась тримати палицю,
а потім винайшла... атомну бомбу...

Авжеж, тривалий строк
від знаку "моя печера" -- до символу "наша Земля"...

Артур Сіренко
2024.01.20 14:10
У морі легенд вогняних
Пливуть човни кам’яні –
Човни, які тесані завтра –
З базальту сірих ілюзій,
Що придумані птахом
На ймення дивне неясить:
Після вівторка стоптаних черевиків
Після дощу музики, що схожа на осінь

Володимир Каразуб
2024.01.17 10:05
Мало обраних, кажуть вони,
Але все частіше погоджуються з більшістю.
Погляди бігають вулицями, перемикають канали
Звертаючи у закапелки самотності,
А небо, — небо стискається до екрану,
До рекламних біг-бордів, яких не помічаєш, —
Так швидко вони

Шон Маклех
2024.01.10 10:21
Бачити – це значить хотіти,
Жадати: споглядати шматочок вічності
На межі руїн замку часу
І вихору на схилах пагорбу поглядів.
Бачити – значить відчувати плин
Журавля мрій над морем буття,
Ластівки споглядань над містом плачу:
Апокриф – ні, не чита

Тетяна Левицька
2024.01.02 14:22
— На підприємстві сабантуй
пошти шо кожної суботи,
тож схаменися, не ревнуй
до кожного стовпа навпроти!
Ну, танцювала з Босом я,
подумаєш, біда велика?
Він мій начальник, не сім'я,
не репетуй, давай без крику!

Юлія Щербатюк
2024.01.01 04:28
Сяйво місяця
тихо лине у вікно
у повнолуння.

Зоряні вогні
розкидані по небу
тануть на очах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лайоль Босота
2024.04.15

Степанчук Юлія
2024.04.15

Ольга Чернетка
2023.12.19

Іван Кушнір
2023.11.22

Діана Новикова
2023.11.18

Галина Шибко
2023.11.06

Сніг Теплий
2023.10.19







• Українське словотворення

• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші Словники

Тлумачний словник Словопедія




 
Останній узагальнений огляд Огляди неритмізованої поезії Дата
Майстерень Редакція : "Давно визріла необхідність розділити на наших сторінках ритмізовану поезію від поезії, яка не має чіткої схеми ритмуванн..."
 2009.11.21

Актуальні теми: Ваша книжка
  Видати свою збірку, свою книгу! Зателефонуйте, отримайте пояснення і ціну

Словотворення, використання, запозичення - ідеї та рішення
ВІДЕО: поезії й переклади МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА.
Рейтингові голосування у рубриках
Загальні рейтингові голосування: називаємо кращих авторів.
Літературно-співаний клуб у Львові.
Нові поетичні конкурси журналу "Дніпро" .
Нове відзначення за кращі українські поетичні твори - Премія імені Леоніда Первомайського
Жива мова:
- Вірші Ігора Павлюка читає народний артист України Святослав Максимчук .
- Вірші Василя Симоненка читає Я.Нечуйвітер
o - Tbiliso -The Best Georgian Quartet with Love -Тбілісо (5,5 mb);
o - "Maminy glaza" - The Mother's Eyes - T.Gverdciteli (5,5 mb);
o - Гвердцітелі "Ніжність" (5,5 mb);
o - Тамара Гвердцітелі - «Ленинград» (5,5 mb) Публікація: Осип Мандельштам ;

До Рубаї
До Хокку
До Маньєризму
До Блюзу
Життя поетів і не поетів, як воно є...
Опитування    
Критика авторського твору на «Майстернях» повинна бути:










Останні надходження іншої поезії    
Вибрані твори I  
Вибрані твори II  
Орієнтовні рейтинги уподобань
 Статистика сайту  
Користувачів:5820
Авторів: 3665
Віршів:105331
Публіцистики:1410
Аналітики:981
 Докладніше »»»
Поем:680
Прози:7741
Рецензій:645
Оглядів:192
Іншомов.поезії:884
Усього коментарів:475318
Учасників конкурсу “Майстерень”:2294
Загалом рейтинг авторів
“Народний”:3.21
“Майстерні”:2.82
Редакторів:31

Динаміка рейтингів регіонів:
Львів:6.23
Київ:6.23
Тернопільщина:6.2
Літугрупування:
Літугрупування «Літавиці»:7.26
Літстудія «Перехрестя»:6.92
Літугрупування «палата нумер тринадцять»:6.86
 

Останні коментарі       >> Наша ні про що розмовлялка >>
Пирогова Світлана сказав(ла) про критику  Весняне вино , автор Сіренко Артур (2024.04.26 22:00)
Актуальне. Інша поезія
Весняне вино
Сіренко Артур
Переглядів: 45 | Коментарів: 1
Ост. коментар: Світлана Пирогова
Архіпелаг міста
Сіренко Артур
Переглядів: 27 | Коментарів: 4
Ост. коментар: Артур Сіренко
Ізраїль - це Тори сувій
Потьомкін Іван
Переглядів: 36 | Коментарів: 0
Один проти всіх
Левицька Тетяна
Переглядів: 166 | Коментарів: 4
Ост. коментар: Тетяна Левицька
***
Потьомкін Іван
Переглядів: 25 | Коментарів: 0
Десь там, далеко
Сіренко Артур
Переглядів: 50 | Коментарів: 4
Ост. коментар: Артур Сіренко
Вірш пам'яті.
Мос Олена
Переглядів: 268 | Коментарів: 2
Ост. коментар: Ілахім Поет
Цей блюз ( Не римоване. Для зрілих)
Мос Олена
Переглядів: 56 | Коментарів: 1
Ост. коментар: Ілахім Поет
після своєї смерті
Простотакі Гельґа
Переглядів: 13 | Коментарів: 0
Останні надходження:30 днів | загалом
 
Рубрики / Інша поезія