ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Анонім Я Саландяк
2017.11.20 14:19
спроба простої логічної схеми) Кант підтасований – купи слона...     ... а опісля - усе можна підтасувати – викласти так, як мені (тобі) треба... при чому тут Кант? – взагалі... просто опинився неподалік. От вам, Кант: “... це було голосне виражен

Віта Парфенович
2017.11.20 12:32
Все, що сказане вголос –
Насправді не стане тліном,
А полине у космос,
Мов молитви на колінах –

Все, що сказане вголос –
Інколи краще не чути,
Та ні один голос

Вітер Ночі
2017.11.20 10:59
Між полум’ям свічок – таке пекельне диво, –
В єдиний згусток мрій збиваються думки.
В нестерпній маячні безглуздо і примхливо
Складаються вірші і пишуться рядки.

І цей пекельний біль летить в твої долоні, –
Ти біле полотно здираєш від грудей,
І ст

Вікторія Торон
2017.11.20 05:20
Що це було -- тяжкий урок
чи попередження суворе?
В якому світі живемо
тепер – старому чи новому?
Вдяглись травою забуття
метеоритні свіжі рани,
і вовче космосу виття
лякливих духом не дістане.

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:55
Як не як – а Новий рік!
Зустрічайте,щоб не втік!
Від далекого кордону
Із засніженого трону
Королева снігова,
Як копієчка нова
Ось з’явилася, нарешті!
Зачекались її честі!

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:49
Ось царство Снігової Королеви,
Де вічна мерзлота із нею в змові.
То сильна та могутня влада зла,
Що нищить все навколо аж дотла.

Там тиша – бо завмерли на півслові
Всі, хто потрапив до її полону.
Давно забули Батьківщину й мов

Сергій Гупало
2017.11.19 18:57
Як вогнище – шириться людське величчя.
Остигли на спалищі попіл і гнів.
І зовсім нічого нема на обличчях
Отих перехняблених долями днів.

Хитка доброта, що таки популярна.
Її не згубити – це справа свята,
Де не зарегоче обслинена лярва,

Олександр Сушко
2017.11.19 17:30
Могила всіх зрівняє у правах:
Одружених, холостяків, коханців.
Із них Ісус, Єгова і Аллах
У райські пущі навербують бранців.

Монах суворий уподобав піст -
Земля завчасно простелилась пухом.
Він - праведник. В Едемі - перший гість.

Ігор Рубцов
2017.11.19 13:01
листопада. Я навмисно перевірив сьогоднішню дату, щоб порахувати, скільки днів минуло від забутого всіма «червоного» дня у святковому календарі країни. З молодших поколінь навіть після цих моїх слів не знайдеться кількох, які дадуть відповідь: 7 листопад

Ігор Шоха
2017.11.19 11:55
У житія свої процеси:
паради зір і лет комет,
путі-дороги і колеса...

А од Європи до Одеси,
кому цікаво, не секрет –
моє дитя уже професор.
У неї – арії і меси,

Ольга Паучек
2017.11.19 09:40
Заплуталось літо у листі,
Спадає теплом до землі...
Танцюючи вітер узліссям
В букети складає пісні:

Зелені, багряні,.. В зажурі
Березові підзолоті...
Кружляють легкі партитури,

Домінік Арфіст
2017.11.19 02:50
купив яскраву сорочку –
і вирішив жити далі…
я стримано і потрошку
піду в потаємні далі…
лататиму зранку арфу
поллю лілею зів’ялу
омегу верну і альфу
і силу в душу охлялу…

Володимир Бойко
2017.11.19 00:10
Тиша вечір обплутує
Золотими тенетами.
Мить ця душі озвучує,
Робить хлопців поетами.

Як душі не озватися
Почуттями незнаними,
Як від тиші сховатися,

Леся Геник
2017.11.18 21:21
Коли не ждеш нічого й ні від кого,
а просто йдеш у сіру далечінь,
тримаючи за руку міцно Бога
і янгола на схудлому плечі.

Коли не маєш вижухлих ілюзій,
ні сподівань, ані пустих надій.
Бо добре знаєш - зраджують і друзі,

Олександр Сушко
2017.11.18 20:30
Пора збиратись у дорогу,
Дописано веселий вірш.
На часі обростати мохом,
Поринути у спокій, тиш.

Засилосовані копиці,
Дріма картопля у льоху.
Зустріну зиму у столиці -

Олександр Сушко
2017.11.18 19:35
А на плесі тінь сидить кошлата,
Барви чорні - антрацит, смола.
Муза в річці обчищає п'яти,
Баговиння капає з крила.

Кликала у гості молодиця -
Прилетіла, щоб допомогти.
Зріє дума в неї на сторінці,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Макс Личко
2017.11.18

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Світлана Штатська
2017.11.11

Мрець Тривіаліст
2017.11.09

Амадаре Наті
2017.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
Огляд Дата
Майстерень Редакція Обираємо Переможців нашого головного конкурсу Нагадаю, що окрім редакторів, запрошені брати участь у визначенні нов...
2009.12.26
Поетичні конкурси і тематичні дійства

ПЕРЕКЛАДИ       (Додаткова інформація )
• Всі надіслані переклади
Голосування >>>
_Сторінка створена для додаткового анонсування ваших перекладів відомих і корисних для розвитку сучасної української поезії авторів.
__Якщо ви розміщуєте переклад на своїй особистій сторінці, то спочатку подаєте свій текст перекладу з титулом "Із такого то автора", а сам оригінал краще подати в коментарі, як джерело.
_Якщо оригінал присутній на "Самвидаві", то можна свій переклад додати у коментарі до відповідного твору.

Успіхів!

• Всі надіслані переклади



2006-09-01 00:00:00 | Триває постійно
ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙ
Голосування >>>
Це не конкурс, - тут просто можна побачити написані нашими авторами вірші для дітей :)

Всі надіслані на цю тему твори

Спеціально для авторів чоловічої статі - краще сюди нічого на ніч не відсилайте! :)
Успіхів!

2006-12-10 06:00:00 | Триває постійно
Поезія Блюзу       (Додаткова інформація )
Голосування
Тема експериментальна (допоки що наповнювалася редакторами. Надсилайте редакції свої пропозиції.
Надсилали цією кнопулечкою >>>)
Пояснення >>>
Пробуємо відтворити напрямок "блюзу" поетично, переводимо характерне звучання музики у обсяг вербально означених образів, зберігаючи при цьому основні гармонії, що породжують своєрідний характер цієї музики.
Деякі ідеї:
1) блюз приходить, коли проходить-зникає кохання ( у автора блюзу), тобто глибокі розсудливі подихи опісля всього, певна, трохи втомлена розсудливість на тлі ще не забутих емоцій?
2) блюз - це, передусім висока самотність, - стильна, бездіяльна, трохи філософічна самотність?
3) блюз - це, в основному, не роздуми, а бачення?
4) блюз потребує майстерного виконання, соло і тільки соло?
5) і щоби без жодного явного мажору?
6) Як висновок - хороший поетичний блюз не обов'язково може бути легко покладений на музику, бо може комплексно вже нести її у собі?

Усі опубліковані на тему Блюзу твори

2007-06-10 00:00:00 | Триває постійно
Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми       (Додаткова інформація )
Голосування
Дуелянська Маньєризму
Що таке Маньєризм
Усі опубліковані на тему маньєризму твори
Це не конкурс, а підбірка віршів тематичного напрямку "Маньєризму". Якщо у вас є сумніви, то можете відіслати твір на тестування цією кнопулечкою >>>
Пояснення:
Мається на увазі, що це таки в ідеалі - Мистецтво, з усіма Божественними витоками, але дуже характерне.
Маньєризм - як галантно-містерійний "наче" жест від "наче" буття до "наче" Мистецтва...
І жодної журби - на часі зайнятися чимось ВИТОНЧЕНИМ і веселим. Наприклад, маньєризмом, і галантним, і навіть куртуазним. А ще вірніше - сублімацією цього всього в наші (ваші) часи і навпаки.
Що таке галантний (вишукано чемний, люб'язний), куртуазний (високомодний, аж до статусу "Придворний") "маньєризм" ("їхні манери"), можна довідатись ось тут. >>>
Найкоротше пояснення: формально, ідеальний маньєристичний вірш вельми схожий на бароковий, чи необароковий, але "ніби" не містить жодних очевидних для читача духовних аспектів у діях ліричного героя, авторських духовних розшуків. Тому все і відбувається "якби" (бо ж реально ж не існує нікого з нулем на шкалі "духовність"? Може бути "-", або "+", але ж не "0"?) , аж до рівня "ніби" мистецтва. Обов'язкова "грайливість" - на вищому рівні вже "ніби" грайливість. На цьому, найвищому рівні маньєризму, попри багатство засобів художнього вираження, очевидною є і досить ілюзорна "ніби" прихованість, реально існуючої духовної величі ліричних героїв. Тобто ідеальні крайності (кінці) маньєризму, бароко, постмодернізму, інших не модерністичних течій, схоже збігаються?

Усі опубліковані на тему маньєризму твори

2007-06-24 06:00:00 | Триває постійно
Поезія Модернізму і Неомодернізму       (Додаткова інформація )
• Всі надіслані переклади
Голосування
На картинці маємо нагоду бачити побудову Вавілонської Вежі. Отож, пропонуємо таке ось спрощене бачення для розуміння характеру напрямку - Модернізму, як спроби суспільних і особистих досягнень усупереч божественній природі речей. Тільки не плутайтмо Божественні речі із цивілізаційно-технократичними. Тобто - "духовність" в модерністичних творах є не стосунками автора з Богом, а суспільно-цивілізаційним виром, служінням певним громадським ідеалам, кумирам, цій самій Вежі.
Хоча, в цілому на картині проблема не в тому, що будують високу Вежу, - а для чого і яким чином вони її будують, кому, чому поклоняються.
І ще підказка - якщо ви пишете вірші не послуговуючись досвідом мистецьких напрямків від знаних поетичних вчителів, то у 90% зі 100 ви належите до напрямку традиційної поезії. Для Модернізму потрібно елегантно чи агресивно заперечувати фундаментальні устої і намагатися пропонувати свої - і, звісно, не собі, а всім.
Хоча Неомодернізм цим і відрізняється від Модернізму - автор, нео(ультра)модерніст, начебто і собі пропонує всі ці заперечення, і начебто він їх успішно "оживляє". Але це все тільки "начебто", чиста гра. Яку дуже часто прагнуть називати постмодернізмом, але це всього лише модернізм.
Дерзайте!

• Усе опубліковане на цю тему

2007-07-01 12:06:42 | Триває постійно
Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Голосування
• Всі надіслані твори
Очевидно, що у випадку із використанням "нео" ми маємо звичну для сучасної довкола мистецької критики двоякість розуміння:

1) нео - "новий", як той, що замінив собою старий, як оновлений, черговий, наступний
і
2) нео - "новий", який "виник, з'явився, не існував раніше".

Тобто, наприклад, "фашизм-неофашизм", "колоніалізм-неоколоніалізм", "філологія-неофілологія"і т.д. у першому випадку
і неологізм, неодарвінізм, і т.д. у другому випадку.

Звичайно, християнська система координат не допускає появи речей щойностворених, відірваних від точки відліку - сотворіння світу Творцем - це фундамент для першого розуміння "нео", і вочевидь - ідеальний фундамент для найкращого розуміння як напрямку бароко, так і необароко.

Є ще і модерністська система координат, яка побудована в інших координатних осях, і допускає появу того, чого не існувало раніше.

Можливо така модерністська система є ілюзорною, але кожен має право на свої ілюзії, у тому числі і ведучий цієї рубрики, який вважає, що назви "Необароко" таки стосується загальнохристиянської системи координат.

Ідеологічно поєднуючи "європейські" необароко і неокласицизм одним блоком, маємо на увазі відповідь на питання: "куди поділися древні греки та римляни?" - "стали християнами".
Трохи детальніше про Необароко..., Неокласицизм... і Неореалізм...
Отож, у ваших текстах немає ідеологічних заперечень непогрішимої частини християнства, ви бачите логіку у переході від античних традицій до християнства. Поетично стиль вірша відповідає стилю бароко, або, відповідно, класицизму. Значить вам сюди.
Щодо неореалізму - то він у наших оглядах майже збігається із неокласицизмом, бо зрілі, спокійні, розважливі погляди художніх реалістів, у нових обставинах постіндустріального життя ще дужче тягнуться до фундаментальних класичних основ (реалісти прагнуть стати мудрецями), а колишній образ гордовитого воїна-класицизму, трансформується до образу філософа. І яка різниця між "мудрецем" і "філософом", і ще "проповідником"?
Надсилати редакції свої творчі пропозиції
найкраще цією кнопулечкою >>>
Зрозуміло, що тут буде присутня певна еклектика, але не хаос.

Усі опубліковані на цю тему твори

2007-07-01 12:07:38 | Триває постійно
Поезія Постмодернізму*       (Додаткова інформація )
Голосування
• Всі надіслані твори

Характерні вірші напрямку Постмодернізму (далі ПМ), як він його бачить >>>, підбирає гол.редактор.
Утім, ви можете надіслати редакції свій, вже опублікований на сторінках "Майстерень" твір, для можливого занесення у відповідну рубрику. Надсилати можна цією кнопулечкою >>>
Трохи про ПостМодернізм:
1.Це не іронічна, чи грайлива поезія від ультрамодернізму, а серйозна поезія нової післяіндустріальної доби, з можливими іронічними включеннями щодо погрішимих учасників та інституцій заг.процесу Життя.
2.ПМ вірш відрізняється від віршів інших новітніх напрямків максимальною свободою (тобто макс. точністю використання) гармонійного оперування ліричним героєм різноманітними культурними традиціями задля вдосконалення "свого місця в майбутньому".
Але мова завжди йде про доцільне творче продовження попереднього, а не про його заперечення.
3. Від Необароко, та Неокласицизму ПМ відрізняється не формально, а суттєво - для ПМ вірша для зв'язків з Абсолютом (Богом) не потрібні трад. посередники (рамки трад.церков, чи інше), але вкрай необхідні гармонійні відношення з їх непогрішимими "складовими".
Зрозуміло, що інколи твір може знаходитися на межі всіх трьох напрямків.
4. ПМ не має жодного "пост" відношення до російського Модерну, чи до європейського "Арт-деко"-"Сецесії".
5. Автор у такому вірші - живіший усіх живих, але його статус у творі має бути і особливо делікатним і, водночас, художньо потужним.

Усі опубліковані на тему Постмодернізму твори

2007-07-10 16:05:24 | Триває постійно
Співана поезія (лише із муз.файлами)
Голосування
Усі опубліковані на цю тему твори

Тут тільки вірші, покладені на музику. Або поетичні інтерпретації музикальних композицій.

І дуже бажано окремим посиланням додавати музичний контекст.




2007-07-10 16:05:24 | Триває постійно
Поезія Романтизму і Сентименталізму
РОМАНТИЗМ
Голосування
• Всі надіслані твори
1.Напрям у європейській літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII - XIX ст.; його представники боролися проти канонів класицизму, висували на перший план інтереси особи та почуття і використовували у своїй творчості історичні, та народно-поетичні теми.
2. Художній метод літератури та мистецтва, пройнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах високе призначення людини.
3. Умонастрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливою споглядальністю.
Коротко кажучи: Романтизм — красивий юнак, або юнка - у плащі й крислатому капелюсі; кучеряве волосся розвівається за вітром: зір, що палає від захвату, звернений до неба.
НЕОРОМАНТИЗМ.
На сьогоднішній день також актуальним є поняття "неоромантизму", як "тривожне" оволодіння "романтиками" нинішньої, постіндустріальної епохи новими свободами і можливостями надсуспільного існування.
СЕНТИМЕНТАЛІЗМ
Сентименталізм — ніжна, тендітна дівчина: сидить, підперши підборіддя рукою: на обличчі — сумна задума, очі замріяно спрямовані вдалечінь: на віях виблискує нависла сльоза.
Усі опубліковані на цю тему твори

2007-07-14 13:34:30 | Триває постійно
АНДЕГРАУНД! Без кохання, любові, ніжностей !       (Додаткова інформація )
Голосування
"Андеграунд як є" - поспілкуватись на цю тему.
• Всі надіслані твори
Не надсилайте у цю рубрику всіляку романтичну пургу!
Андеґраунд не являє собою звичної філософсько-мистецької системи, на кшталт тієї ж готики, неоготики, бароко, необароко, модернізму ... Є явищем динамічним, схожим, наприклад, на фемінізм, але зі своєю сферою прикладання зусиль. Тобто, андеґраунд містить в собі суто свої концепції, направлені "проти" (для фемінізму проти сучасної "чоловічої" цивілізації) "сучасної" культ.традиції, а точніше, проти її визнаного "граунду". І питання не в тому, наскільки серйозним є культурне протистояння, а в тому, що
воно існує, реально... Докладніше >>>
Редактор розділу Жорж Дикий.
Виступ перед командою субмарини Андеграунду
а також:
Основні пункти Уставу.
а) Концептуальне.
0. Усім труба!
але
1. З нами ви завжди першими дійдете до свого фінішу.
2. Нам, знизу, краще видно звідки ноги ростуть.
3. Немає нічого прекраснішого за правду на голе тіло.
4. Щоби падати, необов'язково довго здиратися вгору.
5. Ніколи! ніколи до четвертого стакана не їсти жовтий сніг.
6. Не "ходити" в пускові апарати.
7. Ніколи надто стрімко на поверхню не спливати.
8. Не ...лювати в акваріуми.
9. Голими задами акул на суші не дратувати.
10. В ілюмінатори фотки з Плейбоя не клеїти... >>>

Усі опубліковані на цю тему твори

2007-07-14 13:54:57 | Триває постійно
Постфемінізм       (Додаткова інформація )
Голосування
• Всі твори на цю тему
Коли у мужів опускаються (відпадають) руки, ростуть крила (роги) і вони зникають в небі (пеклі), життя все таки залишається земним і рухається далі. Себто "позавоєнний" постфемінізм, як жіноча альтернатива постмодернізму*, є явищем цілком соціальним і оновлює світ на "жіночих засадах", до речі без потягу до кардинальної зміни доктрин. Що, звісно, не означає прихід матріархата, просто чоловікам доведеться змінитися...
Публікації здійснює тільки редакція.


2007-10-14 10:23:28 | Триває постійно
Іронічний неореалізм
Голосування
• Всі надіслані на цю тему твори
Цей напрямок не витікає із божественної природи Мистецтва. Швидше із авторської самоіронії. Жодних "ви", тільки про "я".
Автор, чи ліричний герой знаходить себе (певний розмір своєї особистості) у "громадянських" координатах: Рівності ( іди куди хочеш, але не далі від інших?), Справедливості (бери, що хочеш, але не більше за інших?), Братства (кохайся, і не заважай іншим кохатись?).
Сайтові засновники напрямку: Кока Черкаський, ...

2007-10-25 11:34:09 | Триває постійно
Східний напрямок. Короткий вірш. Рубої. Хокку. Танка
Голосування
• Рубаї
• Японська поезія Хайку
• Хокку і танка. Вільна тематика
• Іронічно-Еротичні хокку і танка
• Всі надіслані у цей розділ твори
Хокку, танка
Свій п'ятивірш японці називають "танка" (дослівно "коротка пісня"). Тривірш - поетична форма, що виділилась з п'ятивірша. І носить назву "хайку".
П'ятивіршем танка в європейців називається тому, що складається з п'яти ритмічних відрізків (колонів), які класично розташовані в такому порядку: 5-7-5-7-7 складів - усього 31 склад (японською мовою! Ми, напевно можемо дозволити собі складати трохи вільніше).
Перша частина "короткої пісні" (5-7-5) по-японськи називається "хокку" (дослівно "початкова фраза"), а друга частина (7-7) - "агеку" ("завершальна фраза").
В японській поетичній антології VIII ст. "Манйосю" зустрічається танка, початкову фразу якої склала одна людина, а завершальну - інша. Такий спосіб створення п'ятивіршів згодом набув широкої популярності і поступово тривірш-хокку став самостійною поетичною формою. Але відтінок незавершеності так і лишився притаманним цій формі, особливо у жанрі "хайку". В становленні останнього, набутті ним тих рис, які в основному характеризують цей жанр і сьогодні.


Рубаї
Знавці кажуть, що писати правильніше "рубої",і важливо дотримуватися правил римування "a-a-б-а" (рідше "а-а-а-а") і вибудовувати спекотливу експресію мудрості на рідні теми, але, обов'язково, світоглядно цілісні.

Рубаї́ — чотиривірш, як правило, філософського змісту.
Рубаї як викінчений мініатюрний віршовий твір, що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи, — одна з найпопулярніших версифікованих форм у ліричній поезії народів Сходу, сягнула своєї досконалості в тюркомовному літуратурному середовищі (Захіреддін Бабур) та іранському (Омар Хайям). Приклад рубаї Омара Хайяма у перекладі В. Мисика:

І юних, і старих — всіх поглинає час, …………а
І невеликий нам дається днів запас. …………..а
Ніщо не вічне тут: ми підемо так само, …холостий рядок
Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас. а

Різновид рубаї у казахській поезії називається ельон (одинадцятискладник з медіаною після шостого складу). Звертаються до вишуканої віршової форми рубаї й українські поети. Так, Д. Павличко у 1987 видав збірку «Рубаї»:

Мені згадають людські серця
Крихке й тоненьке серце олівця —
Зламати легко, застругати важче,
Списати неможливо до кінця.

Подеколи рубаї вживаються з редифом.

"Рубої (так звучить цей іменник перською, але всі звикли до того, що ми кажемо "рубаї") - бо вони нагадують у деяких перекладах рубання, писалися перською мовою, а в ній останнім словом у реченні завжди виступає дієслово майже з однаковими закінченнями - "і", коли про когось говориться без шани або панібратськи, "ід" - коли з повагою, "ан" - коли абстракто, "ам" - коли про себе, "ім" - коли про декількох осіб. Ось і вся інформація. Не наша ця культура, а східна, і припасовувати її до нашої не так просто..." Олександр Дяченко.

2008-01-23 13:44:38 | Триває постійно
ГЕОГРАФІЯ
Сторінка посвячена географічним пунктам, і тільки їм.
Голосування
• Усе опубліковане на цю тему

2008-01-24 14:27:28 | Триває постійно
Композиції для театральної сцени       (Додаткова інформація )
Моделюємо дійство на уявній сцені.
Голосування
Усі опубліковані на цю тему твори

2008-02-06 14:41:28 | Триває постійно
ЕПОС
• Всі надіслані на цю тему твори

2008-04-16 21:00:50 | Триває постійно
СУЧАСНЕ
• Всі надіслані на цю тему твори

2008-04-18 19:46:11 | Триває постійно
ПЕРСОНИ
Критика, аналітика. У цю рубрику є сенс подавати матеріали про достойних наслідування митців.
• Всі надіслані на цю тему аналітичні матеріали

2008-04-19 14:14:01 | Триває постійно
Головний поетичний конкурс «Майстерень»
Конкурсне обговорення і визначення переможців >>>
Всі написані на цю тему огляди
Мета: спостереження за динамікою представлених на сторінках "Поетичних Майстерень" творчих здобутків відомих і маловідомих авторів - іх відзначення за критеріями якості, та досягнутого рівня уподобань (рейтинг Майстерень).
Результати оголошуються не рідше, аніж один раз на півроку. Передбачені матеріальні нагороди.
Не потрібно відмічати для участі в конкурсі всі твори! Достатньо 2-3. Бо оцінюється авторська поетична сторінка в цілому.
Домовленості:
1) Учасники "Самвидаву", які час від часу самі не оцінюють інших наших авторів, і зовсім не пишуть коментарів - не можуть бути визнані переможцями конкурсу "Самвидаву" "Поетичних Майстерень";
2) Оцінених творів на авторській сторінці не повинно бути менше 15;
3) Основний масив творів автора-претендента повинен бути розміщений і заявлений до участі в конкурсі, щонайменше за 2 місяці до чергового проміжного підведення результатів (до 01 січня, або до 1 липня);
4) До розгляду приймається творчість авторів верхівки конкурсного рейтингу “Майстерень”;
5) Кожний редактор, а також колишні переможці (лауреати) конкурсу "Майстерень" мають право надіслати свою послідовність можливих переможців - у кількості трьох-чотирьох кандидатур;
6) Голос головного редактора тотожний двом редакторським голосам;
7) Головний редактор повинен першим оприлюднити свій список претендентів;
8) Переможці наших поетичних “Самвидав” конкурсів (перші місця) не можуть бути оголошені нашими переможцями повторно.

Попередні відзначення:
Друге півріччя 2007 року
Перше півріччя 2007 року
Друге півріччя 2006 року
Перше півріччя 2006 року
Минулі роки

2005-05-05 14:27:02 | Триває постійно
Вірші на задану тему. Огляди
Усі опубліковані на цю тему огляди
Нашим авторам пропонуються невеличкі поетичні змагання у написанні "віршів на тему", - на цій сторінці можна обговорити різні майбутні варіанти тем, заданих початків, а можна і відіслати варіантики в напрямку редакції >>
Архів тем:


Усі опубліковані на задані теми огляди

2006-05-14 15:04:16 | Триває постійно
Поезія Образу. Огляди
Світ - ось він.
Здійснюємо поетичне розширення образу через коментарі. Якщо вже вірш дуже гарний, то і на своїй сторіночці опублікувати його паралельно можна. Із вказуванням даного Url контексту.

Усі опубліковані на тему поезії Образу огляди

2006-05-14 16:51:53 | Триває постійно
Спейс-Арт - Поезія відкритого Космосу       (Додаткова інформація )
• Українська космічна поезія •
Голосування
  Сонячна система, Земля, Ukraine
Витоки Спейс-Арту >>>
Всі надіслані на цю тему твори >>>
Керівник проекту: ok.spacer@gmail.com

"...В цьому Всесвіті безліч світів і безліч поетів, які пишуть про них. Ми намагаємось зібрати усіх їх разом в затишній кав'ярні астропорту "Україна-Міжгалактична", на задньому дворі якого ми й задумалися собі :))) Звісно, що авторські права належать лише їхнім авторам і їхні твори за першої-ліпшої претензії будуть прибрані. Але ж сама суть українського Спейс-Арту від цього не зміниться. Адже наш голос завжди лунав і лунатиме на обширах галактик..."

2006-05-22 19:12:04 | Триває постійно
Спейс-арт       (Додаткова інформація )
• Всі надіслані на цю тему прозові твори
• Українська космічна прозаїка •
  Сонячна система, Земля, Ukraine
Витоки Спейс-Арту >>>
Всі надіслані на цю тему твори >>>
Керівник проекту: ok.spacer@gmail.com

"...В цьому Всесвіті безліч світів і безліч авторів, які пишуть про них. Ми намагаємось зібрати усіх їх разом в затишній кав'ярні астропорту "Україна-Міжгалактична", на задньому дворі якого ми й задумалися собі :))) Звісно, що авторські права належать лише їхнім авторам і їхні твори за першої-ліпшої претензії будуть прибрані. Але ж сама суть українського Спейс-Арту від цього не зміниться. Адже наш голос завжди лунав і лунатиме на обширах галактик..."

2006-05-22 19:32:44 | Триває постійно
Соціум
СОЦІУМ, -у, ч. 1. Людська спільнота як результат форм діяльності людей, що склалися історично. 2. Група людей, об'єднаних за якимись (професійними, культурними і т. ін.) ознаками.
• Всі надіслані на цю тему аналітичні матеріали

2008-05-24 14:09:33 | Триває постійно
Поезія Музики. Огляди
Опису конкурсу немає


2008-06-07 18:22:02 | Триває постійно
Поезія Музики. Огляди
Опису конкурсу немає


2008-06-07 18:22:27 | Триває постійно
Денники
Денники на наших шпальтах відрізняються від щоденників за багатьма рисами.
Денники - це таки певна висота художньої самореалізації на рівні прозових етюдів, словом -це трохи вище за "щоденники" і трохи інше аніж "мемуари".
• Всі надіслані на цю тему прозові твори

2008-07-18 17:33:34 | Триває постійно
Станси і новостанси       (Додаткова інформація )
Голосування
Усі надіслані на цю тему твори
Станси (від італ. stanza — строфа) — невеличкий вірш з кількох чотири­рядкових строф, кожна з яких висловлює закінчену дум­ку. В західноєвропейській поезії кінця XVIII — початку XIX століття поняття «станси» часто ототожнювали з по­няттям «строфа». Інколи поняттям «строфа» позначали віршову організацію «високих жанрів, зокрема оди; під стансами (середній жанр) у такому випадку розуміли свого роду спрощений варіант строфічної віршової організації, ще більш спрощеною формою якого виступав куплет на­родної пісні — «низький» жанр). Таке слововживання спи­ралося й на переважне тяжіння стансових строф до релігій­ної, філософської і т. п. піднесеної (у порівнянні з піснею) тематики. Тематична сталість стансових строф і привела до того, що подібні вірші почали сприйматися як окремий жанр (хоча й без чітких ознак). Ось як, наприклад, М. Гоголь визначав жанрову природу стансів: «Є ще лі­ричні вірші, які містяться посередині між одою та гім­ном: тільки набувають певного порядку розмірені строфи й певного спокою, хоча ще не мають тієї великої повноти та просторової рами, яка належить оді. Тоді їх називають поети стансами, тобто просто строфами». Подібна термінологія не закріпилася й нині виходить з ужитку. До хрестоматійних зразків стансів відносять вірш О. Пуш­кіна «Брожу ли я вдоль улиц шумных».

2008-09-08 11:04:18 | Триває постійно
Сонет       (Додаткова інформація )
Голосування
• Всі надіслані на цю тему твори
Сонет (італ. sonare — звучати) — канонічний жанр ліричного вірша, який складається з двох катренів і двох терцетів (терцин), написаних переважно п'ятистопним ямбом з таким риму­ванням: абба — абба — ввг — дгд (хоча допустимі й інші конфігурації рим).

Час виникнення сонета датують ХНІ сто­літтям і пов'язують з поетичними здобутками сицилійської школи. В епоху Ренесансу сонет потрапляє з Італії до інших країн Західно-Центральної Європи. До східнослов'янської поезії сонет увів В. Тредіаковський. Український сонет з'явився в середині XIX століття, його перші спроби по­в'язують із творчістю О. Шпигоцького і А. Метлинського.


2008-09-08 11:04:44 | Триває постійно
Епітафії
Можливо, це буде єдиним, що після нас залишиться.
Голосування
• Всі надіслані на цю тему твори

2008-09-16 22:31:14 | Триває постійно
Метафізична поезія
Метафі́зика — філософія буття, наука про граничні і надчуттєві принципи і засади буття.
Голосування
• Всі надіслані на цю тему твори
Поняття «метафізика» в історико-філософському аспекті має ряд значень:

* Метафізика — це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу);
* Метафізика — це синонім філософії;
* Метафізика в переносному розумінні (буденному) вживається для означення чогось абстрактного, малозрозумілого, умоспоглядального;
* Метафізика — це наука про речі, спосіб з'ясування світоглядних питань (сенс життя — основне питання філософії тощо), які не піддаються осягненню за допомогою експерименту та методів конкретних наук;
* Метафізика — це концепія розвитку, метод пізнання, альтернативний діалектиці. В значенні «антидіалектика» термін «метафізика» запровадив у філософію Геґель.

Термін метафізика походить від сполучення грецьких μετά (metá) (після) і φυσικά (фізика). Тобто метафізика — це те, що йде після фізики. Так назвав один із своїх творів Арістотель.

2008-10-07 16:08:17 | Триває постійно
Flame. Полум'я танцю
Танець. Тільки танець. Справжній танець - фактичний чи подумки. Мова жестів - рухів - містерія взаємин.
Голосування
• Всі надіслані на цю тему твори

2008-12-05 11:09:42 | Триває постійно
Виключно, персоніфікована фауна і флора
Голосування
Твори про конкретну рослинку, тваринку, бажано від імені такої істоти.
ФАУНА, -и, ж. 1. У давньоримській міфології – богиня лісів, полів, звірів. 2. Сформований історично тваринний світ, сукупність усіх видів тварин даної місцевості, країни або певного геологічного періоду. // Про сукупність тварин певного типу, класу тощо.

ФЛОРА, -и, ж. 1. У давньогрецькій міфології – богиня квітів, весни, а також веселощів. 2. Сукупність усіх видів рослин, що ростуть на певній території або росли на ній в минулі геологічні епохи; рослинний світ узагалі. 3. Сукупність бактерій, що постійно живуть у якомусь органі.

• Всі надіслані на цю тему твори

2008-12-30 18:12:43 | Триває постійно
Виключно фауна і флора. Проза
• Всі надіслані на цю тему прозові твори
ФАУНА, -и, ж. 1. У давньоримській міфології – богиня лісів, полів, звірів. 2. Сформований історично тваринний світ, сукупність усіх видів тварин даної місцевості, країни або певного геологічного періоду. // Про сукупність тварин певного типу, класу тощо.

ФЛОРА, -и, ж. 1. У давньогрецькій міфології – богиня квітів, весни, а також веселощів. 2. Сукупність усіх видів рослин, що ростуть на певній території або росли на ній в минулі геологічні епохи; рослинний світ узагалі. 3. Сукупність бактерій, що постійно живуть у якомусь органі. ** Кишкова флора – сукупність бактеріальних видів, що населяють кишечник.

2008-12-30 18:18:38 | Триває постійно
Іншомовна проза (крім російської)
Російська поезія рубрикується усіма іншими нашими рубриками, нарівні з українською, а цей розділ для поезій, написаних іншими мовами.
• Всі надіслані на цю тему прозові твори

2009-01-04 11:30:40 | Триває постійно
Литовською мовою
Опису конкурсу немає


2009-01-24 12:38:15 | Триває постійно
Духовна поезія
Давайте домовимося публікувати у цей розділ поезію, у якій головний акцент ставиться на Божественному.
Голосування
• Всі надіслані на цю тему твори

2009-01-26 10:56:34 | Триває постійно
Портрети
Голосування за кращих авторів
ПОРТРЕТ, -а, ч. 1. Мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини або групи людей. // Відповідний жанр образотворчого мистецтва. // розм. Про людину або її зображення, що дуже схожі на когось. 2. Опис зовнішності персонажа в літературному творі. // Загальна характеристика, сукупність характерних рис кого-небудь. // Різновид літературного жанру – нарис життя і діяльності якої-небудь людини.

2009-05-01 13:39:28 | Триває постійно
Французькою мовою
Поезії суто французькою мовою.

2009-07-26 21:28:23 | Триває постійно
Поезія фентезі
У творах, які ви відсилаєте до цієї рубрики, повинні міститися чіткі ознаки фентезі -
як бачення "іраціонального" цілком реальним.
На відміну, наприклад, від фантастики, яка продвигає, так званий "науковий", сучасний раціоналізм.

Тобто, явища дива, казки, сюжети на них основані. Орки і гобліни - не бажані, створюймо і розкриваймо образи наново.

2009-08-15 10:57:07 | Триває постійно
Інтерпретації музикальних композицій       (Додаткова інформація )
До цієї рубрики приймаються вже всі ваші поетичні інтерпретації на названі вами музикальні теми.

Як це робилося щодо вказаних музикальних тем раніше.

Тема №14 - Інтерпретації музикальних композицій
з 5.09.2009 по 01.03.2010

Тема "Народна" :
Обов'язково вказувати у назві вірша назву інтерпретованої композиції!
"Escucha Me" Gipsy Kings
"Don't Know Why" Norah Jones
James Last - "Brazil"
З Днем Народження (Happy Birthday To You)!

Тема "Високочола" :
Обов'язково вказувати у назві вірша назву інтерпретованої композиції!
"Пісня серця" Роман Коляда
"Вибачення" Роман Коляда
"Вечірні мрії" Роман Коляда
"Останнє кафе" Мікаел Тарівєрдієв

Тема "Класична":
Обов'язково вказувати у назві вірша назву інтерпретованої композиції!
"Toccata" Paul Mauriat
James Last - Chopin "Nocturne"


Визначення кращих авторів рубрики                                     Усі надіслані на цю тему твори


Після написання тематичного вірша публікуйте його на власній сторінці віршем. При цьому у публікаційній формі, де теми і конкурси, поставте галочку навпроти "Тема № 14". Кращі вірші, та автори будуть прославлені за життя і оспівані у легендах, опісля.

2009-09-05 13:39:39 | Триває постійно
Людина і тоталітаризм, проза
Опису конкурсу немає


2009-09-21 14:21:40 | Триває постійно
Людина і тоталітаризм
Опису конкурсу немає


2009-09-21 14:36:44 | Триває постійно
Людина і тоталітаризм, аналітика
Опису конкурсу немає


2009-09-21 14:55:44 | Триває постійно
Хроніки забутих часів
Публікація має стосуватися саме конкретних минулих часів, вказувати їх, описувати їх.

Такі собі конкретні ретроспективи у минуле, чи, цілком вірогідно, і в далеке майбутнє.

2009-11-12 21:53:30 | Триває постійно
Тріолети
Тріоле́т (фр. triolet, від лат. trio — троє) — восьмивірш за схемою римування на дві рими: зазвичай абааабаб, точніше навіть ABaAabAB.
Причому перший рядок повторюється тричі:

* * *
Я складу вам тріолет
Про поета і амура
На старий-старий сюжет.
Я складу вам тріолет
На сюжет: амур-поет,
Фоном буде нам натура.
Я складу вам тріолет
Про поета і амура (М. Вороний)

* * *
Сонце і день — не мені.
Сни — моя втіха єдина.
Та не щастить і вві сні.
Сонце і день — не мені.

О, хоч у снах чарівні
Сняться юнацтва години…
Сонце і день — не мені,
Сни — моя втіха єдина (А. Казка).

Тріолет виник у середньовічній французькій поезії, прижився в інших європейських літературах. В українській версифікаційній практиці з'являється епізодично.

2009-12-13 09:38:21 | Триває постійно
Колядки та щедрівки
Колядки — жанр величальних календарно-обрядових пісень, які в дохристиянську епоху були пов'язані із зимовим святковим циклом, а з утвердженням християнства — з різдвяним (від Різдва 7 до Богоявления 19 січня за н.ст.). Вважають (О.Потебня, О.Брікнер та ін.), що К. в добу язичництва були приурочені до весняного новоріччя, в них часто згадується весняна пора — дощ, оранка і сівба тощо, До того ж у білорусів пісні такого ж змісту і характеру виконання — "волочебні пісні" — є весняними. Під впливом християнського календаря час виконання колядок наближено до зимового повороту сонця на літо (21 грудня), відколи день починає збільшуватися. Ця пора у багатьох сусідніх народів (римлян, греків) відзначалася як свято народження сонця і мала назву одного ж кореня з українською — "календа". Тому одна з поширених версій пояснення назви "К." така: вона запозичена українцями у римлян або греків. Але самі українські К. — настільки багатий, високомистецький і самобутній змістом жанр народної обрядової пісенності, що їх запозичення у чужинців — сумнівне. До того ж в українців поряд з К. є такі ж обрядові пісні — щедрівки (виконуються з 13 на 14 січня), яких з такою назвою немає у жодного народу. Та й саме зимове новоріччя в українців має назву Щедрого Вечора, тобто багатого вечора. Мав рацію Ф.Колесса, підкреслюючи, що "греко-римські впливи стрінулися на східнослов'янському, грунті вже з виробленою новорічною обрядовістю й величальними піснями місцевого походження. Дуже можливо, що ті старі новорічні пісні в нас називалися власне щедрівками". Є ознаки глибокої давнини і в самому колядницькому обряді: гуртова вокально-сценічна гра з музикою і танцем, з водінням кози, з переодяганням, виборами т.зв. "берези" — зачинальника, міхоноші-скарбника для збирання заколядованих дарунків. Старовинні К. підносяться над усіма обрядовими піснями ще й тим, що славлять велич самої людини. Це поетичні гімни господарю-хліборобові, воїну-лицареві, мисливцю, охоронцеві роду і родини, творцеві добробуту і щасливого життя (див.: Звеличання). Ф.Колесса все розмаїття мотивів К. зводив до 5 основних груп: 1) хліборобські; 2) воєнні (лицарські); 3) казково-апокрифічні (з відгомоном ще передхристиянських елементів); 4) любовні; 5) біблійні (апокрифічні, євангельські). У давніх К. відчутний дух княжої доби, лицарсько-дружинного, і козацького епосу, який осмислювався у дослідженнях В.Антоновича. М.Драго-манова, М.Грушевського та ш. Органічним компонентом К. і щедрівок є поколядь — прикінцева частина, в якій висловлюється поздоровлення (віншування) тому, кому колядували, Вона, як і новорічні посівання, урочиста, поетична, щира тоном і змістом, без вітійства:

Рости величка до черевичка.
Від черевичка до чобіточка.
Від чобіточка аж до трамочка.
Носи ключі від скрині,
Будеш добра господиня.
Будь здоровенька,
Богу миленька,
Рік від року,
Милому до боку.
Велика рости,
Нам щедру виноси.


Колядування мало великий виховний вплив на громаду: до злодіїв, пияків та ін. колядники не йшли. Звідси в народі й мовиться: "Не обходьте, не минайте моєї хати". Виняткову заслугу у збиранні і виданні К. і щедрівок має В.Гнатюк. Він 1914, після 15-річної підготовки, видав двотомний корпус К. — все зібране фольклористами до XX ст. Чеський фольклорист Іржі Горак, за словами М.Мушинки, назвав цю збірку епохальним твором, що становить новий визначний період в історії слов'янської фольклористики.

2009-12-13 13:50:31 | Триває постійно
Пародії та епіграми
Підказка: адміністрація під "пародійним" твором розуміє творчу поетичну спробу.
Бо поезія і вирізняється від усього іншого високодуховними, душевними атрибутами.

Прим.* На кожну пародію може бути дана і відповідь, для цього теж існує відповідна рубрика.

2009-12-19 12:39:08 | Триває постійно
Чеською мовою
Опису конкурсу немає


2009-12-21 19:31:43 | Триває постійно
Переклади
Опису конкурсу немає


2009-12-24 19:47:55 | Триває постійно
Лімерики
ЛІМЕРИК, -а, ч. Жартівливий вірш з п'яти рядків, де два перших римуються з останнім.
Уперше з'явилися у Великобританії, і частіше за все в них обігравалась якась нісенітниця.
Імовірне походження - від ірландського міста Лімерик („Will you come up to Limerick?“)

Эдвард Лир (1872)

There was a young person of Ayr,
Whose head was remarkably square:
On the top, in fine weather,
She wore a gold feather;
Which dazzled the people of Ayr.

Отже, найпростіше притримуватись традиційної схеми AABBA - у канонічному вигляді закінчення останнього рядка повторює закінчення першого.
Сюжетно лімерик будується приблизно так: у першому рядку говориться, хто і звідки, у другому — що зробив, а далі — що з того вийшло. Частіше за все лімерики пишуть анапестом (1-й, 2-й і 5-й рядки — трьохстопним, 3-й и 4-й — двостопним), інколи амфібрахієм, і дактилем...


2009-12-25 10:01:14 | Триває постійно
Виключно про спорт!
Опису конкурсу немає


2010-01-03 13:45:43 | Триває постійно
Еротична поезія
ЕРОТИКА, -и, ж. 1. Підвищений інтерес до проблем статі, чуттєвість, сексуальність, хтивість. // Сексуальні почуття, фантазії та переживання, чуттєвість, а також те, що їх викликає. 2. Твори літератури та мистецтва, насичені чуттєвістю, присвячені опису її прояву. // Психологічні аспекти сексуальності, її розвитку і прояву у спілкуванні, моді, мистецтві і т. ін.

На відміну від "маньєристичної" еротики, яка тягнеться до "ніби", до витончення в нереальність, (особливо твори від "куртуазного маньєризму") - з акцентом на специфічній грі-грайливості, "традиційна" - "серйозно-еротична" більш витончена в реальність. І тут може бути і "модерна" ("жестова", "динаміка новосимволів") еротика, і навіть "постмодерна" (позажестова, постновосимвольна), і, ясно, "романтична", модерністична", "барокова", "готична" і т.д. - навіть "постмодерністична", але це завжди еротика - адекватний сенсу еротики дотик словом до кохання, пристрасті, мрії...

2010-01-21 19:03:01 | Триває постійно
Інша Еротична поезія
Опису конкурсу немає


2010-01-21 19:04:07 | Триває постійно
Блюз. Інша поезія
Опису конкурсу немає


2010-02-18 12:13:10 | Триває постійно
Романтизм та Сентименталізм. Інша поезія
Опису конкурсу немає


2010-02-18 12:14:40 | Триває постійно
Модернізм та Неомодернізм. Інша поезія
Опису конкурсу немає


2010-02-18 12:15:19 | Триває постійно
Реалізм та Неореалізм. Інша поезія
Опису конкурсу немає


2010-02-18 12:17:17 | Триває постійно
Іронічна інша поезія
Опису конкурсу немає


2010-02-18 12:18:27 | Триває постійно
Українські президенти і кандидати в президенти
Опису конкурсу немає


2010-02-23 16:29:45 | Триває постійно
Голодомор
Опису конкурсу немає


2010-02-23 16:32:55 | Триває постійно
Еліта і псевдоеліта
Опису конкурсу немає


2010-02-23 16:33:16 | Триває постійно
Фемінізм, Антифемінізм, Постфемінізм
Опису конкурсу немає


2010-02-23 17:13:08 | Триває постійно
Наші президенти
Відкриваємо рубрику щодо конституційних "гарантів" всього українського - наших президентів.
Але тільки про діючих чи колишніх президентів! Без періоду кандидатства і без кандидатів у президенти!
Якщо наразі судити їх не можемо у звичайних судах - судимо-оцінюємо їх поетично. Думаю, що це буде не менш правдивий суд, аніж звичний, а в нинішніх умовах може і більш об'єктивний, ніж Верховний суд України.

2010-02-27 12:24:33 | Триває постійно
Еротична проза
Опису конкурсу немає


2010-03-25 17:18:16 | Триває постійно
Аналітика конкурсів, премій і відзнак
Опису конкурсу немає


2010-04-03 17:44:55 | Триває постійно
Щодо конкурсів, премій та відзначень
Опису конкурсу немає


2010-04-03 17:46:20 | Триває постійно
РОНДО!       (Додаткова інформація )
– тверда віршована форма; развинулася з ронделя в XIV віці шляхом скорочення приспіву до піввірша. Розквіт рондо припадає на XVI-XVII віки. В XIX і XX ст. з'явилися різноманітні стилізації, що викликали новий його розквіт. Класичний рондо складається з 15 рядків у трьох строфах на дві рими. Його схема: аавва+аввР+аавваР, де велика буква Р - рефрен, що не римується, а повторює початкові слова першого рядка.

Більш докладно ось тут >>>

2010-04-20 20:25:49 | Триває постійно
Український шансон
Шансон - це все таки не отой високий, що часто виглядає таким снобістським, стиль. Здебільшого, "просто" щемка лірична композиція, де багато кохання, взаємних переживань, почуттів, емоцій... Але "просто" - це таки дуже не просто...

Стверджують, що напрямок шансону розвинувся з балади, віреле і рондо. Першим значним композитором шансону був Гільом де Машо (XIV століття). Наступне покоління композиторів вийшло, в основному, з Бургундії (Гійом Дюфаї і Жиль Беншуа). Їх шансони були прості за стилем і також розкладалися на три голоси. У середині XV століття утворилася «паризька школа» шансону (Клод де Сермізі і Клеман Жаннекен). З XVII століття в рамках «паризької школи» став розвиватися шансон, написаний для одного голосу.
Жанр шансону взяли на озброєння співаки ранніх французьких кабаре в кінці XIX століття. З кабаре дана модифікація шансону перейшла у французьку естрадну музику XX століття (найвідомішими шансоньє були Містінгетт, Моріс Шевальє, Едіт Піаф та ін.) За межами Франції до числа шансоньє прийнято зараховувати майже всіх естрадних виконавців франкомовних пісень. Завдяки такому розширювальному тлумаченню терміну в цю категорію потрапляють Ів Монтан, Ж. Брассенс, Ш. Азнавур, М. Матьє, Джо Дассен, П. Каас.

Словом, у 50-х роках минулого століття оформилися два головні напрямки оригінальної франкомовної пісні, існуючі до цього часу.

Перший із них - жанр класичного шансону, де першорядне значення надається поетичній компоненті пісні, і автор як правило сам є виконавцем. Цей жанр зв'язується в першу чергу з іменами Моріса Шевальє, Шарля Трене і Едіт Піаф, яка продовжувала традицію реалістичної пісні. Всесвітньо відомі представники цього напрямку Шарль Азнавур і Сальваторе Адамо. Саме представники цього поетично-музичного напряму в повній мірі відповідають терміну шансоньє (chansonnier). Представники так званого «нового шансону» (nouvelle chanson), або «нової сцени» (nouvelle scène française) це молоде покоління французьких естрадних артистів. У своїй творчості вони не відмовляються від використання новітніх засобів сучасної легкої музики, включаючи елементи року, латиноамериканські та різноманітні інші етнічні ритми, електронну музику і т.д., але як і раніше дуже вимогливо ставляться до текстів своїх пісень. Початок «нового шансону» пов'язують з ім'ям Домініка А і відносять до останнього десятиріччя ХХ століття. Серед шансоньє, що прийшли на сцену в XXI столітті, Бенжамен Буальє, його сестра Коралі Клемен, Керен Анн, Олівія Руїз і багато інших.

Інший напрямок французької пісні другої половини XX століття - естрадна пісня, яку виконують chanteur (співаки). Представники цього напряму теж нерідко є виконавцями пісень власного твору (поетами і / або композиторами), але в силу полегшеного поетичного змісту вони не є шансоньє в повному розумінні цього слова. Всесвітньо відомими виконавцями французьких естрадних пісень є Ів Монтан, Анрі Сальвадор, Мірей Матьє, Енріко Масіас, Джо Дассен, Деліла, Патрісія Каас, Лара Фабіан, Мілен Фармер.

Кордон між шансоном і естрадною піснею досить умовний, і далеко не всякого франкомовного співака можна однозначно віднести до того чи іншого напрямку. За межами франкомовних країн часто всіх виконавців, що співають французькою мовою, називають шансоньє.

Аналоги французьких шансоньє

Аналоги класичного французького шансону зустрічаються у пісенній культурі багатьох країн. У СРСР ближче всього до цього жанру знаходилася авторська пісня, багато пісень виконували Олександр Вертинський, Марк Бернес, Леонід Утьосов, Клавдія Шульженко. У сучасній Росії - Володимир Висоцький, щонайменше у своїх французьких концертах, окремі цикли пісні О.Розенбаума, Олена Камбурова, Олена Ваєнга; в Іспанії Хоан Мануель Серрат; в Італії Фабріціо де Андре, Паоло Конте.
В Україні - Олександр Смик, Наталія Криничанка, Олег Король ...

2010-05-07 14:23:30 | Триває постійно
Візуальна поезія
Можливо інша назва буде точнішою, та, наразі, маємо для рубрики цю.

Візуальна поезія - своїми рядками супроводжує конкретний ( і опублікований на сторінці вірша!) візуальний образ.

Тобто обов'язково повинен бути опублікований образ (картина, світлина), який надихнув до написання вірша.
Або ж поезія має мати вигляд малюнку, включати в себе рисовані елементи.

2010-07-13 11:08:43 | Триває постійно
Інша візуальна поезія
Можливо інша назва буде точнішою, та, наразі, ця - Візуальна поезія - супроводжує породжені конкретними ( і опублікованими на сторінках вірша) візуальними образами рядки, що, неначе, беруть в оправу даний образ.

Для "Іншої поезії" допустимим вважається відсутність сталої (яку можна без напруження повторювати іншими творами) ритмізації.

2010-07-13 11:10:41 | Триває постійно
Карпатсько-Закарпатська Протопоезія
Короткий тлумачний словничок Карпатсько-закарпатських означень


Зважаючи на особливу цінність як для розвитку, так і збереження фундаментальних цінностей української мови і літератури у всій її багатогранності, і відкрито цю спеціальну рубрику із тимчасовою (допоки не придумається краща ) назвою "Карпатсько-Закарпатська Протопоезія".

Таким чином адміністрація ПМ продовжує на своїх сторінках акцентувати цінності поетики Карпатського-Закарпатського Регіону, і широко рекламувати творчість наших авторів.

2011-01-14 19:19:52 | Триває постійно
Наша міфологія, вірші       (Додаткова інформація )
Як і інші давні багатобожні (політеїстичні, язичницькі) вірування, вірування давніх слов'ян були тісно пов'язані з обожненням явищ і сил природи. Кожне з них мало певне надприродне пояснення та пов'язувалось з певним божеством чи таємничою істотою.

Зміст:

1. Загальна характеристика давніх язичницьких вірувань
2. Особливості слов'янських язичницьких вірувань

3. Пантеон богів
4. Див. також
5. Джерела
6. Українці

1. Загальна характеристика давніх племшіних вірувань

Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Древні люди намагались пояснити зміни, явища і сили в природі і суспільстві (невидимий світ) використовуючи наявні у них на той час можливості і поняття про стосунки між людьми (видимий світ). Таким чином явища природи уподібнювались людям, набували певних людських рис і в такому вигляді потрапляли у казання. Таким чином увійшло у вжиток, напевно, і поняття богів, янголів, демонів, чортів, водяників, мавок, русалок тощо.
Люди відкривали невидимий світ, пов'язаний зі світом видимим.
Поява цих вірувань мала велике значення для людства, зокрема вона підготувала людей до сприйняття поняття Всевишнього, єдиного Бога, Сущого, Сили, яка управляє всесвітом (світом видимим і невидимим).
Поява цього поняття означало появу нової віри — єдинобожжя, монотеїзму, яка прийшла на зміну багатобожжю і поширилась по всьому світу у складі основних світових віросповідань- іудаїзму, християнства, ісламу, буддизму, а
також посіла важливе місце у індуїзмі, японських і китайських віруваннях (культ Неба).
На європейських і слов'янських землях поняття єдиного Бога поширилося в першу чергу завдяки християнству. Тому досить часто політеїстичні вірування у європейській і слов'янській літературі називають дохристиянськими, "поганськими" або язичницькими. Народні дохристиянські вірування чи язичництво — це величезний загальнолюдський комплекс світоглядів, вірувань, обрядів, що йдуть із глибин тисячоліть.
Походження слова «язичник» точно нез'ясоване.
Найбільш ймовірно, що це слово пов'язане зі словом "язиці"(народи), звідси його значення — плем'я, народ, люди, що говорять
однією мовою. Саме як «народ» трактують це слово словники руської мови 17 ст. За етимологічним словником української мови слово «язичництво» — це «віра племені людей, пов'язаних спільним звичаєм і походженням». Слово «язик» відповідає і біблійному «гой» (євр.) або «gens»(лат.). Тут доцільно згадати, що в стародавньому Римі всі боги підкорених народів (gens)включалися до складу богів Риму і їх статуї ставилися в Римському Храмі Всіх Богів (Пантеоні). Саме проти цього «язичництва» боролися як іудаїзм так і християнство, розділяючи людей на язичників, які поклоняються своїм язичницьким (місцевим, народним) богам і людей, які шанують лише Всевишнього.
Саме віра у Всевишнього до сьогодення намагається об'єднати людей з різних народів в єдину общину (церкву) і дала змогу вирішити велику кількість тих протиріч у питаннях вірувань, які існували у язичників. Тому саме ця віра була виділена приорітетною імператором Костянтином Великим в усій Римській імперії, після чого слово «язичник» стало синонімом слова «неримлянин», «варвар», «чужинець».

Тепер стає зрозуміло, чому Михайло Драгоманов вважав, що «язичницький» означає
національний, крайовий, народний (тобто рідний для народу), а Митрополит Іларіон висловлював думку, що це слово означало саме «чужу віру», тобто те, що у греків та римлян означало «варвар».


В літописах дохристиянські вірування звуться «поганством», а люди, котрі сповідують інші віри (як рідні, так і чужі), звуться поганами. На думку деяких вчених, воно походить від лат. paganus, що первісно означало «селянин» (тобто людина з провінції Римської Імперії). «Поганська» віра розглядалась як погана, примітивна.


2. Особливості слов'янських язичницьких вірувань
Для українського політеїзму немає нічого надприродного, немає нічого, що було б поза Природою. Язичники-слов'яни, схоже, ніколи не потребували виразу своєї віри у церквах як особливих релігійних організаціях, тому що божественне завжди було там, де вони перебували, навколо і в середині них.


Суть стародавньої віри — це не особисте спасіння,
як у частини світових релігій, — а збереження і примноження роду, родючості землі, плодовитості худоби, охорона способу життя і цінностей роду. Таким чином, це і комплекс вірувань, і спосіб життя, і світогляд, і спосіб відтворення родових стосунків, культури, знань та навичок.

3. Пантеон богів
Слов'яни вірили у багатьох богів. Сучасні вчені
мають думку, що язичницькі боги, яких вважають виявом початкової міфології, насправді були уявленнями наших предків про Всесвіт.
Першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Більшість язичницьких богів слов'ян відомі з народної творчості: пісень, колядок.

Головні східнослов'янські боги:
  • Дажбог — сонячний бог, покровитель нашої землі.

  • Стрибог — бог вітру.

  • Мокоша — ймовірно, богиня-мати, богиня землі, родючості і ткацтва.

  • Сімаргл — ймовірно, божественний вісник

  • Волос (Велес) — покровитель скотарства та поезії.

  • Сварог — за Іпатіївським літописом, бог-коваль, навчив людей шлюбу, хліборобства і подарував їм плуг.

  • Сварожич — бог вогню.

  • Рожаниці — богині долі.

  • Ярило — бог родючості і плодючості.

  • Лада — одна з найстародавніших язичницьких богинь, богиня гармонії в природі, любові в шлюбі, мати-годувальниця Миру. Лада — мати близнят Лелі — втіленої води, і Полеля — втіленого світла.

  • Леля — богиня любові.

  • Полель — бог подружнього життя.

  • Перун (Перунас?) — згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова про клятву воїнів київських іменами Перуна і Волоса. В перекладі означає блискавка,
    був богом князівської дружини, всі міфи про Перуна, що збереглися в Україні, змальовують його стрільцем.

  • Хорс — назва бога Сонця.

  • Важливою пам'яткою є «Велесової книги» — літературної пам'ятки нібито дохристиянських часів, вік якої точно не встановлено. Вона стала відома суспільству при досить дивних обставинах, що дають підстави стверджувати що це можливо і підробка XVIII—XIX ст. Якщо ж це дійсно історична пам'ятка, то її значення неможливо переоцінити. Вона проливає світло на певні сторони вірувань і життя східних слов'ян. В ній приводяться назви багатьох богів, а також повідомляється як велика таємниця, що насправді всі ці боги — це одне, стверджуючи таким чином ідею єдинобожжя в досить незвичному вигляді.

    4. Див. також

  • Вендська міфологія

  • Польська міфологія


  • 5. Джерела

  • Дмитро Антонович. Передхристиянська релігія українського народу

  • Іванов В'яч. Вс., Топоров В. Н. Дослідження в області слов'янських старожитностей (рос.)

  • Рибаков Б. А. Язичництво давніх слов'ян (рос.)

  • Рибаков Б. А. Язичництво древньої Русі (рос.)

  • Успенський Б. А. Філологічні розвідки в області слов'янських старожитностей (рос.)


  • Слов'янська міфологія

    Головні боги:
    ВелесДажбогДанаЛадаМокошПерунРідРожаниціСварогСвятовитСімарглСтрибогТриглавХорсЯрило

    Інші боги
    БерегиняБілобогДодолаДоляДевонаКолодійКолядаКострубКупалоЛеляМараПолельПоренутПоревітПорватаСварожичСтрічаТроянЧорнобог

    Міфічні істоти
    БабайБаба-ягаБолотникБісВідьмакВерліокаВійВовкулакаВодяникДворовикДідиДомовикЗлидніЛісовикЛихоМавка (Віла) • ПерелесникПолудницяПольовикРусалкаЧугайстерЧорт

    2011-01-25 13:03:30 | Триває постійно
    Наша міфологія, інша поезія       (Додаткова інформація )
    Як і інші давні багатобожні (політеїстичні, язичницькі) вірування, вірування давніх слов'ян були тісно пов'язані з обожненням явищ і сил природи. Кожне з них мало певне надприродне пояснення та пов'язувалось з певним божеством чи таємничою істотою.

    Зміст:

    1. Загальна характеристика давніх язичницьких вірувань
    2. Особливості слов'янських язичницьких вірувань

    3. Пантеон богів
    4. Див. також
    5. Джерела
    6. Українці

    1. Загальна характеристика давніх племшіних вірувань

    Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Древні люди намагались пояснити зміни, явища і сили в природі і суспільстві (невидимий світ) використовуючи наявні у них на той час можливості і поняття про стосунки між людьми (видимий світ). Таким чином явища природи уподібнювались людям, набували певних людських рис і в такому вигляді потрапляли у казання. Таким чином увійшло у вжиток, напевно, і поняття богів, янголів, демонів, чортів, водяників, мавок, русалок тощо.
    Люди відкривали невидимий світ, пов'язаний зі світом видимим.
    Поява цих вірувань мала велике значення для людства, зокрема вона підготувала людей до сприйняття поняття Всевишнього, єдиного Бога, Сущого, Сили, яка управляє всесвітом (світом видимим і невидимим).
    Поява цього поняття означало появу нової віри — єдинобожжя, монотеїзму, яка прийшла на зміну багатобожжю і поширилась по всьому світу у складі основних світових віросповідань- іудаїзму, християнства, ісламу, буддизму, а
    також посіла важливе місце у індуїзмі, японських і китайських віруваннях (культ Неба).
    На європейських і слов'янських землях поняття єдиного Бога поширилося в першу чергу завдяки християнству. Тому досить часто політеїстичні вірування у європейській і слов'янській літературі називають дохристиянськими, "поганськими" або язичницькими. Народні дохристиянські вірування чи язичництво — це величезний загальнолюдський комплекс світоглядів, вірувань, обрядів, що йдуть із глибин тисячоліть.
    Походження слова «язичник» точно нез'ясоване.
    Найбільш ймовірно, що це слово пов'язане зі словом "язиці"(народи), звідси його значення — плем'я, народ, люди, що говорять
    однією мовою. Саме як «народ» трактують це слово словники руської мови 17 ст. За етимологічним словником української мови слово «язичництво» — це «віра племені людей, пов'язаних спільним звичаєм і походженням». Слово «язик» відповідає і біблійному «гой» (євр.) або «gens»(лат.). Тут доцільно згадати, що в стародавньому Римі всі боги підкорених народів (gens)включалися до складу богів Риму і їх статуї ставилися в Римському Храмі Всіх Богів (Пантеоні). Саме проти цього «язичництва» боролися як іудаїзм так і християнство, розділяючи людей на язичників, які поклоняються своїм язичницьким (місцевим, народним) богам і людей, які шанують лише Всевишнього.
    Саме віра у Всевишнього до сьогодення намагається об'єднати людей з різних народів в єдину общину (церкву) і дала змогу вирішити велику кількість тих протиріч у питаннях вірувань, які існували у язичників. Тому саме ця віра була виділена приорітетною імператором Костянтином Великим в усій Римській імперії, після чого слово «язичник» стало синонімом слова «неримлянин», «варвар», «чужинець».

    Тепер стає зрозуміло, чому Михайло Драгоманов вважав, що «язичницький» означає
    національний, крайовий, народний (тобто рідний для народу), а Митрополит Іларіон висловлював думку, що це слово означало саме «чужу віру», тобто те, що у греків та римлян означало «варвар».


    В літописах дохристиянські вірування звуться «поганством», а люди, котрі сповідують інші віри (як рідні, так і чужі), звуться поганами. На думку деяких вчених, воно походить від лат. paganus, що первісно означало «селянин» (тобто людина з провінції Римської Імперії). «Поганська» віра розглядалась як погана, примітивна.


    2. Особливості слов'янських язичницьких вірувань
    Для українського політеїзму немає нічого надприродного, немає нічого, що було б поза Природою. Язичники-слов'яни, схоже, ніколи не потребували виразу своєї віри у церквах як особливих релігійних організаціях, тому що божественне завжди було там, де вони перебували, навколо і в середині них.


    Суть стародавньої віри — це не особисте спасіння,
    як у частини світових релігій, — а збереження і примноження роду, родючості землі, плодовитості худоби, охорона способу життя і цінностей роду. Таким чином, це і комплекс вірувань, і спосіб життя, і світогляд, і спосіб відтворення родових стосунків, культури, знань та навичок.

    3. Пантеон богів
    Слов'яни вірили у багатьох богів. Сучасні вчені
    мають думку, що язичницькі боги, яких вважають виявом початкової міфології, насправді були уявленнями наших предків про Всесвіт.
    Першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Більшість язичницьких богів слов'ян відомі з народної творчості: пісень, колядок.

    Головні східнослов'янські боги:
  • Дажбог — сонячний бог, покровитель нашої землі.

  • Стрибог — бог вітру.

  • Мокоша — ймовірно, богиня-мати, богиня землі, родючості і ткацтва.

  • Сімаргл — ймовірно, божественний вісник

  • Волос (Велес) — покровитель скотарства та поезії.

  • Сварог — за Іпатіївським літописом, бог-коваль, навчив людей шлюбу, хліборобства і подарував їм плуг.

  • Сварожич — бог вогню.

  • Рожаниці — богині долі.

  • Ярило — бог родючості і плодючості.

  • Лада — одна з найстародавніших язичницьких богинь, богиня гармонії в природі, любові в шлюбі, мати-годувальниця Миру. Лада — мати близнят Лелі — втіленої води, і Полеля — втіленого світла.

  • Леля — богиня любові.

  • Полель — бог подружнього життя.

  • Перун (Перунас?) — згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова про клятву воїнів київських іменами Перуна і Волоса. В перекладі означає блискавка,
    був богом князівської дружини, всі міфи про Перуна, що збереглися в Україні, змальовують його стрільцем.

  • Хорс — назва бога Сонця.

  • Важливою пам'яткою є «Велесової книги» — літературної пам'ятки нібито дохристиянських часів, вік якої точно не встановлено. Вона стала відома суспільству при досить дивних обставинах, що дають підстави стверджувати що це можливо і підробка XVIII—XIX ст. Якщо ж це дійсно історична пам'ятка, то її значення неможливо переоцінити. Вона проливає світло на певні сторони вірувань і життя східних слов'ян. В ній приводяться назви багатьох богів, а також повідомляється як велика таємниця, що насправді всі ці боги — це одне, стверджуючи таким чином ідею єдинобожжя в досить незвичному вигляді.

    4. Див. також

  • Вендська міфологія

  • Польська міфологія


  • 5. Джерела

  • Дмитро Антонович. Передхристиянська релігія українського народу

  • Іванов В'яч. Вс., Топоров В. Н. Дослідження в області слов'янських старожитностей (рос.)

  • Рибаков Б. А. Язичництво давніх слов'ян (рос.)

  • Рибаков Б. А. Язичництво древньої Русі (рос.)

  • Успенський Б. А. Філологічні розвідки в області слов'янських старожитностей (рос.)


  • Слов'янська міфологія

    Головні боги:
    ВелесДажбогДанаЛадаМокошПерунРідРожаниціСварогСвятовитСімарглСтрибогТриглавХорсЯрило

    Інші боги
    БерегиняБілобогДодолаДоляДевонаКолодійКолядаКострубКупалоЛеляМараПолельПоренутПоревітПорватаСварожичСтрічаТроянЧорнобог

    Міфічні істоти
    БабайБаба-ягаБолотникБісВідьмакВерліокаВійВовкулакаВодяникДворовикДідиДомовикЗлидніЛісовикЛихоМавка (Віла) • ПерелесникПолудницяПольовикРусалкаЧугайстерЧорт

    2011-01-25 16:36:41 | Триває постійно
    Наша міфологія, проза       (Додаткова інформація )
    Як і інші давні багатобожні (політеїстичні, язичницькі) вірування, вірування давніх слов'ян були тісно пов'язані з обожненням явищ і сил природи. Кожне з них мало певне надприродне пояснення та пов'язувалось з певним божеством чи таємничою істотою.

    Зміст:

    1. Загальна характеристика давніх язичницьких вірувань
    2. Особливості слов'янських язичницьких вірувань

    3. Пантеон богів
    4. Див. також
    5. Джерела
    6. Українці

    1. Загальна характеристика давніх племшіних вірувань

    Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Древні люди намагались пояснити зміни, явища і сили в природі і суспільстві (невидимий світ) використовуючи наявні у них на той час можливості і поняття про стосунки між людьми (видимий світ). Таким чином явища природи уподібнювались людям, набували певних людських рис і в такому вигляді потрапляли у казання. Таким чином увійшло у вжиток, напевно, і поняття богів, янголів, демонів, чортів, водяників, мавок, русалок тощо.
    Люди відкривали невидимий світ, пов'язаний зі світом видимим.
    Поява цих вірувань мала велике значення для людства, зокрема вона підготувала людей до сприйняття поняття Всевишнього, єдиного Бога, Сущого, Сили, яка управляє всесвітом (світом видимим і невидимим).
    Поява цього поняття означало появу нової віри — єдинобожжя, монотеїзму, яка прийшла на зміну багатобожжю і поширилась по всьому світу у складі основних світових віросповідань- іудаїзму, християнства, ісламу, буддизму, а
    також посіла важливе місце у індуїзмі, японських і китайських віруваннях (культ Неба).
    На європейських і слов'янських землях поняття єдиного Бога поширилося в першу чергу завдяки християнству. Тому досить часто політеїстичні вірування у європейській і слов'янській літературі називають дохристиянськими, "поганськими" або язичницькими. Народні дохристиянські вірування чи язичництво — це величезний загальнолюдський комплекс світоглядів, вірувань, обрядів, що йдуть із глибин тисячоліть.
    Походження слова «язичник» точно нез'ясоване.
    Найбільш ймовірно, що це слово пов'язане зі словом "язиці"(народи), звідси його значення — плем'я, народ, люди, що говорять
    однією мовою. Саме як «народ» трактують це слово словники руської мови 17 ст. За етимологічним словником української мови слово «язичництво» — це «віра племені людей, пов'язаних спільним звичаєм і походженням». Слово «язик» відповідає і біблійному «гой» (євр.) або «gens»(лат.). Тут доцільно згадати, що в стародавньому Римі всі боги підкорених народів (gens)включалися до складу богів Риму і їх статуї ставилися в Римському Храмі Всіх Богів (Пантеоні). Саме проти цього «язичництва» боролися як іудаїзм так і християнство, розділяючи людей на язичників, які поклоняються своїм язичницьким (місцевим, народним) богам і людей, які шанують лише Всевишнього.
    Саме віра у Всевишнього до сьогодення намагається об'єднати людей з різних народів в єдину общину (церкву) і дала змогу вирішити велику кількість тих протиріч у питаннях вірувань, які існували у язичників. Тому саме ця віра була виділена приорітетною імператором Костянтином Великим в усій Римській імперії, після чого слово «язичник» стало синонімом слова «неримлянин», «варвар», «чужинець».

    Тепер стає зрозуміло, чому Михайло Драгоманов вважав, що «язичницький» означає
    національний, крайовий, народний (тобто рідний для народу), а Митрополит Іларіон висловлював думку, що це слово означало саме «чужу віру», тобто те, що у греків та римлян означало «варвар».


    В літописах дохристиянські вірування звуться «поганством», а люди, котрі сповідують інші віри (як рідні, так і чужі), звуться поганами. На думку деяких вчених, воно походить від лат. paganus, що первісно означало «селянин» (тобто людина з провінції Римської Імперії). «Поганська» віра розглядалась як погана, примітивна.


    2. Особливості слов'янських язичницьких вірувань
    Для українського політеїзму немає нічого надприродного, немає нічого, що було б поза Природою. Язичники-слов'яни, схоже, ніколи не потребували виразу своєї віри у церквах як особливих релігійних організаціях, тому що божественне завжди було там, де вони перебували, навколо і в середині них.


    Суть стародавньої віри — це не особисте спасіння,
    як у частини світових релігій, — а збереження і примноження роду, родючості землі, плодовитості худоби, охорона способу життя і цінностей роду. Таким чином, це і комплекс вірувань, і спосіб життя, і світогляд, і спосіб відтворення родових стосунків, культури, знань та навичок.

    3. Пантеон богів
    Слов'яни вірили у багатьох богів. Сучасні вчені
    мають думку, що язичницькі боги, яких вважають виявом початкової міфології, насправді були уявленнями наших предків про Всесвіт.
    Першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Більшість язичницьких богів слов'ян відомі з народної творчості: пісень, колядок.

    Головні східнослов'янські боги:
  • Дажбог — сонячний бог, покровитель нашої землі.

  • Стрибог — бог вітру.

  • Мокоша — ймовірно, богиня-мати, богиня землі, родючості і ткацтва.

  • Сімаргл — ймовірно, божественний вісник

  • Волос (Велес) — покровитель скотарства та поезії.

  • Сварог — за Іпатіївським літописом, бог-коваль, навчив людей шлюбу, хліборобства і подарував їм плуг.

  • Сварожич — бог вогню.

  • Рожаниці — богині долі.

  • Ярило — бог родючості і плодючості.

  • Лада — одна з найстародавніших язичницьких богинь, богиня гармонії в природі, любові в шлюбі, мати-годувальниця Миру. Лада — мати близнят Лелі — втіленої води, і Полеля — втіленого світла.

  • Леля — богиня любові.

  • Полель — бог подружнього життя.

  • Перун (Перунас?) — згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова про клятву воїнів київських іменами Перуна і Волоса. В перекладі означає блискавка,
    був богом князівської дружини, всі міфи про Перуна, що збереглися в Україні, змальовують його стрільцем.

  • Хорс — назва бога Сонця.

  • Важливою пам'яткою є «Велесової книги» — літературної пам'ятки нібито дохристиянських часів, вік якої точно не встановлено. Вона стала відома суспільству при досить дивних обставинах, що дають підстави стверджувати що це можливо і підробка XVIII—XIX ст. Якщо ж це дійсно історична пам'ятка, то її значення неможливо переоцінити. Вона проливає світло на певні сторони вірувань і життя східних слов'ян. В ній приводяться назви багатьох богів, а також повідомляється як велика таємниця, що насправді всі ці боги — це одне, стверджуючи таким чином ідею єдинобожжя в досить незвичному вигляді.

    4. Див. також

  • Вендська міфологія

  • Польська міфологія


  • 5. Джерела

  • Дмитро Антонович. Передхристиянська релігія українського народу

  • Іванов В'яч. Вс., Топоров В. Н. Дослідження в області слов'янських старожитностей (рос.)

  • Рибаков Б. А. Язичництво давніх слов'ян (рос.)

  • Рибаков Б. А. Язичництво древньої Русі (рос.)

  • Успенський Б. А. Філологічні розвідки в області слов'янських старожитностей (рос.)


  • Слов'янська міфологія

    Головні боги:
    ВелесДажбогДанаЛадаМокошПерунРідРожаниціСварогСвятовитСімарглСтрибогТриглавХорсЯрило

    Інші боги
    БерегиняБілобогДодолаДоляДевонаКолодійКолядаКострубКупалоЛеляМараПолельПоренутПоревітПорватаСварожичСтрічаТроянЧорнобог

    Міфічні істоти
    БабайБаба-ягаБолотникБісВідьмакВерліокаВійВовкулакаВодяникДворовикДідиДомовикЗлидніЛісовикЛихоМавка (Віла) • ПерелесникПолудницяПольовикРусалкаЧугайстерЧорт

    2011-01-25 16:37:45 | Триває постійно
    Наша міфологія, аналітика       (Додаткова інформація )
    Як і інші давні багатобожні (політеїстичні, язичницькі) вірування, вірування давніх слов'ян були тісно пов'язані з обожненням явищ і сил природи. Кожне з них мало певне надприродне пояснення та пов'язувалось з певним божеством чи таємничою істотою.

    Зміст:

    1. Загальна характеристика давніх язичницьких вірувань
    2. Особливості слов'янських язичницьких вірувань

    3. Пантеон богів
    4. Див. також
    5. Джерела
    6. Українці

    1. Загальна характеристика давніх племшіних вірувань

    Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Древні люди намагались пояснити зміни, явища і сили в природі і суспільстві (невидимий світ) використовуючи наявні у них на той час можливості і поняття про стосунки між людьми (видимий світ). Таким чином явища природи уподібнювались людям, набували певних людських рис і в такому вигляді потрапляли у казання. Таким чином увійшло у вжиток, напевно, і поняття богів, янголів, демонів, чортів, водяників, мавок, русалок тощо.
    Люди відкривали невидимий світ, пов'язаний зі світом видимим.
    Поява цих вірувань мала велике значення для людства, зокрема вона підготувала людей до сприйняття поняття Всевишнього, єдиного Бога, Сущого, Сили, яка управляє всесвітом (світом видимим і невидимим).
    Поява цього поняття означало появу нової віри — єдинобожжя, монотеїзму, яка прийшла на зміну багатобожжю і поширилась по всьому світу у складі основних світових віросповідань- іудаїзму, християнства, ісламу, буддизму, а
    також посіла важливе місце у індуїзмі, японських і китайських віруваннях (культ Неба).
    На європейських і слов'янських землях поняття єдиного Бога поширилося в першу чергу завдяки християнству. Тому досить часто політеїстичні вірування у європейській і слов'янській літературі називають дохристиянськими, "поганськими" або язичницькими. Народні дохристиянські вірування чи язичництво — це величезний загальнолюдський комплекс світоглядів, вірувань, обрядів, що йдуть із глибин тисячоліть.
    Походження слова «язичник» точно нез'ясоване.
    Найбільш ймовірно, що це слово пов'язане зі словом "язиці"(народи), звідси його значення — плем'я, народ, люди, що говорять
    однією мовою. Саме як «народ» трактують це слово словники руської мови 17 ст. За етимологічним словником української мови слово «язичництво» — це «віра племені людей, пов'язаних спільним звичаєм і походженням». Слово «язик» відповідає і біблійному «гой» (євр.) або «gens»(лат.). Тут доцільно згадати, що в стародавньому Римі всі боги підкорених народів (gens)включалися до складу богів Риму і їх статуї ставилися в Римському Храмі Всіх Богів (Пантеоні). Саме проти цього «язичництва» боролися як іудаїзм так і християнство, розділяючи людей на язичників, які поклоняються своїм язичницьким (місцевим, народним) богам і людей, які шанують лише Всевишнього.
    Саме віра у Всевишнього до сьогодення намагається об'єднати людей з різних народів в єдину общину (церкву) і дала змогу вирішити велику кількість тих протиріч у питаннях вірувань, які існували у язичників. Тому саме ця віра була виділена приорітетною імператором Костянтином Великим в усій Римській імперії, після чого слово «язичник» стало синонімом слова «неримлянин», «варвар», «чужинець».

    Тепер стає зрозуміло, чому Михайло Драгоманов вважав, що «язичницький» означає
    національний, крайовий, народний (тобто рідний для народу), а Митрополит Іларіон висловлював думку, що це слово означало саме «чужу віру», тобто те, що у греків та римлян означало «варвар».


    В літописах дохристиянські вірування звуться «поганством», а люди, котрі сповідують інші віри (як рідні, так і чужі), звуться поганами. На думку деяких вчених, воно походить від лат. paganus, що первісно означало «селянин» (тобто людина з провінції Римської Імперії). «Поганська» віра розглядалась як погана, примітивна.


    2. Особливості слов'янських язичницьких вірувань
    Для українського політеїзму немає нічого надприродного, немає нічого, що було б поза Природою. Язичники-слов'яни, схоже, ніколи не потребували виразу своєї віри у церквах як особливих релігійних організаціях, тому що божественне завжди було там, де вони перебували, навколо і в середині них.


    Суть стародавньої віри — це не особисте спасіння,
    як у частини світових релігій, — а збереження і примноження роду, родючості землі, плодовитості худоби, охорона способу життя і цінностей роду. Таким чином, це і комплекс вірувань, і спосіб життя, і світогляд, і спосіб відтворення родових стосунків, культури, знань та навичок.

    3. Пантеон богів
    Слов'яни вірили у багатьох богів. Сучасні вчені
    мають думку, що язичницькі боги, яких вважають виявом початкової міфології, насправді були уявленнями наших предків про Всесвіт.
    Першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Більшість язичницьких богів слов'ян відомі з народної творчості: пісень, колядок.

    Головні східнослов'янські боги:
  • Дажбог — сонячний бог, покровитель нашої землі.

  • Стрибог — бог вітру.

  • Мокоша — ймовірно, богиня-мати, богиня землі, родючості і ткацтва.

  • Сімаргл — ймовірно, божественний вісник

  • Волос (Велес) — покровитель скотарства та поезії.

  • Сварог — за Іпатіївським літописом, бог-коваль, навчив людей шлюбу, хліборобства і подарував їм плуг.

  • Сварожич — бог вогню.

  • Рожаниці — богині долі.

  • Ярило — бог родючості і плодючості.

  • Лада — одна з найстародавніших язичницьких богинь, богиня гармонії в природі, любові в шлюбі, мати-годувальниця Миру. Лада — мати близнят Лелі — втіленої води, і Полеля — втіленого світла.

  • Леля — богиня любові.

  • Полель — бог подружнього життя.

  • Перун (Перунас?) — згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова про клятву воїнів київських іменами Перуна і Волоса. В перекладі означає блискавка,
    був богом князівської дружини, всі міфи про Перуна, що збереглися в Україні, змальовують його стрільцем.

  • Хорс — назва бога Сонця.

  • Важливою пам'яткою є «Велесової книги» — літературної пам'ятки нібито дохристиянських часів, вік якої точно не встановлено. Вона стала відома суспільству при досить дивних обставинах, що дають підстави стверджувати що це можливо і підробка XVIII—XIX ст. Якщо ж це дійсно історична пам'ятка, то її значення неможливо переоцінити. Вона проливає світло на певні сторони вірувань і життя східних слов'ян. В ній приводяться назви багатьох богів, а також повідомляється як велика таємниця, що насправді всі ці боги — це одне, стверджуючи таким чином ідею єдинобожжя в досить незвичному вигляді.

    4. Див. також

  • Вендська міфологія

  • Польська міфологія


  • 5. Джерела

  • Дмитро Антонович. Передхристиянська релігія українського народу

  • Іванов В'яч. Вс., Топоров В. Н. Дослідження в області слов'янських старожитностей (рос.)

  • Рибаков Б. А. Язичництво давніх слов'ян (рос.)

  • Рибаков Б. А. Язичництво древньої Русі (рос.)

  • Успенський Б. А. Філологічні розвідки в області слов'янських старожитностей (рос.)


  • Слов'янська міфологія

    Головні боги:
    ВелесДажбогДанаЛадаМокошПерунРідРожаниціСварогСвятовитСімарглСтрибогТриглавХорсЯрило

    Інші боги
    БерегиняБілобогДодолаДоляДевонаКолодійКолядаКострубКупалоЛеляМараПолельПоренутПоревітПорватаСварожичСтрічаТроянЧорнобог

    Міфічні істоти
    БабайБаба-ягаБолотникБісВідьмакВерліокаВійВовкулакаВодяникДворовикДідиДомовикЗлидніЛісовикЛихоМавка (Віла) • ПерелесникПолудницяПольовикРусалкаЧугайстерЧорт

    2011-01-25 16:38:24 | Триває постійно
    Наша міфологія, публіцистика       (Додаткова інформація )
    Як і інші давні багатобожні (політеїстичні, язичницькі) вірування, вірування давніх слов'ян були тісно пов'язані з обожненням явищ і сил природи. Кожне з них мало певне надприродне пояснення та пов'язувалось з певним божеством чи таємничою істотою.

    Зміст:

    1. Загальна характеристика давніх язичницьких вірувань
    2. Особливості слов'янських язичницьких вірувань

    3. Пантеон богів
    4. Див. також
    5. Джерела
    6. Українці

    1. Загальна характеристика давніх племшіних вірувань

    Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Древні люди намагались пояснити зміни, явища і сили в природі і суспільстві (невидимий світ) використовуючи наявні у них на той час можливості і поняття про стосунки між людьми (видимий світ). Таким чином явища природи уподібнювались людям, набували певних людських рис і в такому вигляді потрапляли у казання. Таким чином увійшло у вжиток, напевно, і поняття богів, янголів, демонів, чортів, водяників, мавок, русалок тощо.
    Люди відкривали невидимий світ, пов'язаний зі світом видимим.
    Поява цих вірувань мала велике значення для людства, зокрема вона підготувала людей до сприйняття поняття Всевишнього, єдиного Бога, Сущого, Сили, яка управляє всесвітом (світом видимим і невидимим).
    Поява цього поняття означало появу нової віри — єдинобожжя, монотеїзму, яка прийшла на зміну багатобожжю і поширилась по всьому світу у складі основних світових віросповідань- іудаїзму, християнства, ісламу, буддизму, а
    також посіла важливе місце у індуїзмі, японських і китайських віруваннях (культ Неба).
    На європейських і слов'янських землях поняття єдиного Бога поширилося в першу чергу завдяки християнству. Тому досить часто політеїстичні вірування у європейській і слов'янській літературі називають дохристиянськими, "поганськими" або язичницькими. Народні дохристиянські вірування чи язичництво — це величезний загальнолюдський комплекс світоглядів, вірувань, обрядів, що йдуть із глибин тисячоліть.
    Походження слова «язичник» точно нез'ясоване.
    Найбільш ймовірно, що це слово пов'язане зі словом "язиці"(народи), звідси його значення — плем'я, народ, люди, що говорять
    однією мовою. Саме як «народ» трактують це слово словники руської мови 17 ст. За етимологічним словником української мови слово «язичництво» — це «віра племені людей, пов'язаних спільним звичаєм і походженням». Слово «язик» відповідає і біблійному «гой» (євр.) або «gens»(лат.). Тут доцільно згадати, що в стародавньому Римі всі боги підкорених народів (gens)включалися до складу богів Риму і їх статуї ставилися в Римському Храмі Всіх Богів (Пантеоні). Саме проти цього «язичництва» боролися як іудаїзм так і християнство, розділяючи людей на язичників, які поклоняються своїм язичницьким (місцевим, народним) богам і людей, які шанують лише Всевишнього.
    Саме віра у Всевишнього до сьогодення намагається об'єднати людей з різних народів в єдину общину (церкву) і дала змогу вирішити велику кількість тих протиріч у питаннях вірувань, які існували у язичників. Тому саме ця віра була виділена приорітетною імператором Костянтином Великим в усій Римській імперії, після чого слово «язичник» стало синонімом слова «неримлянин», «варвар», «чужинець».

    Тепер стає зрозуміло, чому Михайло Драгоманов вважав, що «язичницький» означає
    національний, крайовий, народний (тобто рідний для народу), а Митрополит Іларіон висловлював думку, що це слово означало саме «чужу віру», тобто те, що у греків та римлян означало «варвар».


    В літописах дохристиянські вірування звуться «поганством», а люди, котрі сповідують інші віри (як рідні, так і чужі), звуться поганами. На думку деяких вчених, воно походить від лат. paganus, що первісно означало «селянин» (тобто людина з провінції Римської Імперії). «Поганська» віра розглядалась як погана, примітивна.


    2. Особливості слов'янських язичницьких вірувань
    Для українського політеїзму немає нічого надприродного, немає нічого, що було б поза Природою. Язичники-слов'яни, схоже, ніколи не потребували виразу своєї віри у церквах як особливих релігійних організаціях, тому що божественне завжди було там, де вони перебували, навколо і в середині них.


    Суть стародавньої віри — це не особисте спасіння,
    як у частини світових релігій, — а збереження і примноження роду, родючості землі, плодовитості худоби, охорона способу життя і цінностей роду. Таким чином, це і комплекс вірувань, і спосіб життя, і світогляд, і спосіб відтворення родових стосунків, культури, знань та навичок.

    3. Пантеон богів
    Слов'яни вірили у багатьох богів. Сучасні вчені
    мають думку, що язичницькі боги, яких вважають виявом початкової міфології, насправді були уявленнями наших предків про Всесвіт.
    Першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Більшість язичницьких богів слов'ян відомі з народної творчості: пісень, колядок.

    Головні східнослов'янські боги:
  • Дажбог — сонячний бог, покровитель нашої землі.

  • Стрибог — бог вітру.

  • Мокоша — ймовірно, богиня-мати, богиня землі, родючості і ткацтва.

  • Сімаргл — ймовірно, божественний вісник

  • Волос (Велес) — покровитель скотарства та поезії.

  • Сварог — за Іпатіївським літописом, бог-коваль, навчив людей шлюбу, хліборобства і подарував їм плуг.

  • Сварожич — бог вогню.

  • Рожаниці — богині долі.

  • Ярило — бог родючості і плодючості.

  • Лада — одна з найстародавніших язичницьких богинь, богиня гармонії в природі, любові в шлюбі, мати-годувальниця Миру. Лада — мати близнят Лелі — втіленої води, і Полеля — втіленого світла.

  • Леля — богиня любові.

  • Полель — бог подружнього життя.

  • Перун (Перунас?) — згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова про клятву воїнів київських іменами Перуна і Волоса. В перекладі означає блискавка,
    був богом князівської дружини, всі міфи про Перуна, що збереглися в Україні, змальовують його стрільцем.

  • Хорс — назва бога Сонця.

  • Важливою пам'яткою є «Велесової книги» — літературної пам'ятки нібито дохристиянських часів, вік якої точно не встановлено. Вона стала відома суспільству при досить дивних обставинах, що дають підстави стверджувати що це можливо і підробка XVIII—XIX ст. Якщо ж це дійсно історична пам'ятка, то її значення неможливо переоцінити. Вона проливає світло на певні сторони вірувань і життя східних слов'ян. В ній приводяться назви багатьох богів, а також повідомляється як велика таємниця, що насправді всі ці боги — це одне, стверджуючи таким чином ідею єдинобожжя в досить незвичному вигляді.

    4. Див. також

  • Вендська міфологія

  • Польська міфологія


  • 5. Джерела

  • Дмитро Антонович. Передхристиянська релігія українського народу

  • Іванов В'яч. Вс., Топоров В. Н. Дослідження в області слов'янських старожитностей (рос.)

  • Рибаков Б. А. Язичництво давніх слов'ян (рос.)

  • Рибаков Б. А. Язичництво древньої Русі (рос.)

  • Успенський Б. А. Філологічні розвідки в області слов'янських старожитностей (рос.)


  • Слов'янська міфологія

    Головні боги:
    ВелесДажбогДанаЛадаМокошПерунРідРожаниціСварогСвятовитСімарглСтрибогТриглавХорсЯрило

    Інші боги
    БерегиняБілобогДодолаДоляДевонаКолодійКолядаКострубКупалоЛеляМараПолельПоренутПоревітПорватаСварожичСтрічаТроянЧорнобог

    Міфічні істоти
    БабайБаба-ягаБолотникБісВідьмакВерліокаВійВовкулакаВодяникДворовикДідиДомовикЗлидніЛісовикЛихоМавка (Віла) • ПерелесникПолудницяПольовикРусалкаЧугайстерЧорт

    2011-01-25 16:39:02 | Триває постійно
    Українська та давньослов'янська міфологія, рецензії       (Додаткова інформація )
    Як і інші давні багатобожні (політеїстичні, язичницькі) вірування, вірування давніх слов'ян були тісно пов'язані з обожненням явищ і сил природи. Кожне з них мало певне надприродне пояснення та пов'язувалось з певним божеством чи таємничою істотою.

    Зміст:

    1. Загальна характеристика давніх язичницьких вірувань
    2. Особливості слов'янських язичницьких вірувань

    3. Пантеон богів
    4. Див. також
    5. Джерела
    6. Українці

    1. Загальна характеристика давніх племшіних вірувань

    Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Древні люди намагались пояснити зміни, явища і сили в природі і суспільстві (невидимий світ) використовуючи наявні у них на той час можливості і поняття про стосунки між людьми (видимий світ). Таким чином явища природи уподібнювались людям, набували певних людських рис і в такому вигляді потрапляли у казання. Таким чином увійшло у вжиток, напевно, і поняття богів, янголів, демонів, чортів, водяників, мавок, русалок тощо.
    Люди відкривали невидимий світ, пов'язаний зі світом видимим.
    Поява цих вірувань мала велике значення для людства, зокрема вона підготувала людей до сприйняття поняття Всевишнього, єдиного Бога, Сущого, Сили, яка управляє всесвітом (світом видимим і невидимим).
    Поява цього поняття означало появу нової віри — єдинобожжя, монотеїзму, яка прийшла на зміну багатобожжю і поширилась по всьому світу у складі основних світових віросповідань- іудаїзму, християнства, ісламу, буддизму, а
    також посіла важливе місце у індуїзмі, японських і китайських віруваннях (культ Неба).
    На європейських і слов'янських землях поняття єдиного Бога поширилося в першу чергу завдяки християнству. Тому досить часто політеїстичні вірування у європейській і слов'янській літературі називають дохристиянськими, "поганськими" або язичницькими. Народні дохристиянські вірування чи язичництво — це величезний загальнолюдський комплекс світоглядів, вірувань, обрядів, що йдуть із глибин тисячоліть.
    Походження слова «язичник» точно нез'ясоване.
    Найбільш ймовірно, що це слово пов'язане зі словом "язиці"(народи), звідси його значення — плем'я, народ, люди, що говорять
    однією мовою. Саме як «народ» трактують це слово словники руської мови 17 ст. За етимологічним словником української мови слово «язичництво» — це «віра племені людей, пов'язаних спільним звичаєм і походженням». Слово «язик» відповідає і біблійному «гой» (євр.) або «gens»(лат.). Тут доцільно згадати, що в стародавньому Римі всі боги підкорених народів (gens)включалися до складу богів Риму і їх статуї ставилися в Римському Храмі Всіх Богів (Пантеоні). Саме проти цього «язичництва» боролися як іудаїзм так і християнство, розділяючи людей на язичників, які поклоняються своїм язичницьким (місцевим, народним) богам і людей, які шанують лише Всевишнього.
    Саме віра у Всевишнього до сьогодення намагається об'єднати людей з різних народів в єдину общину (церкву) і дала змогу вирішити велику кількість тих протиріч у питаннях вірувань, які існували у язичників. Тому саме ця віра була виділена приорітетною імператором Костянтином Великим в усій Римській імперії, після чого слово «язичник» стало синонімом слова «неримлянин», «варвар», «чужинець».

    Тепер стає зрозуміло, чому Михайло Драгоманов вважав, що «язичницький» означає
    національний, крайовий, народний (тобто рідний для народу), а Митрополит Іларіон висловлював думку, що це слово означало саме «чужу віру», тобто те, що у греків та римлян означало «варвар».


    В літописах дохристиянські вірування звуться «поганством», а люди, котрі сповідують інші віри (як рідні, так і чужі), звуться поганами. На думку деяких вчених, воно походить від лат. paganus, що первісно означало «селянин» (тобто людина з провінції Римської Імперії). «Поганська» віра розглядалась як погана, примітивна.


    2. Особливості слов'янських язичницьких вірувань
    Для українського політеїзму немає нічого надприродного, немає нічого, що було б поза Природою. Язичники-слов'яни, схоже, ніколи не потребували виразу своєї віри у церквах як особливих релігійних організаціях, тому що божественне завжди було там, де вони перебували, навколо і в середині них.


    Суть стародавньої віри — це не особисте спасіння,
    як у частини світових релігій, — а збереження і примноження роду, родючості землі, плодовитості худоби, охорона способу життя і цінностей роду. Таким чином, це і комплекс вірувань, і спосіб життя, і світогляд, і спосіб відтворення родових стосунків, культури, знань та навичок.

    3. Пантеон богів
    Слов'яни вірили у багатьох богів. Сучасні вчені
    мають думку, що язичницькі боги, яких вважають виявом початкової міфології, насправді були уявленнями наших предків про Всесвіт.
    Першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Більшість язичницьких богів слов'ян відомі з народної творчості: пісень, колядок.

    Головні східнослов'янські боги:
  • Дажбог — сонячний бог, покровитель нашої землі.

  • Стрибог — бог вітру.

  • Мокоша — ймовірно, богиня-мати, богиня землі, родючості і ткацтва.

  • Сімаргл — ймовірно, божественний вісник

  • Волос (Велес) — покровитель скотарства та поезії.

  • Сварог — за Іпатіївським літописом, бог-коваль, навчив людей шлюбу, хліборобства і подарував їм плуг.

  • Сварожич — бог вогню.

  • Рожаниці — богині долі.

  • Ярило — бог родючості і плодючості.

  • Лада — одна з найстародавніших язичницьких богинь, богиня гармонії в природі, любові в шлюбі, мати-годувальниця Миру. Лада — мати близнят Лелі — втіленої води, і Полеля — втіленого світла.

  • Леля — богиня любові.

  • Полель — бог подружнього життя.

  • Перун (Перунас?) — згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова про клятву воїнів київських іменами Перуна і Волоса. В перекладі означає блискавка,
    був богом князівської дружини, всі міфи про Перуна, що збереглися в Україні, змальовують його стрільцем.

  • Хорс — назва бога Сонця.

  • Важливою пам'яткою є «Велесової книги» — літературної пам'ятки нібито дохристиянських часів, вік якої точно не встановлено. Вона стала відома суспільству при досить дивних обставинах, що дають підстави стверджувати що це можливо і підробка XVIII—XIX ст. Якщо ж це дійсно історична пам'ятка, то її значення неможливо переоцінити. Вона проливає світло на певні сторони вірувань і життя східних слов'ян. В ній приводяться назви багатьох богів, а також повідомляється як велика таємниця, що насправді всі ці боги — це одне, стверджуючи таким чином ідею єдинобожжя в досить незвичному вигляді.

    4. Див. також

  • Вендська міфологія

  • Польська міфологія


  • 5. Джерела

  • Дмитро Антонович. Передхристиянська релігія українського народу

  • Іванов В'яч. Вс., Топоров В. Н. Дослідження в області слов'янських старожитностей (рос.)

  • Рибаков Б. А. Язичництво давніх слов'ян (рос.)

  • Рибаков Б. А. Язичництво древньої Русі (рос.)

  • Успенський Б. А. Філологічні розвідки в області слов'янських старожитностей (рос.)


  • Слов'янська міфологія

    Головні боги:
    ВелесДажбогДанаЛадаМокошПерунРідРожаниціСварогСвятовитСімарглСтрибогТриглавХорсЯрило

    Інші боги
    БерегиняБілобогДодолаДоляДевонаКолодійКолядаКострубКупалоЛеляМараПолельПоренутПоревітПорватаСварожичСтрічаТроянЧорнобог

    Міфічні істоти
    БабайБаба-ягаБолотникБісВідьмакВерліокаВійВовкулакаВодяникДворовикДідиДомовикЗлидніЛісовикЛихоМавка (Віла) • ПерелесникПолудницяПольовикРусалкаЧугайстерЧорт

    2011-01-25 16:39:50 | Триває постійно
    Дамський клуб, проза       (Додаткова інформація )
    Опису конкурсу немає


    2011-02-01 18:01:59 | Триває постійно
    Дамський клуб, публіцистика       (Додаткова інформація )
    Опису конкурсу немає


    2011-02-01 18:02:34 | Триває постійно
    Чоловічий клуб, публіцистика
    Опису конкурсу немає


    2011-02-18 16:47:47 | Триває постійно
    Чоловічий клуб, аналітика
    Опису конкурсу немає


    2011-02-18 16:48:11 | Триває постійно
    Дамський клуб, рецензії
    Опису конкурсу немає


    2011-02-24 17:26:34 | Триває постійно
    Дамський клуб, аналітика
    Опису конкурсу немає


    2011-02-24 17:28:02 | Триває постійно
    Відповіді на пародії, епіграми, та епітафії! )
    Шановні колеги, чи слово того, хто енергетично живиться авторськими творами, а інколи навіть і авторським життям - повинно бути останнім?
    Риторичне питання, так?
    Тому ця рубрика і відкривається, для спроб відповідей на нього.
    Але спроб, безумовно, таких, які тяжіють до творчих.
    Без отого всього, що на малюнку... (((

    Підказка 1 - ( жадаємо від пародій - поетичності, а це значить - висоти духовної, душевної...)
    Підказка 2 - "пародія на пародію" - це в рубрику "пародій..."

    2011-11-24 10:36:43 | Триває постійно
    Жарт - арт!
    Коротко і безособово (якщо може йтися про образу) і дуже навіть особово, якщо про похвалу чи привітання!

    Ну, звісно, і тут є своє голосування, і тут можна мати своїх переможців - тимчасових, або ж постійних!

    2011-12-13 10:22:41 | Триває постійно
    Езотерика чи ж бо справжня реальність?
    Опису конкурсу немає


    2012-02-29 12:11:46 | Триває постійно
    Пиріжкова поезія
    Явище, звичайно, відоме. Але "пиріжковим" це віршарство названо досить недавно. Українською мовою, схоже, звучить не часто, в основному - російською.
    Тож прохання "пиріжки" писати, в основному, українською, хіба що хтось зможе запропонувати іншими мовами щось справді шедеврально-зразкове, до рівня чого нам усім потрібно підтягнутися. )

    Формально йдеться про чотиристопний ямб, написаний суто прописними, і БЕЗ РИМ, без розділових знаків і дефісів.
    Кількість складів у рядках 9-8-9-8.

    За своєю філософією тяжіє скоріше до образності хокку, але сяйливо акцентовано слов'янським абсурдом чи вищим сенсом буття...

    Прикладом таких "пиріжків" українською наразі можна, думаю, вважати експромти від нашої авторки Ольги Бражник.

    * * *
    я вас любив чого ще треба
    казав Тетяні Ярослав
    і трохи знітився почувши
    я не Тетяна я Сергій

    * * *
    якби були в Івана гроші
    а у Олега не було
    тоді б Івана всі любили
    а так не любить і Олег

    * * *
    Оксана хоче сині туфлі
    а Володимир хоче джип
    і ще колись хотів Оксану
    а сині туфлі в нього є

    * * *
    якась фігня подумав Ігор
    у холодильнику живе
    весь час продукти пропадають
    дружина каже сам фігня


    ..........................

    2012-03-17 18:52:46 | Триває постійно
    Україні з любов"ю
    Поезія доброчинного патріотизму. Автор і його Україна

    2013-02-05 16:15:29 | Триває постійно
    Балади
    БАЛАДА

    1. Віршовий твір на героїчну, легендарну або казкову тему. Балади, а також багато пісень, поем, зокрема поеми Т. Г. Шевченка, поєднують в собі риси і епосу, і лірики.

    Докладніше http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0

    2013-08-29 10:29:27 | Триває постійно
    Російською мовою *
    Російською і білоруською мовами можна публікуватись і просто в розділі "вірші".

    2013-11-28 22:45:54 | Триває постійно
    Війна
    Опису конкурсу немає


    2014-09-07 21:09:53 | Триває постійно
    Війна
    Опису конкурсу немає


    2014-09-07 21:10:19 | Триває постійно
    Війна
    Опису конкурсу немає


    2014-09-07 21:10:37 | Триває постійно
    Війна
    Опису конкурсу немає


    2014-09-07 21:10:58 | Триває постійно
    Оповідання з 6 слів
    Колись Хемінгуей поспорив, що напише оповідання з 6 слів,
    після прочитання якого захотеться плакати.

    Читайте: «For sale: baby shoes, never used.»

    Переклад: «Продаються: дитячі черевички, не ношені...»




    2014-10-19 19:34:12 | Триває постійно
    Завершені конкурси: