Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.09
10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої
2026.10.09
10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене
Ось повзу на підвіконня
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене
Ось повзу на підвіконня
2026.10.09
09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким
2026.10.09
06:11
Від листя, очищена вітром, дорога
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,
2026.10.08
17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи
2026.10.08
17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.
2026.10.08
16:52
Головний посил вірша Володимира Мацуцького «Всесвітній громе, де ти?» — це не звільнення чи «порятунок» росіян від їхнього власного рабства, а заклик до справедливості, захисту України та покарання агресора.
Автор звертається до вищих сил («Всесвітнього
2026.10.08
15:49
Поспішав Славко до школи,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.
Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.
Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,
2026.10.08
15:35
Оксамитами квітчана Панна
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.
Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.
Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів
2026.10.08
15:13
І
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.
2026.10.08
14:17
У вогняні знемоги дні - провіщені, наснажені,
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.
І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.
І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де
2026.10.08
13:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.10.08
13:23
Я нічого не зміг роздивитись
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.
Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.
Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,
2026.10.08
09:45
що сказати що написати друже
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо
2026.10.08
07:29
Заховалася в гущі туману
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.
2026.10.07
23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.
Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.
Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Жорж Дикий (1961) /
Критика | Аналітика
Андеграунд як є.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Андеграунд як є.
Зауважу, що на цю тему вже було промовлене Слово, потім Друге..., - на ПМ воно було таким:
"...Андеграунд не являє собою звичної філософсько-мистецької системи, на кшталт тієї ж готики, неоготики, бароко, необароко, класицизму, модернізму ... Є явищем динамічним, схожим, наприклад, на фемінізм, але зі своєю сферою прикладання зусиль. Тобто, андеграунд містить в собі суто свої концепції, направлені "проти" (для фемінізму проти сучасної "чоловічої" цивілізації) "сучасної" культ.традиції, а точніше, проти її визнаного "граунду", який можна трактувати і в рамках англійського терміну для позначення хоралу. І питання не в тому, наскільки серйозним є таке культурне протистояння, а в тому, що воно існує і достатньо в широкому спектрі - від майже інтелігентного ( означення - від "розуміння"), майже європейського UNDEGROUND (світові корифеї, наприклад скульптор Шамякін) іронізування тих інтелектуалів, що не знайшли (як правило, поки що) ситого місця; через АНДЕГРАУНДНЕ дошкульне єхидство заперечення, частіше цинічне й поверхневе, різноманітних майже "асоціальних типів", вічно незадоволених чи вже махнувших рукою на свою житєйську невлаштованість (тут нам сайтовим індикатором служить ЖОРЖ ДИКИЙ), і до екстремальних проявів нищівного бунтарства АНДЕ_REVOLUTION. Останнє взагалі характерне "молодому сприйняттю" дійсності. Хто ж в юності не є революціонером? Раз у цьому світі не видно приємного місця для себе, значить світ потрібно негайно трансформувати... І, зову ж таки, зауважу, - річ не в тім, що "діти" можуть помилятися, а в одвічній реальності цього "контркультурного" протистояння"...
Проминули певні часові Самвидав виміри і постало питання: а далі що?
Андеграунд є чи минув? А як є, то який він?
Як розрізнити, де є "граунд", а де - андеграунд?
Для мене, Жоржа Дикого, класичним маніфестом андеграунду є казка Ганса-Християна Андерсена "Дівчинка з сірниками".
Кожен крихітний сірник на мить спалахує теплом потаємних мрій, щоб за мить загаснути, обпікаючи пальці. І знову довкола холодна зимова байдужість світу огортає тебе як мале беззахисне дівчатко - найвищий символ всесвітньої вразливості. Ми всі однаково вразливі перед всеохоплюючою жорстокістю Вічності. Тільки одні добровільно підчиняють себе цій фатальності, а інші - ні. Вони бунтують і приходять в андеграунд, щоби колись піти і звідси під три чорти кудись інде.
"...Андеграунд не являє собою звичної філософсько-мистецької системи, на кшталт тієї ж готики, неоготики, бароко, необароко, класицизму, модернізму ... Є явищем динамічним, схожим, наприклад, на фемінізм, але зі своєю сферою прикладання зусиль. Тобто, андеграунд містить в собі суто свої концепції, направлені "проти" (для фемінізму проти сучасної "чоловічої" цивілізації) "сучасної" культ.традиції, а точніше, проти її визнаного "граунду", який можна трактувати і в рамках англійського терміну для позначення хоралу. І питання не в тому, наскільки серйозним є таке культурне протистояння, а в тому, що воно існує і достатньо в широкому спектрі - від майже інтелігентного ( означення - від "розуміння"), майже європейського UNDEGROUND (світові корифеї, наприклад скульптор Шамякін) іронізування тих інтелектуалів, що не знайшли (як правило, поки що) ситого місця; через АНДЕГРАУНДНЕ дошкульне єхидство заперечення, частіше цинічне й поверхневе, різноманітних майже "асоціальних типів", вічно незадоволених чи вже махнувших рукою на свою житєйську невлаштованість (тут нам сайтовим індикатором служить ЖОРЖ ДИКИЙ), і до екстремальних проявів нищівного бунтарства АНДЕ_REVOLUTION. Останнє взагалі характерне "молодому сприйняттю" дійсності. Хто ж в юності не є революціонером? Раз у цьому світі не видно приємного місця для себе, значить світ потрібно негайно трансформувати... І, зову ж таки, зауважу, - річ не в тім, що "діти" можуть помилятися, а в одвічній реальності цього "контркультурного" протистояння"...
Проминули певні часові Самвидав виміри і постало питання: а далі що?
Андеграунд є чи минув? А як є, то який він?
Як розрізнити, де є "граунд", а де - андеграунд?
Для мене, Жоржа Дикого, класичним маніфестом андеграунду є казка Ганса-Християна Андерсена "Дівчинка з сірниками".
Кожен крихітний сірник на мить спалахує теплом потаємних мрій, щоб за мить загаснути, обпікаючи пальці. І знову довкола холодна зимова байдужість світу огортає тебе як мале беззахисне дівчатко - найвищий символ всесвітньої вразливості. Ми всі однаково вразливі перед всеохоплюючою жорстокістю Вічності. Тільки одні добровільно підчиняють себе цій фатальності, а інші - ні. Вони бунтують і приходять в андеграунд, щоби колись піти і звідси під три чорти кудись інде.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Що таке андеграундДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
