Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Євген Федчук (1960)

Інфо
* Народний рейтинг 4.171 / 5.25
* Рейтинг "Майстерень": 3.973 / 5.25
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Переглядів сторінки автора: 266
Дата реєстрації: 2020-02-03 16:10:04
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2020.02.26 21:49
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
* * *
Лідії Охапкіній

Приходити і бачити щораз,
Як твої діти тихо помирають,
Голодними очима позирають
На той шматок, що, мабуть, в інший час
І хлібом би не зважився назвати.
А нині весь прожиток на сім’ю.
А чоловік чи згинув у бою,
Чи ще живий. Вона не може знати.
На це дивитись вже не має сил,
Від безнадії в грудях серце мліє.
Хто ж її діток бідних пожаліє,
Вдихне життя до цих маленьких тіл?
Навколо жах. Одне страшніш другого
Війни обличчя: бомби, фронт, зима
І голод, од якого вже нема,
Здавалося, рятунку ніякого.
А ще чутки, що вже людей їдять,
Померлих ріжуть, діток убивають.
І дивно та її вже не жахають
Подробиці. Щоб діток врятувать
Вона й сама не знать на що готова?!
Аби вони лишилися живі,
Не пожаліла б власної крові…
Чекай…А, справді…Не жаліти крові…
Рука тремтяча гострий ніж взяла,
Про все на світі, крім дітей, забула,
Здавалось, болі зовсім не відчула
І з вени кров гаряча потекла.
Тулила руку до дитячих губ
Аби ні краплі мимо не упало.
Своє життя у них переливала,
А у самої у думках: яку б
Іще знайти поживу своїм дітям?
Де їм рятунок хоч якийсь знайти,
Аби життя краплини зберегти,
Війну і зиму кляті пережити?..
Пережила. І діточки живі.
За рік на сорок років постаріла
І голодом аж висушило тіло,
Зрадлива сивина на голові.
Вже на тім боці чоловік шукав.
Знайшов-таки, побачив і злякався.
А ні словечком він не обізвався
І лише мовчки шапку свою зняв.
Стояв, немов пробачення просив
За все, що їй прийшлося пережити.
Вона ж хотіла й не могла радіти,
Бо рік той радість навіки убив.