<a class=uuser_link href="/contest.php?contest_id=63">ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ</a>

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2019.05.20 16:36

Ірина Снєгова "Є, здоровий..."

Є, здоровий. Не мрієш про іншу.
От і добре. Все решта стерплю…
Не сумуєш? І я серце втішу.
Розлюбив? Так і я не люблю.

Просто, щоб не боятися злету
В цьому світі безодень і меж,
Маю вірити – дихаєш десь ти.

Іван Потьомкін

2019.05.20 16:32

Непідвладні жодній фарбі

Літа не перефарбуєш, як волосся.
Мов шило у мішку, то тут, то там
Защемить серце, перехопить подих,
Дедалі важче перейти на біг,
Раз по раз спиняєшся,
Як підіймаєшся на поверх...
То що ж? Лиш нарікати на літа,
Що не підвладні жодній фарбі?

Олександр Сушко

2019.05.20 14:48

Роздуми

Перший крок у вічність, зиму, тишу...
Перший видих в сум і самоту.
Я сьогодні трішечки вже інший,
Менше світла, більше сірих дум.

З юності ступив у сиву старість,
А з клепсидри сиплеться пісок.
Над минулим пройденим печалюсь,

Олександр Сушко

2019.05.20 05:21

Гаплик!

Та годі вже плиту ялозить!
Її годину тому тер.
Ходім кохатися у лози,
У ліжку щось воно не те.

Риплять замучені пружини,
Не пір'я - пил у подушках.
Удвох під кущиком калини

Володимир Бойко

2019.05.19 18:07

Гуляй, Вася!

Молоти язиком отак не кожен втрапить,
Оскаженіло, аж до хрипоти.
«Безбашенний» совок, ядрьоний «русскій лапоть»,
Лише в Донбасі міг таким зрости.

В паРаші б виступав – в сортірі б замочили,
Якби патякав що наперекір.
А тут – гуляй, Васьок, валуй,

Адель Станіславська

2019.05.19 17:03

Ми з тобою

Вечір до ночі хилиться.
Дощ... Опівнічний час...
З ним опадають китиці
Цвіту, що тихо згас...

Ніч майова... Відквітнули
Буйні дзвінкі сади
Полудень ось залітує,

Ігор Деркач

2019.05.19 08:52

Бенефіс

І
Уже й не знаю, із якого краю
дарується оказія така –
явитися на Банковій гультяю
на інаугурацію Сушка.

Даруйте, але я не уявляю
подію дня без мого п’ятака,

Віктор Кучерук

2019.05.19 08:34

* * *

Вчепився дощ у сіру хмару
І поночіло на землі,
І грім протяжливо ударив,
Вслід сяйву блискавки в імлі.
Води нестримної краплини,
В одне єднаючи тіла, -
Мутили бачену картину
За тьмяним світлом шпарки скла...

Ванда Савранська

2019.05.19 08:21

* * *

Бузок, ви скажете, не диво,
Та поєднання – дивина:
Гранітні скелі,
Рось грайлива,
Бузок,
кохання
і весна…

Ванда Савранська

2019.05.19 08:14

* * *

В запашну весну занурююсь
поволі я,
В аромати трав, нарцисів
і бузку.
Ось і сакури розквітли,
і магнолія –
І містечко прийняло
красу таку!

Тетяна Левицька

2019.05.19 07:57

Якби

Життя складається з осколків вітражів.
Іду по них на пальцях обережно.
Якби ж то я змогла, і ти також зумів
перевернути світ мого безмежжя.

Іти вперед, не озираючись назад,
де залишилися румовищ вежі,
і дикий виноград, і безпритульний сад,

Микола Дудар

2019.05.18 19:56

***

Пекельний дощ вже кілька діб...
Хмаринний гнів - буденна святість
А на печі сторічний дід
Щасливий що у своїй хаті…
І не біда, на самоті
Плететься краще павутиння
Ще невідомо хто спотів
Чи він, чи сховане у скрині…

Надія Тарасюк

2019.05.18 19:51

Химерний автобус на віддалі зонтика

Химерний автобус на віддалі зонтика.
Автобус…
Химерний…
У сонця на тлі.
Де тихим таким, ледь схвильованим дотиком
Сміялась тут я, і цілунок твій тлів…
Химерний автобус без кінця
І без простору,

Ярослав Чорногуз

2019.05.18 15:33

Мертвий сон

А небо знов таке сумне,
Укрите сірою габою.
І огортає враз мене
Вселенська туга – за тобою.

Вистрілює Амура лук,
Стріла у серці, у моєму.
Кривавлять рану сто розлук

Світлана Майя Залізняк

2019.05.18 14:43

Вище

Трохи правди в оман заміс
не завадить,
але ж не хоче...
Друг чи недруг мені приніс
опаперене проти ночі.

...вихваляли...
казали: ню...

Вероніка Новікова

2019.05.18 11:31

Знайдеш

І хотіла би все сказати, але мовчу.
Ця весна, ти зважай, не кожному по плечу.
Де спадає з очей не морок, але ріка,
Там моя у твою впадає, як рід, рука.

Я сказала би: будь до мене, опісля теж.
Всі, хто мають піти — підуть. Але ти поклич.
Десь у мар

Олександр Сушко

2019.05.18 11:13

Життя

В душі любові сяє чистий промінь
Веселкою в квітучому саду.
Гармонія та лад живуть у домі,
Хоча писалось інше на роду.

Лихої долі вилито причастя,
За спиною ніхто вже не кляне.
Вгніздилася у серці пташка щастя

Любов Бенедишин

2019.05.18 09:28

З Вероніки Тушнової "Я бажаю тобі добра"

Усміхаюсь, а серце плаче,
вечори – в самоті й журбі.
Я кохаю тебе.
Це значить –
я бажаю добра тобі.
Тож, відрадо моя травнева,
слів не треба і стріч не треба.
І даремні мої печалі,

Тетяна Левицька

2019.05.18 06:59

Будь зі мною коханий...

Будь зі мною, коханий,
Зачаровуй мене,
Хай блаженство відрадне
Щастя не омине!

Затріпоче метелик
У душі золотій,
Теплі ковдри постелить

Віктор Кучерук

2019.05.18 05:05

* * *

Коли пощерблена лопата
В куток тікає від руки, -
Ловлю очима пелехаті,
Понад городами, хмарки.
Мандрую подумки за ними,
До мрій причетними, туди,
Де з давніх пір рояться рими
І втоми губляться сліди.

Вячеслав Семенко

2019.05.17 23:36

Згадка

Вечір, перегнавши час,
увірвався набуянив,
з диким воєм перебіг
поміж стін.
І завчасну чорну тінь
гонить низько над полями...
Передмістя вже стріча
громобій.

Іван Потьомкін

2019.05.17 22:28

***

Не нарікаю на свій народ український. Знаю, як Господь Бог покарав Мойсея, коли той наваживсь сказати про братів по крові, немовби нінащо вони не годні. Як серафим підлетів до Ісаї з палаючим смолоскипом, коли пророк у розпачі насміливсь: «Нечистий я і с

Галина Гулієва

2019.05.17 17:53

Пожертва

То чаша чи таця? Причастя, а чи пожертва?
Посрібнені вінця. Натільна липка іржа.
Лежиш мені, сину, як сіль – на устах пошерхлих,
Як пальці на струнах/ на вістрях тремких лежать.

Не виберу крику – спливає гортані свічка.
Тьмяніє у чаші світанку вино

Надія Тарасюк

2019.05.17 15:32

Я люблю одинокі вежі

Я люблю одинокі вежі, —
Мох урісся м’яким кублом.
Їхні очі за мною стежать,
Їхня втеча — обставин лом.
Денне світло святить рамена,
Вечір заздрістю обійма.
В’ється хмелю пучок — богема, —
А у стеблах течуть дива.

Тетяна Левицька

2019.05.17 14:37

Відтоді

Відтоді, як кольнуло
нестерпно у печінку
і нирки розболілись,
що хоч на стіни лізь,
миттєво пригадалось,
що є у нього жінка,
онуки підростають
і як чудово скрізь.

Петро Скоропис

2019.05.17 13:18

З Іосіфа Бродського.

Не зле огородившись від людей,
я б спекався й себе, аби спомігся.
Не тину жердя тесане на те,
а дзеркало наразі надобиться.
Я споглядаю хмурі типажі,
щетину, бугорки на підборідді...
Трельяж – годяща шлюбної межі
перетинка – у ліпшім її виді.

Ніна Виноградська

2019.05.17 10:51

Кримські татари

Куди ж цим людям дітися тепер?
Росія викидає їх із хати.
З них кожен другий у світах помер
І вимушений знову потерпати.

Століття двадцять перше на землі,
Не людяність панує - зброя, сила.
Татарів кримських селища малі

Іван Потьомкін

2019.05.17 09:40

Природі байдуже, що про неї скажуть...

Той, хто не жив в краю пустельнім,
тому не зрозуміть нізащо,
чому це сонце, як пательня,
безжально перехожих смажить.
Пече й пече у неодзовній тиші,
а навкруги – і натяку на тіні,
розпеченим жерлом довкола дише
і обпіка крізь одежину тіло.

Ігор Деркач

2019.05.17 06:17

Гаряча пара

Надійне серце і плече –
не ти і я, а ми з тобою.
У кого не було такої,
що так і гріє, і пече?

І у твої, й мої покої
усяка всячина тече...
Та обнімають гаряче

Ніна Виноградська

2019.05.16 23:43

Євшанова гіркота

Гіркотою росте у країні євшанове зілля,
Харалужні мечі не рятують народ від біди.
Вороги тут сьогодні святкують собаче весілля,
Дичавіють над шляхом Моравським забуті сади.

Вимирає земля і старіють, бідніють селяни,
Заростають кленками сади і цвіте

Марія Дем'янюк

2019.05.16 21:09

***

Не гілля тополі, а мої крила:
вітер дме, вони хитаються і я лечу...
Дістаюся до Блакиті, що мене манила
і запалюю від Сонця огненну свічу...

Мерехтять яскрини на листках тополі
усміхами Неба до моєї долі.

Вікторія Лимарівна

2019.05.16 19:06

Свято Вишиванки

Врода її неповторна дівоча.
Неба блакить, наче проліски, очі.
Вдягнена просто, у вишиванці.
Посмішка світла, сонячна вранці.

Рухи легкі, чарівні, як пір’їнки.
Відлік часу доторкнеться сторінки:
Стала тоді Вона незалежна!

Лесь Українець

2019.05.16 19:06

***

От же ця неволя люта
Узнаки далася!
Перекрила простір людям,
Крові напилася.

Подивіться, християни,
Що сталося з нами:
Спотворилась наша пам'ять,

Микола Дудар

2019.05.16 16:15

Ніч в генделику...

В полоні ми на Оболоні
в горлянці пиво і
тарань
і відблиск кухля на
долонях
політкоректно зникла
грань…
а про політику ні

Надія Тарасюк

2019.05.16 15:37

Розпитую цвіт і людей

Розпитую цвіт і людей
піднизую древні мотиви.
До стріхи світає Тадей*
те сонце, що скіфи котили.
У величі зітканих свит
вишиваний край аж до неба.
Кружляю в руках самоцвіт
життя, як посвідку у себе.

Таїсія Цибульська

2019.05.16 13:48

До дня ВИШИВАНКИ

Частіше одягаймо вишиванку!
У будень, свято, й навіть, без причин -
це не звичайна пишна одяганка,
не просто купа гарних одежин!

Це витвір рук, майстерних, мов у бога,
і таємниця із глибин віків,
це хрестиками вишита дорога,

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Поетичні Майстерні

Нові автори на сторінці:

Світлана Пасенюк

2019.04.24

Ірина Залюбовська

2019.04.22

Ростислав Стадницький

2019.04.22

2019.04.10

2019.04.04

2019.04.01

2019.04.01

• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?

Огляд	Дата
Майстерень Редакція : "На нашому сайті проза і поезія пов'язані між собою сильніше, аніж зазвичай. Пов'язані особою автора. Тобто, проза авторі..."	2008.05.22