Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Козак Дума (1958)
Я не помру, але коли піду до Бога,
то все одно залишуся в душі.
Можливо образ мій здавався надто строгим,
за мене скажуть все мої вірші.


Інфо
* Народний рейтинг 4.587 / 5.35
* Рейтинг "Майстерень": 4.260 / 5.31
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Переглядів сторінки автора: 25853
Дата реєстрації: 2016-10-24 19:49:34
Школа та стилі: Самобутня, традиційні
У кого навчаюсь: У кожного можна чомусь повчитись
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2019.08.15 21:39
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Невиправний реаліст. Читаю, пишу, насолоджуюсь життям, борюсь, в т.ч. і з собою...

Найновіший твір
Люди зі сміху
В людини доля, мов шосе,
та у житті можливо все!
Завидники були і є завжди,
але мене Персей
над хмарами несе,
усе здолаю – лиш зажди!

Колумба осміяли з Едісоном,
на Вілберів гострили язики,
глумилися з Марконі в тім же тоні…
Сміх – ніби зброя
у тих ковбоїв!
Ще не втямки?
– Все дарма, то пітьма –
чую знов.
Та верх взяла любов!
– Їм щастя не знать, –
всі уперто шепотять…
Імпонує люду бавитися з брудом,
вабить сердегу екстрим,
та – «Ха-ха-ха», –
в вічі сміюся їм!

Давно сміялися з Рокфелер-центру,
тепер же – то вершина їхніх мрій!
На Герші з Вітні ставили акценти…
– Фордівська «Ліззі» –
з жерсті валіза,
Фултон – відстій!
Все дарма, зачекай, –
знов і знов…
Ти ж приніс мені любов
і поміг оберіг,
на загал – пісний пиріг!
Нам на утіху люди зі сміху –
щастя вернули у дім.
За «Ха-ха-ха» – в вічі сміюся їм!
Хі-хі-хі! – я кепкую із них!
Ха-ха-ха! – мій все ж останній сміх!