ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Бобошко Заколотний
2018.07.16 16:54
Похмуро та сіро.
Виникає ціла низка питань:
про сенс існування;
ймовірність народних повстань;
чи прогодує
землІ
успадкований клаптик…
Миряни!

Олександр Козинець
2018.07.16 16:07
У моїй переповненій валізі
Свіжі лимони магніти олії
Масло какао печиво спеції
Коли її відкриваю
Вона морем дихає
Бризкає хвилями
Теплим вітром
Відносить мене

Ярослав Чорногуз
2018.07.16 13:05
Знову я прийшов до тебе, гаю,
Щоб красою душу напоїть.
Хай Боги тебе оберігають –
Тчи між нами сокровенну нить.

Хай твій дух живе отут - навколо –
Живить душу зранену мою.
Сонячне Богів чарівне коло,

Світлана Майя Залізняк
2018.07.16 11:41
Жінки в перуках. Липень. Спітнілі дідугани...
Сиджу на лаві скраю, а музика гримить.
І настрій - помаранч, розсіялись догани.
Кумарить пса рудого, дзуміє кожна мить...

Десь рими у траві, наквецяє хтось оду.
А пари кружеляють... Піти й мені б у круг

Олександр Сушко
2018.07.16 07:22
Поклявся чорт у дружбі на віки,
Натомість висисає з нас живицю.
Щодня мій рід кладе під горбаки
І я безсилий зупинити крівцю!

Мій брат упав у степовий курай,
Святий юнак! А я - живий і грішний.
А квіти пахнуть кров"ю - тут не рай -

Олена Багрянцева
2018.07.15 23:51
Ти просто будь. Бо все біжить по колу –
Твоя печаль і мій гранітний спокій.
Бо зупинитись важко на півслові.
Бо наша річка вільна і глибока.
Бо віра в диво досі незворушна.
Ще так багато нам готує доля.
Ти просто будь.
Ти спробуй відчайдушно

Вікторія Лимарівна
2018.07.15 22:52
В житті не буває однаково всім :
Це знати ми маємо передусім.
Життя – пізнання, боротьба, виживання.
Буває, що в колі тримає страждання

Так довго, що відлік іде на роки…
Здається, немає вже сили, поки
Пізнаємо зцілення якось нарешті,

Ігор Шоха
2018.07.15 22:46
Буяли маки, квітла материнка.
У полі ні стежини, ні межі.
А поруч мене дівчинка ...і жінка,
услід якої зиркають мужі.

А нам не залишилося і сліду.
Хіба що за межею догори.
Бо що іще бабусі або діду

Сонце Місяць
2018.07.15 22:00
глядачі виглядаючі ню
одинокі пуантилісти
парасолька пивна & пристань
трохи знаючі про війну
німі безвідмовні статисти

відтінюючи пляжну блаж
ейфорію без ностальгії

Сергій Гупало
2018.07.15 21:44
Пережду печаль, пережду насмішшя,
Перетну невір’я, що мені нашлють.
І наллю у глеки, зроблені в Опішні,
Недоречну зовсім неба каламуть.

Де ж оті зайчата, що ловив я змалку?
Де мої дівчата? Тиша не одвіт.
І кричать пекельно ворони і галки:

Ігор Деркач
2018.07.15 21:25
Живуть же люди! Ні тобі безсмертя,
ні раю пекла, ні надії чертям
на перемогу зла у боротьбі
за житіє, дароване до смерті,
молитвою у храмі, у мечеті,
у синагозі - дякою судьбі.

Воюємо одними язиками

Олександр Сушко
2018.07.15 14:48
Давайте обнімемось! Ну ж бо!
Забудем хвилини гіркі.
У нас із Росією дружба,
Завчають дітки матюки.

У Мокші живуть чорноброві,
А Київ бояринь прийма.
Ординські церковки та мова,

Тетяна Левицька
2018.07.15 13:36
Скипень безсоння, а дріжджі неспокою
зрощують ніч, на годиннику - вічність.
Тиша незаймана, пугач не зойкає,
небу блаженному стулює вічі.
Спи, відпочинь, заколисує затишно.
Котиться хвилею тінь некваплива.
Пасма думок, ніби спутана зачіска,
гребнем

Маріанна Алетея
2018.07.15 12:23
Ми зустрілись у місті снів,
Наша зустріч була як сон
Поміж краплями в унісон
Стукотіли серця дощів

Швидкоплинна гучна гроза
Сумовитий осінній дощ
На бруківці холодних площ

Іван Потьомкін
2018.07.15 11:54
Бачу світ, як у напівсні,
Без співу і плачу,
Мовби віднині мені
Інший світ призначено.
Світ незнаної країни,
Цей світ перевтілень,
Наче бачу сни тії ж,
Але в новім вимірі.

Галина Михайлик
2018.07.15 00:06
з кожною думкою
про Tебе
я молодшаю
на день
тиждень
місяць
рік
століття
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31

Володимир Зоря
2015.11.09

Вікторія Торон
2015.11.09

Вадим Василенко
2015.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Публіцистика / Історія

 «Паради переможців»: з чого почалася Друга світова

Публікації на тему:
Кадри кінохроніки: Радянсько-нацистська співпраця >>>
Коментарі Віктора Суворова і його критиків >>>
Дорога до Катині >>>
Центр досліджень Визвольного Руху >>>
Мойсей Фішбейн. Єврейська карта в російських спецопераціях проти України
Р.Забілий. Як КДБ "дописував" спогади повстанців
Процес над Дем'янюком, або ж новий пакт Рібентроп-Молотов?
Володимир В'ятрович: "Волинська трагедія - частина польсько-української війни"


22.06.2010 _  Роман Ревчук

Про що не хочуть згадувати ані російські, ані німецькі історики, це спільні "паради переможців" після завершення окупації Польщі. Такий парад, зокрема, пройшов у Бресті. Радянські й німецькі офіцери, посміхаючись, поруч стояли на трибуні, покурюючи цигарки. А перед ними гордо марширували елітні підрозділи двох армій - Штефан Требст, професор Лейпцизького університету

Невідзначений ювілей: передісторія

Готуючись до "всенародного святкування" 65-річниці Перемоги, ми якось забули відзначити інший "славний ювілей": 70 - річчя радянсько-фашистського параду у Бресті, який Червона армія і Вермахт провели в місті Брест-Литовськ спільно 22 вересня 1939 року...

А уможливив цю "знаменну подію" договір між Німеччиною і Радянським Союзом, про ненапад (відомий як "пакт Ріббентропа-Молотова"), який було підписано 23 серпня 1939 року терміном на 10 років, і таємний протокол до нього, за яким Європа фактично була розділена на сфери впливу між двома тоталітарними режимами: нацистським і комуністичним.

Довгий час комуністи виправдовували альянс з нацистами необхідністю відвести воєнну загрозу від своєї країни. Насправді ж, радянське керівництво на чолі з Йосипом Сталіним прагнуло спрямувати німецьку агресію на Захід, насамперед проти Англії та Франції.

Вони хотіли дочекатися, коли "капіталісти перегризуться між собою", а тоді, за словами колишнього радянського розвідника, українця Віктора Суворова (Резуна), "оголосити себе Визволителем Європи, замінивши коричневі концтабори червоними".

Однак, все вийшло з точністю до навпаки: в результаті відмови Радянського Союзу від подальших переговорів з Англією та Францією про формування антифашистської коаліції (щоправда, вина за зрив переговорів лежить і на згаданих державах, оскільки вони постійно зволікали з підписанням договору) та у зв'язку з наступним перетворенням Польщі на стратегічний плацдарм нападу Німеччини на СРСР початок німецько-радянської війни став значно ближчим.

 

Безпосереднім наслідком німецько-радянських домовленостей була збройна агресія 1 вересня 1939 року Німеччини проти Польщі. Так вибухнула Друга світова війна, найжорстокіша в історії людства.

17 вересня під приводом захисту "єдинокровних братів" у війну вступив СРСР, чого Польща явно не сподівалася. У результаті, вже 27 вересня Варшава капітулювала. У Бресті, Гродно, Пінську, Перемишлі та в ряді інших міст відбулися спільні паради союзних військ: радянських і німецьких.

Брест був окупований 22 вересня. Відразу двома арміями. Зі східного боку до міста увійшла авангардна 29-а танкова бригада під командуванням Семена Крівошєїна. Згідно секретному протоколу Брест ставав радянською територією. І наступного дня німецькі війська повинні були покинути місто.

Але для демонстрації радянсько-німецької дружби воєначальники вирішили розлучитися красиво. І раз вже дві армії зустрілися як друзі, як союзники, які разом провели успішну бойову операцію, то за всіма традиціями це належало відзначити. І вони вирішили провести сумісний парад. Прощальний - німці ж йшли. Недалеко, на ту сторону Буга.

Торжества почалися наступного дня після приходу радянських військ, 23 вересня, о 16.00. Зазвичай паради приймає одна людина. Однак цього разу - приймали двоє. На дерев'яну трибуну в центрі Бреста піднялися два командири в парадній формі: випускник Казанського танкового училища Гайнц Гудеріан і випускник Військової академії імені Фрунзе Семен Крівошєїн.

Спогади учасників

Вони стоять на трибуні перед флагштоком з німецьким прапором, а по вулиці перед ними спочатку йде німецька, а потім радянська військова техніка. Командувачі віддають машинам честь...

Згідно спогадів командира 29-ї окремої танкової бригади Семена Крівошеїна, його підрозділ ввечері 20 вересня отримав наказ командувача 4-ї aрмії Василя Чуйкова про заняття міста і Берестейської фортеці. Для цього бригада Крівошеїна здійснила 120-ти кілометровий нічний марш з Пружан.

До ранку 21-го передові підрозділи 29-ї бригади наблизилися до Бресту з північного боку. Крівошеїн наодинці попрямував на переговори з німецьким командуванням щодо передачі міста і фортеці, віддавши наказ про початок руху бригади в Бресті о 14.00.

Переговори з Гудеріаном, які велися зрозумілою обом французькою мовою, затягнулися до вечора. Крівошеїн пише, що Гудеріан наполягав на проведенні параду з попереднім вишукуванням частин обох сторін на площі.

Крівошеїн спробував відмовитися від проведення параду, посилаючись на втому і непідготовленість своїх військ. Але Гудеріан наполягав, вказуючи на пункт угоди між вищим командуваннями, в якому обговорювався спільний парад. Крівошеїну довелося погодитись, проте він запропонував наступну процедуру.

О 16 годині частини корпусу Гудеріана похідною колоною, зі штандартами попереду, покидають місто, а частини Крівошеїна, також у похідній колоні, вступають у місто, зупиняються на вулицях, де проходять німецькі полки, і своїми прапорами салютують частинам, які проходять. Оркестри виконують військові марші.

Гудеріан погодився на запропонований варіант, але окремо обумовив, що буде присутній на трибуні разом з Крівошеїним і вітатиме частини. Завершивши увечері переговори, Крівошеїн віддав наказ бригаді підготувати до параду 4-й батальйон і бригадний оркестр, а також блокувати залізницю.

 Парад переможців.Брест, 1939

Проходження підрозділів, яке відбулося наступного дня Крівошеїн описав наступним чином: "О 16.00 я та генерал Гудеріан піднялись на невисоку трибуну. За піхотою пройшла моторизована артилерія, потім танки. На бриючому польоті промчали над трибуною десятків зо два літаків. Гудеріан, показуючи на них, намагався перекричати шум моторів:

- Німецькі аси! Колосаль! - кричав він. Я не стримався, і також крикнув у відповідь:

- У нас є краще!

- О, так! - відповів Гудеріан без особливої радості.

Потім знову пройшла піхота на машинах. Декого з них, як мені здалось, я вже бачив. Вочевидь, Гудеріан, використовуючи замкнене коло прилеглих кварталів наказав мотополкам демонструвати свою міць декілька разів...Нарешті, парад завершився".

Довідково. В послужному списку Гайнца Гудеріана - Казанське танкове училище і академія Генштабу. Блискучий офіцер прусської школи отримав ще і чудову підготовку в кращих учбових закладах вірогідного супротивника.

Можливо, у німців не було б такого приголомшливого успіху на початку війни, коли б не ця співпраця між вермахтом і вищим командуванням Червоної армії. Радянський Союз готував у себе кадри німецьких льотчиків - майбутніх асів Другої світової війни.

Німці чудово вивчили військову техніку, були достатньо обізнані про останні досягнення радянської військової науки. Вони знали в обличчя багатьох воєначальників, їх сильні сторони і недоліки. І навіть територія, на якій довелося потім воювати, німцям була добре знайома.

Генерал Гудеріан так описує події в своїх мемуарах: "Як вісник наближення росіян прибув молодий російський офіцер на бронеавтомобілі, котрий повідомив нам про підхід їхньої танкової бригади".

"Потім ми отримали звістку про демаркаційну лінію, встановлену міністерством закордонних справ, яка, проходячи по Бугу, залишала за росіянами Брестську фортецю; таке рішення міністерства ми вважали невигідним".

 У центрі на помості Гудеріан і Кривошеїн

"Потім було встановлено, що район на схід від демаркаційної лінії повинен бути звільнений до 22 вересня. Цей термін був настільки коротким, що ми навіть не могли евакуювати наших поранених і підібрати пошкоджені танки. Мабуть, до переговорів про встановлення демаркаційної лінії і про припинення військових дій взагалі не був залучений жоден військовий".

"У день передачі Бресту росіянам, в місто прибув комбриг Крівошеїн, танкіст, який володів французькою мовою, а тому я зміг легко з ним порозумітися. Всі питання, що залишилися невирішеними у положеннях міністерства закордонних справ, були розв'язані вигідно для обох сторін безпосередньо з росіянами".

"Ми змогли забрати всі, крім захоплених у поляків запаси, які залишалися росіянам, оскільки їх неможливо було евакуювати за такий короткий час. Наше перебування в Бресті закінчилося прощальним парадом і церемонією з обміном прапорами в присутності комбрига Крівошеїна".

Щире торжество або "обоє - рябоє"

Німеччина називала їх "парадами переможців". СРСР називав "парадами дружби". Зайняті німцями міста за договором про дружбу і кордони, який услід пакту про ненапад підписали СРСР і Німеччина, передавалися з рук в руки...

Це було щире торжество. Солдати двох армій на вулицях Бреста обмінювалися цигарками, офіцери пригощали один одного пивом. Парад пройшов чудово. Війська з обох боків показали прекрасну стройову виучку. Парадні розрахунки йшли під звуки Бранденбурзького маршу.

Через сорок п'ять хвилин після початку параду на площі зазвучали національні гімни. Прапор рейху був спущений. Комбриг Крівошеїн виголосив по-військовому коротку промову. Радянський солдат підняв червоний прапор. Парад закінчений. Рейх йде на ту сторону нового кордону. В урочистій атмосфері Радянському Союзу передано місто Брест. Як і належить, все завершилося банкетом для вищого керівництва. Розставання вдалося на славу. А 24 вересня німецькі війська покинули Брест. Щоправда ненадовго...

Парад у Бресті був не єдиним сумісним торжеством. У Гродно і Пінську теж пройшли паради з братанням радянських і німецьких солдатів - правда, менш масштабні, як у Бресті. У Гродно на такій же, як в Бресті, поспішно збитій трибуні парад приймав комкор Василь Чуйков. Зайняті німцями міста за договором про дружбу і кордони, який услід пакту про ненапад підписали СРСР і Німеччина, передавалися з рук в руки.

Отож, Радянський Союз своїми діями не тільки сприяв розв'язуванню Другої світової війни, а й на її початковому етапі став фактичним союзником фашистської Німеччини. Москва активно допомагала Німеччині, зокрема постачаючи їй необхідні стратегічні матеріали, сировину та хліб, що у 1940 році становило 40% всього радянського експорту на зовнішній ринок.

 Гудеріан і Кривошеїн
Тісне радянсько-німецьке зближення, що відбувалося на основі тоталітарної сутності двох режимів, зневаги до прав людини та міжнародного права, засвідчили укладений 28 вересня 1939 року новий договір про дружбу і кордон та секретні протоколи до нього, які уточнювали розмежувальну лінію між СРСР та Німеччиною (т. зв. лінія Керзона) і формально підтверджували включення західноукраїнських та західнобілоруських земель до складу СРСР.

Порівнюючи фашистського і радянського вождів, Віктор Суворов відзначає їхню дивовижну подібність - червоні прапори, владарювання від імені робітничого класу (партія Гітлера називалась робітничою, система влади Сталіна офіційно - диктатурою пролетаріату), побудова соціалізму (цілковита упевненість у єдино правильності обраного шляху), ненависть до демократії, однопартійність, знищення інакодумців, чотирирічний план - п'ятирічний план, керування країною партійними вождями, перетворення партійних з'їздів на грандіозні вистави.

Або ще: головні свята в імперії Сталіна - 1 Травня, 7-8 листопада. В імперії Гітлера - 1 травня, 8-9 листопада. У Гітлера - гітлерюгенд, молоді гітлерівці. У Сталіна - комсомол, молоді сталінці. Сталіна називали вождем, Гітлера - фюрером, у перекладі це - те саме.

Зрештою, навіть якщо взяти зовнішній вигляд: Гітлер ходив у напіввійськовій формі, без знаків розпізнавання. Сталін одягав напіввійськову форму, теж без знаків розпізнавання. У Гітлера не було бороди, у Сталіна також.

"Ось я i питаю: у чому між ними різниця? Між Гітлером і Сталіним єдина різниця: яким би мерзотником Гітлер не був, він усе ж до свого народу так не ставився", - зазначає Віктор Суворов.

Протягом півстоліття Радянський Союз заперечував сам факт укладання таємних договорів з Німеччиною, прагнучи уникнути відповідальності за співучасть у розв'язанні Другої світової війни. Проте факти - річ уперта: оригінали таємних протоколів були виявлені в жовтні 1992 року в архіві ЦК КПРС.

Курс на зближення з Гітлером підтверджували й тодішні радянські лідери. Так, Сталін заявляв: "Дружба народів Німеччини і Радянського Союзу, скріплена кров'ю, має всі підстави бути довгою і міцною".

Ще відвертіше висловився радянський нарком закордонних справ Молотов, проголосивши привселюдно, що "не тільки безглуздо, а й злочинно вести таку війну, як війна за знищення гітлеризму...".

Їхні думки творчо розвинув міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп, який заявив радянському кореспондентові, що коли в Англії і Франції "візьмуть верх палії війни, то Німеччина і СРСР будуть знати, як відповісти на це".

Варто знати

Литовський сейм ухвалив поправки до Кримінального кодексу, які запроваджують покарання за "заперечення або виправдання радянської агресії проти Литви".

"За виправдання злочинів СРСР чи нацистської Німеччини проти людства" передбачається позбавлення волі строком до двох років. Штраф, арешт чи ув'язнення терміном до двох років загрожує тому, хто "публічно висловить схвалення агресії СРСР або нацистської Німеччини проти Литви, заперечить чи применшить її".

Аналогічні покарання передбачаються і за "наклепи на учасників литовського опору, які в 1944-1953 роках чинили організований збройний спротив радянській окупації".

За ухвалення цих поправок у першому читанні проголосував 41 парламентарій, проти - 13, утрималися 25 депутатів.

Ще раніше Сейм Польщі ухвалив поправки до Кримінального кодексу, згідно з якими за "виробництво і володіння з метою розповсюдження матеріалами, що пропагують нацистську та комуністичну ідеологію", загрожує до двох років ув'язнення.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Друга світова | Українська правда



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-06-28 15:08:11
Переглядів сторінки твору 7517
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 3.663 / 5.5  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 3.663 / 5.5  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Культурологічна тематика
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-06-28 15:11:27 ]
З коментарів
tenore _ 24.06.2010 21:05

Факт параду, як такого вже всім відомий досить давно, але дивує інший парадокс, вичисленний Віктором Суворовим - це те, що спричинило до, здавалося вічної дружби СССР та Німеччини?! А спричинила сама комуністична ідеологія, яку адаптував Лєнін. Ще в 1916 році в "Военной программе пролетарской революции" Лєнін писав, що якщо Світової революції не буде внаслідок Першої світової війни, то потрібна друга. І Лєнін підтвердив свої наміри тим, що в 1920 році пішов на Польщу і йому там набили морду. Це була перша проба пробитися до Німеччини, з якої мала стартувати світова соцілістична революція. З того часу СССР починає нарощувати військову міць, щоб захопити Німеччину, але для того, щоб Німеччина після Версальського договору не змогла ще довго відновити свою армію, Комуністичний інтернаціонал вирішує доручити НСДАП, як своїй підзвітній структурі, захопити владу та поставити на чолі свою людину, якою став Адольф Гітлер. В 2 світовій війні винен тільки Сталін, який це все дуже класно обкрутив!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-06-28 16:12:04 ]
Здається древня східна мудрість про перемоги у війнах говорить так:
"У перемозі немає краси, її возвеличення - купання у крові..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юріо Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-28 17:57:40 ]
Лише чотири цитати (російською).

"Если мы возьмем республику, где все бразды правления держит в своих руках клика из нескольких семей, то ее можно уподобить концерну, акционеры которого выбирают своим руководителем какое-нибудь ничтожество, а сами за его спиной вершат всеми делами."
* * *
"Если взять республику, где весь народ выбирает главу государства, то с помощью денег, рекламы и тому подобных вещей на этот пост можно продвинуть просто шута горохового."

Адольф ГІТЛЕР (Шикльгрубер).

"Когда человек до седых волос ожидает власти, он приходит к ней обязательно идиотом, очень много о себе воображающим."

Єкатерина Друга.

"Отличие государственного деятеля от политика в том что политик ориентируется на следующие выборы, а государственный деятель - на следующее поколение."

У.С.Черчілль.

Додати щось до цитат складно.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-06-22 14:27:46 ]
...Бомбе.Хатынь,Амбразеево, Аниськово, Булы, Жерносеки, Калюты, Константиново, Папоротное, Соколово, и др. палили не немцы,точнее не только немцы,а и 118-й батальон охранной полиции (Schutzpolizei), который был переброшен в Белоруссию в июле 1943 года . Батальон был сформирован в июне 1942 года в районе Киева главным образом из бывших военнослужащих Красной Армии, попавших в Киевский котел.
Около 100 сел в Украине сожгли “славные казаки”15-го казачего кавалерийского корпуса СС (нем. XV. SS-Kosaken-Kavallerie-Korps) — корпус, сформированный из военнопленных и перебежчиков,численность корпуса составляла 40-45 тысяч.
А в Москве, фон Паннвицу, А. Г. Шкуро, П. Н. Краснову, Султан-Гирею Клычу, Т. Н. Доманову и др.(командиры русских воинских подразделений СС и Вермахта в Москве был установлен памятник под названием «Воинам русского общевоинского союза, русского корпуса, казачьего стана, казакам 15 кавалерийского корпуса, павшим за веру и отечество» у храма Всех Святых,2 мемориальных комплекса один в Подольске 2010 году другой 4 августа 2006 года в станице Еланской Шолоховского района Ростовской области, посвященного памяти донских казаков, погибших в борьбе с большевиками, в том числе на стороне Гитлера. В центре мемориала стоит большая бронзовая фигура последнего атамана Донского войска Петра Николаевича Краснова. На открытии мемориала присутствовали официальные члены администрации Ростовской области, деятели Русской Православной Церкви, множество казаков, в том числе ветераны казачьих частей вермахта.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-06-22 14:47:29 ]
Російські військові формування і організації, які воювали на стороні гітлерівців, а також японців, у ІІ світовій війні

• Батальон Муравьёва
• Боевой Союз Русских Националистов (БСРН)
• Братство Русской Правды
• Высшая немецкая школа для русских офицеров
• Дивизия Россия также — Дивизия «Руссланд»
• Добровольческий полк СС «Варяг»
• Зеленая армия особого назначения
• Казачий Стан
• Комитет освобождения народов России (КОНР)
• Локотская республика
• Народная Социалистическая Партия
• Народно-трудовой союз российских солидаристов
• Организация Цеппелин
• Республика Зуева
• РОНА
• РОА
• Русский корпус
• Русский отряд 9-й армии вермахта
• Русская национально-трудовая партия
• Российская фашистская партия
• Хиви

• 15-й казачий кавалерийский корпус СС
• 1-я русская национальная бригада СС «Дружина», известна также как 1-й Русский национальный отряд СС
• 29-я гренадерская дивизия СС (русская Нр.1)
• 30-я гренадерская дивизия СС (2-я русская)

• ВВС КОНР (ВВС РОА)
• 1-я дивизия РОА / ВС КОНР (600-пехотная дивизия вермахта)
• 2-я дивизия РОА/ВС КОНР (650-я пехотная дивизия)

• 602-й Ост-батальон
• 645-й батальон
• РОНД/РНСД

• Бригада Асано — русские подразделения Квантунской армии
• Гвардия русской фашистской партии
• Корпус русской монархической партии
• Русские на службе японских и маньчжурских спецслужб Маньчжоу-Го
• «Russen» (Россия) - агентство новостей и пропаганды

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2012-05-23 10:19:56 ]
Справа Дивізії «Галичина»: Перевірено — злочинів не скоєно
Сергій Кот «Дзеркало тижня» №28, 22 липня 2006

Вкотре Україною прокотилася нова хвиля політичних пристрастей, пов’язана з суперечливими оцінками окремих етапів українського визвольного руху періоду Другої світової війни та повоєнних років. Поряд із надзвичайно політизованою дискусією навколо офіційного визнання ОУН і УПА, нещодавно в центрі уваги опинилася історія дивізії СС «Галичина». Зокрема певний резонанс мала поширена інтернет-газетою «Обозреватель» інформація про поновлення британською поліцією розслідування щодо діяльності дивізії під час Другої світової війни.

На жаль, у ході дискусій українські політики та медіа досить часто допускають абсолютно необґрунтовані закиди на адресу як власне дивізії в цілому, так і ветеранів-дивізійників. У тому числі пропагандистським штампом у цих атаках стали бездоказові звинувачення дивізії «Галичина» у скоєнні військових злочинів та злочинів проти людства.

У зв’язку з цим викликає подив, що на тлі загострення суспільного протистояння навколо дивізії «Галичина» в Україні досі практично нічого не відомо про діяльність і висновки так званої Комісії Дешена в Канаді. Її було створено 1985 року урядом Канади на чолі з лідером консерваторів Брайаном Малруні для перевірки обвинувачень у воєнних злочинах і злочинах проти людства, висунутих проти ветеранів дивізії «Галичина» Центром документації Шимона Візенталя у Відні та низкою інших організацій. Суть обвинувачень переважно зводилася до тверджень про нібито участь дивізії у масових знищеннях цивільного населення, зокрема євреїв, під час війни. До цієї кампанії на державному рівні долучився також Радянський Союз, який підтримував висунуті обвинувачення через газети «Вісті з України» та «News from Ukraine». Дійшло до того, що оттавська щоденна газета «Ottawa Citizen» назвала дивізію «Галичина» найбільш кровожерливою військовою одиницею періоду Другої світової війни.

Справа 217 дивізійників стала складовою частиною детальної перевірки 774 українців, котрі знайшли притулок в Канаді у повоєнні роки. Окрім дивізії «Галичина», в полі зору комісії перебували українська поліція, українські шуцманшафти (поліцейські батальйони), німецькі айцнзатцгрупи, концентраційні табори та структури СС. Окремо було висунуто обвинувачення також проти близько сотні німецьких науковців, які по війні емігрували до Канади. Вважаємо, що сьогодні українській громадськості та політикам важливо знати про діяльність і висновки проведеної перевірки.

Комісію доручили очолити відомому канадському судді Жулю Дешену. Її праця проходила в непростих умовах справжнього інформаційного пресингу, організованого в засобах масової інформації як у Канаді, так і поза її межами. Особливі атаки у пресі спрямовувалися саме проти українських ветеранів дивізії «Галичина». Тому запідозрити комісію у будь-яких спробах приховати правду немає жодних підстав — це було просто неможливо.

Перед Комісією Дешена стояло непросте завдання — перевірити звинувачення, висунуті проти кожної особи, внесеної у списки. Для цього було використано канадські й німецькі архіви. Зокрема комісія отримала вичерпну інформацію від Міністерства праці та еміграції, Державного секретаріату, Міністерства закордонних справ Канади. Запити було надіслано до Берлінського документального центру (там містилися дані про окремі формації СС), Центрального бюро крайової справедливості для перевірки націонал-соціалістичних злочинів у Людвігсбургу, Бюро німецької військової обслуги в Берліні, Берлінського бюро інформації, Центрального інформаційного бюро Федеральних архівів в Аахен-Корнельмюнстер та інших німецьких архівів. Окрім того, було вміщено оголошення у 110 різних часописах Канади, щоб їхні читачі повідомили комісію про осіб, запідозрених у скоєнні військових злочинів. Комісія Дешена також заслухала представників організацій-ініціаторів розслідування і представників українців та українських організацій. Сесії комісії відбувалися в Оттаві, Монреалі, Торонто та Вінніпегу. Її представники, за домовленістю з урядом СРСР, провели у Львові допити свідків, які, на думку радянських служб, мали підтвердити їхні вимоги до канадського уряду на видачу ряду осіб як військових злочинців.

12 вересня 1987 року Комісія Дешена офіційно завершила роботу і подала до уряду звіт, який нараховував 966 сторінок. За висновками комісії, більшість обвинувачень проти українців були необґрунтовані, а часом доходили до абсурду. З усіх, проти кого було висунуто обвинувачення, лише близько двадцяти осіб потребували додаткового вивчення їхніх справ із правом судового захисту. Скільки серед них налічувалося власне українців, а скільки — німців, широкому загалу було невідомо — персональні інформації мали закритий характер. Зате достеменно відомо, що проти жодного з ветеранів дивізії «Галичина» обвинувачення не підтвердилися. Справі дивізії як військовій одиниці у звіті присвячено 11 сторінок загального характеру та 6 рекомендацій, ще на 200 сторінках подано висновки щодо окремих дивізійників. У своїх висновках стосовно учасників дивізії Комісія Дешена офіційно ствердила, що жодних конкретних доказів у обвинуваченнях на їхню адресу надано не було, в тому числі Центром Шимона Візенталя. В низці спеціальних пунктів рекомендацій комісії зазначалося:

«56. Дивізію «Галичина» (14. Waffengrenadier Division der SS (Gal. Nr.1)) не слід засуджувати як групу.

57. Члени дивізії «Галичина» були в індивідуальному порядку перевірені перед допуском до Канади.

58. Обвинувачення у воєнних злочинах членів дивізії «Галичина» ніколи не були доведені, ні в 1950 р., коли їх першу групу при іміграції в Канаду було затримано (на вимогу ряду організацій), ні в 1984 р., коли ці звинувачення були поновлені перед Комісією.

59. За браком доказів стосовно участі у злочинах або знання стосовно воєнних злочинців, саме членство в дивізії «Галичина» не може бути підставою для передачі справ до суду.

60. Немає жодних підстав, щоб позбавити членів дивізії «Галичина» громадянства Канади або депортувати їх».

Отже, було остаточно стверджено, що дивізія «Галичина» як військова одиниця не вчинила жодного воєнного злочину і за саму причетність до неї не можна нікого карати. Тим самим було виправдано від несправедливих звинувачень і всю українську спільноту в Канаді. Висновки Комісії Дешена мали важливе значення для українців також у США, Англії та Австралії. Очевидно, не випадково всі наступні спроби висунути обвинувачення проти ветеранів дивізії «Галичина», зокрема тих, хто перебуває у Великобританії, зазнали повного краху.

Висновки Комісії Дешена мали не лише моральне, а й юридичне значення, викликавши цілу низку позовів українських організацій Канади та окремих українців до засобів масової інформації, які поширювали звинувачення проти дивізії СС «Галичина».

У зв’язку з цим дозволимо собі зацитувати спростування й вибачення газети «Торонто стар» за публікацію власного кореспондента Соля Літтмана, який звинуватив дивізію та дивізійників у військових злочинах:

«Хоч ця Українська Дивізія була включена в німецькі збройні сили в 1943 р., немає жодних доказів, щоб вона скоїла якісь жорстокості чи інші кримінальні злочини, її члени були кожний індивідуально перевірений Об’єднаними Націями, британською та канадською владою по війні, поки вони були допущені до Канади.

«Стар» перепрошує за неприємності, які (з приводу згаданої статті) могли мати ветерани Дивізії, що проживають у Канаді».

А головний редактор газети Борден Спірс у листі до адвокатів дивізійників прямо визнав, що власні дослідження «Торонто стар» історії Дивізії «Галичина» «переконують нас, що пов’язування членів Дивізії з комісією для військових злочинів було помилковим».

«Неправильними та образливими ствердженнями щодо 1-ої Дивізії Української Національної Армії, колись СС «Галичина», визнав свої публікації і торонтський польський тижневик «Звйонзковець». «Ми перепрошуємо за опублікування тої статті, — писав від імені редакції на його сторінках редактор Ян Бідас. — Ми просимо вибачення за неприємності, які могла та стаття спричинити».

Вважаємо, що ці цитати мають стати застереженням для політичних діячів і журналістів в Україні, які час від часу повторюють непідтверджені обвинувачення на адресу дивізії «Галичина» та її учасників у скоєнні військових злочинів і злочинів проти людства. Адже на території України живе чимало ветеранів дивізії, які тепер мають право на юридичний захист від таких публічних тверджень.

З іншого боку, для українського уряду вкрай важливо офіційно отримати від уряду Канади матеріали Комісії Дешена, які мають стати частиною архівно-документальної та правової бази у питанні наукових і юридичних оцінок факту існування дивізії «Галичина» та її діяльності, а також у справі формування офіційної позиції держави щодо цього й інших подібних українських військових формувань періоду Другої світової війни.

Дивізія «Галичина» — 14 Waffengrenadier Division der SS (Gal. Nr.1), або 14 Дивізія зброї СС («Галичина» №1). Українська військова частина, сформована за зразком німецьких піхотних дивізій у складі німецької армії в 1943 р. головним чином з українців, що проживали на території Дістрікту «Галичина» та Генеральної губернії. Формування дивізії було пов’язане, з одного боку, зі спробами німецького керівництва використати всі можливості для протистояння СРСР на Східному фронті, а з іншого боку — з упевненістю окремих українських кіл, що на тлі поразок німецької армії є нагода закласти основу регулярного українського війська, яке може стати вагомим фактором у визначенні долі України після війни. Причетність дивізії до військ «СС» пов’язана з тим, що, за німецькими законами, у вермахті не могли служити не громадяни Німеччини. Тому всі національні підрозділи, які створювалися у складі німецької армії, формувалися як військові частини «СС», на яку ці обмеження не поширювалися. Перед відправкою на фронт дивізія нараховувала близько 16000 вояків. Протистояла Червоній армії в центрі німецької оборони в битві під Бродами (17-22.07.1944 р.) і була розбита. Залишки дивізії були реорганізовані і після нового вишколу в квітні 1945 р. знову направлені на Східний фронт у район Граца (Австрія). Зі створенням Українського Національного Комітету (березень 1945 р.), 14 квітня вояки дивізії склали нову присягу на вірність українському народові, а сама вона була перейменована на 1-шу Українську дивізію Української Національної Армії на чолі з генералом П. Шандруком. Після капітуляції нацистської Німеччини дивізія відступила в зону окупації західних держав і була інтернована в англійських та американських таборах полонених.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 13:04:06 ]
Я вже не дивуюст тому, що чим ближче до виборів, тим активніше починає проявляти себе ВО "Свобода" у намаганні пропаганди і виправдання нацизму і фашизму через спробу ось таких "переписувань історії".

Мене дивує і приголомшує інше. Те, що це робите і Ви, Володю :(

"Отдельный акцент делается авторами фильма на том факте, что командование дивизии СС "Галичина" состояло из лиц ранее зарекомендовавших себя при проведении карательных акций против мирного населения и партизан, т.е. по сути уже являвшихся на тот момент военными преступниками"

"В 1943 г. в состав дивизии СС "Галичина" влился батальон "Нахтигаль", сформированный немцами из числа украинских националистов, который в 1941 году после оккупации Западной Украины

был выведен на ее территорию. Батальон принимал активное участие в карательных акциях на Украине, в частности в 1941 году во Львове им был проведен еврейский погром, в ходе которого было уничтожено более 7 тыс. евреев и лиц сотрудничавших с советской властью в период с 1939 по 1941 год (приводится видеофрагмент о тех событиях, снятый неизвестным оператором на любительскую камеру).

В последующем в состав дивизии вошел и "Украинский легион самообороны" под командованием Теодора Дака, сформированный из националистов, принимавший участие в подавлении восстания в Варшаве."

В августе 1944 года в Словакии дивизия СС "Галичина" в составе 40-тысячной немецкой группировки участвовала в подавлении Национального восстания. По словам историков, в результате действий карателей погибли десятки тысяч мирных жителей.

http://www.cominformua.com/index.php/razdeli/antifashistskij-komitet-ukrainy/item/101-kogo-brali-v-diviziu-ss-galichina

я могла би ще навести фотодокументи, але пошкодую нерви читачів.
"СС Галичина" - один з найстрашніших монстрів-людожерів під час цієї війни. І намагатися зробити з них ледь не героїв - за межею понять добра і зла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 13:26:26 ]
Характерно також, що автор статті - Сергій Кот - цнотливо забуває додавати до назви цієї дивізії СС (або SS). Між тим, відомо, що саме підрозділи СС "опікувалися" таборами смерті і були організаторами і виконавцями винищення людей не тільки в Германіїї, але в усіх окупованих країнах.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 13:29:22 ]
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/ru/9/99/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B5_%D0%B8%D0%B4%D1%83%D1%82_%D0%B2_%D0%B1%D0%BE%D0%B9.jpg


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-05-23 15:14:47 ]
Любо, ви даремно берете під один гребінь всю злочинну Германію (разом із злочинною Москвою тих часів) і конкретні випадки. Тут якраз варто розмежовувати - людяність під час війни, і нелюдів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 16:00:16 ]
Так і ви тоді кажіть, що не всі в СС Галичині були катами і вбивцями, а не виправдовуйте цілу організацію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-23 13:53:11 ]
Якщо історію вже одного разу переписали (причому, нові комуністи - оті брежнєвські або сталінські мутанти), то всі наступні виправлення або відкриття заради істини не всім відомих сторінок можуть нагадувати переписування, хоча це далеко як не так. ІМХО, радянська влада у ті часи мала надто професійно слабкий або (чи також) ідеологічно заангажований дипломатичний корпус. Ця, можна сказати, хвороба виявилась перехідною. У цьому можна пересвідчитись, аналізуючи останні успіхи української дипломатії на ниві відносин між Євросоюзом і США.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 15:02:38 ]
яку істину? вояки СС Галичина не були "борцями за волю". вони виконували завдання фашистської Німеччини і присягли на вірну службу Гітлеру - в ім"я Німеччини. А зовсім не України.
Чи Вам, Олександре, їх присягу тут розмістити?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-23 15:26:00 ]
Ця стаття стосується параду. Мій коментар розміщено під нею. Про цей парад я чув раніше.
Я не бачу факту переписування історії.
Вона, ІМХО, в даному випадку відкривається для широкого ознайомлення.
Про "СС Галичина" я поки що нічого сказати не можу.
Я пам'ятаю про таку назву як "Січові Стрільці", але не готовий щось доводити, і тому тримаюсь осторонь цієї теми - саме про "СС Галичина".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 15:12:29 ]
Із спогадів начальника штаба дивізії СС Галичина майора Вольф-Дітріха Гайке:

Проте Гіммлер ясно застеріг, що в Дивізії під жадним поглядом не можна навіть думати про незалежність України. Слова «Україна», «українець», «український» заборонялося вживати в Дивізії під загрозою кари. Вояки Дивізії мають називатися не «українцями», а «галичанами».



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-05-23 15:15:11 ]
Багато злих видумок про українців бродить світом, але з часом все стає на свої місця, і саме про факти потрібно говорити - а довіряти радянській чи нинішній російській пропаганді аж ніяк не варто...

"Навесні минулого року в канадському телебаченню був показаний документальний телефільм великобританської телекомпанії Yorkshire Television Limited із міста Leeds (продуцент Julian Hendy) "СС у Британії" (SS in Britain) про нібито злочини українців 14-ої Дивізії СС Галичина при придушенні Варшавського повстання у серпні 1944 р. та Словацького національного повстання восени 1944 року. У фільмі, серед іншого, сказано, що українські солдати в селі Нижня Боца вбивали не лише чоловіків, але й неповнолітніх дітей.

Акад. Микола Мушинка, доктор філолог. наук

"Наше слово"

Оскільки не кожному відома історія цієї української військової частини, зазначу, що Дивізія "Галичина" (пізніша назва Перша дивізія Української Народної Армії) була створена у квітні 1943 р. з молодих людей західних областей України (Генеральної губернії). В складі Німецької армії вона воювала проти Червоної армії нібито за майбутню Українську державу. (Нагадаємо, що у той час на території України в рамках Німецької армії воювали і дві дивізії регулярної армії Словацького штату, вояків якої ніхто ніколи і не думав судити за військові злочини). В битві під Бродами 17-22 червня 1944 р. Дивізію СС "Галичина" було розгромлено, а у вересні-грудні 1944 р. незначні її залишки були перекинені до Словаччини для переформування і поповнення. Про "Галичину" написано кільканадцять книжкових публікацій і сотні статей. В жодній з них немає згадки про те, щоб українці брали участь у репресивних акціях проти цивільного населення під час Варшавського та Словацького національних повстань. Тим я аж ніяк не хочу виправдовувати участь українців у гітлерівській армії, хоч багато з них ішло туди зі світлими ідеалами: здобути військовий вишкіл та зброю і в майбутньому застосувати це у боротьбі за самостійну Україну. Майже всі вони розчарувалися у своїх сподіваннях, бо Гітлер мав щодо України інші плани, згідно з якими, "житниця Європи" мала стати колонією "Великої Німеччини", а українці (як і росіяни, поляки та інші слов'яни) — неповноцінною робочою силою.

Британський фільм вперше наводить начебто "нові факти" про репресії українських вояків проти цивільного населення с. Нижня Боца. І робить це вкрай необ'єктивно, приписуючи українцям злочини, яких вони не могли допуститися, бо в даній "операції" участі не брали.

Після заяви коментатора, що в село Нижня Боца наприкінці жовтня 1944 р. увійшов український відділ Дивізії СС "Галичина", на екрані виступають дві жінки-старожилки села Нижня Боца. Їх розповіді починаються по-словацьки, і продовжуються англійською мовою. Перша з них говорить: Вони (члени каральної експедиції — М.М.) насамперед вгналися до шинку і там пили.

Друга доповнює: Вони робили по домах обшуки і всіх чоловіків загнали у школу. ...П'ятьох, між ними і 15-річного Заградніка, затримали до ранку.

Перша: Засуджених копали та били.

Друга: Після допитів мужчин засудили на смерть. Їх розстріляли. Заграднік був ще дитиною.

Перша: Він плакав за мамою. У школі плакав: "Мамо моя дорогенька, ти вже більше мене не побачиш!".

Друга: Це був плач розпачі. Що ця дитина кому зробила? Він не був навіть вояком. Як ця дитина плакала-ридала! Його вивели із школи на міст, де розстріляли. З моста він упав у воду. (На екрані показано міст і журчання води).

Перша: Пощади вони не мали.

Друга: Це був жах! Це було страшне почуття. Цього забути ніколи не можна.

Після цих зворушливих і щирих слів слідує повторна заява коментатора: Затримані німецькі документи підтверджують що того дня до села Нижня Боца увійшов відділ Віттенмаєра 14-тої СС Дивізії "Галичина". У тому документі сказано, що українські добровольці 14-ї СС Дивізії "Галичина" включилися в битву і воювали з повстанцями надзвичайно жорстоко. Якщо глядач досі міг не знати, хто були ці злочинці, про яких розповідали нижнєбоцькі жінки, після такого коментаря він вже знає — це були українці. Жінка-старожилка до цього коментаря (якого вона не чула і не бачила) додає: Жодних партизанів вони не знайшли і на кінець життям за це заплатили наші мужі.

Далі англійський коментатор заявляє, що на придушення Словацького національного повстання німці послали 40.000 війська з двома СС-дивізіями, а проф. Давід Цезарині авторитативно доповнює: Словацьке повстання було кривавим диким конфліктом. Убито десятки тисяч цивільного населення, де з жодної сторони не було пощади. Якщо українські частини брали участь у придушуванні повстання, то було б не можливим, щоб вони не були включені до цієї брутальної безпощадної протипартизанської боротьби. Отже те, що у попередніх кадрах звучало як реальний факт, емоційно підфарбований розповідями жінок-очевидців, з уст професора-спеціаліста звучить як припущення: в нього немає документів про участь українців у масових репресіях, але якщо такі документи існують у авторів телефільму, то з них логічно випливає, що українці вели себе брутально і безпощадно. В такому плані йде цілий телефільм: автентичні заяви словаків у ньому чергуються з упередженими антиукраїнськими коментарями творців телефільму.

Для підсилення фактографічної сторони фільму, в ньому показано школу, де відбувалися допити, могили розстріляних та пам'ятник з іменами жертв цієї брутальної акції в селі Нижня Боца.

В телефільмі виступає і директор Музею Словацького національного повстання в Банській Бистриці Ян Станіслав, автор численних праць на цю тему. В одній з них — Fasticke represalie na Slovensku (Братислава 1989) він підрахував, що під час Словацького національного повстання у Словаччині було замордовано 3965 осіб, яких поховано у 186 масових могилах. Там він наводить назви десятків каральних команд німецької армії, поліції та словацької Глінкової гарди, які брали участь у цих злочинних репресіях. Українських частин серед них нема. А у згаданому телефільмі він нібито на адресу українських злочинців із Дивізії СС "Галичина" заявляє: Підпали, терор, вбивства та помста — були підставою їхнього ремесла. Такого він, як об'єктивний дослідник, не міг сказати на адресу українців! Його слова стосувалися німецьких каральних команд! Та й прості жінки, що виступали у телефільмі не могли приписати злочини розстрілу невинних людей — українцям!

З британської телекартини виходить, що українці із СС Дивізії "Галичина" були найжорстокішими злочинцями під час придушення СНП.

Щоб перевірити "факти" наведені в британському телефільмі, я поїхав на місця де він знімався. Розмовляв із директором СНП в Банській Бистриці Яном Станіславом, архівісткою музею Марією Чемановою, обидвома жінками, що виступали у телефільмі — пані Павліною Бегмеровою (1921 року народження) та Етелою Бегмеровою (1917 року народження), старостою села Нижня Боца Марцелою Геріховою та іншими. Всі без винятку підтвердили мені, що українці із Дивізії СС "Галичина" у придушенні СНП в с. Нижня Боца участі не брали. Згідно з їх твердженнями, висловленими і перед телекамерою британського телефільму, громадян села Нижня Боца розстріляли не українці, а німецькі есесівці та члени каральних команд словацької Глінкової гарди. Проте автори ці їхні заяви у телефільм не включили. Те, що жінки говорили перед телекамерою, ні в якому разі не стосувалося українців, а німецьких та словацьких фашистів. Їхні правдиві і щирі розповіді творцями телефільму були свідомо зманіпульовані в антиукраїнському напрямі, про що словацьким учасникам телефільму, і не снилося.

В Нижній Боці я сфотографував меморіальну дошку і два пам'ятники жертвам повстання. На них виразно наведено, що громадян села розстрілювали німецькі фашисти і члени карного відділу Глінкової гарди.

В рукописній хроніці села Нижня Боца, писаній безпосередньо після придушення повстання і тоді ж офіційно завіреній сільською управою, розстрілам у селі присвячено кілька сторінок. Там неоднократно підкреслено, що невинних людей в селі стріляли німці і словацькі гардисти. Згадки про українців у хроніці, яку було дано до використання і творцям телефільму, нема жодної.

Обидві жінки, що виступали в телефільмі, категорично заперечили участь українців при придушенні повстання в їхньому селі, хоч творці фільму їх до цього явно спонукали, запитуючи, чи карателі не говорили по-українськи або по-польські, чи не мали на військових формах знак тризуба і т. п. — Ні, ні, ні! Це були німці і словацькі гардисти! — заявляли вони, а ці заяви повторили і мені. Я їх записав на магнітну плівку.

Директор Музею Словацького національного повстання у Банській Бистриці Ян Станіслав у розмові зі мною теж категорично заперечив участь українців у розстрілах повстанців у с. Нижня Боца.

До речі, продуцент Julian Hendy пообіцяв надіслати копію телефільму в Музей СНП та в село Нижня Боца. Своєї обіцянки він не дотримав з причин, про які ми можемо лише догадуватися. Учасники телефільму лише від мене довідалися про його зміст і були явно обурені політичною маніпуляцією їхніх розповідей.

Детальний звіт про свою подорож по слідах великобританського телефільму в Словаччині я опублікував на сторінках журналу Вісті комбатанта (Торонто—Нью-Йорк, 2000, ч. 4, с. 85-94). Переклад звіту англійською мовою було доручено згаданій телекомпанії. Наперекір тому, фільм про Дивізію СС "Галичина" і її злочини телестудія ВВС в Лондоні знов показала в часі Різдвяних свят східного обряду 7 січня ц. р. В той же день британський тенденційний телефільм транслювали й інші телекомпанії Європи. Ця передача стала міжнародним скандалом і викликала обурення не лише серед українців Великобританії, але цілого світу. Багато уваги їй було присвячено в засобах масової інформації, а радіостанція "Свобода" 18 січня ц. р. присвятила їй окрему 40-хвилинну передачу з циклу "Україна і світ" (модератор Маріяна Драч). Варшавська газета "Наше слово" (2001, ч. 3, с. 2) назвала тенденційний фільм Черговим антиукраїнським психозом, а Головна управа Об'єднання українців Польщі надіслала дирекції польського телебачення гострий протест, в якому зазначено: Загально відомо і багато разів підкреслювано, що українських формацій СС — Галичина на території Варшави не було. Про це писав м. ін. і кращий польський знавець цих справ Ришард Тожецький, статтю якого долучаємо. В придушенні повстання брали участь німецькі формації, зложені теж з членів інших націй в їх числі й окремі вояки української національності. 14-та дивізія Галичина була розбита в липні 1944 р. під Бродами... Нас дивує, що незважаючи на публіковані статті і наукові праці, в яких дана проблематика остаточно висвітлена, працівники польського телебачення вдалися до пропагандистських антиукраїнських схем (там же).

Отже, британський телефільм (у виробництві якого брали участь і деякі закордонні словаки), є свідомою фальсифікацією реальних фактів, спрямованою на дискредитацію українців в очах світової громадськості.

Про політичну мету телефільму можемо тільки здогадуватися.

1. Як відомо, у 1947 р. кілька тисяч колишніх воїнів Дивізії СС "Галичина" було переселено із таборів військовополонених у Філляху (Австрія), Белярії та Риміні (Італія) у Великобританію, де вони створили кілька організацій, мета яких — боротьба за звільнення України з російсько-радянських кайданів. Після проголошення самостійної України 1991 р. вони активно включилися до процесу її розбудови, що аж ніяк не подобається прихильникам "Великої Росії", які силоміць намагаються скомпромeтувати "українських націоналістів", не цураючись навіть найбрехливіших засобів.

2. Стратегія сучасної закордонної політики Словаччини спрямована на входження країни у європейські структури (Рада Європи, НАТО тощо). Деякі крайні націоналістичні й шовіністичні словацькі організації (зокрема закордонні), хочуть реабілітувати профашистського президента Словацького штату Тиса (засудженого на смерть і страченого), мовляв, це не він ліквідував Словацьке національне повстання і навіть не німці, а ...українці. Ось вам конкретний доказ — село Нижня Боца!

Зараз ще живуть свідки, які можуть спростувати явні наклепи, але в короткому часі їх не стане. І тоді брехня перетвориться у "правду". А мабуть на це і розраховують творці антиукраїнського телефільму.

Як би там не було, я вважаю, що Україна, як суверенна держава, мала би гостро запротестувати проти демонстрації наклепницьких телефільмів, тому що коли вона буде мовчати, таких провокацій буде дедалі більше і більше. А вони аж ніяк не сприятимуть доброму імені України на міжнародній арені. "
--------------------------------------------------------------
http://www.perehid.org.ua/look/16_04_2001.phtml

І таких матеріалів нині море...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 16:07:21 ]
Але є й інші матеріали, з архивів самої СС Галичина, де бюрократично і холоднокровно описується про те, скільки сел "спалено і усмирнено", скілько людей вбито. Наприклад, у вас на Львівщині - Села Гута-Пеняцкая и Беняки під Золочевим. Або про тернопільські "подвиги", коли вони зігнали всіх поляків у костьол і там знищили.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-23 16:30:15 ]
Далась, Чорнявко, тобі та СС "Галичина". Коли 80 тис. так чи інакше просилися по різних причинах, а прийняли 16 тис. і не всі загинули, значить хтось лишився. А ще родичі і нащадки. А просилися по різних причинах, хто по дурості, хто по молодості, хто з голоду, хто щоб поживитися, кого добровільно-примусово. Німецький агітпроп напевно "Список Шіндлера" не розвозив по хуторах, щоб своїми досягненнями похвалитися. А про освіту в Австро-Угорській імперії ще Іван Франко писав в оповіданні "Грицева шкільна наука".
Як ставляться до своїх есесів в Італії, словаччині, Румунії, Угорщині, Австрії? В Росії теж знаки клепають красновим.
Та й непогано розібратися, скільки народу справді добровільно подалися за рейхи попу рвати? Стільки як в СРСР в Афганістан?
А жорстокість і вбивства, катування і насилля, так зараз підлітки гвалтують, душать і потім спалюють. А тоді війна і безкарність. Війна зразу ділить на люди і нелюди.
Борці з сталінізмом під прапором гітлеризму - звучить смішно. Та і слова познаходили -сталінізм, -гітлеризм. Наче Сталін був один і Гітлер тільки сам.
А в спаленні сіл з людьми і УПА постаралася. Та й АК в боргу не залишалася.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 17:16:27 ]
Саню, вона не мені далася, не я почала це. Можна і розбиратися, і знову "розкопувати могили" і допитувати ще живих, ворошити криваве минуле і т.ін.
Я лише проти того, щоб в угоду якимсь модним течіям з того чи іншого берега забували одне: у війнах і всьому, що з ними пов"язано, немає однієї правди. Але є речі і поняття загальнолюдські, в які не вписуються ті чи інші дії. Як би це комусь не хотілося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-24 12:08:34 ]
Чорнявенько, комуністи до цих пір говорять, що Голодомору не було. Просто був неврожай і все. А свободівці не хочуть визнати, що СС "галичина" була під прапорами Гітлера і воювала перш за все за інтереси німців. Нехай перші розкаяться в голоді, а другі покаяться за німецькі прапори. Так такого не буде до тих пір, поки не вмре останній з учасників тих подій.
Та і вибори скоро, електорат нині не той, кожен голос на рахунку. Ось одні і зводять і ламають паркани, другі в Москву їдуть піднімати Росію на повстання проти свого президента, є дуже свідомі, що нині перейнялися проблемою абортів в Україні. Мабуть влада дууууже солодка.