Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Р.Забілий. Як КДБ дописував спогади повстанців
Навіть написані в таборі і передані таємним шляхом на Захід мемуари не уникнули специфічної цензури від КДБ. Що і для чого дописали чекісти в спогади повстанця - про це приклад з підручника Комітету державної безпеки СРСР.
Досліджуючи історію визвольного руху ОУН та УПА, науковці оперують фактами і свідченнями, які - здавалось би - не повинні викликати сумнівів у своїй достовірності. Однак насправді так не є.
Часто фактографічний матеріал потребує ґрунтовної перевірки, а особливо - спогади учасників визвольного руху, які використовуються в історичному наративі як один із видів джерельної бази.
У 1974 році в Парижі вийшли друком і згодом стали широко відомими спогади Данила Шумука "За східним обрієм". Для тих, хто не знайомий із автором, не завадить сказати коротко про нього.
Д. Шумук народився на Волині у 1914 р. Був прихильником комуністичних ідей, свого часу перебував у членстві Компартії Західної України і комсомолі. За активну участь у комуністичному русі його арештувала польська поліція у 1933 р. та засудила на п'ять років і 4 місяці ув'язнення.
Далі, із 1939 р. він активно будував "світле майбутнє" в Західній Україні. Потім - служба в Червоній Армії, участь у німецько-радянcькій війні, німецький полон, втеча із концтабору у м. Хорол (Полтавська обл.).
![]() |
| Обкладинка книги "За східним обрієм" |
Із 1943 р. Д. Шумук воював у лавах УПА, за що був арештований органами НКВД у 1944 р. Слідство, суд, вирок - вища міра покарання, яку замінили на 20 років таборів.
У таборах він теж зайняв активну протестну позицію: брав участь в Норильському повстанні 1953 р. Реабілітований та звільнений в 1956 р. Однак в 1957 р. арештований за відмову співпрацювати із КГБ. Знову слідство, суд, вирок - 10 років ув'язнення.
Звільнений у 1967 р., а в 1972 втретє арештований за написання спогадів та розповсюдження "антирадянської літератури". Чергове слідство, суд і вирок - 10 років ув'язнення та 5 років виселення. У 1987 р. Д. Шумук звільнився і виїхав до Канади.
В 2002 р. повернувся в Україну і проживав у м. Красноармійськ (Донецька обл.), де й помер у 2006 р. Посмертно нагороджений орденом "За мужність І ступеня" - він відбув у таборах та на виселенні загалом 42 з половиною роки.
![]() |
| Данило Шумук |
Викликає подив незламність духу та пережите Д. Шумуком, що він й намагався залишити в спогадах для нащадків. Написане ним викликає неоднозначне враження. Підготовка спогадів та їх дорога за кордон мають свою історію.
Власне, це й викликало в мене інтерес, коли під час візиту у Вільнюс мав можливість попрацювати у фондах музею в колишній тюрмі КДБ. У фонді діяльності радянських репресивних структур зосереджені документи колишнього КДБ Литовської РСР, за якими литовські колеги досліджують історію боротьби із своїм визвольним рухом, а науковці із країн Європи - історію радянської спецслужби.
Є у фондах чимало цікавого й для українських дослідників, особливо якщо брати до уваги те, що у Литві у вільному доступі є масив документів цілком невідомий і знову захований за фіктивними грифами секретності у нас.
Хорошковський плутає український гриф "Таємно" і радянський "Секретно"
Опрацьовуючи велику підбірку "Трудов высшей школы КГБ", у збірнику №43 знайшов статтю В. М. Шищенко під назвою "К вопросу о понятии и методах разложения эмигрантских антисоветских организаций".
Серед іншого, в ній присвячено рядки й спогадам Д. Шумука та історії, як вони потрапили за кордон. Головне - відкривається завіса над тим, яким чином причетне до цього було КДБ і яку мету переслідувало.
![]() |
| Обкладинка підбірки праць КДБ |
"Мероприятия по разоблачению и компрометации эмигрантских антисоветских организаций и их главарей основываются на документально подтвержденных фактах. Материалы о таких фактах могут быть дополнены дезинформационными сведениями.
Например, для издания за границей была направлена по контролируемому каналу книга отбывшего наказание в Дубравном ИТУ Данилы Шумука, являвшегося в 1942-1945 годах одним из руководителей окружного провода ОУН.
В рукопись были включены дезинформационные сведения о жестокости боевиков СБ, фанатизме и ограниченности "проводников", о кровавых расправах бандеровцев над мельниковцами...
Книга была издана под названием "За схидным обрием". Она вызвала распри среди зарубежных националистов, показала рядовым членам организаций истинный облик главарей и их методы сведения счетов в междоусобной борьбе".
Отже, 15 січня 1972 р. під час арешту в Д. Шумука працівники КДБ вилучили в нього спогади, із якими, очевидно, "попрацювали" спеціалісти із ОТО - "Оперативно-технического отдела" і "підредаговані" направили за кордон по "контролируемому каналу".
![]() |
| Сторінка із книжки з інструкціями, як боротися з "націоналістами" |
Таким чином рукопис опинився у видавництві "Смолоскип", який став жертвою оперативної гри КДБ.
Комітет державної безпеки заклав міну сповільненої дії, яка працює дотепер. Вона працює у форматі інформаційних воєн навколо питань національної пам'яті. Про скільки таких мін ми ще не знаємо?
Напрошується питання. Чи має суспільство право знати про факти подібної діяльності органів КДБ? Думаю, що так! Адже правда, як шило, її у мішку не сховаєш.
Проблема суспільних дискусій навколо питань національної пам'яті, злочинів комуністичного режиму, люстрації, героїв, злочинців, розсекречення, засекречення, "можна", "не можна" - полягає в тому, що ми занадто мало і повехнево знаємо про минуле.
Правда про минуле - єдиний засіб, що може вилікувати рани, завдані тоталітаризмом, вести до консолідації, злагоди й порозуміння.
© 2010-2011, Українська правда, Історична правда
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Блаженніший Любомир Гузар: «Ми мусимо себе знову відкрити — як люди, які мають багато спільного»"




Руслан Забілий