Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ірина Білінська (1984)
Я вірю, що серця – то вільні птиці,
Які шукають щастя вічний сад.
Я вірю, що любов – життя криниця.
Хто з неї п’є, той не зазнає втрат.


Інфо
* Народний рейтинг 5.021 / 5.42
* Рейтинг "Майстерень": 4.945 / 5.36
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Переглядів сторінки автора: 58498
Дата реєстрації: 2006-01-20 22:45:50
Звідки: Львівська область, Золочівський район
У кого навчаюсь: Т.Шевченко, Л.Костенко, ВСЕСВІТ
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2019.04.18 10:10
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор збірки поезій "Планета загадок" (2004).
Я люблю життя! Воно дає нам необмежені можливості, а чи скористаємося ми ними, залежить лише від кожного з нас. Кожен з нас творить світ по-своєму, то ж давайте творити його з любові!



Найновіший твір
Нотр-Дам де Парі
А Нотр-Дам горів вже потім…
А починалося все так:
Жила собі душа у плоті,
І серце билося у такт

Із серцем Всесвіту, як треба.
І було добре так обом, -
Допоки чорт не вдарив в ребра
І, раптом, став у горлі ком…

І стало все по різні боки,
Як розум викрикнув: «Я –цар!»
Утратила душа свій спокій
І зникла усмішка з лиця.

Стиралась пам'ять про коріння,
Про витоки священних надр.
І не приходило прозріння,
Неначе хтось нажав «стопкадр».

А розум говорив: «Так треба!
Ти ж вільна – вибирать своє!»
Чому ж так мало серцю неба?
І хто у дзвін тривожний б’є?

А розум насміхався: - «Годі,
Тобі шукати вороття!
Це тіло прагне насолоди -
Оце насправді сенс життя!»

Було усе – великі гроші,
Авто, хороми, острови…
Життя було на казку схоже –
Бери, що хочеш і живи!

А серцю не було спокою…
Земля, то рідна, то чужа, -
Жадала миру, а не бою…
Щоб не ділилася душа…

Бо за завісою багатства –
Чиясь убогість прогляда…
А хтось віддав би і півцарства
За це життя – безцінний дар...

Комусь, звичайно, мало світу -
Ох, ненаситна людська плоть…
Усе колись розвіє вітер.
Постане в кожному Господь.

А поки ми – сліпі і дикі,
Маріонетки власних «я»,
Із мороку шукаєм вихід,
Чи не шукаємо – хто як.

І віримо – усе минеться, -
Це не про нас і не до нас.
Чи - кожен сотий схаменеться?
А решту – знову в перший клас…

Свобода – не у позолоті,
А сила в єдності, однак.
А Нотр-Дам горів вже потім -
Не як утрата, а як знак.