ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Домінік Арфіст
2020.01.21 23:13
і рука моя Вам – востаннє –
берете? – о даремний дар!
не беруть дання на прощання
віддають – ударом удар!
кожен жест – як постріл у спину
кожне слово – свист батога
(потім вимислимо причину –
розбереться кожен в боргах!)

Ярослав Чорногуз
2020.01.21 21:33
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Хай заживе у грудях рана,
Як вишня воля піднебесь.

Візьми любов мою, як ліки,
Вбирай, немов пилок – бджола.
Щоб розтулилися повіки,

Вікторія Лимарівна
2020.01.21 19:58
Здригається в розпачі Небо!
Загиблих приймає земля.
Оплакує… чутно здаля.
Шукає для рідних розради,
та марні всілякі поради.

Зійшлися хмарини на Небі.
Палітрою темною барв,

Мессір Лукас
2020.01.21 19:30
Холодна вода на шматок рафінаду..
О муко чекання, о спраго зі спраг!
Твоя соромливість сильніша за знаду..
Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

Тебе я запрошую бути як вдома,
Шиншилову шубу знімаю ривком,
І бачу.. /від захвату губи судомить/

Надія Тарасюк
2020.01.21 19:28
Заварюють хмари
хурделицю,
дерева синоптиків
гуглять;
доріжково простір
стелиться,
де вітер полює
в кухлях.

Галина Сливка
2020.01.21 19:26
Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
Вже й вітер розгойдав життєві межі.
Межу вселенську білить біло сніг,
Бо без межі оте, що нам належить.

Воно в тобі не раз ще проросте
Любов'ю з болю, світлом із нестями.
Несеш в собі життя, складне й просте,

Олександр Сушко
2020.01.21 18:35
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Матвій Смірнов
2020.01.21 14:37
Він дивиться на вулицю з вікна
На самоті із пляшкою вина
В просторій і неприбраній вітальні
І вже не знає сам, коли востаннє
Виходив з дому. За вікном - війна,
Пожежа тощо, і лише стіна
Його рятує від вогню і сталі -
Крихка, непереконлива, скляна.

Сергій Губерначук
2020.01.21 13:57
Три лікті полотна
грубого сірого
принесла стара й убога,
подає і відає і:
…до Бога зверталася
дев’яносто з гаком літ,
де й взявся – Бог, привернув до мене
долю,

Ігор Деркач
2020.01.21 12:45
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.

Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,

Олександр Сушко
2020.01.21 11:59
У всього своя межа,
Ціна за красу і вади.
І вирвати зуба жаль,
І совість за так віддати.

За усмішку - гострий ніж,
За слово огуди - дяка.
Ночами не плачу більш -

Ірина Білінська
2020.01.21 11:49
Одягнула б твої обійми,
загорнулася міцно-міцно,
щоб ніхто не знайшов,
не вийняв...
І пішла би гуляти містом...

Ідучи, я б лічила зорі,
забуваючи все на світі...

Іван Потьомкін
2020.01.21 07:52
Дощеві стачило терплячки
(принаймні так мені здалося),
щоб на роботу я прийшов сухим,
включив як завше музику класичну
і «Капуччіно» з приємністю попив.
Тільки тоді продовжив дощ свою пісню,
нудну для птаства і людей,
та життєдайну для землі

Олександр Сушко
2020.01.21 06:06
Зайшов на сайт, а там людей орава
Мене уздріла і одразу: - Ки-и-и-иш!
Зеленобобіки волають: - Буде вава!
Порохоботи: - Ти на гузні нашім прищ.

Відбитись зась! Стару розбито ліру,
Сатира відсьогодні - вже не щит.
- Не поважаєш нашого кумира!

Тетяна Левицька
2020.01.21 05:56
Все буде добре, любий, чуєш?
І навіть краще, ніж колись.
Мені тебе завжди бракує.
Погляну в неосяжну вись,
там сизі голуби літають,
крилами ніжуть небозвід.
Я так далеко, від одчаю
й так близько до твоїх воріт.

Володимир Бойко
2020.01.20 23:19
В моем дому немытые стаканы
Повсюду громоздятся тут и там,
И ходят на прогулку тараканы
Табачный дым вдыхать по вечерам.

Везде окурки да огрызки да объедки,
Да разный хлам давно ушедших лет.
Мне все равно – меня не видят предки,

Сергій Губерначук
2020.01.20 13:57
–– сюр ––

І навіть не поцікавилась.
Є коло у парку імені Ґолікава,
по якому щовечора чиркає відчай,
його камуфлює незвичний
для цих місць
ароматно блакитний дим

Ірина Вовк
2020.01.20 12:20
РОБЕРТ РОЖДЄСТВЄНСКИЙ
Неправда, час не відходить!
Відходимо тільки ми
Тим нерухомим часом.
По долинах просторих.
Біля забутих саней
В суворій сибірській зимі,
Біля іртишських плес

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20 10:10
у нашій славній пиріжкарні
печуть найкращі пиріжки
смачні пухкі поживні гарні
але бувають з тарганом

Олександр Сушко
2020.01.20 10:10
В безодні мрій затоплено причали,
Втонули в Леті роки молоді.
Я не шукав у суєті печалі -
Сама прийшла непрошеною в дім.

Огрійна блаж - для праведників, чистих,
А я пішов, беззбройний, на війну.
Сніжок уп'яте білить сіре листя,

Олена Музичук
2020.01.20 09:12
Повіває тепло
Як було восени.
На осонні – зело.
Ні зими, ні весни.

Щось у лісі не те.
Поздихали вовки.
Омела не цвіте,

Сергій Губерначук
2020.01.19 18:57
Збав ходу, і я поруч піду,
обережно ступаючи кроки,
біля тебе, півночі, півроку,
півжиття без знаття проведу.

Ти розгледь, це моя напівсмерть,
щоб отак про одне лиш благати –
зачекати мене, пригадати,

Ігор Шоха
2020.01.19 16:33
Процеси хаосу – дорога у нікуди,
якщо це засоби досягнення мети.
Але ідуть по ній наївні люди –
природа сущого боїться пустоти.

Цивілізація являється пустою
породою землі. Це той же діатез
на мапі океанів, суші і небес,

Олена Музичук
2020.01.19 16:23
Ай! Моє брязкальце
троїсто лунає,
як циганська пісня
мре і серце крає!
Мре і серце крає
на циганській мові.
Кінець пісні, танку, горю
і моїй любові.

Олександр Сушко
2020.01.19 16:08
Товпа булькоче: - Гетьмана на мило-о-о!
Та пізно. Бо у лобі ґлузду брак.
Ти сам і винен в тому, що дурило
Державою керує. Чи не так?

В кишенях дулі? Постуєшся? Висох?
Життя не мед, а з дустом хай Бог ми?
Жаліти дурнів, вибач - не навчився,

Ігор Федів
2020.01.19 12:35
Балакаємо нині про… Турботу,
Якою доля душу обсідає,
Затягує журою у болото…
Немає слів?.. І тема не чіпає?
Поговорімо брате за … Роботу,
Яка не дуже грошей добавляє.
Чекаємо омріяну суботу…
Що і ця тема душу оминає?

Олександр Сушко
2020.01.19 11:27
Порохоботи" чи "ЗЕбіли"?
Біде чи золотий клозет?
Поспільство глупство навпіл ділить,
А я ізнов - ні те, ні се.

Владар наобіцяв пасатів,
Епохи бідності кінець.
Не вірю гномикам пейсатим,

Козак Дума
2020.01.19 09:57
Пролунав останній дзвоник
і настало літо.
У село до баби з дідом
завтра я поїду!

Там червоні помідори,
гарбузи пузаті,
кавунів розлогі гори,

Тетяна Левицька
2020.01.19 08:02
Нащо, Чайко, втрачаєш волосся,
мов останню надію на завтра.
Скільки спити тобі довелося
трунку відчаю, пір'я не варта.

Доля терен, жаливу стелила,
самий рідний топив у  багнюці,
упивались голками чорнила

Микола Соболь
2020.01.19 06:03
Раніше у небо дивився і мріяв про зорі
Думками радів, що людина сягла висоти,
Й лежав на землі у розбитім війною соборі,
У нім і ховався від мряки життя і сльоти.

Роки пролетіли на крилах швидкого Ікару.
Собор відновили, віряни до храму пішли.
Міл

Мессір Лукас
2020.01.18 23:51
Ми сиділи на травичці.
Грали скрипочки й челести.
Я розписував про звички.
Про кохання п’яно-престо.

Ти всміхалася, чи навіть
Реготалася потрхи,
Я вірші читав напам’ять,

Сергій Губерначук
2020.01.18 18:56
Хвилями котиться,
множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо, якого свого
я відчуваю щастя!
Лину вітрами-просторами
за долинами, горами!
У ліс залітаю,

Оксана Логоша
2020.01.18 18:16
Штормило море.
Навісні вітри
вітрила рвали,рвали чайкам крила,
Кололи скелі на самотні брили.
І був у захваті від отакої гри
Нащадок Тора.
Штормило море.
Мітини рубці-

Тетяна Роса
2020.01.18 16:11
Вітаю вас, Лікарю… О, який ви сьогодні зосереджений… Наче я гордіїв вузол і вам треба вирішити, розплутувати чи розрубати… Лікарю, а ви знаєте, що ви – павук? Па-а-ву-у-у-к… Павучок…. Павучище! Ні-ні, не ображайтесь, бо я теж павук… а-а-а… ні-і-і, я павуч

Козак Дума
2020.01.18 15:46
Мана зелена завела в оману
усіх, сама відправившись в Оман...
Прем’єр же повідомив щодо стану, –
У преЗЕдента в голові туман!

Ігор Деркач
2020.01.18 14:01
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
винищувати зайве до ноги
у лицедійній халабуді скраю.

І їм найбільше додає снаги,
коли спочатку ніби помічають
та іноді до серця притуляють,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Влад Дяден
2020.01.20

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12

Тіна Якуб'як
2020.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Музичук - [ 2020.01.20 09:58 ]
    Щось не так
    Повіває тепло
    Як було восени.
    На осонні – зело.
    Ні зими, ні весни.

    Щось у лісі не те.
    Поздихали вовки.
    Омела не цвіте,
    А лоза – навпаки.

    І не ті кольори,
    І – у голову хміль.
    Насолили майстри –
    Є і рани, і сіль.

    Що собі не роби –
    Ні туди, ні сюди...
    От пірнути б якби
    За обійми біди.

    ****************
    До Йордану сама
    Доливаю води.
    Ополонки нема,
    Щоб упасти туди.

    2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (6)


  2. Ігор Деркач - [ 2020.01.18 14:40 ]
    Рефлексії на чаполоч
    Що є, то є... і любі вороги,
    і фурії із манією зграї –
    винищувати зайве до ноги
    у лицедійній халабуді скраю.

    І їм найбільше додає снаги,
    коли спочатку ніби помічають
    та іноді до серця притуляють,
    а потім б'ють у серце за борги.

    Не зазираю я у їхні очі.
    Іще боюся – вичитаю там
    одні неологізми ворогам...

    Не відаю закони їхні вовчі,
    тому й молюся істині щоночі,
    а не омані ідолам-богам.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  3. Олександр Олехо - [ 2020.01.05 18:01 ]
    * * *
    Коли я думаю про все,
    процес виходить з-під контролю –
    я переходжу на есе:
    пишу про вибір, час і долю.

    А потім згадую про сенс,
    святого вуйка із мотивом.
    Нема афекту – раптом: Бемс!...
    і я в ряду з щурячим рилом.

    А ще про цілі і мету
    (до них не близько ноги бити),
    і про свою… ач, правоту,
    щоби повчальників дражнити.

    А наостанок про святе,
    про душу, Бога і спокуси,
    і замовкаю. То таке –
    вагання хибного укуси.

    Отак, подумаєш про все,
    воно в ніщо тікає спішно,
    і те ніщо його несе
    туди де лячно, а не смішно…

    02.01.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  4. Янка Кара - [ 2020.01.05 17:53 ]
    Петро
    Зустріч з Петром - це завжди, наче удар під дих.
    Біографія в нього скидалася на житія святих.
    Він бачив в жінках лиш спокусу та гріх
    І тому намагався не дивитись на них.
    Та байдужість з жостокістю ваблять багато жінок.
    З тих, що звикли до гематом і ламання кісток.
    З тих, що прощають зрадників, притискаючи їх до грудей.
    З тих, що плачуть від щастя, коли в них хтось бачить людей.
    Петро мав себе за мученика, вважав, що поруч з ним бути - рай.
    Казав своїй жінці: "Що значить померла? Давай воскресай!
    Вставай, неробо, твій чоловік зголоднів.
    А ти тут лежиш і мовчиш вже декілька днів".
    Та жінка лежала й не рухалась: в неї пробите тім'я.
    Петро не був апостолом - їх ріднило хіба що ім'я.
    Із жалем подумав, що треба купляти вінок.
    А жінка? Чорт з нею, на світі багато жінок.

    жовтень, 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  5. Янка Кара - [ 2020.01.05 16:20 ]
    ***
    місто розтерзане лежало і гнило
    в битому склі відбивався світанок
    мозок помер але рухалось тіло
    воно бажало чогось наостанок
    м’яса та крові, хліба та поту
    хочу нажертись аж до нудоти
    гасла, ідеї, про життя міркування
    в мене єдиний інстинкт – споживання
    я місту потрібна як серцю тромби
    кожен день мені – стіни в’язниці
    замість мене на роботу вийшов зомбі
    та ніхто не помітив різниці

    листопад, 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Олехо - [ 2020.01.03 08:14 ]
    * * *
    Куди іти у полі без дороги
    На сході тьма і спалахи грози
    На заході позбивані пороги
    І повені від ситої сльози
    Агов актори слуги трубадури
    Вилазьте із обридливих мереж
    Анумо разом будувати мури
    І варту виставляти біля веж
    Тримати будем щиру оборону
    Від тих данайців що несуть дари
    Поміж яких замацана корона
    І наше щастя на рахунок Три

    02.01.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  7. Олександр Олехо - [ 2019.12.31 18:35 ]
    * * *
    І знову ошуканець Рік Новий
    навішує локшину на ялинки.
    Ти хочеш щастя? Ось тобі, лови -
    класичне «Олів’є» і кусень шинки…

    31.12.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  8. Таміла Леськів - [ 2019.12.29 21:56 ]
    Понуро схилились дерева...
    Понуро схилились дерева.
    Занудливий дощик мрячить.
    Погода похмура, жовтнева,
    Не тішить і не веселить.

    Але то не жовтень надворі:
    За десять хвилин - рік новий.
    Та де ті морози суворі,
    Пухнастий покров сніговий?

    В небесному офісі, певно,
    Пустує чиновницька рать,
    Втомилась трудитися ревно.
    Ну, що з тих лінивців узять?

    Європу засипало снігом
    І Мексику теж замело.
    А в нашій країні (от, лихо!)
    Зими наче і не було.

    Бреду по калюжах додому,
    Ялинку несу у руці.
    Сльозою дощ в році новому
    Стікає униз по щоці.

    29.12 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  9. Таміла Леськів - [ 2019.12.29 16:46 ]
    Про гiрчицю

    Хотіла купити гірчицю в крамниці,
    Та ледь не отримала там же по пиці.
    Я завжди терпіла, та ось яке діло:
    Я, бачиш, на пенсії дуже збідніла.
    Не можу дозволити м"ясо і птицю.
    То хоч на хлібець не завадить гірчиці,
    Як спомин про "темне" радянське минуле,
    Гірчицю в їдальнях... Ой, бабця забула,
    Що нині змінились часи в Україні.
    Яка там гірчиця! Скрізь видохли свині!
    Ми їх імпортуємо з цілого світу,
    З Європи, Америки, навіть з Єгипту.
    Хіба тільки свині не водяться нині?
    Ми землю прос...ремо й волю в країні.
    Не буде землі в нас - не буде і хліба.
    І бабці гірчиця тоді вже не треба.
    Ось так міркувала я вголос в крамниці.
    За це ледь не вдарили бабцю по пиці.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Олехо - [ 2019.12.26 11:08 ]
    * * *
    Ні слова про біду –
    війну, оману, владу.
    Стерильно опишу
    красоти зоосаду.
    Кому потрібна кров?
    Кому потрібні бахи?
    Вже краще про любов,
    про квіти, охи, ахи…
    Нехай слизька стезя
    від болю і негоди,
    немає у Отця
    поганої природи.
    Тому про рай душі
    (а пекло зачекає)
    пишу німі вірші,
    а дідько помагає…
    26.12.2019



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  11. Ігор Деркач - [ 2019.12.25 14:52 ]
    Дегенератам п’ятої колони
    І глухому багато-що можна,
    і сліпому дозволено все.
    А видюще й освічене – кожне
    забуває, куди їх несе.

    Пам’ятаємо тюрми і Крути,
    і занесений меч москаля.
    А чому яничара й манкурта
    в Україні ще носить земля?

    Нам усе із Росією ясно.
    Залишається крок за малим.
    Я не знаю, чому одночасно
    треба бути і добрим, і злим.

    Можна слухати і не почути,
    і не бачити, що за мана
    у Криму – ця «російська весна».

    Але зраду не можна забути
    і не можна кацапами бути,
    поки все ще триває війна.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  12. Сергій Губерначук - [ 2019.12.22 14:13 ]
    Тронна промова після інавгурації
    Значить так!
    Не смі́ти мені казати "ні"!
    Я не терплю заборон!
    Я ваші закони, достойні фіґні,
    змету під свій трон!
    Я змету і спалю їх,
    як бруд у вогні
    мойого вивільненого жала!
    Хай кричатиме хтось,
    хто підпав під цей гнів,
    що в мені благородства мало,
    що я тиран або самодур,
    що стою на землі без правил!
    Але, вибачайте, від ваших тортур
    усе моє тіло справа – червона заграва!
    а зліва – синя олива!

    Я, ставши царем своїх думок,
    державцем безмежної сили,
    зриваю з мойого законного замку замо́к
    і умиваюсь з милом
    після ваших каправих очей і рук,
    заполощених трупним гноєм.
    В тятиві є стріла,
    і стрілятиме лук
    по гнилих і блюзнірських законах!

    Ноєм
    був цар після потопу.
    Хай мокрим спочатку ступали стопи,
    але перейшовши болото й розруху,
    ноги станцюють на місці, де сухо.

    Бо хто на колінах –
    не чує ніг!
    Закони ж людей –
    усередині них.

    І якщо я на себе беру багато,
    значить так:
    лише те, що не зміг не брати!

    24 листопада 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 101–102"


  13. Олександр Олехо - [ 2019.12.14 14:44 ]
    Східний гороскоп
    Наклавши купу на надії,
    свиня, порохкавши, іде
    і по дорозі мантри сіє,
    що краще тут, аніж ніде…
    Що краще бути наготові,
    а раптом зміниться талан –
    усі щасливі та здорові,
    у вусі вата і банан.
    А на очах мара-облуда,
    а на вустах запір чуттів,
    і кожний перший – не іуда,
    і кожний другий поготів.

    Її за хвостик щур кусає:
    - Давай, ледащо, гоу геть!
    Бо він себе за мачо має.
    Як не послуха – буде смерть…
    Почни із себе – знак питання.
    Усяка влада від небес?
    І кожен раз любов остання –
    квичить кабан, брехав і пес.
    Король щурів і щуроловів,
    він об’єднає всіх підряд,
    і поведе песиголових
    мовчання слухати ягнят…

    У ті роки, що вже минули
    і у наступні, ач… – фак ю!
    Боги померли чи поснули
    після вечірки в стилі ню?
    У цьому східному бедламі
    щурів не менше, ніж свиней.
    Пошлю листівку далай-ламі,
    нехай розкаже про людей.
    А ще про сонце із артерій
    безперестанного Буття,
    про сон душі і крах імперій,
    і біль нестерпний як життя…

    11.12.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Герасименко - [ 2019.12.14 11:40 ]
    Ода ліхтарям
    Чи листя, чи сніжинок фестивалі,
    а чи метеликів − о будь-якій порі
    самотніх перехожих частували
    нектаром золотистим ліхтарі.

    Допоки не доходили додому,
    допоки снів садочок не доспів −
    допомагало подолати втому,
    втішало їхнє сяєво і спів.

    Чи листя, чи сніжинок зорепади,
    чи квітів карнавали, чи плодів −
    всім занепалим шал їх серенади
    журбу і золотив, і солодив.

    Співали полум’яні їх овали:
    «О панни, ви ж не хворі, не старі!»
    Похмурих перехожих лікували
    ноктюрном променистим ліхтарі.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  15. Галина Михайлик - [ 2019.12.10 09:57 ]
    Кросворд
    Все як завжди: початок&кінець.
    Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
    …В єдину мить дерева стали нижчі,
    а стежка розчинилась навпростець…

    Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
    фортіссімо акорд на ноті щастя!
    …Сюжетний вузол саморозрубався
    осколками усміхнених дзеркал.

    О, браво, біс! Фермату - на акорд,
    і світлим спогадом нехай біліють скроні:
    була моя рука в твоїй долоні…
    Все інше – заяложений кросворд.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  16. Матвій Смірнов - [ 2019.12.02 12:54 ]
    У світі прекрасного
    Вона лежала у своїй піжамі.
    Коли заснула, їй наснився заміж,
    І принц на сірім в яблуках коні -
    Що тільки не побачиш уві сні!
    Усе казкове і усе хороше,
    Єдинорог, любов, великі гроші,
    Магічний ліс, і пісня лісова,
    І все, чого на світі не бува.
    Наснилось їй, що зникли біль та біди,
    Що ввічливо вітаються сусіди,
    Що на Поділ побудували міст,
    Пофарбували фарбою під’їзд,
    І що зима всього чотири тижні,
    Що за вікном пейзажі дивовижні,
    Атлантика впадає у Дніпро,
    (До них одна зупинка на метро),
    У світі мир, і злагода, і згода,
    Diversity, inclusion, і свобода,
    А долар продають по двадцять два,
    І все, чого в природі не бува.
    Їй снились парки, вулиці охайні,
    Несамовите і палке кохання,
    Що ніби пальма під вікном росте,
    І що egalité і liberté,
    Що в жовтні вже гарячі батареї,
    Що знову помирились дві Кореї,
    Що ліфт працює й соловей співа,
    І все, чого не буде й не бува.
    Втім, як це не бува? Ще й як буває!
    І тане сніг, і соловей співає,
    І варто тільки забажати - ах!
    І буде щастя у твоїх руках.
    Аби у серці розквітали квіти,
    Цього лишень потрібно захотіти -
    І буде мир і спокій навкруги,
    І крига скресне, зрушаться сніги,
    І будуть чудеса, і мрії дивні,
    І сонечко, мов ювілейна гривня,
    Засяє над тобою, золоте,
    Еgalité настане з liberté,
    І стразами зірки прикрасять небо -
    Це теж залежить виключно від тебе!
    І туга пройде, і журба мине...
    ...Не прокидатись - от що головне!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Олехо - [ 2019.11.26 20:27 ]
    * * *
    Шанували тіло й загубили душу…
    Я би і заплакав, та сміятись мушу.
    Без душі потішно – не бере ядуха.
    Дістаю локшину, вішаю на вуха.
    Світ стає навшпиньки і росте угору.
    Потім йде до храму випити кагору.
    У сусіда скрута, затуляю очі.
    А у мене лихо, той сусід регоче.
    Забирайте душу, не чіпайте тіло.
    Не гатіть на сполох, не моє це діло…

    23.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Олехо - [ 2019.11.25 13:38 ]
    * * *

    Усі ми дурні… чи не так?
    Ну і розумні паралельно.
    А ще віщує зодіак,
    що ця дуальність не смертельна.
    Перерахуємо АйКью
    і відведемо всі підозри.
    Спочатку I, а потім You –
    старі, як світ, антиморфози…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  19. Сергій Губерначук - [ 2019.11.16 16:00 ]
    Орел
    Бог боронив од напасті зграю.
    Біля латаття збирав.
    Люди ніколи не бачили раю.
    Хмиз догорав.
    Вони розбігались за здобиччю знову
    й тягнули в загальний котел
    кішку, собаку, вівцю, корову.
    На скелі сидів орел.
    Він одвертав свої очі від людства
    і сонце пером затуляв.
    Його дратувало мирське безпутство.
    Він з Богом лише розмовляв:
    "Я довго слідкую за цим народом,
    я, Твій чорний монах.
    І бачу, як мавпяча зла порода
    вже ходить на двох ногах.
    І чую, як гуки зливаються в мову
    і в перші матюки…
    Навіщо за мавп Ти берешся знову?
    Вже краще б обрав пацюки.
    Тоді б ця ненависть приносила користь –
    я б жер їх і жер би, і жер!
    Невже в цих дебелих дебілів совість
    коли-небудь з’явиться, Сер?"
    А Бог, як за́вжди, мовчав і слухав,
    та кидав камінці.
    І от на цей раз Він улучив у вухо
    вождевій дочці.
    І похорон був біля вогнища славний –
    дівчину з’їли за мить.
    Господь зрозумів, що народ безправний,
    коли хтось над ним сидить.
    Він вирішив злізти з сьомого неба
    і налякати людей.
    Орел попереджував: "Пане, не треба.
    Ваш рейтинґ ще нижче впаде".
    Але Господь Бог подивився на птаха –
    і той на півдня осліп,
    і не побачив, як люди від страху
    прийняли і їли хліб.
    З тих пір вони стали за плуга братись.
    А Бог – невідомо де.
    Чи то повернувсь, чи рішив зостатись
    серед нормальних людей?
    Лише орел сидів на скелі.
    Полуду з очей знімав.
    Він мав свій приход, своє "Volvo", меблі…
    Він жертви від людства приймав.

    6 березня 1995 р., Київ.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 63–64"


  20. Ігор Деркач - [ 2019.11.12 10:25 ]
    Ментальні скрепи
    Кацапа видає не сила духу,
    а п’яна неупевнена хода
    і перегар, коли воно під муху
    і язикате, і туге на вухо
    не чує, що Росія – це орда.

    Це видає і дика поведінка.
    Але існує нація така,
    що має самодура-василіска.
    Нема ума, вважаємо – каліка
    реалізує місію совка.

    Це люті раті, мафії і зграї,
    які не зупиняє ні межа,
    ані біда замученого краю.
    Бойовики-жандарми-поліцаї
    та рицарі сокири і ножа.

    Парафії не вистачає Риму,
    а Вові – бути на чолі подій,
    якими управляє лиходій.
    Усі койоти заодно із ними.
    Вони жахають скрепами своїми,
    осміяні у величі своїй.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  21. Тетяна Левицька - [ 2019.11.03 09:05 ]
    Рано чи пізно...
    В бабине літо, у шаль міжсезоння,
    кутає землю рудий листопад.
    В ніч тет-а-тет розмовляю з безсонням.
    подумки - йду, повертаюсь назад.

    Речі збираю,  складаю у шафу.
    Двері зачинені, навстіж - балкон.
    Ранок не стримати, птахою з даху,
    він все одно перетне рубікон.

    Місто прокинулось, мабуть,  о п'ятій,
    Спалось йому, чи мені те здалось?
    Небо спросоння на обрус зім'ятий
    знов розілляло малиновий морс.

    Хмари ховають за обрієм зливу,
    ти у душі оковиту також.
    Наскрізь пронизую чорну, зрадливу,
    тільки її не очистить цей дощ.

    Постріл очима, шаленство одчаю.
    Книгу життя дочитала, авжеж.
    Надто багато про тебе я знаю,
    рано чи пізно за те мене вб'єш.

    2019р


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (6)


  22. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.30 20:37 ]
    Жовтень-Листопад
    Останні тихі Жовтня кроки
    відходять в шепотінні трав.
    У золоті грайливих барв,
    Які для кожного листочка
    яскраву виткану сорочку
    подарували всім на втіху,
    як застереження від лиха.
    Не встигнемо «моргнути оком»,
    ось-ось відійдуть Жовтня кроки…

    Відчутні рухи Листопада
    в пер`ебігу кошлатих хмар.
    Чи це від них густий туман
    заполонив усе навколо?
    Зімкнувши в своєрідне коло
    кущі, дерева та будинки,
    думки невтішні, навіть вчинки.
    Шукаємо мерщій поради
    тепер наразі в Листопада!

    29.10.2019
    Свідоцтво про публікацію №119102904976



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  23. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.23 20:20 ]
    Гнів
    За мотивами
    телесеріалу «Наречена зі Стамбулу»

    Немає розуму у гніві!
    А почуття заслав туман,
    Що скупчує в душі обман.
    Пусті всі рухи, неумілі.

    У гніві швидкість надвисока!
    Не діють гальма аж ніяк.
    Суцільний, неспроможний жах
    Закриє пеленою око:

    Замилиться, не бачить правди:
    Навколо тільки вороги.
    До стану скручує дуги.
    Реальність зникла десь насправді.

    Немає розуму у гніві!
    Коли ж розвіється туман?
    Дійд`еш до розуму ти сам?
    Крокуєш по життєвій ниві…

    Не потрапляв у справжню зливу:
    Обмиє з голови до ніг!
    Нестриманий відчуєш біг
    Усіх клітиночок у тілі.

    В обставинах незрозумілих
    знайди правдивих кілька слів.
    Порадник нікудишній, гнів!
    Не завжди й друга зрозумієш.

    ...То ж не звертай на хибний шлях!
    Не забивай останній цвях
    в стосунки, наведи там лад
    та й зрозумієш: хто твій брат?
    Хто ворог? Хто найкращий друг?
    І не складай в безсиллі рук!

    Мораль у байки є проста:
    У гніві не змикай вуста!

    23.10.2019
    Свідоцтво про публикацію №119102304866


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  24. Ігор Деркач - [ 2019.10.23 09:03 ]
    Пророк
    Поетові журитися не варто,
    що він ще не відбійний молоток,
    і поки у душі палає ватра,
    у ньому, може, жевріє пророк.

    Щезають невідомі і ведомі,
    яким удача додає снаги,
    ну, а вони – ідилію у домі,
    а не ведмежі послуги слуги.

    Але не знаю, що із того буде,
    коли на все лице одна пиха
    нечеми, що усе іще коха’
    і ріже мову, ідучи у люди.

    Чого лише уява не дала!?
    Ось на папері нібито людина,
    але у позі сизого орла
    висовується чорна половина.

    А ось – усі сатирики юрби
    співаючі, танцюючі і лисі.
    А уявімо, що було б, якби
    і ці були з бандурою і сизі?

    Усім пообіцяю булаву...
    А пророкую – партію єдину
    на сцені, на арені... наяву.

    Я не приватизую Україну
    любов’ю спекулюючого сина,
    а нею неділимою живу.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.22 14:23 ]
    Риторичні питання
    Із щедрістю осінь дарує оздобу:
    Багрянцю та й золота їй не шкодА!
    Подекуди блискає жовтим вода,
    Бо листячко вперто туди погляда.
    Хизуються, гарну показують вроду
    осика й тополя: гарненькі, нівроку.
    Шикуються парами, радують зір
    палітрою барв : безліч в ній кольорів.
    Зеленому дякують всі навздогін,
    Бо більшість втрачається вже, тільки збоку
    Ялинки та сосни стоять у чеканні:
    А що, як замінить їм осінь вбрання?
    Сипне позолоти, ось так, навмання?
    Даремні, на жаль, всі у них сподівання.
    Не можуть здійснитись окремі бажання.
    До Всесвіту лиш риторичні питання ???!!!

    21.10.2019
    Свідоцтво про публікацію №119102108216


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  26. Ігор Деркач - [ 2019.10.11 10:08 ]
    Рокіровка
    Повертають воїни-сини
    в Україну, «із Дону додому»,
    де немає нібито війни,
    хоч і не упевнені у тому.

    Сонце України у диму,
    автомати не дають осічки
    і у Раді, наче у Криму,
    бігають зелені чоловічки.

    Не поможе на межі стіна,
    поки сатана уріже дуба.
    Нація обрала пацана,
    а Росія знову має зуба.

    Овоч поміняли на зело.
    Ну і що? Америка не знає.
    Раша хоче мати, що було,
    та у неї формули немає.

    Невідомо, що іще клопу
    заманеться у лиху годину
    і чому гундяєву-попу
    маємо платити десятину?

    І таке було уже не раз –
    є свобода, та немає раті,
    отамана обирає час,
    а у нього – шоу на шпагаті.

    Ясно, що готується тюрма
    і нема уже у тому толку –
    поміняти Бобіка на вовка.

    Полонених у Росії – тьма,
    а у нас диявола нема
    реалізувати рокіровку.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  27. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.29 20:42 ]
    Прогнози
    В прогнози повірити – справа невдячна.
    Сприймати не треба нам їх однозначно.
    В чеканні: повинні вже рушити зливи!
    Та небо безхмарне, тому неможливо!

    Прогнози не тільки стосовно погоди.
    Робити їх так полюбляють в народі:
    Приватне життя та й політики жерла
    усе перемелють, поки ще не вмерло.

    Всі сфери життя охопили прогнози:
    Від них дратівливість приходить, неврози.
    Бо кожне життя – це зачинена скриня.
    Відкрити її може лиш господиня.

    Життя – таємниця, під наглядом Бога.
    Окреслить Він кожному в світі дорогу!
    Надію не втрачено: все буде добре!
    Бажання є вчинки робити хоробрі!

    …Див`а все ж бувають – здійснились прогнози!
    Сьогодні затримав нас дощ на порозі…

    29.09.2019
    Свидетельство о публикации №119092904499


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  28. Тата Рівна - [ 2019.09.27 21:46 ]
    Чоловіки
    Вони робляться згорбленими та старими
    Ті чоловіки які колись ходили прямо
    Першими у них помирають надії
    Потім - мами

    Непомітно виростають діти
    Раптом підвищують голосИ
    Кричать їм «ну що розумієш ТИ
    У цьому вирі у цьому світі?!»
    Вони припиняють розуміти
    Вони починають старіти та кам‘яніти
    Потроху вгрузають у землю
    Набувають рембрантівських рис
    Ті чоловіки які колись ходили прямо
    І знову стають красивими ніби
    Маленькі пересувні храми
    Милуєшся ними торкаєшся звіддаля їхніх небес
    Й наче сам воскрасаєш їх німбом освітлений

    Сперше у тих чоловіків сивіє волосся
    Далі — плями повзуть темним — по світлому
    Шкіра шершавіє й робиться фактурною
    Буцім дубове корито

    Вони ще багато могли б сказати
    Та — розучилися говорити
    Мовчання живих буває проймаюче чутним
    Але їх нікому почути

    Вони відходять кожен своєї пори
    Ветха двірничка змітає за ними двори

    Слідами коліс на мокрому шосе
    Авто за автом - оце й життя усе....


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (7)


  29. Юрій Сидорів - [ 2019.09.27 07:30 ]
    Осіння неміч
    Набряк вересневий плов,
    Бадиллям лежать салати.
    Кисіль дощовий схолов -
    Бо холоду не здолати.

    Змінила гарячість кров
    У незліченні крати.
    Назад їх не відібрати,
    Як лінощів не зборов.

    Ще й ноги бояться йти,
    І руки дрижать замерзлі.
    Малюйте нові світи,
    Мої поетичні пензлі.
    На "Вайбер" пишу я теслі -
    Він теше міцні хрести.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (6)


  30. Ігор Герасименко - [ 2019.08.29 10:24 ]
    Поет помирає


    Поет помирає від прози життя,
    каштани і клени запалюють свічі,
    бо не до значних поетичних звитяг,
    якщо «Київстар» попередила двічі.

    Його не тривожить артрозів шантаж,
    його не лякають неврозів погрози –
    Поет помирає від прози життя,
    Поет помирає від побуту прози.

    Зів’яли пісні, засихає сонет,
    якщо негаразди обсіли всілякі.
    Поета обличчя пісне і сумне:
    томати чомусь несолоні в салаті!

    Проблем завдяки надважкому ярму,
    не просяться рими в поему чи в оду,
    бо треба негайно зробити йому
    у полудень літній гарячою воду.

    Поет помирає в страшній німоті,
    серпнева краса неоспівана плаче.
    Мотив патетичний, токсичний мотив
    збудив, засмутив: «Забодав! Я неначе

    в пустелі безкрайній!» − Поет закричав.
    «О, друзі! – в облозі ворожої прози!»
    За Музою і за Пегасом печаль
    погаслу рясними сльозами зволожив.

    Поет помирає від прози життя.
    Щоб дару з нуждою в бою не померти –
    пришліть саквояжі взуття і шмаття
    і в крупних купюрах валюту в конверті!

    Щоб творчість його про квітучі сади
    над буднями й нами сіяла зорею –
    потрібно державі Поета завжди
    в теплиці тримати чи в оранжереї!

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (6)


  31. Тата Рівна - [ 2019.08.24 11:35 ]
    про сутність речей
    І.
    поки інші пишуть вірші крокуючи й колупаючи пальцем у носі —
    я згораю не встигнувши впасти —
    щосезону в мене — літературна осінь
    і будинки із пенопласту —
    сто покоїв — домів глухого Гойі
    муки вибору Ноя
    та дві фури гною з компіляцій і копіпасту.

    IІ.
    я прокидаюся кожного разу коли читаю(ть) вірші
    щоб умерти від сорому чи тиші
    не можу писати не писати не можу
    але ви — не пишіть! —
    залиште по собі спокій дітей із онуками
    запилені серванти з неоМадоннами
    захаращені комоди забиті поламаними телефонами
    шнурами зарядних пристроїв батарейками й візитками
    непотрібних людей
    світ переповнений пластиком та ідеями
    тому він гине від пластику ідей

    ІІІ.
    Еразм Роттердамський точно мав виразку
    й не мав оргазмів
    бо мислення — процес руйнівний з якого не глянь боку —
    сумніви напір архетипів стереотипні штампи
    паузи внутрішнього діалогу
    роздуми — похвала Глупоті найвища
    ці вправи не допомогли навіть Богу
    прямий доказ — усі відомі епохи
    події історії містифікації тліну
    в яких свище вітер розчарувань
    тому —
    не роздумайте
    ні про погане ні про хороше —
    лише гроші й соціальна стабільність
    сексі гроші —
    погляд в чужі спини слина жаги
    й можливо ви не уникнете пострілу в спину
    але позбавитесь смерті від нудьги...

    ІV.
    їх у мене дві — морська царівна та упирівна
    серцево- судинна й душевна ла‘ди
    страшна одноока смішна хромонога
    перша голубить чорта друга боїться Бога
    та часто змінюють на цій вахті одна одну
    ілюструючи дуальність світу й хиби пози
    бо позери незмінно тонуть упавши в гівно
    ніби у хвилі лебединого озера
    під звуки гімнів чи романтичної балади

    їх у мене дві — від натовпів бандерлогів
    ховаються — перша в глибинах друга у тіні
    довічні мої обидві — це вирок дару
    птах розіп‘ятий на небі — доля пташина
    там його самість пустки його — вершина
    двоє у мене їх — віра й розум —
    ще необтяті пишні —
    розгорнувши їх — лину до птаства
    розкинувши ніби руки —
    спускаюся годувати змілілу паству

    дві їх у мене — перша боїться чорта друга голубить Бога
    два їх у мене — не дають упасти

    (с) Тата Рівна, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  32. Ірина Залюбовська - [ 2019.08.02 09:52 ]
    Шо я тут роблю?
    Та чи вона у мене є –
    тендітна Муза легкокрила?
    Сапа, граблі, лопата, вила –
    ото напевно що моє.

    Мені дісталася міцна
    від славних пращурів основа:
    не німфа біломармурова,
    а скіфська баба кам’яна.

    Пегас, запряжений у віз,
    на цей Парнас мене завіз.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  33. Ігор Герасименко - [ 2019.08.01 16:32 ]
    Котик-муркотик i повний животик
    1
    І справді геть похолодало.
    Сіренький котик, ще малюк,
    потершись об штани невдало,
    приліг зігрітися на люк.

    2
    Де скошена отава, кошеня
    у синь, уже не зоряну, злітало
    на крильцях вдячності, бо я щодня
    сумлінно дарував йому сніданок.

    Проте сьогодні не приніс чомусь.
    Набридло, мабуть, дійсно, скільки можна?!
    Ти інших слізним нявканням примусь.
    З тим відійшов. Але душа тривожна.

    Знервована. Махнув і налякав.
    І кошеня забігло і затихло.
    Але в ту ж мить здійнявся ураган
    і рикати став велетенським тигром.

    І не лише у нашому дворі
    (про це я прочитаю в Інтернеті):
    і в Крюкові на Деєвській горі,
    по всій країні, на усій планеті.

    Та найгучніше в Чилі і Перу,
    та найлютіше у Перу і Чилі.
    Задушений, замучений помру
    зі Всесвітом по скупості причині.

    О, як нам жити хочеться! Скоріш!
    В крамницю залетів цілодобову.
    Сіренькому – сирок. « Будь ласка, їж!» -
    Я промовляв безцінному до болю.

    Надія звеселя і затуля.
    А кошеня поїло і простило.
    І милим муркотіння звіддаля
    пробачила Земля, і сталось диво:

    на всій планеті вітер злий затих,
    лиш ледь-ледь віяв у Перу і Чилі…
    Ми всі відповідаємо за тих,
    кого так необачно приручили.


    08.2016





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  34. Ігор Деркач - [ 2019.07.24 19:00 ]
    Стихія віри
    Було колись: бродили по отаві,
    літа летіли, літепло текло,
    носило нас у заводі лукаві..
    На бистрині зламалося весло.

    Не утопився я у тому вирі,
    вона сухою вийшла із води...
    Її несе на інший берег віри,
    а я уже не плаваю туди.

    Ще маю сили і плекаю мрії,
    що видибаю проти течії,
    тенета оминаючи її...

    Вогонь душі чуже не обігріє.
    Ідеї буйні темної стихії
    хай оминають гавані мої.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  35. Ігор Деркач - [ 2019.07.23 18:47 ]
    Україна сміється
    І
    Нема коли сміятися, панове.
    Усе, що мали, в Лету загуло.
    Іще такого радісного шоу
    і на, і в Україні не було.

    ІІЧого недобачали, те почули.
    І ось вона оказія яка –
    іде телепортація в минуле
    сучасної свідомості совка.
    Колись телемузеї озадачать –
    показувати істину юрбі.
    Нащадки не зомбовані побачать,
    які були ми іноді тупі,
    коли такі опудала обрали
    Європі та Америці на сміх.
    Усі заангажовані канали
    вітають з перемогою усіх.

    ІІІОй заживемо! Наші буратіни
    і папи карли виграють війну,
    якщо очолять «рашеську весну»...
    На заході намуляють коліна,
    на сході об’єднають Україну
    у мать свою – тайгу і цілину.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  36. Ігор Деркач - [ 2019.07.11 08:45 ]
    Криза жанру
    ІНе хоч війни, то не бажай і миру
    своєму опоненту, та однак
    не зачіпай публічного кумира
    і спи собі спокійно як хом’як.

    Не редагуй, не реагуй, не лайся,
    хвали зозулю, не полюй на зайця
    і ти – найневідоміший поет!

    Із іншими когутами не бийся,
    а от на очі публіки явися
    і це – найідеальніший дует.

    ІІЯкщо не роджений поетом,
    то не рони даремно сліз,
    а як душа не має лету,
    то у поезію не лізь.

    Не допоможе ані мова,
    ані талан, ані язик.
    Якщо не володієш словом,
    то і поезії – гаплик.

    І ні на що не сподівайся...
    Як не радій і як не кайся,
    якої ради не проси –
    немає більшої яси
    як уночі шукати щастя
    або у немочі – краси.

    ІІІНе зарікаюсь, що і я сьогодні,
    а то і завтра, будучи на споді,
    усім пернатим муляти почну.
    Усе буває завдяки свободі!

    Але досаду маємо одну –
    якщо нахаби все іще у моді
    і не даємо ляпаса на сході,
    то ясно, що програємо війну.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  37. Махайло Епатюк - [ 2019.07.10 18:51 ]
    Сільські збоченці (гумореска)
    У селі моїм на нас кажуть: майкуваті.
    Любимо сім`єю всі майку одягати.

    Майка – це у нас коза. І пасеться в гаю.
    Батько роги править їй, я її – вдягаю.

    Тихо ззаду підійду і вдягну на себе.
    А вона тоді дає молочко, як треба.

    Дуже любить коли їй віршики читати,
    Аж підплигує тоді, мов говорить: «Нате!»

    То як змерзну у мороз, батько, ну, як мати:
    «Не стрибай мені, а йди Майку одягати!»

    Не дивуйтеся, вони – трохи дивні – тато.
    Можуть диво сотворить, можуть налякати.

    І послали раз мене з Майкою зігрітись.
    Я чогось тоді зрадів, як радіють діти.

    Тихо Майку я вдягав, шаруділи миші.
    Батько ззаду як підкравсь. Раптом як засвище!!!

    Я злякався так, немов уколовся шилом.
    А від Майки у руках - роги лиш лишились!

    8.07. 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  38. Тата Рівна - [ 2019.07.07 21:34 ]
    Єві
    Живи життям. Дісталося — живи!
    Дісталось (не дістало ж?). Це суттєво
    Веди Адама за собою, Єво
    Годуй його, впивай його, моли...
    Бо не мине й години — поли Бога
    Розріжуть акварель твоєї мли —
    Пізнаєш світ і кам‘яну дорогу
    Пізнаєш дивну милість Бога твого
    Це яблуко — пропущені голи
    Ти аутсайдер, Єво
    Дівка клята
    Ти скуштувала те, що не тобі
    Малесенькі пухнасті Янголята,
    Прищеплювали потай на вербі.
    Твій змій приніс тобі тяжку розплату
    Бо пізнання — недоля та недуга
    Ти втратила і господа і друга —
    Лиш глина від ребра свого вар‘ята
    Остову шмат ... Хто вигадав таку?
    Веди! Бо твій Адам подоба, й, може
    Ожила лялька, копіпаст на «тата»
    Але з який чудних фантазій божих
    Ти зародилась, юна Герострато? -
    Спокусниця! Ці рольові секрети
    Нам Бог не видасть на порозі храму
    З чийого малював тебе портрету?
    Кого він уявляв? Коханку, маму?

    Живи тепер. Вже склалось — то живи
    То, врешті, справа тільки ж прижиттєва
    Веди Адама за собою, Єво
    Годуй його, впивай його, моли.

    21.06. 2019














    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  39. Юрій Сидорів - [ 2019.07.07 10:01 ]
    Їзда
    Промайне і життя невблаганно.
    Промовляю:
    - Доїхали, Ганно.
    За годину зустріне Париж.
    У готелі, маленька, доспиш.

    І цілую тебе у ланіту,
    Укривальцем дорожнім зігріту,
    Доторкаюся ніжно плеча -
    Прокидайся, кохане дівча.

    Та загорнута в ранішню тишу,
    Ти блукаєш у снах по Парижу,
    Чи в дорозі кудись на Бретань.
    Тож у відповідь чую:
    - Відстань.
    Океан відійшов у відпливі,
    На причалі баклани кмітливі.
    Круасанами з ними ділюсь...


    Я спіткнувся об торбу чиюсь.

    Сни дорожні поезії варті,
    В електричці вони чи плацкарті -
    Де завгодно, удень чи вночі.
    За вагонним вікном - Кобижчі.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (22)


  40. Ігор Деркач - [ 2019.06.29 07:19 ]
    Фікція життя
    Літа не додають до віку,
    а віднімають те, що є.
    А як рокам немає ліку,
    то й інтересу не стає.

    Немає часу у людини,
    коли ще дибає за двох.
    А до лихої йде години –
    то ось тобі і епілог.

    Тоді і видавай негайно
    томи, поему напиши
    або есе і оду файну...
    Але нікуди не спіши.

    Рони як дуб весною листя
    свої останні сторінки
    і... не барися у ярки...

    Під полинами є ще місце...
    А як нічого не боїшся,
    проси у милої руки.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  41. Ірина Залюбовська - [ 2019.06.27 19:32 ]
    Не спрацювало
    Відомі з досвіду гіркого
    найкращі ліки від страждань -
    літр пива й сущену тарань
    взяла й вжила, але нічого
    не вийшло, - не допомага!
    Та й чи потрібна допомога?
    Нехай вимучує тривога,
    нехай неспокій обляга,
    нехай! Народяться нові, -
    пробач, такі невправні, - рими…
    Гудуть джмелями золотими
    твої рядки у голові.


    2018 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  42. Ігор Деркач - [ 2019.06.04 18:00 ]
    Тяжка карма
    І
    Юрмі байдужій не пасують вірші,
    а небайдужим випадає більше
    іти в атаку на ворожий дот.

    За мир уже воюють наші діти.
    А от якби мені помолодіти,
    то був би там, де й кожен патріот.

    Нема кому інакше як народу
    відстоювати волю і свободу.
    Але немає щастя на землі.

    Були більшовики і комуністи,
    колаборанти і сепаратисти,
    а нині - – українські москалі.

    ІІ
    Якщо ізгої запалили хату,
    не забуваймо місію свою.
    Московію ніяк не подолати
    інакше як у рівному бою.

    Не подарує доля як на таці
    і ложку меду, і любов до праці,
    і карму серця, і тепло долонь...

    Не дай то, Боже, жодному бурлаці
    за пайку їжі гинути в атаці
    і йти за Україну у вогонь.

    ІІІ
    Не ганю тих, у кого карта бита,
    але не граю за «команду Зе»,
    яка таємно в Рашію повзе...

    Не допікайте, пацифісти ситі.
    Я каюсь, що і Жукова валити,
    а заодно і Гепу – не везе.

    Мене такого народила мати.
    І може й мушу дітям нагадати,
    які то є герої на війні.

    Але даруйте чесному мені,
    що й досі я не міг завоювати
    почесне право на свої пісні.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  43. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.03 16:23 ]
    Короткий тандем
    Кажуть, що творчий створився тандем.
    Дружба міцніла впродовж день за днем.
    Дуже цікаво: була там спокуса?
    Так! Дуже гарні, привабливі вуса:
    Саме вони так зворушили жінку,
    З розуму, наче зійшла, на хвилинку.

    Тільки недовго тривав цей тандем.
    Зрублене древо – залишився пень.
    Пожалкувала наразі красуня:
    Стала порожньою спільна їх клуня.
    Знову вона випробовує долю:
    І почуває себе молодою.

    Пень неспроможний, старіє щодня,
    Тільки борги та набігла пеня.

    03.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060305428


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Деркач - [ 2019.06.03 07:05 ]
    Синдром Олімпу
    І
    Майже тиша у музи еліти –
    ні Езопа, ні міні-поем...
    Не чіпають зоїли-піїти
    заяложених іншими тем.

    Неповторного не повторяю –
    не почують аматора дня.
    І галоп на алюр не міняю –
    є Пегас, та немає коня.

    Так би й жити у тихій оазі
    і не чути ні, – браво! ні, – фас!
    Та у сфері реалій наразі
    віртуальне чіпляє не раз.

    Як, буває, не заримувати
    холостий поетичний рядок?
    «Десь у Африці є Емірати...»
    Ну, а далі – напам’ять урок:

    «У Елладі немає героїв,
    до Ітаки подався Еней,
    одіссеї ограбили Трою,
    а Росію... нехай – Соловей...»

    Уявили метафори преси –
    сь і є елегійна строфа...
    І об’єднують нас інтереси,
    за які воювати – лафа.

    ІІ
    Майже тиша на вежі Олімпу –
    ані до-ре-мі, ні мі-ре-до...
    заримую до музики німфу,
    а до неї зійде й Посейдон.

    Не повторюю неповториме.
    Не притягую ритми і рими
    ні за вуха, ані за узду...

    Ось такі заяложені думи.
    Критикуйте, бо я не розумний.
    Обганяйте! А я ще іду.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  45. Ігор Герасименко - [ 2019.05.30 13:52 ]
    Повiсть про прибиральницю i мiсяць-молодик
    Ти - співробітниця проста,
    яку і "босс" і "босски" бісять.
    Ти - мрійниця. Тому й пристав
    гарненький молоденький місяць.

    Він — цар, напевно, хмар отих,
    які чинити мусять опір,
    допоки лл'є у вушка опій.
    Високий, дужий молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    А ти, від сяєва хмільна,
    змивала погляди з вікна,
    службову місію виконувала.
    Та частка вольності втекла.
    І там, за рамою віконною

    туди стрілою полетить,
    де мчить небесним містом «опель».
    Красивий, стильний молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    Згадала пагони душі,
    розквітлі, звідусіль душили
    машини гарні та чужі,
    і магазини, і мужчини.

    А ти ні з чим. А де знайти,
    з яким і хміль, і біль поділите?
    Є в офісі одинаки,
    та не такі. А на годиннику

    доспів «шабаш». У мушлю «марш!»
    І там розкішно повечеряти
    із місяцем, що пес, ні, паж.
    Нехай блищить. Від пана й челяді

    у власній мушлі передих.
    Нехай спочинуть установи.
    Чудовий, милий молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    А ти з романом долети
    до Франції, добра, мчи далі.
    Стендаля стильні сторінки
    твої жага й журба читали.

    Чуже кохання потекло
    у сон, де всі тебе хвалили,
    де з мужиком і бутіком
    була з шикарними своїми.
    Будильник ляскав батогом.
    Церкви за мріями дзвонили.

    Пропав мужик. Агов, бутік!
    У пам'яті альбом утік,
    де спроби визволити з роби.
    Пощез і гарний молодик,
    але, на щастя: вузьколобий.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  46. Ігор Деркач - [ 2019.05.22 08:54 ]
    Оглашенні
    Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
    І не байдуже тим, кому не все одно,
    як будуть павуки кусатися у банці,
    які з усіх усюд окупували дно.

    Оточення одне міняється на інше.
    Куди не подивись – однаково брудне.
    Банкіри і бомжі хвилюються найбільше,
    навіщо і кого Феміда не мине.

    Ховає пазурі і наставляє роги
    усе, що має все і шкіру не одну,
    займає і партер, і лаву запасну...

    Народу до лиця умити руки й ноги,
    зашорити більмо і обожати того,
    хто вийде на «тропу» очолити війну..

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  47. Ігор Герасименко - [ 2019.05.12 08:13 ]
    Дует непереможений
    Cяє даль зорею золотою,
    наміри окрилює міцні.
    Конюшина злету салютує,
    ми весні даруємо пісні.

    Забуваємо, що у неволі
    і жури, і сумніву жили.
    Ніби отамани, анемони
    на бої ведуть і на бали!

    12.05.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  48. Вікторія Лимарівна - [ 2019.05.11 17:51 ]
    Втілення мрій
    Його я називала Кленом.
    Чомусь сподобався мені:
    За те, мабуть, що був зелений.
    В осінньому стояв саду.
    У жовтих барвах там дерева
    Принишкли, наче уві сні.
    Не чутно вітряного реву:
    Свій рух сповільнив у ряду.

    Так трапилось, що помилилась.
    Насправді звався він Шовкун.
    Надії бажані згубились.
    Зима постукала у дім.
    Звичайно, не сама, з Морозом.
    Він неабиякий дикун:
    Зелене листя заморозив,
    Попадали, на подив всім.

    Така подія сталась в Клена
    Чи Шовкуна, не знаю вже.
    Зосталась мрія лиш блаженна:
    Повинна дочекатись я
    Весни наступної і літа!
    Час плине швидко: та невже?
    Бруньки з’являються на вітах.
    В зелених барвах вся земля!

    11.05.2019
    Свидетельство о публикации №119051106299


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  49. Ігор Герасименко - [ 2019.05.06 17:11 ]
    Гори поряд
    Як добре крихитній мурасі,
    на враження на свіжі ласій:
    не треба вирушати в гори.
    На смутком-сивиною хворих

    у щирім захваті погляне
    і загордитися примусить
    кульбаб окрилені монблани,
    врочисті грициків ельбруси!

    30.04.- 01.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  50. Ігор Герасименко - [ 2019.05.02 17:21 ]
    Усмiхнися, грицику
    Ні сузір`я не заводять,
    ні з хмаринками гульба.
    Погляд ніжний незабудок
    чи палкий, п`янкий кульбаб -

    чий обрати? Дні і ночі
    плаче грицик-однолюб.
    Ні в кіно піти не хоче,
    ні на блуд, а ні на клуб

    нумізматів. Навіть звати
    перестали. Вибачай,
    бо у друзів буде свято,
    в тебе - втома і печаль.

    Доля вдарила чому так?
    Пропустив похід у паб!
    Ніжний погляд незабудок
    чи палкий, п`янкий кульбаб

    чий обрати? Гірко плаче,
    заливається слізьми.
    Ліки ти візьми найкращі
    в поліклініці Весни.

    Де припише-знищить смуток
    мудрий Квітень-ескулап:
    "Ніжний погляд незабудок
    і палкий, п`янкий кульбаб!"

    04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   39