ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ніна Виноградська
2019.09.17 14:49
Прошу безсоння у небес
Отак, як сну колись просила.
Твого мовчання добрий пес
Мене не вкусить. Я б вкусила.

Хоча б відчути, що жива,
І кров ще струменить у жилах.
Але до ранку всі слова

Тетяна Левицька
2019.09.17 13:32
Як гуляв, аж гай гудів від хиті,
а співав, то мліли солов'ї.
Очі сині, мов волошки в житі,
вистачало їх на дві сім'ї.
Щедро дарував любов, усмішку,
не жалів грошей на Божий храм,
міг пригріти безпритульну кішку,
випити із другом по сто грам.

Віта Парфенович
2019.09.17 11:16
Не надто гостинно стріла столиця подорожніх. На кожному кроці перевірка документів. Багато магазинів лишень для жителів Києва і області. Нехитрі пожитки з собою. Микола жив неподалік Яготина, рідні радо зустрічали його і гостя Віктора. Але Вікторові не

Олександр Сушко
2019.09.17 10:44
Був колись я, братику, дискант,
Згодом тенор, пам'ятаєш виступ?
Осінь у душі наводить лад,
Шерехтить багряним падолистом.

Бо весною ще відцвів тюльпан,
В літні дні - ромашка буйногрива.
Думав, що митець в мені пропав.

Світлана Майя Залізняк
2019.09.17 10:10
Ти хочеш піти, вириваєш коріння,
а двоє тримають: "...от нам би уміння...
Така запальна, своєрідна, хороша...
та ми зчорнимо, ще нав'яжемо ношу".

Навіщо ексцеси - від шавок брехливих?
Жбурнути б у них звіробою, жаливи.

Микола Соболь
2019.09.17 06:58
А далі буде тьма (на триста літ).

І згарище книжок про самостійність.
У гніті проросте духовна бідність,

А з неї неминучий рабства плід.

Керує мла всесвітнього потоку.

Ярослав Чорногуз
2019.09.17 05:55
Не відсохне в тебе пучка,
Сієш брехні позаяк?
Вєрко ти пихосмедючко,
Доносучко Шапокляк?!

Вже від сорому Полтава
Ледь не падає навзнак.
Бо ганьбить її лукава

Серго Сокольник
2019.09.16 23:12
андеграунд, новословоутворення, "перелив теми" (авторське ноу-хау, як у ряді інших моїх творів. Трохи експериментую)))

Осінь літо бере, як Отелло
Дездемону... Собі в па-де-де
Танцівниці шукає метелик,
Мов нектар випиваючи день,
Цей дурману наповн

Вячеслав Семенко
2019.09.16 22:35
Вели коня старого на забій
крізь ранній сон байдужого села.
Цвіла ще памороззю ковила
над путівцем, що вів на водопій.

Не порошив іще замерзлий шлях,
ще промінь пробивався крізь туман.
День у село заходив крадькома,

Любов Бенедишин
2019.09.16 15:16
Якась вона непевна, дивна:
То експресивна, то пасивна…

То мить розмінює на центи,
То нараховує проценти

На кожну краплю: смутку, болю…
Ніяк не визначиться з роллю:

Олександр Сушко
2019.09.16 12:03
І знову бій. Повсюди вороги,
Свої, чужі...не бачу вже різниці.
Кацапів хочу знищить до ноги,
А хохлаків повісити на гілці.

Одні стріляють точно межи віч,
А інші - чорним байдужем у душу.
Зірвати б їхні посмішки з облич,

Ігор Деркач
2019.09.16 09:09
ІПолетіли у вирій бусли
і жура до оселі вертає.
А у нас іще – ка_ні_ку_ли:
я не чую, – немає коли,
а у тебе мене вже немає.

А життя як отой водопад
доливає літа по десятку,

Микола Соболь
2019.09.16 05:36
Стрункі берези та дуби розлогі
До неба піднялися край дороги.

Їх щиро радує і літо, і зима…
(Хоча Петровича вже сьомий рік нема).

У виснажену землю голу, лису
По пагінцю приносив їх із лісу…

Петро Скоропис
2019.09.16 02:16
Великий муж дивився у вікно,
але для неї світ кінчався краєм
його цупкої, грецької туніки,
подібної у брижах складок до
зупиненого ніби моря.
Він же
дивився у вікно і його зір
сягав такої далечі, що губи

Олександр Сушко
2019.09.15 18:18
Напишу цього разу без жартів,
Голу істину зрійте без шат.
Геніальні поети чубаті,
Сиві кучми на главах лежать.

Їм і оплески, й почестей шуби,
І осанна розчулених дів.
А у мене - лобище як бубон,

Любов Бенедишин
2019.09.15 17:12
Навіщо шипи-докори?
Що далі – і так відомо.
Тікай із мого Содому
У рідну свою Гоморру:
Оманою-баговинням,
Образами-манівцями…
Окремо – нам крок до тями.
А вкупі – нема спасіння.

Ніна Виноградська
2019.09.15 16:08
Твоя нещирість в рухах і в словах,
Неправда розмиває береги.
На острові любові – повний крах.
Човни, розбиті вщент… Киги-киги –

Сумує чайка. З розпачу кричить,
Бо змило буревієм все навкруг.
І острівець, – беззахисний вночі,

Володимир Бойко
2019.09.15 10:45
На дерев безшелесність,
Лісів безгоміння
Проливається сонця
Прощальне проміння.
На порозі у осені
Літо постане
І останнє тепло
Охолоне й розтане.

Тетяна Левицька
2019.09.15 09:10
Шумний дощ стугонить, кучерявіє, хлюпає зливно,
чорні хмари хустками сирітськими - примхи планид.
Я до тебе душею, матусю, тягнусь інстинктивно,
не знаходжу тепла, лиш свічу за впокій панахид.
Відзвенів благовіст, відчитали молитви за тризни,
пригад

Віктор Кучерук
2019.09.15 06:51
В тобі незміряно багато
Солодких крихіток надій
І ти умієш дарувати
Їх тим, хто мучиться в біді.
Чимало нас вже б стали тліном,
Якби не мовила ти: Стоп!..
І не вказала всім із тіні
До світла безліч точних троп.

Микола Соболь
2019.09.15 06:16
Тусовки модні, дискотеки…
Не спить ночами Миколаїв
Таксі «Шансон» і фонотека
Блатна на весь бульвар лунає.
Одні «одягнені» у справи,
Машини, вишукані шати…
Своїм життям живе Держава.
А хтось на схід йде. Воювати.

Сергій Губерначук
2019.09.14 19:16
В осонні вересень так радісно сурмить
у розтруби дерев, у ріг достатку,
перебирає струни верховіть
мільярдом арф осіннього початку.

Збігаються вітри з усіх-усюд
гойдати ліс у сонячній колисці,
аби приспати безперервний труд

Іван Потьомкін
2019.09.14 16:57
Заговорив по-українськи вірш Рубцова.
В моєму серці тихо так заговорив,
Немов озвався давній-давній друг,
А з ним і отроцтво озвалось.

Заговорив по-українськи вірш Рубцова
І Вологодщину, пісну на врожаї,
Врожайну на зажурну пісню,

Ігор Деркач
2019.09.14 13:42
Нема коли поглянути угору.
Та і навіщо линути у даль?
У цю суху осінньо-літню пору
у кожного своя жура-печаль.

Рушаємо із бабиного літа
у затяжні тумани і дощі,
аби були оказії зігріти

Віктор Кучерук
2019.09.14 07:38
Простирадла вологі туманів
Досихають цієї пори, –
І спалахують липи багряні,
І світліють руді явори.
І з’являються, мов на екрані, –
Жовтий килим улежаних трав,
І росинок посріблені грані,
І світанок, що знову настав.

Микола Соболь
2019.09.14 05:53
У мрій польоту виростають крила.
Коли побачиш неземну красу
То розумієш неймовірна сила
Тебе поверне у небес ясу.

І вже ніщо не зможе зупинити.
Упевнено крокуєш до мети
У небі зорі, як у полі квіти

Серго Сокольник
2019.09.14 01:48
Майоріє загравами далеч
Роковини скривавлених жнив.
Як жадалися... Палко жадались
Переможні події війни,
Де братів намагання звільнити,
Повернуть Україні своє...
У поля, мов покошене жито,
Полягло недовтілене. "Єр",

Володимир Бойко
2019.09.13 21:51
Нумо, втечімо від прикрих реалій,
Ліпше спочинемо серед азалій,
Аби подалі багна і фекалій,
Аби не знати чужих маргіналій.

Ліпше стрибатимемо до упаду,
Вшкваримо реггі, хіп-хоп і ламбаду,
Не пошкодуємо власного заду,

Петро Скоропис
2019.09.13 16:34
Голландія є отака пласка,
що за оказії оговтуєшся в морі,
яке і є, на прикінцевий погляд,
Голландія. Непіймані рибини,
для бесід користаючи голландську,
упевнені, що їх свобода – мікст
гравюр з мереживом. В Голландії нема
гір несходимих, моровиць

Тетяна Левицька
2019.09.13 15:46
Моя нестримна течія о, як же я
не піддаватимусь спокусливій любові
і стримаю жагу, коли камелія
розсипала пилок в  пелюстці малиновій.
О, як же я, солодкий, як же я?

Ялицею перед тобою, як же ти
зумів розгледіти в мені цнотливу квітку.

Матвій Смірнов
2019.09.13 11:53
Пів земного терміну промайнуло,
Далі тільки хащі та вітровал,
Навігатор збився... Між тим, минуле
Крізь бетон пробилось, немов трава.

Власне, я поскаржитися не проти,
Розтравити пам`ять старих подій,
Як усі - нормальний міський невротик -

Любов Бенедишин
2019.09.13 09:52
За щастям – біль. І щастя мить – за болем.
Усе життя по замкнутому колу:
Розлуки, стрічі, «воскресіння», «страти»…
Й немає сили коло розірвати.

12.09.2019

Віктор Кучерук
2019.09.13 06:22
Погаснуть осінні пожежі
Димами пропахлих дібров,
І лісу обвуглені межі
Остудить зимовий покров.
І тільки зостанеться спомин
Про вітру жадливого рев, –
Про стогін, зітхання та гомін
Нездатних пручатись дерев.

Іван Потьомкін
2019.09.12 21:24
Затісно в суєтному сьогоденні…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Невже таким задумано було наш світ?
«А ти в минувшину занурся,- чую голос чийсь.-
Між слів і дій тамтешніх наміри й помисли,
Прийнятні сьогоденню, віднайди.
Аби бодай на гріх один йо

Олена Малєєва
2019.09.12 19:33
Поки серце б'ється, я тебе чекаю.
А як засумую... то тебе немає.
Я тобі весела, я тобі щаслива
Я тобі красуня, я тобі грайлива...
Не покинь, не бійся, не забудь, не плач.
Я собі і демон, я собі палач.
Я себе картаю
А за віщо, Боже?

Олена Малєєва
2019.09.12 19:31
Мене мати у любистку купала,
Та, купаючи у травах, примовляла:
«Щоби ручки й ніжки
Були дуже ніжні,
Щоби хлопці любили
І святі, і грішні».
Мені мати коси заплітала,
Заплітаючи так ніжно примовляла:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Микола Кора
2019.09.01

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Герасименко - [ 2019.08.29 10:24 ]
    Поет помирає


    Поет помирає від прози життя,
    каштани і клени запалюють свічі,
    бо не до значних поетичних звитяг,
    якщо «Київстар» попередила двічі.

    Його не тривожить артрозів шантаж,
    його не лякають неврозів погрози –
    Поет помирає від прози життя,
    Поет помирає від побуту прози.

    Зів’яли пісні, засихає сонет,
    якщо негаразди обсіли всілякі.
    Поета обличчя пісне і сумне:
    томати чомусь несолоні в салаті!

    Проблем завдяки надважкому ярму,
    не просяться рими в поему чи в оду,
    бо треба негайно зробити йому
    у полудень літній гарячою воду.

    Поет помирає в страшній німоті,
    серпнева краса неоспівана плаче.
    Мотив патетичний, токсичний мотив
    збудив, засмутив: «Забодав! Я неначе

    в пустелі безкрайній!» − Поет закричав.
    «О, друзі! – в облозі ворожої прози!»
    За Музою і за Пегасом печаль
    погаслу рясними сльозами зволожив.

    Поет помирає від прози життя.
    Щоб дару з нуждою в бою не померти –
    пришліть саквояжі взуття і шмаття
    і в крупних купюрах валюту в конверті!

    Щоб творчість його про квітучі сади
    над буднями й нами сіяла зорею –
    потрібно державі Поета завжди
    в теплиці тримати чи в оранжереї!

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (6)


  2. Тата Рівна - [ 2019.08.24 11:35 ]
    про сутність речей
    І.
    поки інші пишуть вірші крокуючи й колупаючи пальцем у носі —
    я згораю не встигнувши впасти —
    щосезону в мене — літературна осінь
    і будинки із пенопласту —
    сто покоїв — домів глухого Гойі
    муки вибору Ноя
    та дві фури гною з компіляцій і копіпасту.

    IІ.
    я прокидаюся кожного разу коли читаю(ть) вірші
    щоб умерти від сорому чи тиші
    не можу писати не писати не можу
    але ви — не пишіть! —
    залиште по собі спокій дітей із онуками
    запилені серванти з неоМадоннами
    захаращені комоди забиті поламаними телефонами
    шнурами зарядних пристроїв батарейками й візитками
    непотрібних людей
    світ переповнений пластиком та ідеями
    тому він гине від пластику ідей

    ІІІ.
    Еразм Роттердамський точно мав виразку
    й не мав оргазмів
    бо мислення — процес руйнівний з якого не глянь боку —
    сумніви напір архетипів стереотипні штампи
    паузи внутрішнього діалогу
    роздуми — похвала Глупоті найвища
    ці вправи не допомогли навіть Богу
    прямий доказ — усі відомі епохи
    події історії містифікації тліну
    в яких свище вітер розчарувань
    тому —
    не роздумайте
    ні про погане ні про хороше —
    лише гроші й соціальна стабільність
    сексі гроші —
    погляд в чужі спини слина жаги
    й можливо ви не уникнете пострілу в спину
    але позбавитесь смерті від нудьги...

    ІV.
    їх у мене дві — морська царівна та упирівна
    серцево- судинна й душевна ла‘ди
    страшна одноока смішна хромонога
    перша голубить чорта друга боїться Бога
    та часто змінюють на цій вахті одна одну
    ілюструючи дуальність світу й хиби пози
    бо позери незмінно тонуть упавши в гівно
    ніби у хвилі лебединого озера
    під звуки гімнів чи романтичної балади

    їх у мене дві — від натовпів бандерлогів
    ховаються — перша в глибинах друга у тіні
    довічні мої обидві — це вирок дару
    птах розіп‘ятий на небі — доля пташина
    там його самість пустки його — вершина
    двоє у мене їх — віра й розум —
    ще необтяті пишні —
    розгорнувши їх — лину до птаства
    розкинувши ніби руки —
    спускаюся годувати змілілу паству

    дві їх у мене — перша боїться чорта друга голубить Бога
    два їх у мене — не дають упасти

    (с) Тата Рівна, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  3. Ірина Залюбовська - [ 2019.08.02 09:52 ]
    Шо я тут роблю?
    Та чи вона у мене є –
    тендітна Муза легкокрила?
    Сапа, граблі, лопата, вила –
    ото напевно що моє.

    Мені дісталася міцна
    від славних пращурів основа:
    не німфа біломармурова,
    а скіфська баба кам’яна.

    Пегас, запряжений у віз,
    на цей Парнас мене завіз.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  4. Ігор Герасименко - [ 2019.08.01 16:32 ]
    Котик-муркотик i повний животик
    1
    І справді геть похолодало.
    Сіренький котик, ще малюк,
    потершись об штани невдало,
    приліг зігрітися на люк.

    2
    Де скошена отава, кошеня
    у синь, уже не зоряну, злітало
    на крильцях вдячності, бо я щодня
    сумлінно дарував йому сніданок.

    Проте сьогодні не приніс чомусь.
    Набридло, мабуть, дійсно, скільки можна?!
    Ти інших слізним нявканням примусь.
    З тим відійшов. Але душа тривожна.

    Знервована. Махнув і налякав.
    І кошеня забігло і затихло.
    Але в ту ж мить здійнявся ураган
    і рикати став велетенським тигром.

    І не лише у нашому дворі
    (про це я прочитаю в Інтернеті):
    і в Крюкові на Деєвській горі,
    по всій країні, на усій планеті.

    Та найгучніше в Чилі і Перу,
    та найлютіше у Перу і Чилі.
    Задушений, замучений помру
    зі Всесвітом по скупості причині.

    О, як нам жити хочеться! Скоріш!
    В крамницю залетів цілодобову.
    Сіренькому – сирок. « Будь ласка, їж!» -
    Я промовляв безцінному до болю.

    Надія звеселя і затуля.
    А кошеня поїло і простило.
    І милим муркотіння звіддаля
    пробачила Земля, і сталось диво:

    на всій планеті вітер злий затих,
    лиш ледь-ледь віяв у Перу і Чилі…
    Ми всі відповідаємо за тих,
    кого так необачно приручили.


    08.2016





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  5. Ігор Деркач - [ 2019.07.24 19:00 ]
    Стихія віри
    Було колись: бродили по отаві,
    літа летіли, літепло текло,
    носило нас у заводі лукаві..
    На бистрині зламалося весло.

    Не утопився я у тому вирі,
    вона сухою вийшла із води...
    Її несе на інший берег віри,
    а я уже не плаваю туди.

    Ще маю сили і плекаю мрії,
    що видибаю проти течії,
    тенета оминаючи її...

    Вогонь душі чуже не обігріє.
    Ідеї буйні темної стихії
    хай оминають гавані мої.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  6. Ігор Деркач - [ 2019.07.23 18:47 ]
    Україна сміється
    І
    Нема коли сміятися, панове.
    Усе, що мали, в Лету загуло.
    Іще такого радісного шоу
    і на, і в Україні не було.

    ІІЧого недобачали, те почули.
    І ось вона оказія яка –
    іде телепортація в минуле
    сучасної свідомості совка.
    Колись телемузеї озадачать –
    показувати істину юрбі.
    Нащадки не зомбовані побачать,
    які були ми іноді тупі,
    коли такі опудала обрали
    Європі та Америці на сміх.
    Усі заангажовані канали
    вітають з перемогою усіх.

    ІІІОй заживемо! Наші буратіни
    і папи карли виграють війну,
    якщо очолять «рашеську весну»...
    На заході намуляють коліна,
    на сході об’єднають Україну
    у мать свою – тайгу і цілину.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Ігор Деркач - [ 2019.07.11 08:45 ]
    Криза жанру
    ІНе хоч війни, то не бажай і миру
    своєму опоненту, та однак
    не зачіпай публічного кумира
    і спи собі спокійно як хом’як.

    Не редагуй, не реагуй, не лайся,
    хвали зозулю, не полюй на зайця
    і ти – найневідоміший поет!

    Із іншими когутами не бийся,
    а от на очі публіки явися
    і це – найідеальніший дует.

    ІІЯкщо не роджений поетом,
    то не рони даремно сліз,
    а як душа не має лету,
    то у поезію не лізь.

    Не допоможе ані мова,
    ані талан, ані язик.
    Якщо не володієш словом,
    то і поезії – гаплик.

    І ні на що не сподівайся...
    Як не радій і як не кайся,
    якої ради не проси –
    немає більшої яси
    як уночі шукати щастя
    або у немочі – краси.

    ІІІНе зарікаюсь, що і я сьогодні,
    а то і завтра, будучи на споді,
    усім пернатим муляти почну.
    Усе буває завдяки свободі!

    Але досаду маємо одну –
    якщо нахаби все іще у моді
    і не даємо ляпаса на сході,
    то ясно, що програємо війну.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  8. Махайло Епатюк - [ 2019.07.10 18:51 ]
    Сільські збоченці (гумореска)
    У селі моїм на нас кажуть: майкуваті.
    Любимо сім`єю всі майку одягати.

    Майка – це у нас коза. І пасеться в гаю.
    Батько роги править їй, я її – вдягаю.

    Тихо ззаду підійду і вдягну на себе.
    А вона тоді дає молочко, як треба.

    Дуже любить коли їй віршики читати,
    Аж підплигує тоді, мов говорить: «Нате!»

    То як змерзну у мороз, батько, ну, як мати:
    «Не стрибай мені, а йди Майку одягати!»

    Не дивуйтеся, вони – трохи дивні – тато.
    Можуть диво сотворить, можуть налякати.

    І послали раз мене з Майкою зігрітись.
    Я чогось тоді зрадів, як радіють діти.

    Тихо Майку я вдягав, шаруділи миші.
    Батько ззаду як підкравсь. Раптом як засвище!!!

    Я злякався так, немов уколовся шилом.
    А від Майки у руках - роги лиш лишились!

    8.07. 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  9. Тата Рівна - [ 2019.07.07 21:34 ]
    Єві
    Живи життям. Дісталося — живи!
    Дісталось (не дістало ж?). Це суттєво
    Веди Адама за собою, Єво
    Годуй його, впивай його, моли...
    Бо не мине й години — поли Бога
    Розріжуть акварель твоєї мли —
    Пізнаєш світ і кам‘яну дорогу
    Пізнаєш дивну милість Бога твого
    Це яблуко — пропущені голи
    Ти аутсайдер, Єво
    Дівка клята
    Ти скуштувала те, що не тобі
    Малесенькі пухнасті Янголята,
    Прищеплювали потай на вербі.
    Твій змій приніс тобі тяжку розплату
    Бо пізнання — недоля та недуга
    Ти втратила і господа і друга —
    Лиш глина від ребра свого вар‘ята
    Остову шмат ... Хто вигадав таку?
    Веди! Бо твій Адам подоба, й, може
    Ожила лялька, копіпаст на «тата»
    Але з який чудних фантазій божих
    Ти зародилась, юна Герострато? -
    Спокусниця! Ці рольові секрети
    Нам Бог не видасть на порозі храму
    З чийого малював тебе портрету?
    Кого він уявляв? Коханку, маму?

    Живи тепер. Вже склалось — то живи
    То, врешті, справа тільки ж прижиттєва
    Веди Адама за собою, Єво
    Годуй його, впивай його, моли.

    21.06. 2019














    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  10. Юрій Сидорів - [ 2019.07.07 10:01 ]
    Їзда
    Промайне і життя невблаганно.
    Промовляю:
    - Доїхали, Ганно.
    За годину зустріне Париж.
    У готелі, маленька, доспиш.

    І цілую тебе у ланіту,
    Укривальцем дорожнім зігріту,
    Доторкаюся ніжно плеча -
    Прокидайся, кохане дівча.

    Та загорнута в ранішню тишу,
    Ти блукаєш у снах по Парижу,
    Чи в дорозі кудись на Бретань.
    Тож у відповідь чую:
    - Відстань.
    Океан відійшов у відпливі,
    На причалі баклани кмітливі.
    Круасанами з ними ділюсь...


    Я спіткнувся об торбу чиюсь.

    Сни дорожні поезії варті,
    В електричці вони чи плацкарті -
    Де завгодно, удень чи вночі.
    За вагонним вікном - Кобижчі.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (22)


  11. Ігор Деркач - [ 2019.06.29 07:19 ]
    Фікція життя
    Літа не додають до віку,
    а віднімають те, що є.
    А як рокам немає ліку,
    то й інтересу не стає.

    Немає часу у людини,
    коли ще дибає за двох.
    А до лихої йде години –
    то ось тобі і епілог.

    Тоді і видавай негайно
    томи, поему напиши
    або есе і оду файну...
    Але нікуди не спіши.

    Рони як дуб весною листя
    свої останні сторінки
    і... не барися у ярки...

    Під полинами є ще місце...
    А як нічого не боїшся,
    проси у милої руки.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  12. Ірина Залюбовська - [ 2019.06.27 19:32 ]
    Не спрацювало
    Відомі з досвіду гіркого
    найкращі ліки від страждань -
    літр пива й сущену тарань
    взяла й вжила, але нічого
    не вийшло, - не допомага!
    Та й чи потрібна допомога?
    Нехай вимучує тривога,
    нехай неспокій обляга,
    нехай! Народяться нові, -
    пробач, такі невправні, - рими…
    Гудуть джмелями золотими
    твої рядки у голові.


    2018 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  13. Ігор Деркач - [ 2019.06.04 18:00 ]
    Тяжка карма
    І
    Юрмі байдужій не пасують вірші,
    а небайдужим випадає більше
    іти в атаку на ворожий дот.

    За мир уже воюють наші діти.
    А от якби мені помолодіти,
    то був би там, де й кожен патріот.

    Нема кому інакше як народу
    відстоювати волю і свободу.
    Але немає щастя на землі.

    Були більшовики і комуністи,
    колаборанти і сепаратисти,
    а нині - – українські москалі.

    ІІ
    Якщо ізгої запалили хату,
    не забуваймо місію свою.
    Московію ніяк не подолати
    інакше як у рівному бою.

    Не подарує доля як на таці
    і ложку меду, і любов до праці,
    і карму серця, і тепло долонь...

    Не дай то, Боже, жодному бурлаці
    за пайку їжі гинути в атаці
    і йти за Україну у вогонь.

    ІІІ
    Не ганю тих, у кого карта бита,
    але не граю за «команду Зе»,
    яка таємно в Рашію повзе...

    Не допікайте, пацифісти ситі.
    Я каюсь, що і Жукова валити,
    а заодно і Гепу – не везе.

    Мене такого народила мати.
    І може й мушу дітям нагадати,
    які то є герої на війні.

    Але даруйте чесному мені,
    що й досі я не міг завоювати
    почесне право на свої пісні.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  14. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.03 16:23 ]
    Короткий тандем
    Кажуть, що творчий створився тандем.
    Дружба міцніла впродовж день за днем.
    Дуже цікаво: була там спокуса?
    Так! Дуже гарні, привабливі вуса:
    Саме вони так зворушили жінку,
    З розуму, наче зійшла, на хвилинку.

    Тільки недовго тривав цей тандем.
    Зрублене древо – залишився пень.
    Пожалкувала наразі красуня:
    Стала порожньою спільна їх клуня.
    Знову вона випробовує долю:
    І почуває себе молодою.

    Пень неспроможний, старіє щодня,
    Тільки борги та набігла пеня.

    03.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060305428


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Деркач - [ 2019.06.03 07:05 ]
    Синдром Олімпу
    І
    Майже тиша у музи еліти –
    ні Езопа, ні міні-поем...
    Не чіпають зоїли-піїти
    заяложених іншими тем.

    Неповторного не повторяю –
    не почують аматора дня.
    І галоп на алюр не міняю –
    є Пегас, та немає коня.

    Так би й жити у тихій оазі
    і не чути ні, – браво! ні, – фас!
    Та у сфері реалій наразі
    віртуальне чіпляє не раз.

    Як, буває, не заримувати
    холостий поетичний рядок?
    «Десь у Африці є Емірати...»
    Ну, а далі – напам’ять урок:

    «У Елладі немає героїв,
    до Ітаки подався Еней,
    одіссеї ограбили Трою,
    а Росію... нехай – Соловей...»

    Уявили метафори преси –
    сь і є елегійна строфа...
    І об’єднують нас інтереси,
    за які воювати – лафа.

    ІІ
    Майже тиша на вежі Олімпу –
    ані до-ре-мі, ні мі-ре-до...
    заримую до музики німфу,
    а до неї зійде й Посейдон.

    Не повторюю неповториме.
    Не притягую ритми і рими
    ні за вуха, ані за узду...

    Ось такі заяложені думи.
    Критикуйте, бо я не розумний.
    Обганяйте! А я ще іду.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  16. Ігор Герасименко - [ 2019.05.30 13:52 ]
    Повiсть про прибиральницю i мiсяць-молодик
    Ти - співробітниця проста,
    яку і "босс" і "босски" бісять.
    Ти - мрійниця. Тому й пристав
    гарненький молоденький місяць.

    Він — цар, напевно, хмар отих,
    які чинити мусять опір,
    допоки лл'є у вушка опій.
    Високий, дужий молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    А ти, від сяєва хмільна,
    змивала погляди з вікна,
    службову місію виконувала.
    Та частка вольності втекла.
    І там, за рамою віконною

    туди стрілою полетить,
    де мчить небесним містом «опель».
    Красивий, стильний молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    Згадала пагони душі,
    розквітлі, звідусіль душили
    машини гарні та чужі,
    і магазини, і мужчини.

    А ти ні з чим. А де знайти,
    з яким і хміль, і біль поділите?
    Є в офісі одинаки,
    та не такі. А на годиннику

    доспів «шабаш». У мушлю «марш!»
    І там розкішно повечеряти
    із місяцем, що пес, ні, паж.
    Нехай блищить. Від пана й челяді

    у власній мушлі передих.
    Нехай спочинуть установи.
    Чудовий, милий молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    А ти з романом долети
    до Франції, добра, мчи далі.
    Стендаля стильні сторінки
    твої жага й журба читали.

    Чуже кохання потекло
    у сон, де всі тебе хвалили,
    де з мужиком і бутіком
    була з шикарними своїми.
    Будильник ляскав батогом.
    Церкви за мріями дзвонили.

    Пропав мужик. Агов, бутік!
    У пам'яті альбом утік,
    де спроби визволити з роби.
    Пощез і гарний молодик,
    але, на щастя: вузьколобий.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  17. Ігор Деркач - [ 2019.05.22 08:54 ]
    Оглашенні
    Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
    І не байдуже тим, кому не все одно,
    як будуть павуки кусатися у банці,
    які з усіх усюд окупували дно.

    Оточення одне міняється на інше.
    Куди не подивись – однаково брудне.
    Банкіри і бомжі хвилюються найбільше,
    навіщо і кого Феміда не мине.

    Ховає пазурі і наставляє роги
    усе, що має все і шкіру не одну,
    займає і партер, і лаву запасну...

    Народу до лиця умити руки й ноги,
    зашорити більмо і обожати того,
    хто вийде на «тропу» очолити війну..

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  18. Ігор Герасименко - [ 2019.05.12 08:13 ]
    Дует непереможений
    Cяє даль зорею золотою,
    наміри окрилює міцні.
    Конюшина злету салютує,
    ми весні даруємо пісні.

    Забуваємо, що у неволі
    і жури, і сумніву жили.
    Ніби отамани, анемони
    на бої ведуть і на бали!

    12.05.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  19. Вікторія Лимарівна - [ 2019.05.11 17:51 ]
    Втілення мрій
    Його я називала Кленом.
    Чомусь сподобався мені:
    За те, мабуть, що був зелений.
    В осінньому стояв саду.
    У жовтих барвах там дерева
    Принишкли, наче уві сні.
    Не чутно вітряного реву:
    Свій рух сповільнив у ряду.

    Так трапилось, що помилилась.
    Насправді звався він Шовкун.
    Надії бажані згубились.
    Зима постукала у дім.
    Звичайно, не сама, з Морозом.
    Він неабиякий дикун:
    Зелене листя заморозив,
    Попадали, на подив всім.

    Така подія сталась в Клена
    Чи Шовкуна, не знаю вже.
    Зосталась мрія лиш блаженна:
    Повинна дочекатись я
    Весни наступної і літа!
    Час плине швидко: та невже?
    Бруньки з’являються на вітах.
    В зелених барвах вся земля!

    11.05.2019
    Свидетельство о публикации №119051106299


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (4)


  20. Ігор Герасименко - [ 2019.05.06 17:11 ]
    Гори поряд
    Як добре крихитній мурасі,
    на враження на свіжі ласій:
    не треба вирушати в гори.
    На смутком-сивиною хворих

    у щирім захваті погляне
    і загордитися примусить
    кульбаб окрилені монблани,
    врочисті грициків ельбруси!

    30.04.- 01.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  21. Ігор Герасименко - [ 2019.05.02 17:21 ]
    Усмiхнися, грицику
    Ні сузір`я не заводять,
    ні з хмаринками гульба.
    Погляд ніжний незабудок
    чи палкий, п`янкий кульбаб -

    чий обрати? Дні і ночі
    плаче грицик-однолюб.
    Ні в кіно піти не хоче,
    ні на блуд, а ні на клуб

    нумізматів. Навіть звати
    перестали. Вибачай,
    бо у друзів буде свято,
    в тебе - втома і печаль.

    Доля вдарила чому так?
    Пропустив похід у паб!
    Ніжний погляд незабудок
    чи палкий, п`янкий кульбаб

    чий обрати? Гірко плаче,
    заливається слізьми.
    Ліки ти візьми найкращі
    в поліклініці Весни.

    Де припише-знищить смуток
    мудрий Квітень-ескулап:
    "Ніжний погляд незабудок
    і палкий, п`янкий кульбаб!"

    04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  22. Олександр Олехо - [ 2019.04.25 13:20 ]
    * * *
    Життя у межах парадигми
    обсіли мрії, наче стигми,
    на тлі зелених сподівань
    після зневіри і блукань.
    За чистоту, за честь і цноту,
    за плідну для людей роботу
    нас закликає феномен,
    слуга народу й шоумен...
    Двадцять одне або блек-джек –
    міняю мозок на флеш бек.
    Кидаю голос у щілину.
    Рятуймо, браття, Україну!

    В руці два тузи… о-ба-на!
    Щастить нетямі з бодуна.
    Вже двадцять два і час настав:
    «кінець епохам» хтось казав.
    І замовчав, бо зуб незгідний –
    такий живий і дуже рідний,
    останній зуб в плеяді рота,
    тотем присяг від Саваота…

    25.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (1)


  23. Олександр Олехо - [ 2019.04.25 08:18 ]
    * * *
    Доле наша доле перекоти поле
    А у полі вітер та гіркий полин
    Їдуть чумаченьки привезуть нам солі
    Сипати на рани вибивати клин
    А у небі зорі мерехтять як мрії
    Світить та не гріє сонмище вогнів
    Буде непогода мжичкою засіє
    Виросте осуда із минулих днів
    Поки що за паєм до факірів луди
    Станемо у чергу як не раз було
    Защемить у серці запече у груди
    Трохи затуманить думами чоло
    Нам би байду хліба та цинічних жартів
    Нам би віртуальну віру без жури
    Виграти у дідька ризики у карти
    І почати жити на рахунок три…

    23.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Герасименко - [ 2019.04.23 14:17 ]
    Аквавiта
    Яка ця зелень соковита,
    яка п`янка вона у трав.
    То юний Квітень аквавіту
    у Сонця і Землі украв.

    Не перестане з них доїти
    не літри - кубометри трав.
    То ж добиратися до літа
    нам доведеться всім уплав!

    04.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  25. Ігор Герасименко - [ 2019.04.18 17:17 ]
    Грiють землю,синь лоскочуть
    І мечами, і свічками кличете:
    "З криці й висі принципи візьми!"
    Пізно, милі білопінні грицики,
    білолиці лицарі весни!

    Ви, напевно, зиму всю батрачили,
    та зусилля не в пусту потрачені
    на роботу й квітоінститут,
    бо ростуть і на піску патриції,
    принци і під стінами цвітуть.

    Грицики - ви сильні і граційні!
    Закохався в січні і забув:
    не замовив у весни-кравчині
    ні жабо весільне, ні жагу.

    Вашими розкішними розетками
    (бо чітка натура і чіпка)
    ніжні килимки на луках зіткані
    з тихих за кульбабками зітхань.

    Вами розфарбованою зіркою
    не зникай, натхнення. І нехай
    тричі заповіти перепишете,
    поки знищить посмішки смітник -
    спромоглись ви, білокрилі грицики,
    обрій темнохмарний освітлить!


    04.2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (5)


  26. Ігор Деркач - [ 2019.04.08 09:23 ]
    Форпост
    Вертаємо у ті часи,
    коли були ми селюками
    і майоріло перед нами
    майбутнє в маєві краси.

    Минають весни і літа
    і юні роки відлетіли,
    та не досягнута мета,
    угодна і душі, і тілу.

    Нема нікого на посту,
    аби не лізли до корита
    свинячі рила неумиті...
    Не оминути суєту.

    Не зрозуміти каламутне,
    що вимагає одкоша.
    Наляпане і недоступне
    нехай викреслює душа.

    А що порадує? Нічого
    немає іншого як ці
    слова... Та ще дорога,
    яка веде на манівці.

    А скоєне не поміняти.
    Діла говорять за слова.
    Усе обіцяне – халва,
    тому і оцету багато.

    Та агітують пустомелі
    за недолуге казна-що...
    У рейтингу – або ніщо,
    або паяци-менестрелі.

    Успішні – коміки-шути
    та перехвалені поети –
    очільники-авторитети...

    І думаєш, – кудою йти,
    якщо ознаки висоти
    церковні миші інтернету?

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  27. Ігор Деркач - [ 2019.04.01 09:22 ]
    Постановка за сценарієм
    Ну ось і фініш. Іншого не буде.
    Усе, що буде, маємо уже.
    У вушко голки пхаємо верблюда,
    в якого олігархи – протеже.

    Корупція очолює кориду.
    Усі хапають, що де не даси.
    Пінгвіни у далекій Антарктиді
    дописують фальшиві голоси.

    Із варіантів маємо найгірші,
    які і заслуговує народ.
    Перемагає дурнувата більшість
    і виграє заумний ідіот.

    Два гетьмани ідей не об'єднали
    і опинились оба у кінці.
    А та, що між каналами літала,
    так і не сіла на оба стільці.

    І знову вилітаємо за межі
    в останньому, можливо, віражі...
    Європа залишає рубежі...

    Упали башти і маліють вежі.
    Пірати соціальної мережі
    оцінюють фатальні міражі.

    01/04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.15 22:35 ]
    Любов і смерть
    Життя сміялося із мене,
    Поет, це – вічний наївняк.
    Узяти б і порізать вени –
    З наївняка будЕ мертвяк.

    Хай слово золоте чи срібне –
    Я краще вічності всміхнусь.
    Кому життя моє потрібне?!
    А смерть потрібніша комусь.

    Від неї стане хтось щасливий…
    Хай вродою ти – Аполлон,
    Не сотворив кохання диво
    Життя падлючого полон.

    Красі вклонятися – так гидко!
    Бо не вона врятує світ.
    Вона – лиш лялька. А за нитки
    Посмикує Бог СвітоГИД.

    І він розподіляє ролі
    І ставить на свої місця.
    І королі танцюють голі,
    Щеза наївність із лиця.

    І заворожить таємничо,
    І звабить душу «молодця»!
    Мене в обійми смерть покличе.
    Ій мертва блідість – до лиця.

    15 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  29. Юрій Сидорів - [ 2019.03.14 20:41 ]
    Спроби
    Котяться вірші з висот і низин.
    Стрінеться всяке: не схили, то кручі,
    Море поезії чи магазин.
    Збитки та виторги теж неминучі.

    - Спробуй зробити, - собі накажу, -
    Вибір, який ти на інший не зміниш,
    Навіть побачивши крайню межу,
    Що розділяє дистанцію й фініш.
    Купчаться вірші твої та чиїсь -
    Зсувами можуть вони причавити.
    Будь обережним, але і дивись -
    Всюди пильнують моторні піїти.
    Кращі чи гірші - питання складне,
    Хто від сохи чи від їхнього бога.
    В битвах і вічне життя промине.
    Марно й чекати – чия перемога.
    Вибери віршів собі та відлий
    В чушках металу найважчої марки.
    На крадіїв ти сердитий і злий.
    Нащо? Хай тягнуть - поскручують карки.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (4)


  30. Ігор Деркач - [ 2019.03.13 19:42 ]
    Творці і нахлібники
    Кому – творити, а кому – спожити.
    Такий розподіл праці на землі.
    Комусь – дереворити оживити,
    а іншому молитись до зорі.

    Ще є умільці красти і брехати.
    Уже й не помічаємо, чого
    навчаємось у самозванця-брата
    та віримо історії його.

    Ми їм – освіту, віру, наші бренди,
    а сарана зжирає рубежі
    і потайки поширює легенди,
    які ми схожі і які чужі.

    Вже і язик міняємо на мову,
    щоб відчепився клятий сатана.
    Та поки їхню віємо полову,
    всихають наші зародки зерна.

    Не вистачає Іроду зі сходу
    Дніпрової цілющої води...
    І на Азові не питає броду...
    Однакові усі царі орди.

    Але уже гуртом і поодинці
    Кощієві даємо відкоша,
    що дуже хоче нашого книша.

    Не відає опариш на Неглинці*,
    що і язик творили українці,
    аби у хаті мріяла душа.

    03/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  31. Юрій Сидорів - [ 2019.03.10 17:43 ]
    Панно
    Панно мемуарне робити зачну,
    Як тільки зросту до митця-штукатура.
    І власних амбіцій частину значну
    Утішить шедевр, а не сіра халтура.

    Планується досить серйозне панно,
    Заклечане мальвами з кожного боку.
    Базарних торгів не побачить воно,
    Бо матиме цінність художньо високу.

    Не буде фантазій, а тільки фактаж,
    І жодних намов - ні краплини, ні грама.
    Я це пам'ятаю, немов "отченаш".
    А ще УДК. А під ним - голограма.

    Півроку роботи, а може, і рік.
    Раніше не встигнути - ні на годину.
    Це стільки посланник парнаський прирік.
    Щоденних етюдів писати не кину.

    Мені до лампади якісь тиражі,
    Пасивні баланси чи навіть активні.
    Ці назви для творчості тупо чужі.
    За них не рідніші письменницькі рівні.

    Ні слова у прозі - у віршах лише.
    Пусте, що вони виглядають пустими.
    І геть епігонські цитати й кліше -
    Поезії складно не вмерти між ними.

    Щоденні етюди - це мій кондуїт,
    А глиняні справи усі в перспективі.
    Я ще не доріс до мистецьких еліт.
    А діти з онуками лисі та сиві...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (12)


  32. Галина Михайлик - [ 2019.02.13 10:47 ]
    Смайл
    Глаголить раціо коротке : «Ні».
    Емоціо волає вперте: «Хочу!»
    Моє дитя, у внутрішній мені,
    поплач, поскигли, не поспи півночі.

    Придумай інші фабули казкам,
    новим героям виверти сюжетні.
    Сценарії для трагедійних драм
    перепиши на фарси іскрометні.

    Глянь іронічно в непозбувний сум
    фантасмагорій ілюзорних марень…
    І смійся, смійся, смійся досхочу!
    Об землю лихом - щоб одним ударом!


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (16)


  33. Ігор Деркач - [ 2019.02.11 06:46 ]
    Визбируючи каміння
    Полегшає великому поету.
    Усе мале тікає у кущі.
    Сатирою опльовані сонети
    про насолоду, пахощі, дощі.

    Усім відомо – ідолу не вперше
    у люди вилізати із пітьми,
    а де йому помовчати найлегше,
    метає блискавиці і громи.

    Являючи себе між голосистих,
    я ці ази вивчаю на зубок
    і відрізняю мите і нечисте,
    аби й самому викласти урок.

    Далеко ще до ліри і до музи,
    коли Дніпро і стогне, і реве...
    Єднаються «орли» і боягузи,
    аби у бучі коцати нове.

    Поезія вимахує косою,
    аби запам’ятали небеса,
    що не чіпляє ні її краса,
    ні туга за вечірньої імлою...

    Хай блекота умиється й росою,
    та це не Божа, а гірка роса.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  34. Махайло Епатюк - [ 2019.02.05 21:54 ]
    Стара пісня на новий мотив
    Зеленіють жита і любов непроста
    В двадцять першім столітті – не мрія!
    У панчосі нога, притягальні вуста –
    Хтивогуба красуня Марія.

    Трохи є сивини у волоссі моїм,
    Ну а біс у ребро, певно вцілив.
    Я дивлюся на ніжки стрункенькі твої,
    І в собі почуваю ще силу.

    Наче гетьман Мазепа* - на тебе запав!
    Ох, дурні ці, вже сиві піїти.
    Руки тягнуться, Господи, знов до гріха…
    Ти ж умієш лиш гроші доїти.

    Навіть сексу нормального в нас не було,
    Лиш полапать дала себе мила.
    І забрала у мене останнє бабло
    Й за кордон із бойфрендом «звалила».

    Зеленіють жита і любов непроста!
    В кого вчилась, в якої повії?!
    У панчосі нога, притягальні вуста –
    Ох і стерва ж ти, хитра Маріє!!!


    5.02.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  35. Ігор Деркач - [ 2019.02.03 22:21 ]
    Березневі іди
    Зимою віє. Дні і ночі – білі,
    у хижі тепло, на подвір"ї – дощ,
    а у Європі жовті заметілі
    замайоріли на арені площ.

    Америка утратила надії,
    що скрепами орудує вона.
    Вселенське зло поширює Росія.
    Із півночі повіяла війна.

    Неситі юди, іроди, пилати
    активізують засоби мети.
    Лишається дорогу обирати,
    куди тікати і кудою йти.

    Нічого не планується нового
    і вічного – ні доброго, ні злого.
    Зійдуть сніги, появиться зело.
    І в Україні запанує літо –
    пора неперевіяне ділити.
    Усе – як і раніше, як було.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Юрій Сидорів - [ 2019.02.02 21:51 ]
    Зима холодна
    До кісток зігрівало манто дощове,
    А тепер актуальні трико та кальсони -
    І нехай завірюха безсило реве
    Чи співає з вітрами арктичної зони.

    Завітає до саун і лазень народ -
    Обмивати прихід щотижневого свята.
    У фанатиків чисто таких насолод
    Процедура і мною за приклад узята.

    Під горілку, вино, кабанця чи сома,
    Під намащені скраби, шампуні та гелі,
    Традиційно обмитою буде зима.
    Де накриті столи - там і люди веселі.

    На селі, у райцентрах і по хуторах -
    Не життя, як немає пристойної лазні,
    І настільки недовго живеться, що страх.
    Там не женять праправнуків люди нещасні.

    Опадає з небес білосніжне рядно,
    Снігові панталони дерева вдягнули.
    Звідки б вітер не дув - а зірве все одно,
    І шатрами напне на хати і притули.

    У несвіжих онучах дубіють стовпи,
    Переможні бої підраховує трясця.
    Як не маєш кальсонів, негайно купи,
    А сімейні труси для зими не годяться.

    На півметра углиб промерзають лани,
    І скляніють ставки від поверхні до мулу...
    Я латаю кальсони - зносились вони
    До дірок у матні ще за осінь минулу.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (9)


  37. Олександр Олехо - [ 2019.02.02 10:23 ]
    * * *
    У кожного в житті є листопад,
    що відшумів, а чи грозить вітрами…
    - Шерше ля фам – шепоче пізній сад
    останніми тремтячими листками.

    Йому болить… осінню пектораль
    холодним вітром зірвано під ноги,
    і час дощу дописує в скрижаль
    зволожені алеї та дороги.

    Нудна пора у паузах сльоти
    дарує ніч погідного затишшя,
    і позирають зоряні світи
    на мокрі сни із чорного узвишшя.

    Марудна річ – шукати ту мадам
    (жіночого єства лукаву вроду)
    на втіху бісу, ребрам і рокам,
    зважаючи на ліньки і негоду…

    Зриває час-вітрило у житті
    амурне листя – марення-омани,
    і ті потиху ниють в забутті,
    а осінь мрій зализує лже-рани…

    11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  38. Олександр Олехо - [ 2019.01.29 18:51 ]
    * * *
    Живе у мені критикан,
    і оптиміст, і істукан.
    І купа іншого народу
    без племені, імен та роду.
    Я з ними бесіди веду
    та думку їх собі беру.
    А потім «Бац!» і десь озвучу –
    сувору лагідну ядучу…

    Хтось скаже: Ач, яка дурня!
    За рік зросла у нас платня.
    Ти на якому боці граєш?
    Мабуть, того і сам не знаєш…

    Хтось скаже: О, жива надія.
    У рік Бика чи може Змія
    все буде добре у людей,
    бо цар наш – з тямкою спудей…

    Хтось скаже гнівно: Баламут!
    В країні кожен п’ятий Брут.
    Навіщо кликати до бучі?
    Часи й без того злі, пекучі…

    А я то що? Я ні при чому.
    То оселенці через кому
    віщають різне зусебіч,
    а мій язик – то їхня річ…

    27.01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  39. Галина Михайлик - [ 2019.01.26 20:32 ]
    Еґреґор
    Який типаж! Яка моновистава:
    актор, і драматург, і режисер –
    в одній особі! Що якась там кава –
    червоне танго тонкостінних сфер,
    терпке й сухе, як проминула осінь,
    де чверть доби, тривалістю в життя.

    Ще деколи нашіптуються й досі
    нерозшифровані, невчуті до пуття
    тендітні па словесної спіралі
    і космос дна зіниць в моменті «ікс»…

    Із висоти відгулих "сатурналій"
    скрипить на весну спорожнілий Віз…
    А у куточку, підхопивши м'ячик
    пін-понгу незавершених розмов,
    еґреґор кави підморгнув, неначе
    на мислі має відігратись знов.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (17)


  40. Величко Анастасія - [ 2019.01.16 20:43 ]
    Та, що ні на що не здатна
    А ти казав, я ні на що не здатна,
    До чого б не бралася - не моє.
    "До віршів, -, судиш, - не удатна,
    Це лиш захоплення твоє."

    Сміявся, що моя французька мова,
    У мед солодкий додає кислинку.
    Закоханість ж моя - раптова,
    "Минеться швидко, за хвилинку"

    Не вірив й в те, що буду мати щастя,
    Що в натовпі я буду виділятись.
    І я сказала тобі "Досить. Баста.
    Подивимось, хто ще буде сміятись"

    Я не брала слова ці до обіди,
    Але й за принципи не ставала ніколи.
    І оминала рух суспільної орбіти,
    Навіть тоді, коли дивились всі довкола.

    Не була горда, та жила сміливо,
    Завжди тягнулась до людей успішних.
    І пам'ятала, про свій пункт "важливо",
    Що рятував мене у дні невтішні.

    Були пораски, та були і перемоги.
    Мій шлях був сповнений камінням.
    І деколи підкошувались ноги,
    Та я все рівно рухалась невпинно.

    І от у мить, коли зустрілися ми знову,
    Ти був здивований моїм здобутком.
    Почав заводити розмову,
    А на обличчі покривався смутком.

    Питав: "Як справи, як минув цей рік?"
    А я: "Ma vie est magnifique!
    - Ти знов сама, напевно, як торік?
    -О ні, удома жде коханий чоловік.

    - Вірші не пишеш вже давно, правий?
    - Ні, вчора вийшла збірка "Кошик мрій".
    - А в Щастя, мабуть, смак гіркий?
    - Рецепт на нього в мене свій.

    І стих відразу голосний у тебе сміх:
    - Як досягти же успіху людського?
    - Секрети тут, - кажу, - є різними для всіх,
    Моя удача полягає в цьому:

    Щасливим завжди буде той,
    Хто на інших не буде зважати,
    Хто йтиме до цілі, як герой,
    Той високо в небі буде літати!
    2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Величко Анастасія - [ 2019.01.16 20:30 ]
    Наше НеКохання
    Мій сон спіймав тебе
    Тенетами кохання.
    Відчувчи й в них себе
    Пізнала я бажання.

    Бажала бачити та жити
    в твої омріяних думках.
    І все життя тебе любити,
    Тримати й щастя у руках.

    Я мріяла про "Нас" давно,
    про той прекрасний танець.
    Та, мабуть, ти не в це кіно
    Отримав роль "коханець".

    І знаєш, важко мені було
    Здобути знову самоту,
    Та раптом, все само минуло
    Знайшовши тишу золоту.

    Я глянула на світ щасливо,
    Додала барви в сірі свої дні.
    І все мені здалось можливо,
    І знов засяяли мої вогні.

    Отож, почнімо жити далі,
    Ловити сонця промінці.
    І в світлі бачити деталі,
    Тримати міцно їх в руці!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  42. Тата Рівна - [ 2019.01.10 16:55 ]
    Рефлексії безсоння
    Місяць схожий на келих, повний вина й туману
    Зорі розсипались салом на сковорідці
    Сонце дрімає на запічку, мертво-п'яне
    Хмари, як чоботи, тонуть у синій річці
    Неба

    Мені не треба навіть снів при такій яві
    Пасу небесних корів горілиць поночі
    Мої реальні світи не всякій уяві
    Під силу, не кожен таке бачити схоче,
    Треба
    Визнати
    Врешті
    Решті людей не до небесних корів —
    Їм аби земного узяти сповна
    Зібрати усю свою решту
    Не потопити човна
    Моя ж душа бездонна тому
    Що світ навколо неї не має дна
    Немає стін
    І перепон немає
    Щоночі ви засинаєте,
    А я відлітаю
    У цьому різниця між нами
    І смисли наших цілей —
    Ви хочете бути ситими
    Виспаними, умитими,
    Закоханими, багатими

    А я — хоча би цілою
    Й не розіп'ятою...



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  43. Олександр Олехо - [ 2019.01.10 11:32 ]
    Без пасиву
    Спинися, друже, і посидь.
    Склади хулу і оду віку.
    В одну торбину – що болить.
    У іншу – гожого без ліку.
    Лиш дрібка ліку? Не біда.
    Додай туди блаженні мрії.
    І ось вона вже не худа
    ноша своя, що добре гріє.
    А ту торбину, де лихе
    (її підняти стане сили?),
    пусти із горба, хай хе-хе…
    летить до біса, до могили.
    Тепер дивися: зла нема,
    а щирого достатньо міри.
    Як добре жити без ума,
    коли залатані всі діри!
    Вага набутків і невдач
    на користь щасного активу.
    Купи з горіхами калач,
    іди у завтра без пасиву…

    01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  44. Олександр Сушко - [ 2019.01.07 11:19 ]
    Різдво
    Коли життя ламає долі щит
    І хмара застеляє промінь сонця,
    Шукають люди захисту від бід,
    Вимріюючи бога-охоронця.

    Шаманять і кадилами трясуть,
    Воскурючи з жиру фіміами.
    Але в душі злостивця каламуть,
    В кишені - ніж на ближнього чи камінь.

    Молитви тільки дві: "Подай!", "Пробач!",
    Від глупства розум у кебеті висох.
    Уклякнув на колінах раб-прохач,
    Цілує руку грішнику у ризах.

    Сусід сусіда вкинув у ставок,
    Зоп'яну матір син влупив обухом...
    Якщо і є всеблаге божество,
    Воно від криків жертв давно оглухло.

    Вина із бару сулію дістав
    (двохтисячне Різдво стрічають люди).
    Увірувати важко у Христа,
    Якщо його в душі нема й не буде.

    07.01.2019 р.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  45. Олександр Сушко - [ 2019.01.06 09:37 ]
    Пора
    Шановні друзяки-поети,
    Дарую востаннє привіт.
    Ще трохи - і кану у Лету,
    Зітхне із полегшенням світ.

    Не буду мозолити очі,
    Лякати талантом невдах.
    Життя залишився шматочок,
    За хвилю з пістолі бабах!

    Не звикнув писати олжею,
    Не стачило, мабуть, ума.
    Існую і так за межею,
    Мене поміж вами нема.

    Затримався надто у світі,
    Між геніїв труся як в'юн.
    Прекрасних пейзажів лахміття
    Засмічує душу мою.

    Порвалася нитка у мойри,
    Фарбує долівку рубін.
    Мій попіл - із урни - у море.
    А пам'ятник ставте собі.

    06.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  46. Олександр Олехо - [ 2019.01.04 13:33 ]
    ТИ ЧУЄШ, РОХКАЄ МАЙБУТНЄ...
    Ти чуєш, рохкає майбутнє
    і пахне виборчим лайном?
    То обіцяють гойні будні
    мужі звитяжні за столом.

    Там куций хвостик – символ вдачі,
    корито – щастя живота,
    престижне шмаття від Версачі
    і віра в Бога золота.

    Пухленькі щічки, сонні очі.
    Фізіологія «хапка».
    Стовпи державні жаба точить.
    У поміч їй «своя» рука.

    На часі тлусте і злодійське,
    пожадне чавкання зажер –
    болото рідне українське
    від перших днів і дотепер.

    В кінці зими повіє вітер,
    лютнево-звичний студенець.
    Впадуть ази собачих літер.
    Настане брехові кінець?

    Звичайно, ні. Років звіринець
    на нашій страдній стороні
    у сенсі луди – не чужинець,
    у сенсі бучі – на коні.

    Із матриць мрій до трафарету:
    паплюж усе, звелич себе,
    задій китайську естафету,
    хитай дорогу «цоб-цабе»…

    Дали надії-зміни маху.
    ілюзіон пустих вистав.
    Тепер свиня несе на плаху
    усе, що песик не украв:

    останні щирі сподівання,
    бажання миру і добра.
    Такі наївні уповання?
    Упали з кінчика пера…

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  47. Олександр Олехо - [ 2019.01.03 12:37 ]
    * * *
    Минають дні, як навіжені.
    Із крана капає вода.
    - Немає часу – кажуть вчені.
    - Сьогодні що в нас? Середа…

    Хороша назва порожнечі.
    Жахна кумедна синемА.
    У світі явищ дивні речі:
    як час – ніщо, то й нас нема.

    А як же оберти планети,
    Чумацький шлях і сива даль?
    І наша подорож до Лети,
    і шлейф душі – земна печаль?

    Примара часу зримо тане.
    Рахую краплі уночі,
    і посипаю цукром рани –
    в безсоння теж є слухачі.

    Немає часу, ач халепа.
    Я розчиняюсь у зеро.
    А ніч глуха(ще та дурепа)
    сховала мишку і перо.

    Біжи, друзяко! Всесвіт плаче,
    росинка липне до щоки.
    Піймавши облизня в удачі,
    мить не народжує віки…

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  48. Олександр Олехо - [ 2019.01.02 10:14 ]
    Новорічна білі й берда.
    Неначе клік, минувся рік…
    На небі срібні амулети.
    В духовці паряться котлети.
    До стрілки стрілка – це любов.
    Анігіляція основ.
    Ось північ б’є чолом по вухах.
    На м'ясо зирить мумій- муха.
    Чому не «я»? Тому що він
    і моветон казать мумін.
    В кімнаті чавкання і сміх.
    Перед Різдвом ковбасний гріх.
    - Ату його, давай промову,
    де всі гаразди через кому.
    Сірко надворі скавулить.
    Йому каденція болить.
    Ще трохи часу й геть іти.
    Свиняче панство пре сюди.
    Звіринець влади. Е-хе-хе…
    За роком рік усе лихе.
    Вже й олів’є не так смакує,
    а через силу пузо дує.
    У тренді рідна колотнеча.
    На краще зміни? Де предтеча?
    Оті обіцянки про щастя?
    Червону нитку на зап’ястя –
    хай береже від вроків слова.
    Воно ж ядуче, як полова.
    Не має більшої огиди,
    аніж свої омани-гниди.

    Знайди щось гідне. Тисни лайк.
    У сірих буднях є клондайк.
    Копати скарб… і не скопати.
    Держак трухлявий до лопати.
    Пішов за обрій старець-рік.
    Йому у спину клац і клік.
    Стихають кроки по дорозі.
    У пастці часу, як в облозі,
    життя не зречень – божевілля.
    Чергове ранішнє похмілля.
    І знов любити білий світ.
    Усім ПееМщикам привіт!

    02.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  49. Олександр Сушко - [ 2018.12.31 07:00 ]
    Новий рік
    Упав до ніг вінок зів'ялих снів,
    Чуби хлоп'ят вгортаються ув іній.
    Прелюдією братньої різні
    Лящать у вухах заклики до бійні.

    Цінується удар у пах ножем,
    Майстерна пастка, спілка з людоловом.
    Цей світ краса навряд чи збереже,
    Якщо не порятує мудре слово.

    А чи кому потрібен мій талант -
    Є ж томос і домовленості мінські...
    Не мир у тренді нині, а джихад,-
    Клади, солдате, міну до колиски.

    Злякався чорт, до пекла хутко втік,
    Не хоче й сатана приймати жертви.
    В окопах зустрічають Новий Рік
    Вже не живі, хоча іще не мертві.

    Іде війна. Гримлять щити, мечі,
    У жінки син пропав, забрали мужа.
    Поете! Не відчаюся, світи!
    Розтоплюй лід ненависті у душах.

    31.12.2018р.

    Мелодія для флейти

    Упали планка, настрій і вольтаж,
    В орієнтирах розхиталась клепка.
    У стилі бохо торба - ось мета,
    А ще нова у квіточках сукенка.

    Синок дрімає. Тепло на печі,
    Укутую кота пухнастим пледом.
    Мене, холодну,- жити не учи,
    Відгородилася нейтралітетом.

    Диванна жалість - це усе, що є,
    Заочно підгодовую каліку.
    Синичка за вікном зерно клює,
    Лежу і мрію з мужем у обнімку.

    А совість вже протерлась до дірок,
    Підніжку другу ставити не вперше.
    Одважую поради, мну перо,
    Чужі думки вивалюю в мережу.

    Пегас колегу знов збиває з ніг,
    Відмовитись не можу від вендетти.
    А візаві не сердиться,- о ні!
    Подарував мелодію для флейти.

    31.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Сушко - [ 2018.12.29 10:49 ]
    Віхола
    Хоча з пієтетом природу не раз описав,
    Аж серденько мліло від виряджених краєвидів.
    Та нині від овиду сірого зріє сльоза,
    І настрій сльота намагається враз отруїти.

    Сяйливого й теплого літа зимою схотів,
    Аби розцвітали під вікнами астри та рожа.
    Натомість - під тином вервечки сорочих слідів
    Не може од світу сховати злостива пороша.

    Сусідський блохастик без буди, лежить на землі
    І виє протяжно на пущу, де зайчик сховався.
    Парнас нетверезий, гуляють його королі,
    Жбурляють у мене шкоринками від ананаса.

    А чай вже холодний, у ньому акація, глід,
    У комині вітер гуде із собакою в квінту.
    Погода капризна, така як і втомлений світ,
    Заплющую очі і бачу усміхнене літо.

    29.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   38