ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимарівна
2020.04.09 12:37
Принцип ласого шматка:
приватизаційний простір.
Загребущого рука
не цуралась з дев’яностих!

Йшов розподіл всіх і вся
серед сильних цього світу.
Не одне тоді ім’я

Іван Потьомкін
2020.04.09 11:57
“Most of us have formed an unrealistic picture of life on a desert island. We sometimes imagine a desert island to be a sort of paradise where the sun always shines. Life there is simple and good. Ripe fruit falls from the trees...” Нечто подобное нари

Олександр Сушко
2020.04.09 09:42
От і підняли голову недобитки Януковича, галасують на всіх телеканалах як навіжені. Відчувають, що на хвилі народного невдоволення нинішнім очільником держави, вони скоро знову прийдуть до влади. А люди вуха розпустили, очі вилупили в екрани і вірять всь

Сергій Губерначук
2020.04.09 08:16
І він побачив,
що рука його
піднесла сонце
над безмежним світом.
Йому пекло..,
а пекло не могло
очей його
і голосу спалити!

Віктор Кучерук
2020.04.09 05:45
Спів пташиний на світанку,
Мов будильника сигнал, –
Забринів безперестанку
В сонній тиші на загал.
Дерся піснею в кімнату
Крізь прочинене вікно
Неспокійно і завзято,
Шанобливо й угурно.

Микола Соболь
2020.04.09 05:35
Чи поставить доля на коліна,
Чи здіймешся птахом до небес…
Пам’ятай назавжди ти – людина
І життя дано тобі єдине
Проживи, щоб лід душевний скрес.

Не шукай високої науки,
У добрі народиться добро.

Ярослав Чорногуз
2020.04.09 02:54
Красуня, яка мене любить,
Про мене лиш думає все.
І пестить цілунками в губи,
І квіти найкращі несе
Красуня, яка мене любить.

Красуня, яка мене любить.
Зітхає… Все «Ох!» їй та «Ах!»

Володимир Бойко
2020.04.08 23:27
Оптимісти мрійливо дивились
У світле майбутнє.
Песимісти, однак,
Готувались до чорного дня.

Посміхнулась фортуна останнім,
Та тільки на кутні,
Бо в нерівному герці

Віктор Кучерук
2020.04.08 21:34
Поміняв би професію,
Та не хоче душа, –
Хоч нема від поезії
Для родини й гроша.
Не хвалюся зарплатою
Але йду на парі,
Що штани перелатую
І гризу сухарі.

Оксана Логоша
2020.04.08 21:10
Пташечко моя,дрібко,
Мила моя втіха.
Не затонка гілка?
Не затісна стріха?
Серце твоє пташине.
Сила твоя крилата.
Що тобі ті вершини...
Що тобі ті грати...

Євген Федчук
2020.04.08 20:57
Сиджу собі на лавці попід тином.
Вже сонечко на захід погляда.
На возі хтось везе додому сіно,
Сидить у ньому, що його й не видно,
Лиш чути голос іноді: «Гайда!»
Навпроти за дорогою толока.
Бабуся пасти вивела козу.
Коза ще молоденька – кілька рокі

Олександр Панін
2020.04.08 17:59
Чорт Стецько та біс Агапко -
Чортеня із бісеням,
Ледь не попсували лапки:
Ухопить не можуть "крам"!

Ох, яка, яка "хвеміня",
А,точніше, це - "чортиня,
Це - Чортиця-молодиця,

Тетяна Левицька
2020.04.08 15:02
Минали місяці - вервечки голубі,
полином пахли вечори духмяні.
Проходило життя в депресії, журбі
не рятувало навіть фортеп'яно.

Боявся подумки вертатися туди,
де одночасно солодко і гірко
було йому, ще до розлучення, біди.

Анастасія Поліщук
2020.04.08 14:23
Горнятко кави - не перше точно.
Закриєш очі - стаєш півтінню.
Дзеркальний вимір твоїх безодень
Повік забралом тебе поглинув.

Горнятко кави - лишився запах.
У голові - безкінечне віче
Усіх твоїх несвідомих. Правди

Сергій Губерначук
2020.04.08 08:57
Постать, спинившись на постаменті,
довго чекала до себе параду…

Квіти посохли і стали паперами –
постать ніколи не набридала.

Коні подохли і стали екзотикою –
постать ніколи не набридала.

Іван Потьомкін
2020.04.08 00:44
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув,що Храм мають зробить таким,
Який той був за Соломона,
Спродав усе своє добро
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходився робить ворота з міді.
Що блиском не поступалась золоту сам

Олександр Панін
2020.04.07 21:26
Шкандибає Старенька із ключкою,
По горбатій стежині чвала,
Тяжко крапають сльози горючії,
Зразу видно - життя не халва!

І чорти, і зміюки, і грішники
Витрищають "квадратні" баньки:
"Хто ж Чортячу Матусеньку вирішив

Євген Федчук
2020.04.07 21:10
Якось сиділи ми на лавці біля двору:
Дідусь, бабуся та із ними третім я.
Ще череда не йшла із паші на ту пору.
Її й чекали ми. Спекотний день стояв.
Нас рятувала тінь великого горіха,
Легенький вітерець, що з поля залітав.
Дідусь газету м’яв, бурмо

Ігор Деркач
2020.04.07 20:41
Яка оказія явилась!
Весна не за горою,
а сіячі заякорились
у гавані застою.
Ячить поезія висока
кімвалами кумира,
куняє муза одинока
і почиває ліра.

Вікторія Лимарівна
2020.04.07 17:10
З’являється шанс, відкриваються дверці
у поклику до небайдужого серця,
якому так боляче зараз за всіх.
Планета в загрозі: це догма чи збіг?
Фатальний кінець чи замолимо гріх?

Наскільки умілі в майстерності спроби,
щоб відсіч надати смертельній х

Микола Дудар
2020.04.07 13:18
Коронавірус? Корона - вірус:
А свита - меч… снаряд…. тротил…
Все сіють смерть, я смерті вірю
Вакцині - ні, глибокий тил…
О Боже! Боженько, наш Царю! О
Владико Всесвіту, тримайсь...
У нас такого вдосталь "жару",
А з Тебе, в пекло, аусвайс…

Тетяна Левицька
2020.04.07 13:03
Насолодитися, не випити до дна,
розкішна пава, зірка промениста,
утіха жадібна, мольфарка чарівна,
заволоділа серцем піаніста.

Їй місячну сонату, п'єси дарував,
цнотливі орхідеї і браслети.
Страшенно ревнував, хоч не було підстав,

Микола Соболь
2020.04.07 09:39
До плеча пригорнутися хочу,
Там де квітнуть вишневі сади.
Соловей свою пісню охоче
Заспіває, ти тільки прийди.
Усміхнеться нам зоряне небо
Вітер косу тобі розплете…
І вінок зі смарагдових стебел
Покладу на волосся густе.

Олександр Сушко
2020.04.07 09:36
Полаялися ми учора з кумом капітально: я йому дуль моцних натицяв, а він мені матюків нагнув триповерхових. А виною всьому — коронавірус. Приїхав на пошту отримати перевод за мою книжку “Берегиня”. Нині в мене це єдине джерело фінансів, завдяки якому куп

Сергій Губерначук
2020.04.07 08:33
Попід зіркою гіркою,
понад гіркою паркою,
серед ночі поміж літа
проти вітру полетів ти…

Хто міг знати, що так буде?
Я гукав тебе крізь груди!
Я не знав про хресні крила,

Віктор Кучерук
2020.04.07 05:18
Повзти, вставати, йти і знову
Спіткнутись, впасти і повзти
Крізь вічні зради та обмови
До недосяжної мети.
Хоч прогинаю трохи спину,
Щоб дати спокою ногам, –
Ніхто й ніщо мене не спинить,
Якщо, на жаль, не стану сам.

Олександр Панін
2020.04.07 01:06
Лімерики -"фрістайл"


Щур та Зайці


Годі, Зайці, ридати, зітхати –
Обіцяли нам позику дати!

Іван Потьомкін
2020.04.06 21:22
Не в тому суть –
Воскрес чи не воскрес,
Вознісся до Всевишнього,
Сидить з ним одесную...
Чи, може, як усі,
Перетворивсь на прах,
Пробивсь з-під каменя травою...
Не тим, що начебто узяв гріхи на себе

Євген Федчук
2020.04.06 21:13
Добра і зла на світі є багато
І кожен по-своєму прагне жить:
Хтось хоче всі хвороби злікувати,
А хтось їх на нещасних напустить.
Усе від того, що в душі у нього
І чим живе, до чого прагне він:
Чи стіни зводить, городить дорогу,
Чи щось велике взага

Серго Сокольник
2020.04.06 20:48
Час наврочить сумні
Сірі ночі без ніжності губ,
І цокоче, і ні-
чим розвіяти пізню нудьгу...
Потаємно відкрий
Простір шафи минулих оман.
У шухлядці старій
(розбирать її часу нема,

Володимир Бойко
2020.04.06 18:52
Вихвалявся чорний Пень,
Що не вірить в чорний день,
Бо його, крутого Пня,
Аніщо не зупиня.

Та не варто було Пню
Отаку нести дурню.
Хтось недопалок лишив –

Роксолана Вірлан
2020.04.06 18:35
Розбуди мене теплими лисками
По чолі, по щоці та по рученці,
Коли росяні зорі ізвисока
На прокільчені трави обрушаться.

У маєвому мареві виспіє
Перша лілія, світ розлелечений
І розкліпнуться обрії виспані

Микола Дудар
2020.04.06 18:18
І де ж від усього ваш "інструмент"…
У якому ж оркестрі прописка?
Шляпу - додолу, пасаж... комплімент
І зіграв би на ньому - не близько…
Згоден, побуду простим глядачем
Зала, вогні, світанки предранні
Ритмічно до рим… і ладом тече
Оплески славні,

Микола Соболь
2020.04.06 18:02
Раніше курви працювали в лазні,
А нині – аташе, як не крути.
Прийшли до влади злодії та блазні,
Народу слуги, сепари, свати…

Наїлися по горло шоколаду?
Потрібні зміни і відразу – упс!
Враховуючи стан важкий громади,

Олександр Сушко
2020.04.06 10:19
Те, що вам зараз розкажу — велика таємниця. Тому мусите її тримати при собі до Страшного суду. Ну, а якщо нестерпно, аж до гикавки, закортить поділитися цим тягарем знань, — так і бути, благовіщайте, дозволяю. Але тільки власним дружинам і чоловікам,

Сергій Губерначук
2020.04.06 09:36
Зустрівши кілька снів, невидимих таких,
закутаних у превелебну ніч нечутно, –
на тиші днів нових, між проявів тонких,
радію світлу я і посміхаюсь чудно.

Достатньо вітру й трав, розпатланих по нім,
аби згадати все до кінчиків коріння,
коли конем-во
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Богдан Бойко
2020.03.22

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Панін - [ 2020.04.04 14:13 ]
    Безодня

    Не вдивляйся
    в безодню
    темної ночі,
    Бо не побачиш
    нічого,
    Не дивись
    у безодню
    місячної ночі:
    Може безодня
    теж
    подивитись захоче,
    Не дивись
    у безодню ,
    коли місяць уповні -
    Вона буде вдивлятись
    у тебе
    і душу безоднею
    сповнить.

    Я темної ночі
    вдивлявся в безодню,
    Темрява, морок -
    справжнісінька збродня,
    Місячної ночі
    в безодню вдивлявся,
    Вона подивилась,
    та я не злякався...

    Був місяць уповні
    учора,
    Безодня сказала:
    "Яка ж ти потвора!"

    Хто із безоднею
    Грає
    У півжмурки ,
    Буде тому
    Непереливки!











    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2020.04.01 16:16 ]
    Ачияк (гумореска)
    - Здрастуйте, мій лікарю хороший,
    Третій тиждень валер"янку п"ю…
    Ось, візьміть, мої, будь ласка, гроші,
    Я Вам душу виплачу свою.

    Так самотньо всі минають ночі,
    Аж сльоза, буває, набіжить…
    Третій місяць чоловік не хоче
    Ізі мною повноцінно жить.

    Вже йому й "дракона" купувала,
    І стриптиз крутила - хула-хуп,
    Стрілка ж на пів-шостої як впала,
    Так уже й не дивиться на пуп.

    І сказала лікар: "Непорядок!
    Чи у сплячку впав, як той ведмідь,
    Щоб оцій біді тяжкій зарадить,
    Мушу з ним сама поговорить!"

    - Бачу, що мужчина Ви – нівроку,
    Так чого ж, немов без крил – орел?
    Ви дружині завдали мороку,
    І в коханні все не "very well"?

    - Ви така вродлива, пані лікар,
    Я нічого не втаю від Вас…
    Секретарка молодого віку
    На роботі в мене – вищий клас.

    Стегна в неї хтиві, аж веселі,
    Я їх роздивляюсь залюбки.
    Попкою вона, як ті моделі,
    У повітрі пише вісімкИ.

    І очима водить ота Ната,
    Мов на морі в темряві маяк…
    - Будемо роботу починати, -
    Вам спочатку каву, а чи як?

    Починаю день із гарних звершень,
    Ой, з натхненням попрацюємо –
    Гарно "ачияк" ми зробим спершу,
    А тоді вже й кави поп"ємо.

    День минає, знов заходить Ната,
    Стегнами погойдує відтак.
    І уважно почина питати:
    - Ви уже додому, а чи як?

    І щоб все закінчити чудово –
    На столі лишаємо печать –
    "Ачияк" повторюємо знову,
    І спокійно йдем відпочивать.

    Я на п"ятий поверх піднімаюсь,
    А на третім, спершись на косяк,
    Вже стоїть сусідка і питає:
    - Ви уже додому, а чи як?

    Я чомусь не можу її лаять,
    Хоч і не належу до гуляк,
    Перса апетитні вона має,
    То ж і з нею робим "ачияк".

    Вранці теж запитує нерідко,
    Вигляда мене й дає вже знак:
    - Біжите сьогодні дуже швидко
    Ви вже на роботу, а чи як?

    І отак – щодня, мій доктор милий,
    Скільки, бач, дружині перепон,
    Забира цей "ачияк" всі сили,
    Став я вже, як вижатий лимон.

    …Лікар розуміюче киває,
    На столі з"являється коньяк.
    - Що ж робить? Їй-Богу, я не знаю,
    Будем лікувать Вас, а чи як?!

    12. 03.7517 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  3. Ігор Деркач - [ 2020.03.30 09:12 ]
    Чистоплюям
    Уся компанія моя –
    як не лелека, то синиця...
    І де ті циніки взялися,
    якщо усі такі як я?

    Із далини усе одно,
    кого послати до Ереба,
    коли чорніюче гузно,
    буває, ляпає із неба.

    Бо я і є апологет
    читацького імунітету,
    коли задрипані сюжети
    клонує нібито поет.

    Аполітичні чистоплюї
    одне одному сучать дулі,
    але співають в унісон,
    бо не багато треба тями
    себе вважати павичами...
    і в цьому – є таки – резон.

    03/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Олехо - [ 2020.03.26 09:34 ]
    * * *
    Сиджу один, мені дрімота в поміч.
    І думи не гадаю, пиво п’ю.
    Оце кицюня умостилась обіч,
    та я її шаную і люблю.
    Бо муркотить і не проха налити.
    В умовах ізоляції – це плюс.
    Бо є ліміт і як його ділити?
    Самому не стає. Ти згідна, Мусь?
    А та сидить і ліжко масажує,
    і безтурботно жмуриться у світ.
    Неначе каже: всі суєти всує
    (її то оповів фейсбучний кіт)…
    Хіба не так? Скажіть бо, що неправда
    і сенс життя в щоденній суєті:
    учора справи, нині теж і завтра…
    А я, туман, з котом на самоті,
    і наче випав з вічного процесу
    вселенської земної метушні.
    Кінчаються запаси пива й TESSy,
    а тут і далі карантинні дні…
    26.03.2020



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  5. Тарас Ріль - [ 2020.03.25 21:31 ]
    Спішу на потязі в нікуди
    Посвячую цей вірш смерті

    Такій ніжній, беззаперечній



    Посвячую цей вірш смерті,

    У чорній шалі, не тутешній



    Посвячую цей вірш смерті,

    І принагідній, і випадковій



    Посвячую цей вірш смерті,

    Дівчині казковій, у погляді гетто



    Посвячую цей вірш смерті,

    Різкій і довгій, через балети



    Посвячую цей вірш смерті,

    Смерті суспільства, смерті поета



    Посвячую цей вірш смерті,

    Смерті терпкій, вологій, розлогій



    Посвячую цей вірш смерті,

    Люба смерть,

    Підійди,

    Прийму в тебе пологи

    2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. олександр квітень - [ 2020.03.21 18:26 ]
    Бо ж не в трендах поезія (до дня поезії)
    БО Ж НЕ В ТРЕНДАХ ПОЕЗІЯ
    (До дня поезії )

    "Не віршами єдиними " ,
    Хтось мені заперечував ,
    В наші дні до поезії ,
    Вже минув інтерес ,
    Калліопа з Евтерпою
    жити в міфах приречені
    А всесвітніми трендами
    Запрягає прогрес...

    На ютюбі у блогерів де
    мільйони переглядів ,
    Монологи приземлені і сюжети прості ,
    Залишились в історії ямби разом з хореями..
    А фейсбук не окрилюють поетичні пости...

    І змінилася лірика на дозвілля " Words танкове "
    Замість пісні лунає оцифрованим репом .
    В "instagram" зустрічати ходять роси світАнкові .
    На екранах айфонів сяє зоряне небо ....

    І крокують мережею віртуальні романтики .
    Безкінечними стежками розважальних світлин ,
    У примарних іллюзіях ефемерної вбраності ,
    У буденності , пошуку сенсаційних новин ..

    Запитати одне лише хочу я скептиків ,
    Що співають про скорий спочинок віршам ,
    Вже коли Арістотель написав про "поетику" ,
    Де був диво фейсбук ,телеграмм , інстаграм ?

    Може буде цікаво що Данте Аліг'єрі ,
    На творіння "КОМЕДІЇ " надихнуло в свій час ?
    Знаю точно що то не "СВАТИ" й не "ІНТЕРНИ"
    З примітивного гумору зліплений фарс ....

    Чи коли "Українка " словом рідним
    нам мовила ,
    І вустами чарівних лісових берегинь ,
    Як була б вона зараз неприємно здивована,
    Глибиною печерності розважальних світлин .

    Так що прошу я щиро , не будьте пророками
    Встане скраплене римами рідне слово в віршах ,
    Милозвучне навіть в своїй одинокості ..
    Бо ж не в трендах поезія , бо ж вона у серцях...

    Олександр Квітень
    м.Мукачево .


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Деркач - [ 2020.03.17 18:41 ]
    Напередодні апокаліпсису
    Немає перепони і табу
    нацькованій агресії зі сходу,
    коли ведуть зомбовану юрбу
    фальшиві слуги іншого народу.

    Московія увічнила чмиря.
    І малороси, і паяци раді,
    що захищають коміка-царя
    «азірови» і «дєвочкі» у владі.

    Лукаві і смішні поводирі
    займають територію отари.
    Вовки й шакали виють угорі,
    у низині чатують яничари.

    Моря і землі ділять москалі,
    не забувають інтереси німця...

    Аматори терору – сомалійці,
    а хунта засідає у Кремлі...

    Європа «коронує» українця,
    аби щезав із рідної землі.

    03/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  8. Мессір Лукас - [ 2020.03.08 20:50 ]
    П’ять звьозд
    Ти не просто тепер, ти членкиня піїтьського цеху.
    Ледь знаходжу слова, ті слова, що слова, а не мат.
    Бо зліпив тебе я, як із глини виліплюють цеглу,
    А виходить, що ти.. що тебе.. що для мене нема!

    Я нагострюю пера, вмокаю у власну отруту,
    Я стрілятиму ними, хай лусне мені сагайдак!
    Уподібнюся я, чи то Гуру, чи Робіну Гуду.
    Ну і що, що не в такт, що безтактно, бездарно.. Хай так!

    Хай несе мене кінь, мій кудлатий і трохи крилатий!
    Хай від кожного руху зника депресивна пітьма!
    І блищатимуть лати на диво всієї палати,
    Я за бороду музу,
    ойц, ні!
    санітара впіймав.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  9. Вікторія Лимарівна - [ 2020.02.28 19:06 ]
    Лютнева гроза
    Лютневого вечора стались див`а:
    в нудьгу дощову завітала гроза.
    Не витівка Неба… та й зовсім не жарт:
    такий передчасний весна бере старт!
    Звичайно, від подиву, зникли слова!
    Наразі помружилась вербна лоза.
    Від спалаху скверик бадьоріший став!
    Птахи причаїлися в зелені трав.

    …Зимових залишилось тільки два дні.
    Властива гроза лиш травневій весні…

    27.02.2020




    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  10. Тетяна Роса - [ 2020.02.21 09:06 ]
    ***
    Сліпі не бачать: в нашім краї
    страшний не вірус із Китаю,
    бо більша є у нас загроза -
    зелена неміч вражає розум.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Володимир Бойко - [ 2020.02.11 00:54 ]
    Економ-варіант
    Колись ти говорив мені приємності,
    Бажав мене щомиті, і не раз,
    А нині, уникаючи взаємності,
    Волієш економити за газ.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  12. Вікторія Лимарівна - [ 2020.02.07 11:55 ]
    Зимове парi
    Дощ, провокуючи, має свій задум.
    Зараз мерщій перевтілиться в сніг.
    Хутко проводиться слушна нарада.
    Білі сніжинки охочі до втіх.
    Збіглись в намети, не видно доріг.

    Тільки наразі зростає тривога.
    Кликати треба найшвидше мороз.
    Спізниться: перешкоджають дороги.
    Втримати сніг конче треба для нас.
    Квапитись буде міцний ловелас.

    Лютий в чеканні, здається важливим,
    бо завершальний в зимовій порі.
    Радісним буде вважатись, щасливим,
    тільки коли полютує згори,
    крапку поставивши в календарі.
    Виграє може зимове парі?
    Лічені в нього залишились дні:
    владне кермо передати весні!

    05.02.2020




    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  13. Тата Рівна - [ 2020.02.05 20:36 ]
    Бурчання дітям
    Нестерпні діти — вони ростуть повільно роблять усе не так

    Вічно розсунута постіль розкидані черевики доводять до сказу
    Помальовані книги зошити брудні кишені крихти крихти на столі
    У них синці подряпини й інколи температура і шмарклі о боже

    Вони ще навіть не розмовляють а вже дістають як можуть
    Вони ще зовсім малі й усяку погань до рота вишпортують із землі
    Вони не хочуть вчити вірші на пам‘ять із першого разу

    Вони катують кота а кіт катує мене
    Коли ж вони виростуть й усе це мине мине
    Я стану своєю — собі господинею — дому
    Піду до театру на каву — з такого дурдому
    Виберусь у доросле життя барвисте й хмільне
    Й кіт нарешті припинить ненавидіти мене

    Заслана постіль черевики під нитку доводять до сказу
    Нові книги без плям зошити чисті порожні кишені пустка на столі
    Всі ночі спокійні тихі минають швидше потягів у метро о боже

    Вони не телефонують ніколи хоча не складно можуть —
    Умовні відстані не так багато часових поясів на кульці-Землі...
    Чекаєш чекаєш не спиш та чекаєш марно знову і марно щоразу

    Вони не катують кота кіт катує мене
    Минули роки та вже скоро життя промине
    Я стала своєю — собі господинею — дому
    В театри ходила й на каву — такого дурдому
    Нема більш як це сьогодення доросле й хмільне
    Лиш кіт дяка богу так само не зносить мене


    Нестерпні діти — вони виросли швидко роблять усе не так


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  14. Дара Двора - [ 2020.02.02 20:54 ]
    Побічний ефект
    Я - побічний ефект
    Не вдалий експеримент мутації
    Я хвороба, що з'їдає з середини
    Я фальшива як декорації
    Мої слова не варті й копійки
    Я паперова як "Міста" Ґріна
    Кожної ночі біля барної стійки
    Піднімаю рівень свого ендорфіну
    А ти досі віриш в мою ідеальність
    Я ж бо цитую класиків
    Знай лиш анархія й аморальність
    Живуть на дні душі моєї в будинках із ананасиків
    Я як глюк від галюциногенок
    Поки прикипаєш до мене поглядом -вбиваю
    Кидаю під машини, ріжу, та на шию замок
    Чіпляю
    І ти плентаєшся в пекло за мною
    Худим силуетом,своєю кривою ходою
    Тонеш у лаві бо ходити по ній не вмієш
    Як старі фотографії в ногах моїх тлієш
    І
    розчиняєшся
    в мені.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | ""


  15. Ігор Деркач - [ 2020.02.01 15:30 ]
    Історія з географією
                        І
    Гуляю в основному наодинці.
    Компанії немає і – зима.
    Нав'язуюся кожній українці,
    а їх, дивуюсь, наче і нема.

    Буває, усміхаюся дівчатам
    і не зважаю на флюїди дам,
    які уміють посилати матом
    і обіцяють тільки-но фігвам.

    Мені то що? Я шпацірую мощі,
    і до усього поступово звик,
    і не питаю у німих заїк,
    чому у лісі, як на Красній площі,
    існує окацаплений язик.

                        ІІ
    Шановні фарисеї-пацифісти,
    ви бачите, – попереду нас рать?
    Так учать окаянні пофігісти
    і залишки російської еліти,
    яку чекає «родіна» і «мать».

    Сучасники мої, самаритяни,
    невже і ви на службі у орди
    як деякі язичники-погани?
    Уже навіщо лісові цигани,
    а й ті – як не кацапи, то жиди.

                        ІІІ
    Тут ні до чого капища Сінаю.
    Ахейці пам’ятають про дари
    данайців. Із далекої пори
    історія і досі убиває.
    Це не біда, що брата я не маю,
    та лихо, що немає і сестри.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  16. Тата Рівна - [ 2020.01.25 17:09 ]
    Рефлексія про Україну
    Вона лежить під деревом життя — лежить та дихає
    Її груди піднімаються вгору-вниз
    Вдих-видих, вдих-видих
    Тисячі золотих ниток зв‘язують її з кожним своїм дитям
    Вгору-вниз, вдих-видих

    Через пам‘ять, серце, кров, віру, безнадію
    Через безвихідь, любов, звичку
    Вона дає їм живців та живицю — дітям своїм
    Вона дає їм маркери — хрести могил, хрести храмів, хрестики в календарях
    «Не виходь, — просить вона, — надвір без шапки
    Там холодно, лячно, сіро, немає мене там
    Я є тут, під деревом твого життя, у садку твоєї баби
    У лузі за твоїм селом, у підвалі твоєї багатоповерхівки
    У сквері твоєї юності, у лісі твого спокою, у мові твого серця —
    На місці сили. Бо я є сила твоя. І воля твоя. І я є царство твоє
    Я Матір твоя. І матері твоєї Матір. І матері її Матір — Я

    Так легко втратити те, що в тобі
    Над тобою навколо тебе
    Загубивши себе самого у сутінках буття
    Вона лежить під деревом життя посеред Вирію-раю, лежить та дихає
    І з неї повільно витікає життя

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  17. Олександр Олехо - [ 2020.01.22 11:33 ]
    * * *
    Природа, речі, ми і час…
    І бумеранг навколо долі.
    Як мало доброго у нас,
    в театрі слів, де ситі ролі.
    Європа чиста і пуста.
    Надія вічно неумита.
    У нас зажурені вуста.
    Розрада суму – оковита…
    Десь усередині в душі
    надрив бажань, натуга всує,
    і графоманії вірші,
    і, навіть, мрія не смакує.
    Ми заблукали в час глухий.
    Кричи у пустку, хто почує?
    Вік повертає на круги,
    де шулер дурнями махлює.
    Немає Бога, можна все?
    Але ж божественне усюди…
    Воно нас терпить і везе,
    та утішає: добрі люди!
    А люди дивляться ефір,
    з думок будують власні вежі,
    і досягають чорних дір,
    пізнавши «правду» із мережі…

    21.01.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  18. Олена Музичук - [ 2020.01.20 09:58 ]
    Щось не так
    Повіває тепло
    Як було восени.
    На осонні – зело.
    Ні зими, ні весни.

    Щось у лісі не те.
    Поздихали вовки.
    Омела не цвіте,
    А лоза – навпаки.

    І не ті кольори,
    І – у голову хміль.
    Насолили майстри –
    Є і рани, і сіль.

    Що собі не роби –
    Ні туди, ні сюди...
    От пірнути б якби
    За обійми біди.

    ****************
    До Йордану сама
    Доливаю води.
    Ополонки нема,
    Щоб упасти туди.

    2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (7)


  19. Ігор Деркач - [ 2020.01.18 14:40 ]
    Рефлексії на чаполоч
    Що є, то є... і любі вороги,
    і фурії із манією зграї –
    винищувати зайве до ноги
    у лицедійній халабуді скраю.

    І їм найбільше додає снаги,
    коли спочатку ніби помічають
    та іноді до серця притуляють,
    а потім б'ють у серце за борги.

    Не зазираю я у їхні очі.
    Іще боюся – вичитаю там
    одні неологізми ворогам...

    Не відаю закони їхні вовчі,
    тому й молюся істині щоночі,
    а не омані ідолам-богам.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  20. Олександр Олехо - [ 2020.01.05 18:01 ]
    * * *
    Коли я думаю про все,
    процес виходить з-під контролю –
    я переходжу на есе:
    пишу про вибір, час і долю.

    А потім згадую про сенс,
    святого вуйка із мотивом.
    Нема афекту – раптом: Бемс!...
    і я в ряду з щурячим рилом.

    А ще про цілі і мету
    (до них не близько ноги бити),
    і про свою… ач, правоту,
    щоби повчальників дражнити.

    А наостанок про святе,
    про душу, Бога і спокуси,
    і замовкаю. То таке –
    вагання хибного укуси.

    Отак, подумаєш про все,
    воно в ніщо тікає спішно,
    і те ніщо його несе
    туди де лячно, а не смішно…

    02.01.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  21. Янка Кара - [ 2020.01.05 17:53 ]
    Петро
    Зустріч з Петром - це завжди, наче удар під дих.
    Біографія в нього скидалася на житія святих.
    Він бачив в жінках лиш спокусу та гріх
    І тому намагався не дивитись на них.
    Та байдужість з жостокістю ваблять багато жінок.
    З тих, що звикли до гематом і ламання кісток.
    З тих, що прощають зрадників, притискаючи їх до грудей.
    З тих, що плачуть від щастя, коли в них хтось бачить людей.
    Петро мав себе за мученика, вважав, що поруч з ним бути - рай.
    Казав своїй жінці: "Що значить померла? Давай воскресай!
    Вставай, неробо, твій чоловік зголоднів.
    А ти тут лежиш і мовчиш вже декілька днів".
    Та жінка лежала й не рухалась: в неї пробите тім'я.
    Петро не був апостолом - їх ріднило хіба що ім'я.
    Із жалем подумав, що треба купляти вінок.
    А жінка? Чорт з нею, на світі багато жінок.

    жовтень, 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  22. Янка Кара - [ 2020.01.05 16:20 ]
    ***
    місто розтерзане лежало і гнило
    в битому склі відбивався світанок
    мозок помер але рухалось тіло
    воно бажало чогось наостанок
    м’яса та крові, хліба та поту
    хочу нажертись аж до нудоти
    гасла, ідеї, про життя міркування
    в мене єдиний інстинкт – споживання
    я місту потрібна як серцю тромби
    кожен день мені – стіни в’язниці
    замість мене на роботу вийшов зомбі
    та ніхто не помітив різниці

    листопад, 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Олехо - [ 2020.01.03 08:14 ]
    * * *
    Куди іти у полі без дороги
    На сході тьма і спалахи грози
    На заході позбивані пороги
    І повені від ситої сльози
    Агов актори слуги трубадури
    Вилазьте із обридливих мереж
    Анумо разом будувати мури
    І варту виставляти біля веж
    Тримати будем щиру оборону
    Від тих данайців що несуть дари
    Поміж яких замацана корона
    І наше щастя на рахунок Три

    02.01.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Олехо - [ 2019.12.31 18:35 ]
    * * *
    І знову ошуканець Рік Новий
    навішує локшину на ялинки.
    Ти хочеш щастя? Ось тобі, лови -
    класичне «Олів’є» і кусень шинки…

    31.12.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  25. Таміла Леськів - [ 2019.12.29 21:56 ]
    Понуро схилились дерева...
    Понуро схилились дерева.
    Занудливий дощик мрячить.
    Погода похмура, жовтнева,
    Не тішить і не веселить.

    Але то не жовтень надворі:
    За десять хвилин - рік новий.
    Та де ті морози суворі,
    Пухнастий покров сніговий?

    В небесному офісі, певно,
    Пустує чиновницька рать,
    Втомилась трудитися ревно.
    Ну, що з тих лінивців узять?

    Європу засипало снігом
    І Мексику теж замело.
    А в нашій країні (от, лихо!)
    Зими наче і не було.

    Бреду по калюжах додому,
    Ялинку несу у руці.
    Сльозою дощ в році новому
    Стікає униз по щоці.

    29.12 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  26. Таміла Леськів - [ 2019.12.29 16:46 ]
    Про гiрчицю

    Хотіла купити гірчицю в крамниці,
    Та ледь не отримала там же по пиці.
    Я завжди терпіла, та ось яке діло:
    Я, бачиш, на пенсії дуже збідніла.
    Не можу дозволити м"ясо і птицю.
    То хоч на хлібець не завадить гірчиці,
    Як спомин про "темне" радянське минуле,
    Гірчицю в їдальнях... Ой, бабця забула,
    Що нині змінились часи в Україні.
    Яка там гірчиця! Скрізь видохли свині!
    Ми їх імпортуємо з цілого світу,
    З Європи, Америки, навіть з Єгипту.
    Хіба тільки свині не водяться нині?
    Ми землю прос...ремо й волю в країні.
    Не буде землі в нас - не буде і хліба.
    І бабці гірчиця тоді вже не треба.
    Ось так міркувала я вголос в крамниці.
    За це ледь не вдарили бабцю по пиці.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Олехо - [ 2019.12.26 11:08 ]
    * * *
    Ні слова про біду –
    війну, оману, владу.
    Стерильно опишу
    красоти зоосаду.
    Кому потрібна кров?
    Кому потрібні бахи?
    Вже краще про любов,
    про квіти, охи, ахи…
    Нехай слизька стезя
    від болю і негоди,
    немає у Отця
    поганої природи.
    Тому про рай душі
    (а пекло зачекає)
    пишу німі вірші,
    а дідько помагає…
    26.12.2019



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  28. Ігор Деркач - [ 2019.12.25 14:52 ]
    Дегенератам п’ятої колони
    І глухому багато-що можна,
    і сліпому дозволено все.
    А видюще й освічене – кожне
    забуває, куди їх несе.

    Пам’ятаємо тюрми і Крути,
    і занесений меч москаля.
    А чому яничара й манкурта
    в Україні ще носить земля?

    Нам усе із Росією ясно.
    Залишається крок за малим.
    Я не знаю, чому одночасно
    треба бути і добрим, і злим.

    Можна слухати і не почути,
    і не бачити, що за мана
    у Криму – ця «російська весна».

    Але зраду не можна забути
    і не можна кацапами бути,
    поки все ще триває війна.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  29. Сергій Губерначук - [ 2019.12.22 14:13 ]
    Тронна промова після інавгурації
    Значить так!
    Не смі́ти мені казати "ні"!
    Я не терплю заборон!
    Я ваші закони, достойні фіґні,
    змету під свій трон!
    Я змету і спалю їх,
    як бруд у вогні
    мойого вивільненого жала!
    Хай кричатиме хтось,
    хто підпав під цей гнів,
    що в мені благородства мало,
    що я тиран або самодур,
    що стою на землі без правил!
    Але, вибачайте, від ваших тортур
    усе моє тіло справа – червона заграва!
    а зліва – синя олива!

    Я, ставши царем своїх думок,
    державцем безмежної сили,
    зриваю з мойого законного замку замо́к
    і умиваюсь з милом
    після ваших каправих очей і рук,
    заполощених трупним гноєм.
    В тятиві є стріла,
    і стрілятиме лук
    по гнилих і блюзнірських законах!

    Ноєм
    був цар після потопу.
    Хай мокрим спочатку ступали стопи,
    але перейшовши болото й розруху,
    ноги станцюють на місці, де сухо.

    Бо хто на колінах –
    не чує ніг!
    Закони ж людей –
    усередині них.

    І якщо я на себе беру багато,
    значить так:
    лише те, що не зміг не брати!

    24 листопада 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 101–102"


  30. Олександр Олехо - [ 2019.12.14 14:44 ]
    Східний гороскоп
    Наклавши купу на надії,
    свиня, порохкавши, іде
    і по дорозі мантри сіє,
    що краще тут, аніж ніде…
    Що краще бути наготові,
    а раптом зміниться талан –
    усі щасливі та здорові,
    у вусі вата і банан.
    А на очах мара-облуда,
    а на вустах запір чуттів,
    і кожний перший – не іуда,
    і кожний другий поготів.

    Її за хвостик щур кусає:
    - Давай, ледащо, гоу геть!
    Бо він себе за мачо має.
    Як не послуха – буде смерть…
    Почни із себе – знак питання.
    Усяка влада від небес?
    І кожен раз любов остання –
    квичить кабан, брехав і пес.
    Король щурів і щуроловів,
    він об’єднає всіх підряд,
    і поведе песиголових
    мовчання слухати ягнят…

    У ті роки, що вже минули
    і у наступні, ач… – фак ю!
    Боги померли чи поснули
    після вечірки в стилі ню?
    У цьому східному бедламі
    щурів не менше, ніж свиней.
    Пошлю листівку далай-ламі,
    нехай розкаже про людей.
    А ще про сонце із артерій
    безперестанного Буття,
    про сон душі і крах імперій,
    і біль нестерпний як життя…

    11.12.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  31. Ігор Герасименко - [ 2019.12.14 11:40 ]
    Ода ліхтарям
    Чи листя, чи сніжинок фестивалі,
    а чи метеликів − о будь-якій порі
    самотніх перехожих частували
    нектаром золотистим ліхтарі.

    Допоки не доходили додому,
    допоки снів садочок не доспів −
    допомагало подолати втому,
    втішало їхнє сяєво і спів.

    Чи листя, чи сніжинок зорепади,
    чи квітів карнавали, чи плодів −
    всім занепалим шал їх серенади
    журбу і золотив, і солодив.

    Співали полум’яні їх овали:
    «О панни, ви ж не хворі, не старі!»
    Похмурих перехожих лікували
    ноктюрном променистим ліхтарі.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  32. Галина Михайлик - [ 2019.12.10 09:57 ]
    Кросворд
    Все як завжди: початок&кінець.
    Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
    …В єдину мить дерева стали нижчі,
    а стежка розчинилась навпростець…

    Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
    фортіссімо акорд на ноті щастя!
    …Сюжетний вузол саморозрубався
    осколками усміхнених дзеркал.

    О, браво, біс! Фермату - на акорд,
    і світлим спогадом нехай біліють скроні:
    була моя рука в твоїй долоні…
    Все інше – заяложений кросворд.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  33. Матвій Смірнов - [ 2019.12.02 12:54 ]
    У світі прекрасного
    Вона лежала у своїй піжамі.
    Коли заснула, їй наснився заміж,
    І принц на сірім в яблуках коні -
    Що тільки не побачиш уві сні!
    Усе казкове і усе хороше,
    Єдинорог, любов, великі гроші,
    Магічний ліс, і пісня лісова,
    І все, чого на світі не бува.
    Наснилось їй, що зникли біль та біди,
    Що ввічливо вітаються сусіди,
    Що на Поділ побудували міст,
    Пофарбували фарбою під’їзд,
    І що зима всього чотири тижні,
    Що за вікном пейзажі дивовижні,
    Атлантика впадає у Дніпро,
    (До них одна зупинка на метро),
    У світі мир, і злагода, і згода,
    Diversity, inclusion, і свобода,
    А долар продають по двадцять два,
    І все, чого в природі не бува.
    Їй снились парки, вулиці охайні,
    Несамовите і палке кохання,
    Що ніби пальма під вікном росте,
    І що egalité і liberté,
    Що в жовтні вже гарячі батареї,
    Що знову помирились дві Кореї,
    Що ліфт працює й соловей співа,
    І все, чого не буде й не бува.
    Втім, як це не бува? Ще й як буває!
    І тане сніг, і соловей співає,
    І варто тільки забажати - ах!
    І буде щастя у твоїх руках.
    Аби у серці розквітали квіти,
    Цього лишень потрібно захотіти -
    І буде мир і спокій навкруги,
    І крига скресне, зрушаться сніги,
    І будуть чудеса, і мрії дивні,
    І сонечко, мов ювілейна гривня,
    Засяє над тобою, золоте,
    Еgalité настане з liberté,
    І стразами зірки прикрасять небо -
    Це теж залежить виключно від тебе!
    І туга пройде, і журба мине...
    ...Не прокидатись - от що головне!


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Олехо - [ 2019.11.26 20:27 ]
    * * *
    Шанували тіло й загубили душу…
    Я би і заплакав, та сміятись мушу.
    Без душі потішно – не бере ядуха.
    Дістаю локшину, вішаю на вуха.
    Світ стає навшпиньки і росте угору.
    Потім йде до храму випити кагору.
    У сусіда скрута, затуляю очі.
    А у мене лихо, той сусід регоче.
    Забирайте душу, не чіпайте тіло.
    Не гатіть на сполох, не моє це діло…

    23.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  35. Олександр Олехо - [ 2019.11.25 13:38 ]
    * * *

    Усі ми дурні… чи не так?
    Ну і розумні паралельно.
    А ще віщує зодіак,
    що ця дуальність не смертельна.
    Перерахуємо АйКью
    і відведемо всі підозри.
    Спочатку I, а потім You –
    старі, як світ, антиморфози…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  36. Сергій Губерначук - [ 2019.11.16 16:00 ]
    Орел
    Бог боронив од напасті зграю.
    Біля латаття збирав.
    Люди ніколи не бачили раю.
    Хмиз догорав.
    Вони розбігались за здобиччю знову
    й тягнули в загальний котел
    кішку, собаку, вівцю, корову.
    На скелі сидів орел.
    Він одвертав свої очі від людства
    і сонце пером затуляв.
    Його дратувало мирське безпутство.
    Він з Богом лише розмовляв:
    "Я довго слідкую за цим народом,
    я, Твій чорний монах.
    І бачу, як мавпяча зла порода
    вже ходить на двох ногах.
    І чую, як гуки зливаються в мову
    і в перші матюки…
    Навіщо за мавп Ти берешся знову?
    Вже краще б обрав пацюки.
    Тоді б ця ненависть приносила користь –
    я б жер їх і жер би, і жер!
    Невже в цих дебелих дебілів совість
    коли-небудь з’явиться, Сер?"
    А Бог, як за́вжди, мовчав і слухав,
    та кидав камінці.
    І от на цей раз Він улучив у вухо
    вождевій дочці.
    І похорон був біля вогнища славний –
    дівчину з’їли за мить.
    Господь зрозумів, що народ безправний,
    коли хтось над ним сидить.
    Він вирішив злізти з сьомого неба
    і налякати людей.
    Орел попереджував: "Пане, не треба.
    Ваш рейтинґ ще нижче впаде".
    Але Господь Бог подивився на птаха –
    і той на півдня осліп,
    і не побачив, як люди від страху
    прийняли і їли хліб.
    З тих пір вони стали за плуга братись.
    А Бог – невідомо де.
    Чи то повернувсь, чи рішив зостатись
    серед нормальних людей?
    Лише орел сидів на скелі.
    Полуду з очей знімав.
    Він мав свій приход, своє "Volvo", меблі…
    Він жертви від людства приймав.

    6 березня 1995 р., Київ.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 63–64"


  37. Ігор Деркач - [ 2019.11.12 10:25 ]
    Ментальні скрепи
    Кацапа видає не сила духу,
    а п’яна неупевнена хода
    і перегар, коли воно під муху
    і язикате, і туге на вухо
    не чує, що Росія – це орда.

    Це видає і дика поведінка.
    Але існує нація така,
    що має самодура-василіска.
    Нема ума, вважаємо – каліка
    реалізує місію совка.

    Це люті раті, мафії і зграї,
    які не зупиняє ні межа,
    ані біда замученого краю.
    Бойовики-жандарми-поліцаї
    та рицарі сокири і ножа.

    Парафії не вистачає Риму,
    а Вові – бути на чолі подій,
    якими управляє лиходій.
    Усі койоти заодно із ними.
    Вони жахають скрепами своїми,
    осміяні у величі своїй.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  38. Тетяна Левицька - [ 2019.11.03 09:05 ]
    Рано чи пізно...
    В бабине літо, у шаль міжсезоння,
    кутає землю рудий листопад.
    В ніч тет-а-тет розмовляю з безсонням.
    подумки - йду, повертаюсь назад.

    Речі збираю,  складаю у шафу.
    Двері зачинені, навстіж - балкон.
    Ранок не стримати, птахою з даху,
    він все одно перетне рубікон.

    Місто прокинулось, мабуть,  о п'ятій,
    Спалось йому, чи мені те здалось?
    Небо спросоння на обрус зім'ятий
    знов розілляло малиновий морс.

    Хмари ховають за обрієм зливу,
    ти у душі оковиту також.
    Наскрізь пронизую чорну, зрадливу,
    тільки її не очистить цей дощ.

    Постріл очима, шаленство одчаю.
    Книгу життя дочитала, авжеж.
    Надто багато про тебе я знаю,
    рано чи пізно за те мене вб'єш.

    2019р


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  39. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.30 20:37 ]
    Жовтень-Листопад
    Останні тихі Жовтня кроки
    відходять в шепотінні трав.
    У золоті грайливих барв,
    Які для кожного листочка
    яскраву виткану сорочку
    подарували всім на втіху,
    як застереження від лиха.
    Не встигнемо «моргнути оком»,
    ось-ось відійдуть Жовтня кроки…

    Відчутні рухи Листопада
    в пер`ебігу кошлатих хмар.
    Чи це від них густий туман
    заполонив усе навколо?
    Зімкнувши в своєрідне коло
    кущі, дерева та будинки,
    думки невтішні, навіть вчинки.
    Шукаємо мерщій поради
    тепер наразі в Листопада!

    29.10.2019
    Свідоцтво про публікацію №119102904976



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  40. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.23 20:20 ]
    Гнів
    За мотивами
    телесеріалу «Наречена зі Стамбулу»

    Немає розуму у гніві!
    А почуття заслав туман,
    Що скупчує в душі обман.
    Пусті всі рухи, неумілі.

    У гніві швидкість надвисока!
    Не діють гальма аж ніяк.
    Суцільний, неспроможний жах
    Закриє пеленою око:

    Замилиться, не бачить правди:
    Навколо тільки вороги.
    До стану скручує дуги.
    Реальність зникла десь насправді.

    Немає розуму у гніві!
    Коли ж розвіється туман?
    Дійд`еш до розуму ти сам?
    Крокуєш по життєвій ниві…

    Не потрапляв у справжню зливу:
    Обмиє з голови до ніг!
    Нестриманий відчуєш біг
    Усіх клітиночок у тілі.

    В обставинах незрозумілих
    знайди правдивих кілька слів.
    Порадник нікудишній, гнів!
    Не завжди й друга зрозумієш.

    ...То ж не звертай на хибний шлях!
    Не забивай останній цвях
    в стосунки, наведи там лад
    та й зрозумієш: хто твій брат?
    Хто ворог? Хто найкращий друг?
    І не складай в безсиллі рук!

    Мораль у байки є проста:
    У гніві не змикай вуста!

    23.10.2019
    Свідоцтво про публикацію №119102304866


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  41. Ігор Деркач - [ 2019.10.23 09:03 ]
    Пророк
    Поетові журитися не варто,
    що він ще не відбійний молоток,
    і поки у душі палає ватра,
    у ньому, може, жевріє пророк.

    Щезають невідомі і ведомі,
    яким удача додає снаги,
    ну, а вони – ідилію у домі,
    а не ведмежі послуги слуги.

    Але не знаю, що із того буде,
    коли на все лице одна пиха
    нечеми, що усе іще коха’
    і ріже мову, ідучи у люди.

    Чого лише уява не дала!?
    Ось на папері нібито людина,
    але у позі сизого орла
    висовується чорна половина.

    А ось – усі сатирики юрби
    співаючі, танцюючі і лисі.
    А уявімо, що було б, якби
    і ці були з бандурою і сизі?

    Усім пообіцяю булаву...
    А пророкую – партію єдину
    на сцені, на арені... наяву.

    Я не приватизую Україну
    любов’ю спекулюючого сина,
    а нею неділимою живу.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  42. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.22 14:23 ]
    Риторичні питання
    Із щедрістю осінь дарує оздобу:
    Багрянцю та й золота їй не шкодА!
    Подекуди блискає жовтим вода,
    Бо листячко вперто туди погляда.
    Хизуються, гарну показують вроду
    осика й тополя: гарненькі, нівроку.
    Шикуються парами, радують зір
    палітрою барв : безліч в ній кольорів.
    Зеленому дякують всі навздогін,
    Бо більшість втрачається вже, тільки збоку
    Ялинки та сосни стоять у чеканні:
    А що, як замінить їм осінь вбрання?
    Сипне позолоти, ось так, навмання?
    Даремні, на жаль, всі у них сподівання.
    Не можуть здійснитись окремі бажання.
    До Всесвіту лиш риторичні питання ???!!!

    21.10.2019
    Свідоцтво про публікацію №119102108216


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  43. Ігор Деркач - [ 2019.10.11 10:08 ]
    Рокіровка
    Повертають воїни-сини
    в Україну, «із Дону додому»,
    де немає нібито війни,
    хоч і не упевнені у тому.

    Сонце України у диму,
    автомати не дають осічки
    і у Раді, наче у Криму,
    бігають зелені чоловічки.

    Не поможе на межі стіна,
    поки сатана уріже дуба.
    Нація обрала пацана,
    а Росія знову має зуба.

    Овоч поміняли на зело.
    Ну і що? Америка не знає.
    Раша хоче мати, що було,
    та у неї формули немає.

    Невідомо, що іще клопу
    заманеться у лиху годину
    і чому гундяєву-попу
    маємо платити десятину?

    І таке було уже не раз –
    є свобода, та немає раті,
    отамана обирає час,
    а у нього – шоу на шпагаті.

    Ясно, що готується тюрма
    і нема уже у тому толку –
    поміняти Бобіка на вовка.

    Полонених у Росії – тьма,
    а у нас диявола нема
    реалізувати рокіровку.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.29 20:42 ]
    Прогнози
    В прогнози повірити – справа невдячна.
    Сприймати не треба нам їх однозначно.
    В чеканні: повинні вже рушити зливи!
    Та небо безхмарне, тому неможливо!

    Прогнози не тільки стосовно погоди.
    Робити їх так полюбляють в народі:
    Приватне життя та й політики жерла
    усе перемелють, поки ще не вмерло.

    Всі сфери життя охопили прогнози:
    Від них дратівливість приходить, неврози.
    Бо кожне життя – це зачинена скриня.
    Відкрити її може лиш господиня.

    Життя – таємниця, під наглядом Бога.
    Окреслить Він кожному в світі дорогу!
    Надію не втрачено: все буде добре!
    Бажання є вчинки робити хоробрі!

    …Див`а все ж бувають – здійснились прогнози!
    Сьогодні затримав нас дощ на порозі…

    29.09.2019
    Свидетельство о публикации №119092904499


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  45. Тата Рівна - [ 2019.09.27 21:46 ]
    Чоловіки
    Вони робляться згорбленими та старими
    Ті чоловіки які колись ходили прямо
    Першими у них помирають надії
    Потім - мами

    Непомітно виростають діти
    Раптом підвищують голосИ
    Кричать їм «ну що розумієш ТИ
    У цьому вирі у цьому світі?!»
    Вони припиняють розуміти
    Вони починають старіти та кам‘яніти
    Потроху вгрузають у землю
    Набувають рембрантівських рис
    Ті чоловіки які колись ходили прямо
    І знову стають красивими ніби
    Маленькі пересувні храми
    Милуєшся ними торкаєшся звіддаля їхніх небес
    Й наче сам воскрасаєш їх німбом освітлений

    Сперше у тих чоловіків сивіє волосся
    Далі — плями повзуть темним — по світлому
    Шкіра шершавіє й робиться фактурною
    Буцім дубове корито

    Вони ще багато могли б сказати
    Та — розучилися говорити
    Мовчання живих буває проймаюче чутним
    Але їх нікому почути

    Вони відходять кожен своєї пори
    Ветха двірничка змітає за ними двори

    Слідами коліс на мокрому шосе
    Авто за автом - оце й життя усе....


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" 5.25 (5.39)
    Коментарі: (8)


  46. Юрій Сидорів - [ 2019.09.27 07:30 ]
    Осіння неміч
    Набряк вересневий плов,
    Бадиллям лежать салати.
    Кисіль дощовий схолов -
    Бо холоду не здолати.

    Змінила гарячість кров
    У незліченні крати.
    Назад їх не відібрати,
    Як лінощів не зборов.

    Ще й ноги бояться йти,
    І руки дрижать замерзлі.
    Малюйте нові світи,
    Мої поетичні пензлі.
    На "Вайбер" пишу я теслі -
    Він теше міцні хрести.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (6)


  47. Ігор Герасименко - [ 2019.08.29 10:24 ]
    Поет помирає


    Поет помирає від прози життя,
    каштани і клени запалюють свічі,
    бо не до значних поетичних звитяг,
    якщо «Київстар» попередила двічі.

    Його не тривожить артрозів шантаж,
    його не лякають неврозів погрози –
    Поет помирає від прози життя,
    Поет помирає від побуту прози.

    Зів’яли пісні, засихає сонет,
    якщо негаразди обсіли всілякі.
    Поета обличчя пісне і сумне:
    томати чомусь несолоні в салаті!

    Проблем завдяки надважкому ярму,
    не просяться рими в поему чи в оду,
    бо треба негайно зробити йому
    у полудень літній гарячою воду.

    Поет помирає в страшній німоті,
    серпнева краса неоспівана плаче.
    Мотив патетичний, токсичний мотив
    збудив, засмутив: «Забодав! Я неначе

    в пустелі безкрайній!» − Поет закричав.
    «О, друзі! – в облозі ворожої прози!»
    За Музою і за Пегасом печаль
    погаслу рясними сльозами зволожив.

    Поет помирає від прози життя.
    Щоб дару з нуждою в бою не померти –
    пришліть саквояжі взуття і шмаття
    і в крупних купюрах валюту в конверті!

    Щоб творчість його про квітучі сади
    над буднями й нами сіяла зорею –
    потрібно державі Поета завжди
    в теплиці тримати чи в оранжереї!

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (6)


  48. Тата Рівна - [ 2019.08.24 11:35 ]
    про сутність речей
    І.
    поки інші пишуть вірші крокуючи й колупаючи пальцем у носі —
    я згораю не встигнувши впасти —
    щосезону в мене — літературна осінь
    і будинки із пенопласту —
    сто покоїв — домів глухого Гойі
    муки вибору Ноя
    та дві фури гною з компіляцій і копіпасту.

    IІ.
    я прокидаюся кожного разу коли читаю(ть) вірші
    щоб умерти від сорому чи тиші
    не можу писати не писати не можу
    але ви — не пишіть! —
    залиште по собі спокій дітей із онуками
    запилені серванти з неоМадоннами
    захаращені комоди забиті поламаними телефонами
    шнурами зарядних пристроїв батарейками й візитками
    непотрібних людей
    світ переповнений пластиком та ідеями
    тому він гине від пластику ідей

    ІІІ.
    Еразм Роттердамський точно мав виразку
    й не мав оргазмів
    бо мислення — процес руйнівний з якого не глянь боку —
    сумніви напір архетипів стереотипні штампи
    паузи внутрішнього діалогу
    роздуми — похвала Глупоті найвища
    ці вправи не допомогли навіть Богу
    прямий доказ — усі відомі епохи
    події історії містифікації тліну
    в яких свище вітер розчарувань
    тому —
    не роздумайте
    ні про погане ні про хороше —
    лише гроші й соціальна стабільність
    сексі гроші —
    погляд в чужі спини слина жаги
    й можливо ви не уникнете пострілу в спину
    але позбавитесь смерті від нудьги...

    ІV.
    їх у мене дві — морська царівна та упирівна
    серцево- судинна й душевна ла‘ди
    страшна одноока смішна хромонога
    перша голубить чорта друга боїться Бога
    та часто змінюють на цій вахті одна одну
    ілюструючи дуальність світу й хиби пози
    бо позери незмінно тонуть упавши в гівно
    ніби у хвилі лебединого озера
    під звуки гімнів чи романтичної балади

    їх у мене дві — від натовпів бандерлогів
    ховаються — перша в глибинах друга у тіні
    довічні мої обидві — це вирок дару
    птах розіп‘ятий на небі — доля пташина
    там його самість пустки його — вершина
    двоє у мене їх — віра й розум —
    ще необтяті пишні —
    розгорнувши їх — лину до птаства
    розкинувши ніби руки —
    спускаюся годувати змілілу паству

    дві їх у мене — перша боїться чорта друга голубить Бога
    два їх у мене — не дають упасти

    (с) Тата Рівна, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  49. Ірина Залюбовська - [ 2019.08.02 09:52 ]
    Шо я тут роблю?
    Та чи вона у мене є –
    тендітна Муза легкокрила?
    Сапа, граблі, лопата, вила –
    ото напевно що моє.

    Мені дісталася міцна
    від славних пращурів основа:
    не німфа біломармурова,
    а скіфська баба кам’яна.

    Пегас, запряжений у віз,
    на цей Парнас мене завіз.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.48) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (4)


  50. Ігор Герасименко - [ 2019.08.01 16:32 ]
    Котик-муркотик i повний животик
    1
    І справді геть похолодало.
    Сіренький котик, ще малюк,
    потершись об штани невдало,
    приліг зігрітися на люк.

    2
    Де скошена отава, кошеня
    у синь, уже не зоряну, злітало
    на крильцях вдячності, бо я щодня
    сумлінно дарував йому сніданок.

    Проте сьогодні не приніс чомусь.
    Набридло, мабуть, дійсно, скільки можна?!
    Ти інших слізним нявканням примусь.
    З тим відійшов. Але душа тривожна.

    Знервована. Махнув і налякав.
    І кошеня забігло і затихло.
    Але в ту ж мить здійнявся ураган
    і рикати став велетенським тигром.

    І не лише у нашому дворі
    (про це я прочитаю в Інтернеті):
    і в Крюкові на Деєвській горі,
    по всій країні, на усій планеті.

    Та найгучніше в Чилі і Перу,
    та найлютіше у Перу і Чилі.
    Задушений, замучений помру
    зі Всесвітом по скупості причині.

    О, як нам жити хочеться! Скоріш!
    В крамницю залетів цілодобову.
    Сіренькому – сирок. « Будь ласка, їж!» -
    Я промовляв безцінному до болю.

    Надія звеселя і затуля.
    А кошеня поїло і простило.
    І милим муркотіння звіддаля
    пробачила Земля, і сталось диво:

    на всій планеті вітер злий затих,
    лиш ледь-ледь віяв у Перу і Чилі…
    Ми всі відповідаємо за тих,
    кого так необачно приручили.


    08.2016





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   39