ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2019.07.24 07:37
У 1992 році Йосип Бродський (на той час уже п’ять років як нобелівський лауреат в галузі літератури) представив публіці вірш «На незалежність України», який сам же охарактеризував як «ризикований». Загальноприйнятою є думка, що «ризикованість» цього твор

Козак Дума
2019.07.24 07:26
Не говори мені про Бога,
олжею не плямуй святе.
Це не прохання – засторога!
Тобі не відомо про те…

Не копирсайся у стосунках,
не заїкайся про любов.
Її ховала у лаштунках

Микола Соболь
2019.07.24 07:00
Здається розум на межі банкрутства.
Хитає вітер під вікном біг-борд.
(Це звісно не найкращий витвір людства.)
І байдуже йому до пришлих морд.
Він одячить про те, чому не бути.
І день почнеться з нового листа.
А я благаю: «Схаменіться люди!»
Нам бід

Ігор Деркач
2019.07.23 18:04
Нема коли сміятися, панове.
Усе, що мали, в Лету загуло.
Іще такого радісного шоу
і на, і в Україні не було.

ІІЧого недобачали, те почули.
І ось вона оказія яка –
іде телепортація в минуле

Володимир Бойко
2019.07.23 17:14
Сорок років черепашка
В магазин ішла по пляшку.

Озвірілі бегемоти
Розтоптали кашалота.

Зденервована горила
Вистрибнула з гвинтокрила.

Сергій Губерначук
2019.07.23 15:20
Я натхнення своє ображав,
не бажав його і зневажав.
А ходило воно за мною,
як намисто за купою гною…

І учора прийшло, і тепер ще сидить…
А мені то тривожно, то радісно вмить…
То заплачеш, як дурень,

Олександр Сушко
2019.07.23 14:43
Кохатися - ще та маруда,
Красу звільняю від одеж.
Не цілувати - грішним буду,
А поцілую - грішник теж.

Украв її із темних келій,
І хоч із нею пропаду -
Притиснув крилами до скелі,

Козак Дума
2019.07.23 13:28
Якого роду-племені ви, люди?
Куди лежить тепер ваш битий шлях?
Чекаєте якого й звідки чуда?
Чиє колосся зріє у полях?

Чия нога топтатиме віднині
долини предків, пам’ять їх, кістки?..
Над ким проллє високе небо, синє,

Олена Побийголод
2019.07.23 11:48
Із Івана Буніна

В’ється шлях в снігах одноманітних.
Потім - міст, яруга, чагарі,
під горою - селище самітне,
та забутий цвинтар на горі.

Ні душі в селі; не червоніють

Світлана Майя Залізняк
2019.07.23 09:59
Варани - місцеві, приїжджі.
Канапки на таці травистій.
Вечірка влаштована Іржі.
Йде травесті-кралечка Христя...

Лягає, просовує ногу
в кільце від гранати повія.
До туї прив'язано дога.

Надія Тарасюк
2019.07.23 08:58
Синичка шукала поживу… Я ж відшукувала щастя. Хай коротке, як заячий хвостик. * * * У садку виросли маргаритки. Рожевощокі, мов карапузи. Чи помічу їх біля твоєї лілії? * * * Розглядаю хмарини. Квітка, коник, динозавр… Котра з них МОЯ? * *

Микола Соболь
2019.07.23 06:47
Пульсує джерело, струмить.
Не відкладайте дня на завтра.
Бо зрештою настане мить –
Лиш гай про тебе прошумить
Й життя-буття погасне ватра.

Від пострілу стікає час.
Вбивати люди не повинні!

Віктор Кучерук
2019.07.23 06:32
Смієшся ти - і я радію,
Сумуєш ти - і я журюсь,-
Розчарування і надії
Знедавна ділимо чомусь.
Немов злились в єдине ціле
Озерце змушено струмки,
А там на двох і штиль, і хвилі,
І риби, й полиски луски.

Ярослав Чорногуз
2019.07.23 03:12
На листі потьмяніла бірюза,
І ніч ковтнула обриси пресвітлі.
Осінній смуток в душу заповза,
Вогні у небі, як відьомські мітли.

Літак у темряві летить, свистить,
І сопла випускають скрип і скрегіт.
У моторошних призвуках на мить

Іван Потьомкін
2019.07.22 22:06
Коли од раббі Нахмана я був далеко.
Набагато далі, ніж Умань од Єрусалима,
І був наївним, бо гадав, що потім
Побачу, прочитаю,послухаю, зустрінусь...
Роки громадили слухняно сподівання
І чи не полетіли б вони зі мною в надсвіти,
Якби на старості, уж

Серго Сокольник
2019.07.22 22:01
День закінчує вечір
Нескінченності літа. І ось
В небі пташка щебече,
Що замерзне в зимовий мороз...
І метелик літає
Від кульбаби до хмелю... Та ні...
Він свою відшукає
Поміж скелець труну у вікні.

Світлана Майя Залізняк
2019.07.22 17:34
Ще не бачу таємної кнопки.
Викликати спецназівців - зась.
Йде нападник: перевертнем, гопки...
Таргану висота не здалась.

Висихає невдаха тропічний.
Дві петарди по ньому... і тиш.
Повз до мене повз Ямпіль та Ічню,

Сергій Губерначук
2019.07.22 15:18
Мурчить і грається з тобою, мов з клубком,
смугастий тигр з оранжевим оскалом.
Це ти вдихнув і видихнув магічне "Ом"
і приручив його своїм язичним жалом.

Ти не псуєш нас, мову джунґлів знаєш ти,
і кожне дерево тобі підзвітне над тобою.
Ти сірій

Олександр Сушко
2019.07.22 13:19
Варить гарно в торгаша кебета,
Не потрібна бізнесу війна.
Мають дезертири президента
Не солдата, а веселуна.

Цирк на дроті років п'ять ітиме,
Віп-паяца полк охороня...
Мій окоп патьоками рудими

Тетяна Левицька
2019.07.22 13:16
Не впаду! Уже трималась
за життя прозорі весни,
за ковток води причалу,
кригу, що повік не скресне.

Так трималася за небо,
що аж пальці заніміли -
над хатиною, іще ж бо

Олександр Бобошко Заколотний
2019.07.22 11:25
За Фаренгейтом
вже під чотириста п’ятдесят.
Рею! Ще зовсім трохи – і…
все спалахне,
й не врятуватись нам від невігластва (свят-свят-свят!),
хоч би і Світязь на полум’я вилити. Ч

Світлана Майя Залізняк
2019.07.22 10:00
А брехня не куля і не меч -
змій лускатий, з-за ліани виліз.
Обирай війну чи не переч,
друг мовчить, покашлює: "Не в силі...".

Із пащеки ллється лабуда,
виверти фіксуються на плівку.
Снивсь у зливу дух-Сковорода,

Олександр Сушко
2019.07.22 09:44
Народець глупству, врешті, здався,
Голосував, мабуть, і ти...
Сховатись хочу у оазу,
Пірнути в краплю самоти.

А там - похилені берізки,
Ріка хлюпоче в береги...
Натомість маю партій списки,

Олена Побийголод
2019.07.22 09:02
Із Івана Буніна

Під небом неживим свинцевим -
похмурість лісових пустель:
нема кінця в снігу деревам,
й далеко до людських осель.

Лише туман молочно-синій,

Вікторія Торон
2019.07.22 08:50
Коли тікає глузд, тоді згасає світло,
слизька гаряча ніч розчахує свій зів,
немов отруйна брость, брунькується і квітне
щуроподібних лиць ошкірений загін.
Вони візьмуть в кільце, страшні химери хатні,
і ти вже белькотиш від наступу погроз:
«Та це

Ігор Деркач
2019.07.22 08:44
Що не написано у небі,
то є табу. От є! І – край.
Якщо кебеті не до тебе,
то і кубіту оминай.

У Феї не проси авансу,
у Геї щастя не проси.
Нема удачі, мало шансу –

Микола Соболь
2019.07.22 08:07
– Порохоботи!
– Зрадофіли!
Люди! Чи ви подуріли?
Оком не встигнете моргнути –
Країни вже може не бути!
Туман застеляє очі.
У зраду грають і руїни.
Тільки ніхто не хоче

Володимир Бойко
2019.07.21 23:15
Я тебе не забув,
Хоч і мав неодмінно забути,
Вже вогонь догорів,
Дотліває дощенту зола.
Але час проминув
І послабшала дія отрути,
З океану чуттів
Позосталися бризки тепла.

Ніна Виноградська
2019.07.21 20:11
За сонцелітом прийде жовта осінь,
А потім землю замете зима...
Та половіє, повниться колосся,
І пахне липа, а дощу нема.

З'єдналось поле з синім небокраєм
І прапором держави скрізь цвіте.
А невеличка перепілок зграя

Сергій Губерначук
2019.07.21 15:16
Важлива путь чи ні – ти сам чи ні вирішуй.
Віршуй її чи так без пам’яті промчи…
Одне у всіх одне! Чим шлях наш вечорніше,
тим ще страшніша ціль, хоч падай, хоч кричи…

Тому у цім саду я тишу переймаю
і споглядаю час – метелик над’ідей…
Хай пурхають

Микола Дудар
2019.07.21 14:54
Будь-де і будь-коли
Прийде на поміч
Одна із тисячі молитв -
Дівочі очі…
Погодьтесь, сила їх
Є віковічна
В серцях все точаться бої
Ой… чоловіче —

Світлана Майя Залізняк
2019.07.21 14:53
ця наповненість має дзеркала і шлюз.
Десь обшмульгані двері, бенкетки, завіси.
Я росла між аланів, напудрених люсь
на горбочку левади сараєвих місив.

Ми збирали з бабусею (ша...) кізяки.
Кроленята пищали - рожеві, гладенькі,
жабенята стрибали у гл

Віктор Кучерук
2019.07.21 14:35
Не вимислити мріями пори
І не відчути в дивних сновидіннях
Той час, коли у любощах гориш,
Від самоти шукаючи спасіння.
В гарячих блисках жданого вогню
Зникає світ навколишній раптово,
Але тебе в тому я не виню,
Що опинився в полум'ї любові.

Олександр Сушко
2019.07.21 13:41
Заплановано в середу
Страту. Кличуть лакуз.
Відьма трутою велету
Зробить звично укус.

Регітня у гармидері,
Крики: - Шкіру лупи!
Мляво глипають сидори

Ігор Деркач
2019.07.21 11:22
ІДо світанку – урочиста мить.
На орбіті тане двоєликий,
обіцяє – буде день великий!

Розбудили зоряну блакить
лісові і польові музики.

Ирій синім полум’ям горить.

Олена Побийголод
2019.07.21 09:32
Збулося! Я - бабуся.
Уляпалась таки.
Тепер, мабуть, зігнуся,
як інші всі бабки;

тепер, мабуть, полізе
з-під фарби сивина,
у крові - брак заліза
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29

Віктор Сурженко
2019.06.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2019.07.23 18:47 ]
    Україна сміється
    І
    Нема коли сміятися, панове.
    Усе, що мали, в Лету загуло.
    Іще такого радісного шоу
    і на, і в Україні не було.

    ІІЧого недобачали, те почули.
    І ось вона оказія яка –
    іде телепортація в минуле
    сучасної свідомості совка.
    Колись телемузеї озадачать –
    показувати істину юрбі.
    Нащадки не зомбовані побачать,
    які були ми іноді тупі,
    коли такі опудала обрали
    Європі та Америці на сміх.
    Усі заангажовані канали
    вітають з перемогою усіх.

    ІІІОй заживемо! Наші буратіни
    і папи карли виграють війну,
    якщо очолять «рашеську весну»...
    На заході намуляють коліна,
    на сході об’єднають Україну
    у мать свою – тайгу і цілину.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  2. Ігор Деркач - [ 2019.07.11 08:45 ]
    Криза жанру
    ІНе хоч війни, то не бажай і миру
    своєму опоненту, та однак
    не зачіпай публічного кумира
    і спи собі спокійно як хом’як.

    Не редагуй, не реагуй, не лайся,
    хвали зозулю, не полюй на зайця
    і ти – найневідоміший поет!

    Із іншими когутами не бийся,
    а от на очі публіки явися
    і це – найідеальніший дует.

    ІІЯкщо не роджений поетом,
    то не рони даремно сліз,
    а як душа не має лету,
    то у поезію не лізь.

    Не допоможе ані мова,
    ані талан, ані язик.
    Якщо не володієш словом,
    то і поезії – гаплик.

    І ні на що не сподівайся...
    Як не радій і як не кайся,
    якої ради не проси –
    немає більшої яси
    як уночі шукати щастя
    або у немочі – краси.

    ІІІНе зарікаюсь, що і я сьогодні,
    а то і завтра, будучи на споді,
    усім пернатим муляти почну.
    Усе буває завдяки свободі!

    Але досаду маємо одну –
    якщо нахаби все іще у моді
    і не даємо ляпаса на сході,
    то ясно, що програємо війну.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  3. Махайло Епатюк - [ 2019.07.10 18:51 ]
    Сільські збоченці (гумореска)
    У селі моїм на нас кажуть: майкуваті.
    Любимо сім`єю всі майку одягати.

    Майка – це у нас коза. І пасеться в гаю.
    Батько роги править їй, я її – вдягаю.

    Тихо ззаду підійду і вдягну на себе.
    А вона тоді дає молочко, як треба.

    Дуже любить коли їй віршики читати,
    Аж підплигує тоді, мов говорить: «Нате!»

    То як змерзну у мороз, батько, ну, як мати:
    «Не стрибай мені, а йди Майку одягати!»

    Не дивуйтеся, вони – трохи дивні – тато.
    Можуть диво сотворить, можуть налякати.

    І послали раз мене з Майкою зігрітись.
    Я чогось тоді зрадів, як радіють діти.

    Тихо Майку я вдягав, шаруділи миші.
    Батько ззаду як підкравсь. Раптом як засвище!!!

    Я злякався так, немов уколовся шилом.
    А від Майки у руках - роги лиш лишились!

    8.07. 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  4. Тата Рівна - [ 2019.07.07 21:34 ]
    Єві
    Живи життям. Дісталося — живи!
    Дісталось (не дістало ж?). Це суттєво
    Веди Адама за собою, Єво
    Годуй його, пої його, моли...
    Бо не мине й години — поли Бога
    Розріжуть акварель твоєї мли —
    Пізнаєш світ і кам‘яну дорогу
    Пізнаєш дивну милість Бога твого
    Це яблуко — пропущені голи
    Ти аутсайдер, Єво
    Дівка клята
    Ти скуштувала те, що не тобі
    Малесенькі пухнасті Янголята,
    Прищеплювали потай на вербі.
    Твій змій приніс тобі тяжку розплату
    Бо пізнання — недоля та недуга
    Ти втратила і господа і друга —
    Лиш глина від ребра свого вар‘ята
    Остову шмат ... Хто вигадав таку?
    Веди! Бо твій Адам подоба, й, може
    Ожила лялька, копіпаст на «тата»
    Але з який чудних фантазій божих
    Ти зародилась, юна Герострато? -
    Спокусниця! Ці рольові секрети
    Нам Бог не видасть на порозі храму
    З чийого малював тебе портрету?
    Кого він уявляв? Коханку, маму?

    Живи тепер. Вже склалось — то живи
    То, врешті, справа тільки ж прижиттєва
    Веди Адама за собою, Єво
    Годуй його, пої його, моли.

    21.06. 2019














    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  5. Юрій Сидорів - [ 2019.07.07 10:01 ]
    Їзда
    Промайне і життя невблаганно.
    Промовляю:
    - Доїхали, Ганно.
    За годину зустріне Париж.
    У готелі, маленька, доспиш.

    І цілую тебе у ланіту,
    Укривальцем дорожнім зігріту,
    Доторкаюся ніжно плеча -
    Прокидайся, кохане дівча.

    Та загорнута в ранішню тишу,
    Ти блукаєш у снах по Парижу,
    Чи в дорозі кудись на Бретань.
    Тож у відповідь чую:
    - Відстань.
    Океан відійшов у відпливі,
    На причалі баклани кмітливі.
    Круасанами з ними ділюсь...


    Я спіткнувся об торбу чиюсь.

    Сни дорожні поезії варті,
    В електричці вони чи плацкарті -
    Де завгодно, удень чи вночі.
    За вагонним вікном - Кобижчі.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (22)


  6. Ігор Деркач - [ 2019.06.29 07:19 ]
    Фікція життя
    Літа не додають до віку,
    а віднімають те, що є.
    А як рокам немає ліку,
    то й інтересу не стає.

    Немає часу у людини,
    коли ще дибає за двох.
    А до лихої йде години –
    то ось тобі і епілог.

    Тоді і видавай негайно
    томи, поему напиши
    або есе і оду файну...
    Але нікуди не спіши.

    Рони як дуб весною листя
    свої останні сторінки
    і... не барися у ярки...

    Під полинами є ще місце...
    А як нічого не боїшся,
    проси у милої руки.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  7. Ірина Залюбовська - [ 2019.06.27 19:32 ]
    Не спрацювало
    Відомі з досвіду гіркого
    найкращі ліки від страждань -
    літр пива й сущену тарань
    взяла й вжила, але нічого
    не вийшло, - не допомага!
    Та й чи потрібна допомога?
    Нехай вимучує тривога,
    нехай неспокій обляга,
    нехай! Народяться нові, -
    пробач, такі невправні, - рими…
    Гудуть джмелями золотими
    твої рядки у голові.


    2018 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  8. Ігор Деркач - [ 2019.06.04 18:00 ]
    Тяжка карма
    І
    Юрмі байдужій не пасують вірші,
    а небайдужим випадає більше
    іти в атаку на ворожий дот.

    За мир уже воюють наші діти.
    А от якби мені помолодіти,
    то був би там, де й кожен патріот.

    Нема кому інакше як народу
    відстоювати волю і свободу.
    Але немає щастя на землі.

    Були більшовики і комуністи,
    колаборанти і сепаратисти,
    а нині - – українські москалі.

    ІІ
    Якщо ізгої запалили хату,
    не забуваймо місію свою.
    Московію ніяк не подолати
    інакше як у рівному бою.

    Не подарує доля як на таці
    і ложку меду, і любов до праці,
    і карму серця, і тепло долонь...

    Не дай то, Боже, жодному бурлаці
    за пайку їжі гинути в атаці
    і йти за Україну у вогонь.

    ІІІ
    Не ганю тих, у кого карта бита,
    але не граю за «команду Зе»,
    яка таємно в Рашію повзе...

    Не допікайте, пацифісти ситі.
    Я каюсь, що і Жукова валити,
    а заодно і Гепу – не везе.

    Мене такого народила мати.
    І може й мушу дітям нагадати,
    які то є герої на війні.

    Але даруйте чесному мені,
    що й досі я не міг завоювати
    почесне право на свої пісні.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  9. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.03 16:23 ]
    Короткий тандем
    Кажуть, що творчий створився тандем.
    Дружба міцніла впродовж день за днем.
    Дуже цікаво: була там спокуса?
    Так! Дуже гарні, привабливі вуса:
    Саме вони так зворушили жінку,
    З розуму, наче зійшла, на хвилинку.

    Тільки недовго тривав цей тандем.
    Зрублене древо – залишився пень.
    Пожалкувала наразі красуня:
    Стала порожньою спільна їх клуня.
    Знову вона випробовує долю:
    І почуває себе молодою.

    Пень неспроможний, старіє щодня,
    Тільки борги та набігла пеня.

    03.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060305428


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Деркач - [ 2019.06.03 07:05 ]
    Синдром Олімпу
    І
    Майже тиша у музи еліти –
    ні Езопа, ні міні-поем...
    Не чіпають зоїли-піїти
    заяложених іншими тем.

    Неповторного не повторяю –
    не почують аматора дня.
    І галоп на алюр не міняю –
    є Пегас, та немає коня.

    Так би й жити у тихій оазі
    і не чути ні, – браво! ні, – фас!
    Та у сфері реалій наразі
    віртуальне чіпляє не раз.

    Як, буває, не заримувати
    холостий поетичний рядок?
    «Десь у Африці є Емірати...»
    Ну, а далі – напам’ять урок:

    «У Елладі немає героїв,
    до Ітаки подався Еней,
    одіссеї ограбили Трою,
    а Росію... нехай – Соловей...»

    Уявили метафори преси –
    сь і є елегійна строфа...
    І об’єднують нас інтереси,
    за які воювати – лафа.

    ІІ
    Майже тиша на вежі Олімпу –
    ані до-ре-мі, ні мі-ре-до...
    заримую до музики німфу,
    а до неї зійде й Посейдон.

    Не повторюю неповториме.
    Не притягую ритми і рими
    ні за вуха, ані за узду...

    Ось такі заяложені думи.
    Критикуйте, бо я не розумний.
    Обганяйте! А я ще іду.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  11. Ігор Герасименко - [ 2019.05.30 13:52 ]
    Повiсть про прибиральницю i мiсяць-молодик
    Ти - співробітниця проста,
    яку і "босс" і "босски" бісять.
    Ти - мрійниця. Тому й пристав
    гарненький молоденький місяць.

    Він — цар, напевно, хмар отих,
    які чинити мусять опір,
    допоки лл'є у вушка опій.
    Високий, дужий молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    А ти, від сяєва хмільна,
    змивала погляди з вікна,
    службову місію виконувала.
    Та частка вольності втекла.
    І там, за рамою віконною

    туди стрілою полетить,
    де мчить небесним містом «опель».
    Красивий, стильний молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    Згадала пагони душі,
    розквітлі, звідусіль душили
    машини гарні та чужі,
    і магазини, і мужчини.

    А ти ні з чим. А де знайти,
    з яким і хміль, і біль поділите?
    Є в офісі одинаки,
    та не такі. А на годиннику

    доспів «шабаш». У мушлю «марш!»
    І там розкішно повечеряти
    із місяцем, що пес, ні, паж.
    Нехай блищить. Від пана й челяді

    у власній мушлі передих.
    Нехай спочинуть установи.
    Чудовий, милий молодик,
    але, на жаль, він — вузьколобий.

    А ти з романом долети
    до Франції, добра, мчи далі.
    Стендаля стильні сторінки
    твої жага й журба читали.

    Чуже кохання потекло
    у сон, де всі тебе хвалили,
    де з мужиком і бутіком
    була з шикарними своїми.
    Будильник ляскав батогом.
    Церкви за мріями дзвонили.

    Пропав мужик. Агов, бутік!
    У пам'яті альбом утік,
    де спроби визволити з роби.
    Пощез і гарний молодик,
    але, на щастя: вузьколобий.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  12. Ігор Деркач - [ 2019.05.22 08:54 ]
    Оглашенні
    Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
    І не байдуже тим, кому не все одно,
    як будуть павуки кусатися у банці,
    які з усіх усюд окупували дно.

    Оточення одне міняється на інше.
    Куди не подивись – однаково брудне.
    Банкіри і бомжі хвилюються найбільше,
    навіщо і кого Феміда не мине.

    Ховає пазурі і наставляє роги
    усе, що має все і шкіру не одну,
    займає і партер, і лаву запасну...

    Народу до лиця умити руки й ноги,
    зашорити більмо і обожати того,
    хто вийде на «тропу» очолити війну..

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  13. Ігор Герасименко - [ 2019.05.12 08:13 ]
    Дует непереможений
    Cяє даль зорею золотою,
    наміри окрилює міцні.
    Конюшина злету салютує,
    ми весні даруємо пісні.

    Забуваємо, що у неволі
    і жури, і сумніву жили.
    Ніби отамани, анемони
    на бої ведуть і на бали!

    12.05.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  14. Вікторія Лимарівна - [ 2019.05.11 17:51 ]
    Втілення мрій
    Його я називала Кленом.
    Чомусь сподобався мені:
    За те, мабуть, що був зелений.
    В осінньому стояв саду.
    У жовтих барвах там дерева
    Принишкли, наче уві сні.
    Не чутно вітряного реву:
    Свій рух сповільнив у ряду.

    Так трапилось, що помилилась.
    Насправді звався він Шовкун.
    Надії бажані згубились.
    Зима постукала у дім.
    Звичайно, не сама, з Морозом.
    Він неабиякий дикун:
    Зелене листя заморозив,
    Попадали, на подив всім.

    Така подія сталась в Клена
    Чи Шовкуна, не знаю вже.
    Зосталась мрія лиш блаженна:
    Повинна дочекатись я
    Весни наступної і літа!
    Час плине швидко: та невже?
    Бруньки з’являються на вітах.
    В зелених барвах вся земля!

    11.05.2019
    Свидетельство о публикации №119051106299


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (4)


  15. Ігор Герасименко - [ 2019.05.06 17:11 ]
    Гори поряд
    Як добре крихитній мурасі,
    на враження на свіжі ласій:
    не треба вирушати в гори.
    На смутком-сивиною хворих

    у щирім захваті погляне
    і загордитися примусить
    кульбаб окрилені монблани,
    врочисті грициків ельбруси!

    30.04.- 01.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  16. Ігор Герасименко - [ 2019.05.02 17:21 ]
    Усмiхнися, грицику
    Ні сузір`я не заводять,
    ні з хмаринками гульба.
    Погляд ніжний незабудок
    чи палкий, п`янкий кульбаб -

    чий обрати? Дні і ночі
    плаче грицик-однолюб.
    Ні в кіно піти не хоче,
    ні на блуд, а ні на клуб

    нумізматів. Навіть звати
    перестали. Вибачай,
    бо у друзів буде свято,
    в тебе - втома і печаль.

    Доля вдарила чому так?
    Пропустив похід у паб!
    Ніжний погляд незабудок
    чи палкий, п`янкий кульбаб

    чий обрати? Гірко плаче,
    заливається слізьми.
    Ліки ти візьми найкращі
    в поліклініці Весни.

    Де припише-знищить смуток
    мудрий Квітень-ескулап:
    "Ніжний погляд незабудок
    і палкий, п`янкий кульбаб!"

    04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  17. Олександр Олехо - [ 2019.04.25 13:20 ]
    * * *
    Життя у межах парадигми
    обсіли мрії, наче стигми,
    на тлі зелених сподівань
    після зневіри і блукань.
    За чистоту, за честь і цноту,
    за плідну для людей роботу
    нас закликає феномен,
    слуга народу й шоумен...
    Двадцять одне або блек-джек –
    міняю мозок на флеш бек.
    Кидаю голос у щілину.
    Рятуймо, браття, Україну!

    В руці два тузи… о-ба-на!
    Щастить нетямі з бодуна.
    Вже двадцять два і час настав:
    «кінець епохам» хтось казав.
    І замовчав, бо зуб незгідний –
    такий живий і дуже рідний,
    останній зуб в плеяді рота,
    тотем присяг від Саваота…

    25.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (1)


  18. Олександр Олехо - [ 2019.04.25 08:18 ]
    * * *
    Доле наша доле перекоти поле
    А у полі вітер та гіркий полин
    Їдуть чумаченьки привезуть нам солі
    Сипати на рани вибивати клин
    А у небі зорі мерехтять як мрії
    Світить та не гріє сонмище вогнів
    Буде непогода мжичкою засіє
    Виросте осуда із минулих днів
    Поки що за паєм до факірів луди
    Станемо у чергу як не раз було
    Защемить у серці запече у груди
    Трохи затуманить думами чоло
    Нам би байду хліба та цинічних жартів
    Нам би віртуальну віру без жури
    Виграти у дідька ризики у карти
    І почати жити на рахунок три…

    23.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Герасименко - [ 2019.04.23 14:17 ]
    Аквавiта
    Яка ця зелень соковита,
    яка п`янка вона у трав.
    То юний Квітень аквавіту
    у Сонця і Землі украв.

    Не перестане з них доїти
    не літри - кубометри трав.
    То ж добиратися до літа
    нам доведеться всім уплав!

    04.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  20. Ігор Герасименко - [ 2019.04.18 17:17 ]
    Грiють землю,синь лоскочуть
    І мечами, і свічками кличете:
    "З криці й висі принципи візьми!"
    Пізно, милі білопінні грицики,
    білолиці лицарі весни!

    Ви, напевно, зиму всю батрачили,
    та зусилля не в пусту потрачені
    на роботу й квітоінститут,
    бо ростуть і на піску патриції,
    принци і під стінами цвітуть.

    Грицики - ви сильні і граційні!
    Закохався в січні і забув:
    не замовив у весни-кравчині
    ні жабо весільне, ні жагу.

    Вашими розкішними розетками
    (бо чітка натура і чіпка)
    ніжні килимки на луках зіткані
    з тихих за кульбабками зітхань.

    Вами розфарбованою зіркою
    не зникай, натхнення. І нехай
    тричі заповіти перепишете,
    поки знищить посмішки смітник -
    спромоглись ви, білокрилі грицики,
    обрій темнохмарний освітлить!


    04.2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  21. Ігор Деркач - [ 2019.04.08 09:23 ]
    Форпост
    Вертаємо у ті часи,
    коли були ми селюками
    і майоріло перед нами
    майбутнє в маєві краси.

    Минають весни і літа
    і юні роки відлетіли,
    та не досягнута мета,
    угодна і душі, і тілу.

    Нема нікого на посту,
    аби не лізли до корита
    свинячі рила неумиті...
    Не оминути суєту.

    Не зрозуміти каламутне,
    що вимагає одкоша.
    Наляпане і недоступне
    нехай викреслює душа.

    А що порадує? Нічого
    немає іншого як ці
    слова... Та ще дорога,
    яка веде на манівці.

    А скоєне не поміняти.
    Діла говорять за слова.
    Усе обіцяне – халва,
    тому і оцету багато.

    Та агітують пустомелі
    за недолуге казна-що...
    У рейтингу – або ніщо,
    або паяци-менестрелі.

    Успішні – коміки-шути
    та перехвалені поети –
    очільники-авторитети...

    І думаєш, – кудою йти,
    якщо ознаки висоти
    церковні миші інтернету?

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Деркач - [ 2019.04.01 09:22 ]
    Постановка за сценарієм
    Ну ось і фініш. Іншого не буде.
    Усе, що буде, маємо уже.
    У вушко голки пхаємо верблюда,
    в якого олігархи – протеже.

    Корупція очолює кориду.
    Усі хапають, що де не даси.
    Пінгвіни у далекій Антарктиді
    дописують фальшиві голоси.

    Із варіантів маємо найгірші,
    які і заслуговує народ.
    Перемагає дурнувата більшість
    і виграє заумний ідіот.

    Два гетьмани ідей не об'єднали
    і опинились оба у кінці.
    А та, що між каналами літала,
    так і не сіла на оба стільці.

    І знову вилітаємо за межі
    в останньому, можливо, віражі...
    Європа залишає рубежі...

    Упали башти і маліють вежі.
    Пірати соціальної мережі
    оцінюють фатальні міражі.

    01/04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.15 22:35 ]
    Любов і смерть
    Життя сміялося із мене,
    Поет, це – вічний наївняк.
    Узяти б і порізать вени –
    З наївняка будЕ мертвяк.

    Хай слово золоте чи срібне –
    Я краще вічності всміхнусь.
    Кому життя моє потрібне?!
    А смерть потрібніша комусь.

    Від неї стане хтось щасливий…
    Хай вродою ти – Аполлон,
    Не сотворив кохання диво
    Життя падлючого полон.

    Красі вклонятися – так гидко!
    Бо не вона врятує світ.
    Вона – лиш лялька. А за нитки
    Посмикує Бог СвітоГИД.

    І він розподіляє ролі
    І ставить на свої місця.
    І королі танцюють голі,
    Щеза наївність із лиця.

    І заворожить таємничо,
    І звабить душу «молодця»!
    Мене в обійми смерть покличе.
    Ій мертва блідість – до лиця.

    15 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (8)


  24. Юрій Сидорів - [ 2019.03.14 20:41 ]
    Спроби
    Котяться вірші з висот і низин.
    Стрінеться всяке: не схили, то кручі,
    Море поезії чи магазин.
    Збитки та виторги теж неминучі.

    - Спробуй зробити, - собі накажу, -
    Вибір, який ти на інший не зміниш,
    Навіть побачивши крайню межу,
    Що розділяє дистанцію й фініш.
    Купчаться вірші твої та чиїсь -
    Зсувами можуть вони причавити.
    Будь обережним, але і дивись -
    Всюди пильнують моторні піїти.
    Кращі чи гірші - питання складне,
    Хто від сохи чи від їхнього бога.
    В битвах і вічне життя промине.
    Марно й чекати – чия перемога.
    Вибери віршів собі та відлий
    В чушках металу найважчої марки.
    На крадіїв ти сердитий і злий.
    Нащо? Хай тягнуть - поскручують карки.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (4)


  25. Ігор Деркач - [ 2019.03.13 19:42 ]
    Творці і нахлібники
    Кому – творити, а кому – спожити.
    Такий розподіл праці на землі.
    Комусь – дереворити оживити,
    а іншому молитись до зорі.

    Ще є умільці красти і брехати.
    Уже й не помічаємо, чого
    навчаємось у самозванця-брата
    та віримо історії його.

    Ми їм – освіту, віру, наші бренди,
    а сарана зжирає рубежі
    і потайки поширює легенди,
    які ми схожі і які чужі.

    Вже і язик міняємо на мову,
    щоб відчепився клятий сатана.
    Та поки їхню віємо полову,
    всихають наші зародки зерна.

    Не вистачає Іроду зі сходу
    Дніпрової цілющої води...
    І на Азові не питає броду...
    Однакові усі царі орди.

    Але уже гуртом і поодинці
    Кощієві даємо відкоша,
    що дуже хоче нашого книша.

    Не відає опариш на Неглинці*,
    що і язик творили українці,
    аби у хаті мріяла душа.

    03/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  26. Юрій Сидорів - [ 2019.03.10 17:43 ]
    Панно
    Панно мемуарне робити зачну,
    Як тільки зросту до митця-штукатура.
    І власних амбіцій частину значну
    Утішить шедевр, а не сіра халтура.

    Планується досить серйозне панно,
    Заклечане мальвами з кожного боку.
    Базарних торгів не побачить воно,
    Бо матиме цінність художньо високу.

    Не буде фантазій, а тільки фактаж,
    І жодних намов - ні краплини, ні грама.
    Я це пам'ятаю, немов "отченаш".
    А ще УДК. А під ним - голограма.

    Півроку роботи, а може, і рік.
    Раніше не встигнути - ні на годину.
    Це стільки посланник парнаський прирік.
    Щоденних етюдів писати не кину.

    Мені до лампади якісь тиражі,
    Пасивні баланси чи навіть активні.
    Ці назви для творчості тупо чужі.
    За них не рідніші письменницькі рівні.

    Ні слова у прозі - у віршах лише.
    Пусте, що вони виглядають пустими.
    І геть епігонські цитати й кліше -
    Поезії складно не вмерти між ними.

    Щоденні етюди - це мій кондуїт,
    А глиняні справи усі в перспективі.
    Я ще не доріс до мистецьких еліт.
    А діти з онуками лисі та сиві...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (12)


  27. Галина Михайлик - [ 2019.02.13 10:47 ]
    Смайл
    Глаголить раціо коротке : «Ні».
    Емоціо волає вперте: «Хочу!»
    Моє дитя, у внутрішній мені,
    поплач, поскигли, не поспи півночі.

    Придумай інші фабули казкам,
    новим героям виверти сюжетні.
    Сценарії для трагедійних драм
    перепиши на фарси іскрометні.

    Глянь іронічно в непозбувний сум
    фантасмагорій ілюзорних марень…
    І смійся, смійся, смійся досхочу!
    Об землю лихом - щоб одним ударом!


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (16)


  28. Ігор Деркач - [ 2019.02.11 06:46 ]
    Визбируючи каміння
    Полегшає великому поету.
    Усе мале тікає у кущі.
    Сатирою опльовані сонети
    про насолоду, пахощі, дощі.

    Усім відомо – ідолу не вперше
    у люди вилізати із пітьми,
    а де йому помовчати найлегше,
    метає блискавиці і громи.

    Являючи себе між голосистих,
    я ці ази вивчаю на зубок
    і відрізняю мите і нечисте,
    аби й самому викласти урок.

    Далеко ще до ліри і до музи,
    коли Дніпро і стогне, і реве...
    Єднаються «орли» і боягузи,
    аби у бучі коцати нове.

    Поезія вимахує косою,
    аби запам’ятали небеса,
    що не чіпляє ні її краса,
    ні туга за вечірньої імлою...

    Хай блекота умиється й росою,
    та це не Божа, а гірка роса.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  29. Махайло Епатюк - [ 2019.02.05 21:54 ]
    Стара пісня на новий мотив
    Зеленіють жита і любов непроста
    В двадцять першім столітті – не мрія!
    У панчосі нога, притягальні вуста –
    Хтивогуба красуня Марія.

    Трохи є сивини у волоссі моїм,
    Ну а біс у ребро, певно вцілив.
    Я дивлюся на ніжки стрункенькі твої,
    І в собі почуваю ще силу.

    Наче гетьман Мазепа* - на тебе запав!
    Ох, дурні ці, вже сиві піїти.
    Руки тягнуться, Господи, знов до гріха…
    Ти ж умієш лиш гроші доїти.

    Навіть сексу нормального в нас не було,
    Лиш полапать дала себе мила.
    І забрала у мене останнє бабло
    Й за кордон із бойфрендом «звалила».

    Зеленіють жита і любов непроста!
    В кого вчилась, в якої повії?!
    У панчосі нога, притягальні вуста –
    Ох і стерва ж ти, хитра Маріє!!!


    5.02.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  30. Ігор Деркач - [ 2019.02.03 22:21 ]
    Березневі іди
    Зимою віє. Дні і ночі – білі,
    у хижі тепло, на подвір"ї – дощ,
    а у Європі жовті заметілі
    замайоріли на арені площ.

    Америка утратила надії,
    що скрепами орудує вона.
    Вселенське зло поширює Росія.
    Із півночі повіяла війна.

    Неситі юди, іроди, пилати
    активізують засоби мети.
    Лишається дорогу обирати,
    куди тікати і кудою йти.

    Нічого не планується нового
    і вічного – ні доброго, ні злого.
    Зійдуть сніги, появиться зело.
    І в Україні запанує літо –
    пора неперевіяне ділити.
    Усе – як і раніше, як було.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  31. Юрій Сидорів - [ 2019.02.02 21:51 ]
    Зима холодна
    До кісток зігрівало манто дощове,
    А тепер актуальні трико та кальсони -
    І нехай завірюха безсило реве
    Чи співає з вітрами арктичної зони.

    Завітає до саун і лазень народ -
    Обмивати прихід щотижневого свята.
    У фанатиків чисто таких насолод
    Процедура і мною за приклад узята.

    Під горілку, вино, кабанця чи сома,
    Під намащені скраби, шампуні та гелі,
    Традиційно обмитою буде зима.
    Де накриті столи - там і люди веселі.

    На селі, у райцентрах і по хуторах -
    Не життя, як немає пристойної лазні,
    І настільки недовго живеться, що страх.
    Там не женять праправнуків люди нещасні.

    Опадає з небес білосніжне рядно,
    Снігові панталони дерева вдягнули.
    Звідки б вітер не дув - а зірве все одно,
    І шатрами напне на хати і притули.

    У несвіжих онучах дубіють стовпи,
    Переможні бої підраховує трясця.
    Як не маєш кальсонів, негайно купи,
    А сімейні труси для зими не годяться.

    На півметра углиб промерзають лани,
    І скляніють ставки від поверхні до мулу...
    Я латаю кальсони - зносились вони
    До дірок у матні ще за осінь минулу.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (9)


  32. Олександр Олехо - [ 2019.02.02 10:23 ]
    * * *
    У кожного в житті є листопад,
    що відшумів, а чи грозить вітрами…
    - Шерше ля фам – шепоче пізній сад
    останніми тремтячими листками.

    Йому болить… осінню пектораль
    холодним вітром зірвано під ноги,
    і час дощу дописує в скрижаль
    зволожені алеї та дороги.

    Нудна пора у паузах сльоти
    дарує ніч погідного затишшя,
    і позирають зоряні світи
    на мокрі сни із чорного узвишшя.

    Марудна річ – шукати ту мадам
    (жіночого єства лукаву вроду)
    на втіху бісу, ребрам і рокам,
    зважаючи на ліньки і негоду…

    Зриває час-вітрило у житті
    амурне листя – марення-омани,
    і ті потиху ниють в забутті,
    а осінь мрій зализує лже-рани…

    11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  33. Олександр Олехо - [ 2019.01.29 18:51 ]
    * * *
    Живе у мені критикан,
    і оптиміст, і істукан.
    І купа іншого народу
    без племені, імен та роду.
    Я з ними бесіди веду
    та думку їх собі беру.
    А потім «Бац!» і десь озвучу –
    сувору лагідну ядучу…

    Хтось скаже: Ач, яка дурня!
    За рік зросла у нас платня.
    Ти на якому боці граєш?
    Мабуть, того і сам не знаєш…

    Хтось скаже: О, жива надія.
    У рік Бика чи може Змія
    все буде добре у людей,
    бо цар наш – з тямкою спудей…

    Хтось скаже гнівно: Баламут!
    В країні кожен п’ятий Брут.
    Навіщо кликати до бучі?
    Часи й без того злі, пекучі…

    А я то що? Я ні при чому.
    То оселенці через кому
    віщають різне зусебіч,
    а мій язик – то їхня річ…

    27.01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  34. Галина Михайлик - [ 2019.01.26 20:32 ]
    Еґреґор
    Який типаж! Яка моновистава:
    актор, і драматург, і режисер –
    в одній особі! Що якась там кава –
    червоне танго тонкостінних сфер,
    терпке й сухе, як проминула осінь,
    де чверть доби, тривалістю в життя.

    Ще деколи нашіптуються й досі
    нерозшифровані, невчуті до пуття
    тендітні па словесної спіралі
    і космос дна зіниць в моменті «ікс»…

    Із висоти відгулих "сатурналій"
    скрипить на весну спорожнілий Віз…
    А у куточку, підхопивши м'ячик
    пін-понгу незавершених розмов,
    еґреґор кави підморгнув, неначе
    на мислі має відігратись знов.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (17)


  35. Величко Анастасія - [ 2019.01.16 20:43 ]
    Та, що ні на що не здатна
    А ти казав, я ні на що не здатна,
    До чого б не бралася - не моє.
    "До віршів, -, судиш, - не удатна,
    Це лиш захоплення твоє."

    Сміявся, що моя французька мова,
    У мед солодкий додає кислинку.
    Закоханість ж моя - раптова,
    "Минеться швидко, за хвилинку"

    Не вірив й в те, що буду мати щастя,
    Що в натовпі я буду виділятись.
    І я сказала тобі "Досить. Баста.
    Подивимось, хто ще буде сміятись"

    Я не брала слова ці до обіди,
    Але й за принципи не ставала ніколи.
    І оминала рух суспільної орбіти,
    Навіть тоді, коли дивились всі довкола.

    Не була горда, та жила сміливо,
    Завжди тягнулась до людей успішних.
    І пам'ятала, про свій пункт "важливо",
    Що рятував мене у дні невтішні.

    Були пораски, та були і перемоги.
    Мій шлях був сповнений камінням.
    І деколи підкошувались ноги,
    Та я все рівно рухалась невпинно.

    І от у мить, коли зустрілися ми знову,
    Ти був здивований моїм здобутком.
    Почав заводити розмову,
    А на обличчі покривався смутком.

    Питав: "Як справи, як минув цей рік?"
    А я: "Ma vie est magnifique!
    - Ти знов сама, напевно, як торік?
    -О ні, удома жде коханий чоловік.

    - Вірші не пишеш вже давно, правий?
    - Ні, вчора вийшла збірка "Кошик мрій".
    - А в Щастя, мабуть, смак гіркий?
    - Рецепт на нього в мене свій.

    І стих відразу голосний у тебе сміх:
    - Як досягти же успіху людського?
    - Секрети тут, - кажу, - є різними для всіх,
    Моя удача полягає в цьому:

    Щасливим завжди буде той,
    Хто на інших не буде зважати,
    Хто йтиме до цілі, як герой,
    Той високо в небі буде літати!
    2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Величко Анастасія - [ 2019.01.16 20:30 ]
    Наше НеКохання
    Мій сон спіймав тебе
    Тенетами кохання.
    Відчувчи й в них себе
    Пізнала я бажання.

    Бажала бачити та жити
    в твої омріяних думках.
    І все життя тебе любити,
    Тримати й щастя у руках.

    Я мріяла про "Нас" давно,
    про той прекрасний танець.
    Та, мабуть, ти не в це кіно
    Отримав роль "коханець".

    І знаєш, важко мені було
    Здобути знову самоту,
    Та раптом, все само минуло
    Знайшовши тишу золоту.

    Я глянула на світ щасливо,
    Додала барви в сірі свої дні.
    І все мені здалось можливо,
    І знов засяяли мої вогні.

    Отож, почнімо жити далі,
    Ловити сонця промінці.
    І в світлі бачити деталі,
    Тримати міцно їх в руці!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  37. Тата Рівна - [ 2019.01.10 16:55 ]
    Рефлексії безсоння
    Місяць схожий на келих, повний вина й туману
    Зорі розсипались салом на сковорідці
    Сонце дрімає на запічку, мертво-п'яне
    Хмари, як чоботи, тонуть у синій річці
    Неба

    Мені не треба навіть снів при такій яві
    Пасу небесних корів горілиць поночі
    Мої реальні світи не всякій уяві
    Під силу, не кожен таке бачити схоче,
    Треба
    Визнати
    Врешті
    Решті людей не до небесних корів —
    Їм аби земного узяти сповна
    Зібрати усю свою решту
    Не потопити човна
    Моя ж душа бездонна тому
    Що світ навколо неї не має дна
    Немає стін
    І перепон немає
    Щоночі ви засинаєте,
    А я відлітаю
    У цьому різниця між нами
    І смисли наших цілей —
    Ви хочете бути ситими
    Виспаними, умитими,
    Закоханими, багатими

    А я — хоча би цілою
    Й не розіп'ятою...



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  38. Олександр Олехо - [ 2019.01.10 11:32 ]
    Без пасиву
    Спинися, друже, і посидь.
    Склади хулу і оду віку.
    В одну торбину – що болить.
    У іншу – гожого без ліку.
    Лиш дрібка ліку? Не біда.
    Додай туди блаженні мрії.
    І ось вона вже не худа
    ноша своя, що добре гріє.
    А ту торбину, де лихе
    (її підняти стане сили?),
    пусти із горба, хай хе-хе…
    летить до біса, до могили.
    Тепер дивися: зла нема,
    а щирого достатньо міри.
    Як добре жити без ума,
    коли залатані всі діри!
    Вага набутків і невдач
    на користь щасного активу.
    Купи з горіхами калач,
    іди у завтра без пасиву…

    01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  39. Олександр Сушко - [ 2019.01.07 11:19 ]
    Різдво
    Коли життя ламає долі щит
    І хмара застеляє промінь сонця,
    Шукають люди захисту від бід,
    Вимріюючи бога-охоронця.

    Шаманять і кадилами трясуть,
    Воскурючи з жиру фіміами.
    Але в душі злостивця каламуть,
    В кишені - ніж на ближнього чи камінь.

    Молитви тільки дві: "Подай!", "Пробач!",
    Від глупства розум у кебеті висох.
    Уклякнув на колінах раб-прохач,
    Цілує руку грішнику у ризах.

    Сусід сусіда вкинув у ставок,
    Зоп'яну матір син влупив обухом...
    Якщо і є всеблаге божество,
    Воно від криків жертв давно оглухло.

    Вина із бару сулію дістав
    (двохтисячне Різдво стрічають люди).
    Увірувати важко у Христа,
    Якщо його в душі нема й не буде.

    07.01.2019 р.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  40. Олександр Сушко - [ 2019.01.06 09:37 ]
    Пора
    Шановні друзяки-поети,
    Дарую востаннє привіт.
    Ще трохи - і кану у Лету,
    Зітхне із полегшенням світ.

    Не буду мозолити очі,
    Лякати талантом невдах.
    Життя залишився шматочок,
    За хвилю з пістолі бабах!

    Не звикнув писати олжею,
    Не стачило, мабуть, ума.
    Існую і так за межею,
    Мене поміж вами нема.

    Затримався надто у світі,
    Між геніїв труся як в'юн.
    Прекрасних пейзажів лахміття
    Засмічує душу мою.

    Порвалася нитка у мойри,
    Фарбує долівку рубін.
    Мій попіл - із урни - у море.
    А пам'ятник ставте собі.

    06.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  41. Олександр Олехо - [ 2019.01.04 13:33 ]
    ТИ ЧУЄШ, РОХКАЄ МАЙБУТНЄ...
    Ти чуєш, рохкає майбутнє
    і пахне виборчим лайном?
    То обіцяють гойні будні
    мужі звитяжні за столом.

    Там куций хвостик – символ вдачі,
    корито – щастя живота,
    престижне шмаття від Версачі
    і віра в Бога золота.

    Пухленькі щічки, сонні очі.
    Фізіологія «хапка».
    Стовпи державні жаба точить.
    У поміч їй «своя» рука.

    На часі тлусте і злодійське,
    пожадне чавкання зажер –
    болото рідне українське
    від перших днів і дотепер.

    В кінці зими повіє вітер,
    лютнево-звичний студенець.
    Впадуть ази собачих літер.
    Настане брехові кінець?

    Звичайно, ні. Років звіринець
    на нашій страдній стороні
    у сенсі луди – не чужинець,
    у сенсі бучі – на коні.

    Із матриць мрій до трафарету:
    паплюж усе, звелич себе,
    задій китайську естафету,
    хитай дорогу «цоб-цабе»…

    Дали надії-зміни маху.
    ілюзіон пустих вистав.
    Тепер свиня несе на плаху
    усе, що песик не украв:

    останні щирі сподівання,
    бажання миру і добра.
    Такі наївні уповання?
    Упали з кінчика пера…

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  42. Олександр Олехо - [ 2019.01.03 12:37 ]
    * * *
    Минають дні, як навіжені.
    Із крана капає вода.
    - Немає часу – кажуть вчені.
    - Сьогодні що в нас? Середа…

    Хороша назва порожнечі.
    Жахна кумедна синемА.
    У світі явищ дивні речі:
    як час – ніщо, то й нас нема.

    А як же оберти планети,
    Чумацький шлях і сива даль?
    І наша подорож до Лети,
    і шлейф душі – земна печаль?

    Примара часу зримо тане.
    Рахую краплі уночі,
    і посипаю цукром рани –
    в безсоння теж є слухачі.

    Немає часу, ач халепа.
    Я розчиняюсь у зеро.
    А ніч глуха(ще та дурепа)
    сховала мишку і перо.

    Біжи, друзяко! Всесвіт плаче,
    росинка липне до щоки.
    Піймавши облизня в удачі,
    мить не народжує віки…

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  43. Олександр Олехо - [ 2019.01.02 10:14 ]
    Новорічна білі й берда.
    Неначе клік, минувся рік…
    На небі срібні амулети.
    В духовці паряться котлети.
    До стрілки стрілка – це любов.
    Анігіляція основ.
    Ось північ б’є чолом по вухах.
    На м'ясо зирить мумій- муха.
    Чому не «я»? Тому що він
    і моветон казать мумін.
    В кімнаті чавкання і сміх.
    Перед Різдвом ковбасний гріх.
    - Ату його, давай промову,
    де всі гаразди через кому.
    Сірко надворі скавулить.
    Йому каденція болить.
    Ще трохи часу й геть іти.
    Свиняче панство пре сюди.
    Звіринець влади. Е-хе-хе…
    За роком рік усе лихе.
    Вже й олів’є не так смакує,
    а через силу пузо дує.
    У тренді рідна колотнеча.
    На краще зміни? Де предтеча?
    Оті обіцянки про щастя?
    Червону нитку на зап’ястя –
    хай береже від вроків слова.
    Воно ж ядуче, як полова.
    Не має більшої огиди,
    аніж свої омани-гниди.

    Знайди щось гідне. Тисни лайк.
    У сірих буднях є клондайк.
    Копати скарб… і не скопати.
    Держак трухлявий до лопати.
    Пішов за обрій старець-рік.
    Йому у спину клац і клік.
    Стихають кроки по дорозі.
    У пастці часу, як в облозі,
    життя не зречень – божевілля.
    Чергове ранішнє похмілля.
    І знов любити білий світ.
    Усім ПееМщикам привіт!

    02.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Сушко - [ 2018.12.31 07:00 ]
    Новий рік
    Упав до ніг вінок зів'ялих снів,
    Чуби хлоп'ят вгортаються ув іній.
    Прелюдією братньої різні
    Лящать у вухах заклики до бійні.

    Цінується удар у пах ножем,
    Майстерна пастка, спілка з людоловом.
    Цей світ краса навряд чи збереже,
    Якщо не порятує мудре слово.

    А чи кому потрібен мій талант -
    Є ж томос і домовленості мінські...
    Не мир у тренді нині, а джихад,-
    Клади, солдате, міну до колиски.

    Злякався чорт, до пекла хутко втік,
    Не хоче й сатана приймати жертви.
    В окопах зустрічають Новий Рік
    Вже не живі, хоча іще не мертві.

    Іде війна. Гримлять щити, мечі,
    У жінки син пропав, забрали мужа.
    Поете! Не відчаюся, світи!
    Розтоплюй лід ненависті у душах.

    31.12.2018р.

    Мелодія для флейти

    Упали планка, настрій і вольтаж,
    В орієнтирах розхиталась клепка.
    У стилі бохо торба - ось мета,
    А ще нова у квіточках сукенка.

    Синок дрімає. Тепло на печі,
    Укутую кота пухнастим пледом.
    Мене, холодну,- жити не учи,
    Відгородилася нейтралітетом.

    Диванна жалість - це усе, що є,
    Заочно підгодовую каліку.
    Синичка за вікном зерно клює,
    Лежу і мрію з мужем у обнімку.

    А совість вже протерлась до дірок,
    Підніжку другу ставити не вперше.
    Одважую поради, мну перо,
    Чужі думки вивалюю в мережу.

    Пегас колегу знов збиває з ніг,
    Відмовитись не можу від вендетти.
    А візаві не сердиться,- о ні!
    Подарував мелодію для флейти.

    31.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  45. Олександр Сушко - [ 2018.12.29 10:49 ]
    Віхола
    Хоча з пієтетом природу не раз описав,
    Аж серденько мліло від виряджених краєвидів.
    Та нині від овиду сірого зріє сльоза,
    І настрій сльота намагається враз отруїти.

    Сяйливого й теплого літа зимою схотів,
    Аби розцвітали під вікнами астри та рожа.
    Натомість - під тином вервечки сорочих слідів
    Не може од світу сховати злостива пороша.

    Сусідський блохастик без буди, лежить на землі
    І виє протяжно на пущу, де зайчик сховався.
    Парнас нетверезий, гуляють його королі,
    Жбурляють у мене шкоринками від ананаса.

    А чай вже холодний, у ньому акація, глід,
    У комині вітер гуде із собакою в квінту.
    Погода капризна, така як і втомлений світ,
    Заплющую очі і бачу усміхнене літо.

    29.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (9)


  46. Олександр Сушко - [ 2018.12.28 13:33 ]
    Благодать
    Осіяла істина проста,
    А до цього був як пришелепа:
    Не тягніть корівку за хвоста!
    Слоника за хобот теж не треба!

    Склалися, нарешті, два плюс два,
    Сіроманці ситі, цілі вівці.
    Хай дзвенить над кашею мушва,
    А комарик п'є із вас кровицю.

    Про сумне усе вам розказав,
    Обираю радість, а не стреси.
    Кашу варить жінка з гарбуза,
    Я в нірвані! Настрій пречудесний!

    Аж співає все моє єство,
    Майбуття - безхмарні високості.
    Радісно стрічатиму Різдво,
    Служба починається о шостій.

    Списано із совісті гріхи,
    Все тіп-топ, гризу цукерку "Тузік".
    Буде томос, будуть пироги,
    Погуляю ніченьку без музи.

    28.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Сушко - [ 2018.12.27 06:07 ]
    Зима
    Сніжком замітає садочок півднЯ,
    Аж гнуться обтяжені віти.
    Зимою писати про зиму - бридня,
    Естети вподобують літо.

    За комір сідають вогкі голочки,
    А небо не небо, а мливо.
    Сусідка сутулиться в шубі важкій -
    І де тут романтика, диво?

    Зима нецікава - на слово повір,
    Засмучують ніченькі довгі.
    А влітку вродливиці радують зір,
    Стовбурчать оголені ноги.

    Підморгує Єва, то млію в жазі
    І прагну її пригорнути.
    Шепоче на вухо змій "Плід цей вкуси!".
    Я вмію - ще той шалапутик.

    Пірнаю мрійливо в оголений ліф
    Шептати богині про вроду...
    З розгону спіткнувсь об засніжений риф
    Із брили холодного льоду.

    Чкурнули дріади в холодні ліси,
    Русалі сидять в ополонках.
    Бажаю, братва, обійтися без зим,
    Ще б трохи - лишився без ока.

    27.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Шоха - [ 2018.12.26 10:39 ]
    Подражаніє
    Мені однаково, чи буду
    я ще говіти, а чи ні,
    та не однаково мені,
    що у свята бідують люди.

    Уранці після алілуя
    іду на кухню в самоті,
    акомпаную по кастрюлях –
    озвучую усі пусті.

    Тай думаю собі, гадаю, –
    чи так усім ведеться нам,
    кому уже пора до раю?
    Е ні! Ікається панам.

    Не подавились депутати,
    ковтають, бідні, шоколад,
    аби підтримати ґаранта,
    який кришує владу Рад.

    І так воно чогось дурному
    аж дістає до печінок...
    Але – нічого. По-новому
    почнемо жити на оброк.

    На пенсію не уповаю,
    але на хліб і воду є!
    Дієта – хобі не моє,
    та, слава Богу, я не знаю,
    чи я живу, чи виживаю
    за упованіє моє.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.12.23 00:21 ]
    Війна
    Я в переконаннях одинак,
    Бо не хочу миру із ордою.
    До Страшного суду бій, війна,
    Внук росте, хороший буде воїн.

    Знаю, світ страшенно утомивсь,
    Заважає біль писати вірші.
    Вилітають кулі хутко з гільз -
    Ще одного окупанта знищив.

    Підло підкрадається пітьма,
    Засинаю - краде шмат землиці.
    А на фітнес рушила кума,
    Молодь топить совість у горілці.

    Гнеться в миролюбця горбачок,
    Сатана на рай іде у наступ.
    Ні, урок не вивчив хохлачок,
    Вибирає мир, покору, рабство.

    Може, нас понищать до ноги
    Чи на плахах вицідять всю крівцю,
    Ті, хто прагне миру - вороги,
    Хто воює - браття українці.

    24.12.2018р.

    Вибір

    Із селюка зробити зась опецька!
    За їжу віддаси останній гріш!
    Із Бородянки - хрон, з Таращі - редька:
    Купуй, поете! Це тобі не вірш.

    Сонетів том, насправді, ніц не вартий,
    Читати бридні й сину не велів.
    У фермера долоні, як лопати,
    У трутнів - зам'які, без мозолів.

    Ну що це за робота - закарлюки
    І день, і ніч писати для юрби?
    Хапайте щось важке хутчій у руки,
    Щоб глупство більш не лізло у лоби.

    На тракторі богемна купа гною -
    Майбутній соковитий урожай.
    Збирав його всю зиму із любов'ю,
    На пупі ледь не вилізла грижа.

    Рілля пашить, буяє місяць квітень,
    Сусідові доорюю межу.
    Коли мені не буде що робити,
    То, може, теж присяду й попишу.

    24.12.2018 р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (4)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.12.22 10:35 ]
    З любов'ю про любов
    Прийшла додому втомлена любов,
    Вмостилася на ліжку-сексодромі.
    Хитається голівка над жабо,
    Приваблюють мій зір опуклі форми.

    Пегаса лірик лжею підкував,
    Веде Ерато під вінець до кірхи.
    Ерзац чуттів - римовані слова -
    Підмінюють життя й любовні втіхи.

    Гукає музі віршомаз: - Ану,
    Іди, танцюй,- під лексику обсценну.
    Та я свою любов не роздягну,
    Не виштовхну для огляду на сцену.

    Їй гарно в ліжку. Ніжки у теплі,
    Накрили перса крильця махаона.
    А славолюб штурхнув свою на лід,
    Перо сльозаве звично епігонить

    Любові храм тримаю на замку,
    Росте препишно незім'ята гречка.
    Кришу курчатам грудочку сирку,
    Як виростуть - знесуть мені яєчка.

    22.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   38