Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тата Рівна
Про себе крилато не можу - бо крила обрубано зранку.
Я просто пегас стриножений, припнутий під ганком...


Інфо
* Народний рейтинг 4.973 / 5.42
* Рейтинг "Майстерень": 4.843 / 5.39
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Переглядів сторінки автора: 43751
Дата реєстрації: 2008-08-25 23:00:17
Звідки: ...із не рідного міста Рівного, транзитом Тернопіль-Київ-Львів)))
Веб сторінка: https://www.facebook.com/tatarivna
У кого навчаюсь: У всіх, у кого можна бодай чомусь повчитися.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2020.08.23 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Жінка із довгим русявим волоссям, схожа на звичайного перехожого вдень і на дивакуватого перехожого вночі...


Тут - лінк на відеопоезію у авторському виконанні https://www.youtube.com/watch?v=8DUZk41O8Hw





Найновіший твір
Amor fati. Лист перший
Не — легко
Не ніжить не голубить не несе —
Тягне волочить суне. Така Доля
Слухай-слухай! То буде коротке есе
І Вирій-рай по вірі моїй

Коли висохне світовий океан
Світ складатиметься із солі...
Не очевидна думка?
Ну що ж
Майбуть...
Я ніколи не ходила простими шляхами
Світ складатиметься із висохлих сліз
Що колись текли щоками

Чи буває щось гірше за час мовчання?
Примусової німоти?
Коли виплакані усі ріки?
Висушена уся ти?

Чи припиняться катування — видих-вдих?
Я не знаю
За лінією розмежування — вічний сон.
Набери мене будь ласка — може
Я зумію пронести свій телефон
У Царство Боже

Тоді розкажу тобі що там і як
Чи є постаменти пам‘ятники змію
Про меню апартаменти й таке усяке якщо
Зумію

Я надію не втрачу — бо тут лишаю ще воду
А вода — то життя
Важливе — не забувай
Коли висохне світовий океан — це значить
Що всі душі прибули — нарешті —
Кожен по вірі своїй —
У Вирій-рай

Відбулося переселення реінкарнація
Перевтілення із теплокровних — у безтілесні
І от тоді — нарешті — все — що боліло —
Виболить та щезне

А до тієї миті — бути земним!
Ця історія безальтернативна
Душа саднитиме ранами
Зітхатиме тяжко ніби мала дитина

Може — вирвуся? Маю надію що крила винесуть
Але якщо ні
Розвій мене над маминими сливами
Що сняться мені
Міськими ночами — душними та давкими
Ніби волосся жмут

Послухай!
Наші дні не були легкими
Ніколи — тут.
Чому?
Рівняння із невідомими — відомо одне
Якщо я зумію втекти — до себе
— від себе —
Розвій
мене...

© Тата Рівна, 2020
Із книги «Дівчинка Босха»