ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2017.11.22 21:21
Вода тече… усе тече -
не примха науковців.
Півнеба сперлось об плече
у хлопця на футболці…
І дивний погляд хлопчака
і випуклі в нім м’язи
прикукі геть до рівчака -
усіх найбільше вразить…

Леся Геник
2017.11.22 20:42
Я буду говорити до тебе віршами...
Буду кричати мовчанням, закутим помежи рядками...
Почуй... Почуй мене... Почуй!
Бо мені болить так само, як тобі!
Бо в нас однакова мука на двох.
Бо в нас одне печальне небо на дві душі!
І одна заслабла осінь...
А

Олександр Сушко
2017.11.22 20:19
Країна - болото. В макітрах - бардак.
Пророкам одрубано руки.
В Європу - синиця, в Америку - рак,
Лишилась пожива для щуки.

В загаті задуха. Пливуть карасі
На крихти, що впали із неба.
Померли відпущені миру часи -

Світлана Ткаченко
2017.11.22 20:06
Райдужні плями бензину, рябі калюжі.
Запах сміттєвого диму, незграбна ТЕЦ.
Бутси, підбори, підошви чвохтять байдуже.
Пташка і кішка. Кому з них лежить хлібець?..

Сорок і плюс поколінню дітей індиго.
Дошки об’яв перемизгані нанівець.
Місто вкриваєт

Анонім Я Саландяк
2017.11.22 15:32
Апріорність-антиципація-передбачення досвіду... ... згідно Канта*: “Ми справді спроможні перенестись у простори синтетичної свідомості апріорно - випереджаючи знання, подібно цим-таким розсудковим основоположенням, які там, для цього, передбачають (ant

Марія Дем'янюк
2017.11.22 15:03
Зорі до неба підв'язує нічка...
Сині,багряні,рожеві,зелені.
Ними милується вигнута річка:
Дотики хвильок такі одкровенні.

Тішаться також смереки високі -
Прагнуть дістати і вплести у віти,
Щоб дивували вогні одинокі

Олександр Сушко
2017.11.22 11:55
У мняки-підобцасника біда:
Давно не розгиналися коліна.
Лежить на грудях гарпії п'ята -
Захомутала козака дружина.

Нектар кохання вивітрився, згірк,
Рука до скроні притуля пістолю.
Хіба так можна? Ти - самець, мужик!

Вікторія Торон
2017.11.22 10:04
«Сподіваюсь, у вас є страховка?», --сказав він, виходячи з машини. «Звичайно», --відповіла я, намагаючись не дивитись на свіжеобідраний (мною!) бік його машини, біля якої я спробувала запаркуватись . Навіть я, яка зовсім не розуміється на марках машин і н

Олександр Сушко
2017.11.22 07:28
Гіпотетично – я тебе люблю.
Але насправді – з часником пампушку.
Ось-ось усуну шию у петлю,
Давно чортяка шавкотить на вушко.

Вгодовуєш, неначе кабана,
Усе смачне, гаряче, соковите.
Ще трохи і мені капець, хана,

Олександр Сушко
2017.11.22 07:27
Задрати б сукню і згадати юність…
Стогнали в ніч розпалені дівки…
Для молодих – кохання – це не грубість.
Та інші у підтоптаних смаки.

А на руках вовтузиться онука.
Сміється тихо, поринає в сон.
Жона ж на кухні розтинає курку –

Микола Соболь
2017.11.22 05:16
Ти де, козаче? Знає тільки степ.
Бо рясно-рясно всіяний кістками.
Омитий кров’ю. Довгими віками
Оплакуємо ми твій братський склеп.

Не має ні могил, ані хрестів.
Така ціна є вольності народу.
Тяжка оплата за свою свободу.

Ніка Новікова
2017.11.22 01:46
Іди, молодша сестро, принеси води.
В саду розквітнув місяць, видно де нести.
Дивися попід ноги, не ступай в сліди,
бо хто би цим шляхом до тебе не ходив,
у грудях йому тихо.

Іди, молодша сестро, хустку надягни.
Хай сніг тобі залишить пасмо сивини.

Ніка Новікова
2017.11.22 01:45
На споді кожного сну живе Кам'яна ріка,
Смарагдові води, розкраяні береги.
Вода її живодайна, але гірка,
Серце її неторкане ще ніким.
Ти говорила: "Якщо я колись пірну
Та загублюся в льодах Кам'яної ріки,
Не ходи за мною, не закликай весну,
І ко

Ніка Новікова
2017.11.22 01:45
Пливи, мій човне золотий, палай, пливи.
Від ніг, крізь тіло до самої голови.
Пливи і дихай. Від зими і до весни.
Мене додому, дім у мене поверни.

Послухай, човне, я до тебе говорю.
Знайди у всесвіті одну мою зорю.

Маркіяна Рай
2017.11.22 00:32
Гавкаєш, друже? Може, - то тяга дужа
З місячних кратерів кличе тебе на чай?
Я - неприручена, а неприрученим, знай,
Не розквітала ще жодна тамтешня ружа.

Що ж, ти мене покинеш в повню, як темінь повну.
Ти, що єдиний вірний, що двері мої стеріг.
Там

Микола Дудар
2017.11.21 23:56
Півшклянки сонця натщесерце…
Огулом вийдете на друм
Вечистий він - і ще не стерся
Серед пісенности і дум…
Хай кожен з Вас по сантиметру
Здолає їх ще за життя
- Куди Ви, друже?..
- В Царство Мертвих…

Ярослав Чорногуз
2017.11.21 23:53
Біля каміна відпочинь душею,
Де дрова тріскотять так мило у вогні…
Ти ніби за реальності межею…
І вже приходять видива сяйні.

Душа пашить, немов полум`яніє,
І спокій золотий з`являється в очах,
І лижуть язики поліна, ніби змії,

Сергій Гупало
2017.11.21 18:55
Нещодавно у відомому столичному видавництві «Український пріоритет» вийшла книга поезій Сергія Гупала «Моя несподівана радість», у якій – вірші різнопланового звучання, з неповторним відчуттям, осмисленням нашої епохи. Автор не цурається і вічних питань –

Олександр Сушко
2017.11.21 17:25
Засмерділа знову "руська водка",
На кордоні зламують замки:
Пруть кокошник і косоворотка,
Плачуть вишиванки та вінки.

Ненаситні плямкають ротяки,
Підла гусінь лізе у сади.
Це - сусіди. Упирі, чортяки,

Іван Потьомкін
2017.11.21 17:12
– Что скажешь? – cпросил я Алексея, протягивая старое фото, когда почти через год мы наконец-то встретились снова на нейтральной территории. – А что тут скажешь? Юная и хорошенькая. Твоя в девичестве? – Нет. Но прочти, что написано на обратной стороне.

Олександр Сушко
2017.11.21 16:34
У веселощах стигне печаль,
Сіло сонце пекуче за плаєм.
На папері - краса, пастораль.
А насправді - кричу, помираю.

Під ногами обламана віть,
Бачу зло, розумію причину.
Посміхаюсь. А розум - горить,

Світлана Ткаченко
2017.11.21 14:16
Передзимова моква огорта киян,
Оболок пагорби щільно вкрива тілисті.

Падає Либідь у сивий рясний туман,
І розкисає в нім жовто-строкате листя.

Спльовують воду автівчині двірники,
Цвіркають, ниючи діркою в мудрім зубі…

Світлана Майя Залізняк
2017.11.21 14:14
Жити так - щоб скучали по смерті.
Бути правильним шкодить аж-аж...
Тут савани, гаї... круговерті...
На пегасові пишний плюмаж.

Купка друзів, чотири бесаги.
На коржах - махаонів, пташок...
Я - левиця, то ж - супервідвага...

Маркіяна Рай
2017.11.21 12:21
Цілована, мальована, маніжна,
Леліяна, то сонячна, то сніжна,
Розхристана, вітриста, невагома,
Як втома.

Примарна, веселкова та імлиста,
Раптова, то сипуча, то росиста,
Пригублена, миттєва, легкокрила,

Микола Дудар
2017.11.21 11:59
Осінь. Осінь… погляд літостивий
Вітру літургія жовтолиста…
Ще й набіг туман з якогось дива
Весь такий вгодований, м’ясистий…
Ось воно осіннє сьогодення
Згадки навіть жодної про літо
А у шафі в слоїку варення…
В горщику, навпроти, вище - квіти…

Світлана Майя Залізняк
2017.11.21 10:59
Вірша без драйву не створиш.
Миру немає ніде.
Трішечки спокою - в норах.
Горн щуролова гуде...

2

На Інститутській сумливо.

Світлана Майя Залізняк
2017.11.21 10:57
Усе в тобі: зло, радощі, печаль,
Полиці, ланцюги, чарунки, стріли...
Уяві скажеш "поверни", "відчаль".
Стоїш, а зливи травня відшуміли.

Тасуєш мапи, книги... Серед хвиль
Роздивишся тритончиків банькатих.
Які були шторми! Охвітний штиль,

Ніна Виноградська
2017.11.21 09:08
Принишкло все в осінню днину,
Трава пожухла, голий ліс.
Лиш де-не-де немов краплини
Не скинув листу верболіз.

Немов змія, вузька стежина,
Веде у хащі, в густину,
Малий опеньок на хвилину

Олександр Сушко
2017.11.20 22:59
У темряву стрибати лячно,
Бо недалеко до біди.
Та в шлюб уляпавсь необачно,
Гормон штовхнув у спину: - Йди!

Тоді насправді дав я маху.
Вдягнув подружні ланцюги.
Своє життя поклав на плаху,

Ігор Шоха
2017.11.20 21:25
Голубка літає, а голуб воркує,
чекає на неї один.
І літо минає, і осінню всує
чекати уже роковин.
Моя голубко сизокрила,
із піднебесся повернись.
Якщо учора ще любила,
то не розлюбиш і колись.

Іван Потьомкін
2017.11.20 19:29
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крі

Олександр Сушко
2017.11.20 17:20
В церкві - айстра і гнила колода,
Жовторота суне до вінця.
Чистий розрахунок, а чи мода?
Пахне грішми фабула оця.

Масажує дід обвислі щоки,
Крем тональний квецяє губу.
У люстерці - майже ясний сокіл,

Олександр Сушко
2017.11.20 16:47
Життя нестерпне заслужили.
І винні в цьому тільки ми.
Тепер кайлуй, напружуй жили,
Муруй кацапові доми.

Щодня цвяшок несли з роботи,
Хто більше вкраде - той герой.
Халявним ласує голота,

Любов Бенедишин
2017.11.20 16:32
Оздобить слава перлами корито,
Натре до блиску саморобний німб.
Усі спішать кудись несамовито,
Підкорюють зачовганий Олімп.

…А ти сиди в не-затишку своєму,
В тіні мовчання – вже сама як тінь –
І душу потрясай: до сліз, до щему,

Анонім Я Саландяк
2017.11.20 14:19
спроба простої логічної схеми) Кант підтасований – купи слона...     ... а опісля - усе можна підтасувати – викласти так, як мені (тобі) треба... при чому тут Кант? – взагалі... просто опинився неподалік. От вам, Кант: “... це було голосне виражен

Віта Парфенович
2017.11.20 12:32
Все, що промовиш вголос –
Справді не стане тліном,
Линутиме у космос,
Мов молитви на колінах –

Інколи те, що вголос,
Краще було б не чути,
Та ні один логос
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юлія Вільна
2017.11.21

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Макс Личко
2017.11.18

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Вячеслав Кондратюк
2017.11.14

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Світлана Штатська
2017.11.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Дудар - [ 2017.11.22 21:34 ]
    КОНСТАНЦІЯ
    Вода тече… усе тече -
    не примха науковців.
    Півнеба сперлось об плече
    у хлопця на футболці…
    І дивний погляд хлопчака
    і випуклі в нім м’язи
    прикукі геть до рівчака -
    усіх найбільше вразить…
    Намиті ним же острівці
    по краю водо-граю
    - Навіщо, хлопче, Вам оці?..
    - Так це ж Врата до Раю…
    22-11-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2017.11.22 20:57 ]
    Приреченість

    Країна - болото. В макітрах - бардак.
    Пророкам одрубано руки.
    В Європу - синиця, в Америку - рак,
    Лишилась пожива для щуки.

    В загаті задуха. Пливуть карасі
    На крихти, що впали із неба.
    Померли відпущені миру часи -
    Розчахнуті брами Ереба.

    Лахміття шансону оздоблює джаз -
    Нема що мотати на вуса.
    У бруді недопалок чавить обцас:
    Сюди я уже не вернуся.

    Кінчається віра, терпіння, кіно,
    Щупак доїдає дрібноту.
    Та дике волання стрясає вікно -
    З Донбасу дарунок - "двохсотий".

    Карась невибагливий. Виживе скрізь.
    Я ж - птах. Та обламую крила.
    Ти, друже, - тікай! Після бійні - вернись
    Й насип наді мною могилу.

    22.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Світлана Ткаченко - [ 2017.11.22 20:26 ]
    Пташка і кішка
    Райдужні плями бензину, рябі калюжі.
    Запах сміттєвого диму, незграбна ТЕЦ.
    Бутси, підбори, підошви чвохтять байдуже.
    Пташка і кішка. Кому з них лежить хлібець?..

    Сорок і плюс поколінню дітей індиго.
    Дошки об’яв перемизгані нанівець.
    Місто вкривається першим ріденьким снігом.
    Пташка і кішка з’ясовують, хто ловець.

    Черги на пошті. Бабусі виходять в люди.
    Стежать за мерами, гречкою. Кожна – спец.
    Кажуть, погано, субсидій тепер не буде.
    Хтось побажав, щоби бабцю ударив грець.

    Мимо летять ламборджині, рено, тойоти,
    Їм наплювати, хто з крилами, хто – ссавець.
    Все на шляху називається «перешкоди».
    Спурхнула пташка. А кішку дістав кінець.
    (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.35) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  4. Юлія Вільна - [ 2017.11.22 15:45 ]
    Почуття
    Покохала козака. Дико. До нестями
    Пристрасті несе ріка. Я не сплю ночами.
    Мої мрії і думки, любий, всі про тебе.
    Доля, щастя крізь роки...Не зникай, не треба.
    Ображати почуття зовсім не хотіла.
    Не спиняю тебе я. Просто полюбила.

    (Лютий 2013)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Марія Дем'янюк - [ 2017.11.22 15:44 ]
    Зорі до неба підв'язує нічка
    Зорі до неба підв'язує нічка...
    Сині,багряні,рожеві,зелені.
    Ними милується вигнута річка:
    Дотики хвильок такі одкровенні.

    Тішаться також смереки високі -
    Прагнуть дістати і вплести у віти,
    Щоб дивували вогні одинокі
    Тих, хто в безсонні народжує міти.

    В небо глядять матіола та рута,
    М'ята і чабер, духмяна меліса.
    Певне,ніколи вже їм не забути
    Як оксамит убирається в бісер.

    Ніжна заграва, яскравий серпанок...
    То прокидається стишенний ранок.
    Місячний серп обрізає підвіски,
    Зорі покірні, немов одаліски.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Сушко - [ 2017.11.22 11:33 ]
    Ех...
    У мняки-підобцасника біда:
    Давно не розгиналися коліна.
    Лежить на грудях гарпії п'ята -
    Захомутала козака дружина.

    Нектар кохання вивітрився, згірк,
    Рука до скроні притуля пістолю.
    Хіба так можна? Ти - самець, мужик!
    Хапай озаддя! Облаштовуй долю!

    У фурії висклявий голосок?
    Погруддям пхає, наче ваговозом?
    Бери до рук сталевий молоток,
    Зігни хижачку у похилу позу!

    Кусається? І ти її вкуси!
    Тигриці люблять ігрища криваві.
    Шипи та кігті - ось ціна краси.
    Хто виграв бій - той завжди буде правий.

    Прокинувся. В губах застряг сосок,
    Рука дружини чавить на загривок:
    У цьому світі не бува казок,
    Залишився на пам'ять сна уривок.

    22.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  7. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.22 10:01 ]
    Віршами мережані килими життя
    Зустрічала паняночку-весноньку
    У яскравому платті зеленому,
    Веселилась, співала, сміялася
    І красою її милувалася.

    Як настало барвистеє літечко,
    Я купалася в ньому і тішилась,
    Розквітала ромашкою ніжною,
    Наливалася соком, як вишенька.

    А порою осінньо-багряною
    Одягну я сво вишиваночку
    Та піду килимами барвистими,
    Що піснями мережані й віршами.

    Якщо я і зими дочекаюся,
    Огорну своє серденько радістю,
    Та попрошу здоров"я Всевишнього,
    Щоб життю порадіти ще трішечки.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Сушко - [ 2017.11.22 07:47 ]
    Утомився
    Гіпотетично – я тебе люблю.
    Але насправді – з часником пампушку.
    Ось-ось усуну шию у петлю,
    Давно чортяка шавкотить на вушко.

    Вгодовуєш, неначе кабана,
    Усе смачне, гаряче, соковите.
    Ще трохи і мені капець, хана,
    Сховають точно під надгробні плити.

    Смаколики глитаю день у день,
    В центнери огортаючись потроху.
    У ліжку став не муж – трухлявий пень,
    Немає сил товсту задерти ногу.

    А ти несеш індичок і кнурів,
    Пропахчена кунделиками хата.
    Пора перебиратися у хлів -
    Для борова оселя малувата.

    Терзають ікла жирних карасів,
    Течуть по вусах смалець і сметана.
    Лежати утомився. Ледве сів.
    А все ж таки, люблю тебе, кохана.

    21.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  9. Олександр Сушко - [ 2017.11.22 07:21 ]
    Не кінець
    Задрати б сукню і згадати юність…
    Стогнали в ніч розпалені дівки…
    Для молодих – кохання – це не грубість.
    Та інші у підтоптаних смаки.

    А на руках вовтузиться онука.
    Сміється тихо, поринає в сон.
    Жона ж на кухні розтинає курку –
    Заковтувати будемо бульйон.

    Окрайчик тьми зійшов над світла пругом –
    Хвороби меч зламав мого щита.
    Кохана жінка стала, врешті, другом,
    Тепер би жити – та прийшла біда.

    Ще трохи поживу. Стара ворожка
    У аурі заштопала діру.
    Їй жінка віддала з рубіном брошку,
    Коньячний спирт, цукерки та ікру.

    Торік у доні був чиряк на носі –
    Яга нашепотіла екзорцизм.
    Борги чаклунці віддаєм і досі.
    Худішаєм. Обходимось без клізм.

    Та всунув необачно пальця в рота,
    Щелепи «клац!» - заусіні нема!
    Залишилася відьма без роботи,
    А я від щастя сяю, без ума.

    Поринули думки в жаданий спокій.
    Мізинчик стух. Я виграв лютий герць.
    Одкушені валяються навроки.
    А, може, друзі, - це ще не кінець?

    21.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  10. Юлія Вільна - [ 2017.11.22 06:21 ]
    Відповідь бандитам при владі
    Вони забороняють волю…
    Ви звідки виповзли, бандити?
    Людей ховаєте в недолі...
    Ґвалтівники країни. Бити
    потрібно деяких. За грати!
    Як бруд і сором виносити
    з суспільства. Не потрібно грати
    з народом. Може він і вбити.

    09.03.2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Микола Соболь - [ 2017.11.22 05:24 ]
    Степ козачий
    Ти де, козаче? Знає тільки степ.
    Бо рясно-рясно всіяний кістками.
    Омитий кров’ю. Довгими віками
    Оплакуємо ми твій братський склеп.

    Не має ні могил, ані хрестів.
    Така ціна є вольності народу.
    Тяжка оплата за свою свободу.
    Щоб тут привільно вітер гомонів.

    Не степ ридає-виє, а душа.
    Її не вбили гради-урагани –
    Козацький дух не зломлять бусурмани!
    Не рухне стрій козацького коша.

    Перестраждали тисячі халеп.
    Лише ростуть і множаться могили.
    Це все сини, які тебе любили,
    Козацький милий український степ!
    21.11.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  12. Ніка Новікова - [ 2017.11.22 01:12 ]
    Додому
    Іди, молодша сестро, принеси води.
    В саду розквітнув місяць, видно де нести.
    Дивися попід ноги, не ступай в сліди,
    бо хто би цим шляхом до тебе не ходив,
    у грудях йому тихо.

    Іди, молодша сестро, хустку надягни.
    Хай сніг тобі залишить пасмо сивини.
    Дивись під ноги та з дороги не зверни,
    бо хто би срібний місяць в воду не зронив,
    не чутно його дихання.

    Іди, молодша сестро, сміливо іди.
    В саду розквітнув місяць, видно хто куди
    ще не дійшов. Як зможеш – просто проведи
    усіх додому склом криничної води.
    І йди до нас потому.

    А заблукаєш – то до саду повернися,
    Ходи-чекай довкола нашої криниці.
    Коли над садом знов розквітне повний місяць,
    ми наймолодшу з нас попросимо пройтися
    По воду.
    Й провести тебе додому


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  13. Ніка Новікова - [ 2017.11.22 01:43 ]
    Кам'яна ріка
    На споді кожного сну живе Кам'яна ріка,
    Смарагдові води, розкраяні береги.
    Вода її живодайна, але гірка,
    Серце її неторкане ще ніким.
    Ти говорила: "Якщо я колись пірну
    Та загублюся в льодах Кам'яної ріки,
    Не ходи за мною, не закликай весну,
    І коли попрошу — не подавай руки.
    Може, болітиму сивиною тобі на скронях,
    З'являтимусь вранці тихим відлунням тепла,
    Кликатиму мовчанням рідних, словами сторонніх,
    Та там, де почуєш ладан, не буде ладану,
    Там, де була твоєю — не буду живою,
    Там, де текла вода — лежатиме камінь,
    Там, де було єдине — стане роздвоєно,
    Там, де згадаєш любов — буде ріка"
    І от.
    Серце моє, я ніколи не сплю,
    Бо бачу у сні щоразу
    Серце моє на дні Кам'яної ріки.
    Минають життя, а я досі чекаю на фразу:
    "Подай мені руку".
    Щоб не подати руки.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  14. Ніка Новікова - [ 2017.11.22 01:17 ]
    Човен
    Пливи, мій човне золотий, палай, пливи.
    Від ніг, крізь тіло до самої голови.
    Пливи і дихай. Від зими і до весни.
    Мене додому, дім у мене поверни.

    Послухай, човне, я до тебе говорю.
    Знайди у всесвіті одну мою зорю.

    Торкнуся пальцем запотілого вікна.
    Під пальцем зірка. Може, човне, це вона.
    Торкнуся пальцем до роз'ятрених грудей.
    І тут вона. І зорепад в мені іде.

    Торкнуся кожної і всі мої. Утім
    Для них я – дім.
    А, може, і вони мій дім.

    Пливи, мій човнику душі, палай, танцюй.
    Спливай гарячою сльозою по лицю,
    Торкайся пальцями роз'ятрених грудей,
    Шукай людей.

    Послухай, човне, я до тебе говорю.
    Я бачу в кожному одну мою зорю.
    Вони залишаться, коли розтане дим.
    Бо я їм – дім.
    А, може, і вони мій дім


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  15. Маркіяна Рай - [ 2017.11.22 00:34 ]
    Гавкаєш, друже?
    Гавкаєш, друже? Може, - то тяга дужа
    З місячних кратерів кличе тебе на чай?
    Я - неприручена, а неприрученим, знай,
    Не розквітала ще жодна тамтешня ружа.

    Що ж, ти мене покинеш в повню, як темінь повну.
    Ти, що єдиний вірний, що двері мої стеріг.
    Там, на небесному полі, кажуть пасе Козеріг.
    Перекажи, як зустрінеш, що має сестру тут кровну.

    Гавкаєш, друже, аж по спині йде стужа.
    Тіні на Місяці згадують, хто їм брат.
    Тут неприрученим в повню - і шах, і мат, -
    Так вже притягує ця нерозквітла ружа.

    18/08/17


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  16. Микола Дудар - [ 2017.11.21 23:28 ]
    ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО…
    Півшклянки сонця натщесерце…
    Огулом вийдете на друм
    Вечистий він - і ще не стерся
    Серед пісенности і дум…
    Хай кожен з Вас по сантиметру
    Здолає їх ще за життя
    - Куди Ви, друже?..
    - В Царство Мертвих…
    - Дозвольте поруч
    стану я?..

    Друм - шлях.
    Вечистий - вічний.
    21-11-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.21 23:25 ]
    Слова вогню ясні


    Біля каміна відпочинь душею,
    Де дрова тріскотять так мило у вогні…
    Ти ніби за реальності межею…
    І вже приходять видива сяйні.

    Душа пашить, немов полум`яніє,
    І спокій золотий з`являється в очах,
    І лижуть язики поліна, ніби змії,
    Щоб дерево міцне розсипалося в прах.

    Та поки догорить – таки зігріє,
    Усе своє тепло віддасть воно мені –
    Мов золоту леліє в серці мрію –
    Щоб гріли так людей слова вогню ясні.


    21.11.7525 Р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  18. Юлія Вільна - [ 2017.11.21 22:52 ]
    Таке кохання...
    Я люблю тебе як люблять Україну -
    сильно, щиро та з надією в серцях.
    Я люблю тебе як зіроньку єдину,
    що осяє перемоги шлях.

    Я люблю тебе як небо над жнивами,
    як долонь на серці козака.
    Заспіваймо разом, щастя з нами
    поки є в руці твоя рука!

    (2016)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Роман Сливка - [ 2017.11.21 20:59 ]
    Проклинати
    А може проклинати день
    за нерішучість у свободі
    за сотні цифр, штамп своїх речей
    і вибір рестораних злиднів.
    А може проклясти себе
    за одинокий крок в суспільстві
    в одруженні, німе моє лице
    язик таврую, надпис "Ні" візьме.
    A може вбити виноватих
    тримають суки рукави,
    і все кричать: "Живи як інші",
    стріляйте в мене,
    я візьму своє.
    А може різати невиність
    сусідів свинних рил, падлюк,
    усміхнено мені дивися
    коли винищують подруг


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Роман Сливка - [ 2017.11.21 20:00 ]
    Можливо...
    А може не вершити шлюбу?
    Прожитті роки берегти,
    удатися в якусь науку,
    плести в човні,
    там весла є одні.
    Бо якби одружитись легко,
    сміятися у перші дні,
    буденість розіб'є турботу,
    суспільство відфільтруй думки.
    Залишити - то якось важко,
    залишитись - то не твоє,
    проснутись зранку,
    та обличчя у зеркалі, таке чуже.
    Розбити зеркало не вийде,
    осколки шрамами цвітуть,
    збирайся на роботу друже,
    і ти забудеш про етюд.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Юлія Вільна - [ 2017.11.21 19:47 ]
    Не відвертайся!
    Іноді соромно не за себе,
    соромно дуже мені за тих,
    хто промовляє «війни не треба»,
    мріючи знищити нас усіх.

    Тих, хто під гаслами «мір і скрєпи»
    хоче тут все зруйнувати вщент,
    хто верещить «воєвалі дєди»,
    хоч сам огидний Кремля агент.

    Краще збирали б останні речі
    та забиралися звідси геть,
    ми коридор надамо безпечний
    досить тут сіяти лють і смерть.

    Знову під кулями кращі гинуть
    байдужість для волі несе труну.
    Не відвертайся - рятуй країну
    без тебе не виграти цю війну.

    20.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Козак Дума - [ 2017.11.21 19:19 ]
    Четверті роковини
    Чотири роки промайнули шви́дко
    з тих пір, як люди вийшли на майдан.
    Що сталося? Чом змін нових не ви́дко?
    Чом нами править інший ни́ций клан?

    Питань багато… Лиш одні питання,
    а відповідей до сих пір нема́!
    Не справдились народні сподіва́ння
    і влада все мовчить, немов німа́.

    Мовчить, мовчить, та кошти спра́вно ти́рить,
    уже тріщать офшори від бабла́.
    Чотири роки у донбаськім тирі
    вбиває наших хлопців кабала…

    Безвіз народу кинули, як кістку,
    і пенсію на сотку підняли.
    Пенсіонерів більшість чом ту звістку
    немов образу власну сприйняли?!

    Корупція ресурси доїда́є,
    на черзі український чорнозем,
    але чомусь народ не окриляє,
    що вірною дорогою повзе́м…

    21.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  23. Сергій Гупало - [ 2017.11.21 18:55 ]
    Радість Сергія Гупала
    Нещодавно у відомому столичному видавництві «Український пріоритет» вийшла книга поезій Сергія Гупала «Моя несподівана радість», у якій – вірші різнопланового звучання, з неповторним відчуттям, осмисленням нашої епохи. Автор не цурається і вічних питань – у напрямку природи, кохання, любові… Чимало поезій – з ознакою іронії, яка характерна творчості Сергія Гупала.
    На думку директора видавництва «Український пріоритет» Володимира Шовкошитного, Сергій Гупало написав книгу, котра «обіцяє стати явищем не лише в літературному житті Волині!»

    До книжки «Моя несподівана радість» увійшло дві з половиною сотні віршів; для дизайну та кольорових ілюстрацій використано картини добре відомого художника з Тернопільщини Олега Шупляка. Книга має тверду обкладинку, 232 сторінки, надрукована на кремовому папері, її ціна разом з поштовою доставкою становить 100 гривень. Замовлення можна зробити за посередництвом e-mail: sergejgupalo@gmail.com


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Сушко - [ 2017.11.21 17:11 ]
    Досить!
    Засмерділа знову "руська водка",
    На кордоні зламують замки:
    Пруть кокошник і косоворотка,
    Плачуть вишиванки та вінки.

    Ненаситні плямкають ротяки,
    Підла гусінь лізе у сади.
    Це - сусіди. Упирі, чортяки,
    Вправні із сокирами кати.

    Йдуть степами люті людолови,
    У обозі тесана труна.
    За ордою - вирви, трупи, вдови:
    Бенкетує ситий сатана.

    А за пеклом - тиша. Топлять сало,
    У дуплі окочується тхір.
    Зрада набира отрути в жало,
    Агітують євнухи за мир.

    Розчавити б всю оту підлоту,
    Тільки страшно: там - і друг, і брат...
    Досить. Чимчикую на роботу.
    Буду майструвати автомат.

    21.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Сушко - [ 2017.11.21 16:48 ]
    Сміюся
    У веселощах стигне печаль,
    Сіло сонце пекуче за плаєм.
    На папері - краса, пастораль.
    А насправді - кричу, помираю.

    Під ногами обламана віть,
    Бачу зло, розумію причину.
    Посміхаюсь. А розум - горить,
    Розривається на половини.

    Руки взяли важкого меча,
    В бій жорстокий рвонули з-за парти.
    І одразу - на груди свіча:
    Я нажаханий, сиплються жарти.

    Придивись як ридає душа,
    А у серці полопались струни.
    Я сміюсь, бо встромили ножа,
    Мама виє над хлопчиком юним.

    Гра малеча на вулиці в м'яч,
    Заїкаїться злякана муза.
    Уторопав? Присядь і поплач.
    Сяду поруч. І теж...посміюся.

    21.11.2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  26. Світлана Ткаченко - [ 2017.11.21 14:53 ]
    На лампочці
    Передзимова моква огорта киян,
    Оболок пагорби щільно вкрива тілисті.

    Падає Либідь у сивий рясний туман,
    І розкисає в нім жовто-строкате листя.

    Спльовують воду автівчині двірники,
    Цвіркають, ниючи діркою в мудрім зубі…

    Хтось будував ціле місто і звався Кий,
    Нам задля слави потрібен лиш кадр в ютубі.

    Пробки дорожні, мости, метушня вогнів,
    Люди завжди нарікають на Божу ласку.

    Стиглі озера, второпавши людський гнів,
    Дивляться в небо блакитне очима хаскі.

    Річка, бетоном шунтована кров століть,
    Вічно така молода ти для вічно п'яних…

    Їду на лампочці довгу осінню мить,
    А Либідь викочує з марева свій Титанік.
    (2017)


    Рейтинги: Народний 5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.35) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.11.21 14:15 ]
    Самість
    1

    Жити так - щоб скучали по смерті.
    Бути правильним шкодить аж-аж...
    Тут савани, гаї... круговерті...
    На пегасові пишний плюмаж.

    Купка друзів, чотири бесаги.
    На коржах - махаонів, пташок...
    Я - левиця, то ж - супервідвага...
    Від візиту німотство чи шок.

    Куропатва боїться, відходить.
    Сарна юна з калюжі гай-гай...
    Вірші гуски - общипані - в моді.
    На мережані глипне минтай.

    Не почуєш - вода ж - ні словечка.
    Ось ліани для мавп, какаду...
    Я навчала три роки овечку,
    А тепер барикади кладу.

    2

    Бовваніє, спалахує образ.
    Дикобраз - на прослави горіх...
    Не для мене крихкенька цинобра.
    Б'ють червіньку міцні гончарі.

    На кружалах застигне мрійливе.
    Візерунками ляже печаль.
    Де лілове - то зрубані сливи.
    Пропливає між піни Грааль.


    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (6)


  28. Козак Дума - [ 2017.11.21 13:05 ]
    Читаючи Біблію

    Читаю Божі заповіді я,
    а думи в голові самі рояться.
    Святе: людина, власність, честь, сім’я…
    Але чомусь не всі цього бояться.

    Вбивають, крадуть, зраджують, сім’ю
    без тіні сумніву з-за похоті руйнують.
    Бо жадібність шанують лиш свою
    і Бога голосу давно уже не чують…

    Опам’ятайся, грішнику, молю!
    Лиш каяття спасе тебе, людино.
    Бо прийде час без віри і жалю,
    вже насувається на нас лиха година…

    21.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  29. Козак Дума - [ 2017.11.21 12:26 ]
    Віра окриляє чи убиває?
    Питання віри му́чило віки́
    осіб, народи й цілі покоління.
    Повідав би усім вам залюбки́,
    якби дізнався, де її коріння.

    Давайте разом спробуємо в тім
    відверто й послідовно розібратись.
    Історія – часів минулих плин,
    а в нім нелегко істини дістатись.

    Щоб усвідомить краще час палки́й –
    середньовіччя́ варто пригадати,
    як хрестоносців немалі полки
    ходили гріб Господній захищати.

    Тевто́ни й тампліє́ри-шукачі
    азійському несли уперто ми́ру
    на вістрях своїх ко́пій і мечів
    маловідому християнську віру.

    Невже той гріб цінніший за життя
    хоча б одної грішної людини?
    Лиши́лося їх стільки майбуття́
    тої лихо́ї, лю́тої години…

    А скільки їх стражде́нних полягло
    у Африці й на інших континентах,
    коли ту віру християн зело
    несли конкістадо́ри в позуме́нтах…

    Та і своїх не жа́лували браття,
    в вогонь старанно підливали масла –
    святої інквізиції багаття
    століттями у пору ту не гасло.

    Не краще стало в пізні більш часи́,
    з початком вже двадцятого століття
    побили більшовицькі підлі пси
    узагалі рекорд тисячоліття.

    Лиш встигли встановити владу рад
    й відразу ж, прямо з самого порога,
    в комуністичний з вірою уклад
    вбивали тих, хто вірив щиро в Бога!..

    Морили голодом, гноїли в таборах
    чужих, своїх і просто іновірців.
    Життя перетворили в су́щий жах,
    чого чекати ще від тих ординців?!.

    Але найбільш цікавить мене все ж,
    чи є у підлості і зла якась хоч міра,
    чом насаджалась усіма́ без меж
    у всі часи сліпа́ і ра́бська віра?!

    І як прожить без віри в наші дні
    в порядність, справедливість чи у вірність?..
    Любов і та подейкує мені,
    що я не вірю щиро в її вічність…

    21.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  30. Маркіяна Рай - [ 2017.11.21 12:05 ]
    Цілована, мальована, маніжна...
    Цілована, мальована, маніжна,
    Леліяна, то сонячна, то сніжна,
    Розхристана, вітриста, невагома,
    Як втома.

    Примарна, веселкова та імлиста,
    Раптова, то сипуча, то росиста,
    Пригублена, миттєва, легкокрила,
    Як сила.

    12/08/17


    Рейтинги: Народний 5 (5.32) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  31. Микола Дудар - [ 2017.11.21 11:10 ]
    ***
    Осінь. Осінь… погляд літостивий
    Вітру літургія жовтолиста…
    Ще й набіг туман з якогось дива
    Весь такий вгодований, м’ясистий…
    Ось воно осіннє сьогодення
    Згадки навіть жодної про літо
    А у шафі в слоїку варення…
    В горщику, навпроти, вище - квіти…
    Бутель непочатий медовухи…
    Що ще треба старість щоб зустріти?
    До вікна прилипну… наче муха
    А куди себе іще подіти?..
    21-11-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.11.21 10:57 ]
    У пошуках оптимізму
    1

    Вірша без драйву не створиш.
    Миру немає ніде.
    Трішечки спокою - в норах.
    Горн щуролова гуде...

    2

    На Інститутській сумливо.
    Ятки осінні... мовчиш...
    Жорна скрегочуть, а мливо -
    На обіцянок спориш.

    Жінка товста при дорозі:
    "Дайте поїсти!"... туман...
    Бар ось - розсадник цирозу.
    Душу веде талісман...

    Тож не ходила на другий...
    І... не відчула вини.
    Древа безлисті... муруго.
    Фобії зла - з глибини.

    3

    Сенси в любові та стрічах...
    Брама Софіївська... люд.
    Боже, спасіння б нам, віча...
    Й мегапоразки паскуд.

    Ця землетроща - єднальна?
    Щуки пливуть між афіш.
    Вмерти у пащі похвально.
    Сиротам - цяця та гріш.

    Може, й не варто - сумного.
    Мрії - фламінго... безе...
    Доброго світу премного
    Смерч із-за Бучі несе.

    4

    Бризкай модерні парфуми.
    Дим цигарок... перегар.
    Стрес - у куми й товстосума.
    Худне чудес календар.

    В пошуках тем, афоризмів
    Жити цікаво, авжеж.
    Вибір: арена чи схизма
    Серед локальних пожеж.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (4)


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.11.21 10:56 ]
    Над нуртиною

    1
    Усе в тобі: зло, радощі, печаль,
    Полиці, ланцюги, чарунки, стріли...
    Уяві скажеш "поверни", "відчаль".
    Стоїш, а зливи травня відшуміли.

    Тасуєш мапи, книги... Серед хвиль
    Роздивишся тритончиків банькатих.
    Які були шторми! Охвітний штиль,
    Бродіння, узвичаєні відкати...
    2
    У храмі Тамілнаду - крики, дзвін...
    Утримують-лікують навіжених.
    А тут хронічне "встаньте із колін".
    Чорти колотять аспидну пряженю.

    На деко настругається імбир.
    В казан - тіла, ідейні хвоя, листя.
    Мовчать оті, що за прогрес і мир.
    А куля проліта (почуй!) зі свистом.
    3
    Куняють рідні-ближні мудреці.
    Здорожчали гірчичка, бульба, сало.
    А віз і нині там - у осоці...
    Сокири лиця й плечі обтесали.

    Вилазить василіск із нуртини,
    Вбиває перехожих взором лютим.
    Живучі змії... Серце зачини,
    Щоб не додати пінної отрути.

    А "Шкода" пролітає Сагайдак.
    Отут комфорт, не дме борвій зі сходу.
    Над гаджетами висне молодняк...
    Усе в єстві - глузд, рабство і свобода.
    ......
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.83)
    Прокоментувати:


  34. Василь Мартинюк - [ 2017.11.21 09:45 ]
    Спомини
    Квітла в небі літньому
    Квітка семицвітная,
    І ногами босими
    Ми ходили росами.

    Не збагнуть як час іде,
    Скоро вітер загуде
    Білими загулами,
    Там де раньше були ми.

    В міднім храмі осені
    Впало листя стосами,
    Ти забудь мою біду,
    Я вже більше не прийду.

    Не прийду вже більше я
    А подамся в ті края,
    Там де світлая зоря
    Квітне блиском янтаря.

    Як до неї добіжу
    Я тій зіроньці скажу,
    Ти світи ясненькая
    Там де моя миленька.

    Там де ми кохалися
    Там де цілувалися.
    Там де серце з глибини
    Доторкалось до струни.

    Хай згадається їй теж
    Як любов не мала меж.

    Парище.
    2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Ніна Виноградська - [ 2017.11.21 09:25 ]
    Відзолотіло

    Принишкло все в осінню днину,
    Трава пожухла, голий ліс.
    Лиш де-не-де немов краплини
    Не скинув листу верболіз.

    Немов змія, вузька стежина,
    Веде у хащі, в густину,
    Малий опеньок на хвилину
    З-під листу виглянув зі сну.

    Відзолотіло скрізь. Віднині
    Тут більше сірих кольорів.
    Вогонь горить лиш на калині,
    Гіркий вогонь осінніх днів.

    Усе покриється снігами,
    Перезимує до весни.
    І різнокольорові гами
    Засяють святом новизни.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  36. Олександр Сушко - [ 2017.11.20 22:57 ]
    Боюсь
    У темряву стрибати лячно,
    Бо недалеко до біди.
    Та в шлюб уляпавсь необачно,
    Гормон штовхнув у спину: - Йди!

    Тоді насправді дав я маху.
    Вдягнув подружні ланцюги.
    Своє життя поклав на плаху,
    Плачу з відсотками борги.

    Мене взяла за роги пані,
    Втопила у своїй красі.
    Ледь видряпався з калабані,
    А думав, що на всі часи.

    Тепер я мудрий. Трохи сивий.
    Мене кохають, я ж - боюсь.
    Щодня до себе кличуть діви,
    А я сиджу, ковтаю мус.

    Тихенько прочинилась хвіртка.
    Надворі ніч, горить свіча.
    Навідалась на чай сусідка,
    Схилилась до мого плеча...

    20.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  37. Ігор Шоха - [ 2017.11.20 21:59 ]
    За літами розлуки
    Голубка літає, а голуб воркує,
    чекає на неї один.
    І літо минає, і осінню всує
    чекати уже роковин.
                       Моя голубко сизокрила,
                       із піднебесся повернись.
                       Якщо учора ще любила,
                       то не розлюбиш і колись.
    І сонечко сяє, і море ще грає,
    і лине у душу весна.
    А щастя – минає. А долі немає.
    Літає голубка одна.
    І мріє – у осінь, у бабине літо,
    у марево мрій і надій,
    де голуб воркує. А люди – як діти:
    – голубонько,
                       – голубе мій.
                       Лети до мене, сизокрила,
                       із піднебесся повернись.
                       Якщо учора ще любила,
                       то не розлюбиш і колись.

                                          2012


    Рейтинги: Народний 5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  38. Іван Потьомкін - [ 2017.11.20 19:49 ]
    Якби красі ще й довголіття

    Я й замолоду не відзначавсь красою.
    Тож і на старості не скаржусь на літа:
    Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
    А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
    Туга такою млостю серце огорта,
    Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
    Крізь землю провалитися готовий,
    Коли на запитання: «Пізнаєш?»
    Усереч безпам’ятству кажу: «Авжеж!»
    Не в змозі вимовить правдешнє слово.
    Жінки - красуні! Засвоїти б це нам, чоловікам,
    То, може б і красі, неоціненному дарунку на цім світі,
    Як Сарі, Господь додав би ще й жадане довголіття...
    ...Щоправда, молитися б годилось, як батько Аврагам.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (1)


  39. Олександр Сушко - [ 2017.11.20 17:30 ]
    Нарешті!
    В церкві - айстра і гнила колода,
    Жовторота суне до вінця.
    Чистий розрахунок, а чи мода?
    Пахне грішми фабула оця.

    Масажує дід обвислі щоки,
    Крем тональний квецяє губу.
    У люстерці - майже ясний сокіл,
    Хоч пора лежати у гробу.

    Тема не нова, слизька, печальна
    (молоденькі яблучка смачні!).
    Лестощі й кохання пероральне -
    Чи такого хочеться жоні?

    У саду щепив столітню грушу,
    Та усох тендітний пагінець.
    Пень старий дитя в обіймах душить,
    Оживає напівдохлий мрець.

    Нещаслива. Та зате - багата -
    Цвілого юнь вціловує коржа.
    О, нарешті! Труп несуть із хати!
    Гигнув дід! Тепер гуляй душа!

    20.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9)


  40. Олександр Сушко - [ 2017.11.20 16:55 ]
    Вибір
    Життя нестерпне заслужили.
    І винні в цьому тільки ми.
    Тепер кайлуй, напружуй жили,
    Муруй кацапові доми.

    Щодня цвяшок несли з роботи,
    Хто більше вкраде - той герой.
    Халявним ласує голота,
    А в результаті - геморой.

    Отой, що цупив унітази -
    Тепер Народний депутат.
    Зубами клаца біомаса,
    Несе під Раду транспарант.

    Я теж ходив у тій колоні,
    Ковбаси роздавав людві.
    Вона голодна. Просить моні.
    Думки ж - померли, неживі.

    Тепер чекає шоколаду,
    Пахтить липуча карамель.
    Неситі обирають владу,
    Вона ж їм дулю чи шинель.

    Не допоможуть банки, трасти,
    Батіг, закони і тюрма.
    Рецепт простий: не треба красти.
    Пігулки іншої нема.

    20.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  41. Козак Дума - [ 2017.11.20 16:14 ]
    Епоха зла*
    Наш світ – руїна. Все летить у прірву!
    Розірвано намисто днів і слів…
    Вже й перли істин падають у ви́рву –
    люци́фер видно добре зголоднів.

    Наш сад пору́бано, зів’яли буйні крони,
    а під ногами тліє прах надій…
    Народ плюндру́ють графи і барони,
    тиран на троні, крамар, лицедій.

    Руйнуються міста людсько́ї віри
    і манускри́пти мудрості димля́ть.
    Чатують в небі ворони й вампіри
    на плоть людську, байдуже вік і стать.

    Уже гірча́ть у роті й зовсім ну́дять
    верве́чки з обіця́нок-молито́в.
    Керує кат, закони ве́ршить, су́дить
    і не страши́ться Всесвіту основ.

    Нас у полон хапа́ють темні сили,
    над світом душ панує чорна мла.
    Цивілізації вони не раз губи́ли,
    бракує лю́дям світла вже й тепла.

    Світ нетривки́й, звучать останні ноти –
    проро́чить старець, лірник і скрипаль.
    Чи ж тільки я в сумні ці дні скорбо́ти
    жахли́ву казку слухаю, на жаль?..

    Молись. Епоха зла прийшла доча́сно.
    Уже зоріє твій армагеддо́н.
    Лиш боляче буває й вельми жа́сно,
    як зневажа́ють світови́й закон.

    20.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  42. Любов Бенедишин - [ 2017.11.20 16:51 ]
    ***
    Оздобить слава перлами корито,
    Натре до блиску саморобний німб.
    Усі спішать кудись несамовито,
    Підкорюють зачовганий Олімп.

    …А ти сиди в не-затишку своєму,
    В тіні мовчання – вже сама як тінь –
    І душу потрясай: до сліз, до щему,
    До крику, до осяянь, до прозрінь…

    20.11.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (8)


  43. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.20 14:01 ]
    Статистика
    У нас не любов, а сталева, стабільна статистика:
    У тижнях, годинах і дотиках тільки числа,
    За звичай реал, та місцями мінлива містика
    І геть не солодка - солона, а часом кисла.

    У нас не стосунки - тиради, "Ти - винен" і титри,
    По кожній розмові рефреном реве реквієм.
    Ти гумку візьми і з життя мене свого витри,
    Словами пройдися по спині, немов києм.

    Бо наше майбутнє не путнє чи й зовсім відсутнє -
    Розвести гуаш, нанести татуаж на стаж,
    Який не змінить, бо то досвід - прокляття могутнє,
    Відрізок життя з правом впливу на весь метраж.

    30.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Козак Дума - [ 2017.11.20 13:09 ]
    Пізня осінь

    Опа́ла багряни́ця в ди́внім лісі,
    злетіло золото і бронза вже спливла́.
    Стоя́ть дерева бідні голі й лисі,
    осіння казка в ле́ту відійшла.

    І вітру поміж віт таке роздо́лля,
    у кронах він уже не застряє́.
    Усе тепер підвладне його волі,
    ганяє ни́зом листя, як своє.

    Сумує на узліссі кущ калини,
    хоч ще прикраси з нього й не зняли́.
    Він пта́ство прихисти́ть в зимову днину,
    щоб потім його діти розцвіли́.

    Останні дні… Усе чекає зи́му,
    з її морозом-дідом і сніжко́м.
    Всьому свій час. Ще буде срібно й зи́мно,
    все зви́чним у природі ланцюжком.

    20.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  45. Віта Парфенович - [ 2017.11.20 12:21 ]
    Магія слів
    Все, що промовиш вголос –
    Справді не стане тліном,
    Линутиме у космос,
    Мов молитви на колінах –

    Інколи те, що вголос,
    Краще було б не чути,
    Та ні один логос
    Небом не є забутим.

    Сказане спересердя -
    Часто отруїть душу…
    Чуєш, спинись, не сердься,
    Тут промовчати мушу…

    рУкописи не тліють,
    перипетії долі –
    отже, прощай, молися,
    з миром у кожнім слові!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  46. Вітер Ночі - [ 2017.11.20 10:23 ]
    Між полум’ям свічок...

    Між полум’ям свічок – таке пекельне диво, –
    В єдиний згусток мрій збиваються думки.
    В нестерпній маячні безглуздо і примхливо
    Складаються вірші і пишуться рядки.

    І цей пекельний біль летить в твої долоні, –
    Ти біле полотно здираєш від грудей,
    І стигне знову жах в твоїм забутім лоні.
    А чи буває так – ти не питай людей.

    І скільки тих свічок від тебе і до мене
    Сьогодні запалю, і згасиш знову ти,
    Не знає навіть Бог. Та, мабуть, й це даремне,
    Бо не горять вони в тенетах пустоти.

    ...Згоріло все до тла. Ранкове небо марить.
    Нема і не було – безглузда маячня.
    Ти спиш, в твоєму сні ніхто тебе не зранить,
    Але до чого віск і над тобою я?




    Рейтинги: Народний -- (5.88) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (1)


  47. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.20 10:12 ]
    Вербиченька-подруженька
    Стою собі над річкою,
    Дивлюсь у далину,
    Обнялася з вербичкою
    Я, мов з подружкою.

    Розповідаю тихо їй
    Усі свої жалі,
    Про радість, а також і біль,
    Співаю їй пісні.

    Уважно мене слухає
    Та листям шелестить.
    Мене, люба подруженько
    Лиш розумієш ти.

    Тут можу я поплакати,
    Ніхто не бачить сліз,
    Вона ж гіллям помахує
    Та нахиляє вниз.

    Я розумію і без слів
    Хотіла що сказать.
    Приємно завжди відчувать
    Дружнє плече її.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.20 05:59 ]
    На світанку...
    Поки кращі книжки ще лежать на полиці,
    А найкращі пісні іще пишуть на диск
    І ще поки поети важать ручку в правиці,
    А спортсмени-призери ще міряють тиск.

    Поки сонце не встало, не прокинулись квіти
    І порядки наводить не схопились вітри
    Ми з тобою підем на край світу, мов діти,
    Поєднавшись навушником з mp3.

    І нехай пошукають щасливих поети,
    Щоби скласти про них кілька стриманих од
    І нехай починають художники терти
    Свої помилки в начерках і складають в акорд

    Музиканти пісні про двох щастям повитих,
    Що колись на світанку край світу знайшли.
    Нам до них нема діла, тих славою впитих.
    Для кохання не знайдеться похвали.

    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Вікторія Торон - [ 2017.11.20 05:04 ]
    Після Вегасу*
    Що це було -- тяжкий урок
    чи попередження суворе?
    В якому світі живемо
    тепер – старому чи новому?
    Вдяглись травою забуття
    метеоритні свіжі рани,
    і вовче космосу виття
    лякливих духом не дістане.
    У повсякденність увійдем,
    в її тісні знайомі схрони,
    вози поставимо кільцем,
    мов атаковані мормони.
    Перетрусило – і пройшло.
    Вразлива думка відступає.
    І безіменне сите зло
    у напівтемряві дрімає.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  50. Вікторія Лимарівна - [ 2017.11.19 23:19 ]
    Королева Снігова
    Як не як – а Новий рік!
    Зустрічайте,щоб не втік!
    Від далекого кордону
    Із засніженого трону
    Королева снігова,
    Як копієчка нова
    Ось з’явилася, нарешті!
    Зачекались її честі!
    Залишила свій палац –
    Гнів її іще не згас!
    Мала клопоту багато,
    Бо проблеми в "сніжній хаті"!
    Як же трапилось таке?!
    Явище хибке, бридке:
    Повний неслух у палаці,
    Не залучені до праці
    Двійко слуг – два втікача,
    Особливо, те дівча
    Королеву засмутило,
    Втеча зроблена так вміло!
    Поцілунок врятував,
    І хлопчисько все згадав.
    Королева відійшла,
    Розумом своїм дійшла,
    Адже Новий рік підходить,
    Хай позаздрять її вроді!
    Швидко сіла за кермо –
    І помчалося «Рено»!
    Свято буде бездоганне!
    Може там знайде кохання?!
    Посмішка розтопить лід,
    А любов розкриє світ
    Почуттів, добра, натхнення
    Й принесе Благословення!
    Зрушиться міцний кордон
    Сніговий розтане трон,
    Не потрібно їй лакея,
    Бо вона вже - добра фея,
    Гарна, мабуть ця ідея?!

    Новий рік, як і торік,
    Скоро ступить на поріг!
    Зустрічаймо,разом,дружно!
    Колектив у нас потужний!
    Танці, музика й вірші
    Ллються щиро,від душі!
    Свято, як завжди вдалося!
    І хотілось,і моглося!

    19.11.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   1394