Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ігор Герасименко (1962)
Я на полях жовтневих жовтий сонях,
я соловей, де сови - солов`ї.
Й сніжинка я на сніжних дня долонях,
й тичинка я в квітучій течії.


Інфо
* Народний рейтинг 5.203 / 5.47
* Рейтинг "Майстерень": 4.833 / 5.39
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Переглядів сторінки автора: 29735
Дата реєстрації: 2013-05-07 17:13:27
У кого навчаюсь: Леся Українка, Б.Пастернак, Л.Талалай.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2019.10.16 20:50
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Народився в сім`ї педагогів. Моя мама була вчителькою української мови і
літератури. І хоч я сам не став викладачем, проте своєю творчістю намагаюсь
продовжити сімейну традицію – зберігати і примножувати багатства рідної
мови і літератури.

Найновіший твір
Поет помирає


Поет помирає від прози життя,
каштани і клени запалюють свічі,
бо не до значних поетичних звитяг,
якщо «Київстар» попередила двічі.

Його не тривожить артрозів шантаж,
його не лякають неврозів погрози –
Поет помирає від прози життя,
Поет помирає від побуту прози.

Зів’яли пісні, засихає сонет,
якщо негаразди обсіли всілякі.
Поета обличчя пісне і сумне:
томати чомусь несолоні в салаті!

Проблем завдяки надважкому ярму,
не просяться рими в поему чи в оду,
бо треба негайно зробити йому
у полудень літній гарячою воду.

Поет помирає в страшній німоті,
серпнева краса неоспівана плаче.
Мотив патетичний, токсичний мотив
збудив, засмутив: «Забодав! Я неначе

в пустелі безкрайній!» − Поет закричав.
«О, друзі! – в облозі ворожої прози!»
За Музою і за Пегасом печаль
погаслу рясними сльозами зволожив.

Поет помирає від прози життя.
Щоб дару з нуждою в бою не померти –
пришліть саквояжі взуття і шмаття
і в крупних купюрах валюту в конверті!

Щоб творчість його про квітучі сади
над буднями й нами сіяла зорею –
потрібно державі Поета завжди
в теплиці тримати чи в оранжереї!

2019