ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Королева Гір
2020.01.23 21:07
Візьмемося за руки знову всі,
Живий ланцюг утворимо із вами.
Він в кожного вкраїнця у душі,
Хоч всі йдемо ми різними шляхами.

З’єднаємо два береги Дніпра,
З’єднаємо в душі, не лиш руками,
Погляне Володимира гора,

Козак Дума
2020.01.23 19:21
Вночі мені наснилася підказка.
Вона стара як мудрості ріка:
коли у гості не приходить казка –
пора міняти вже чарівника!

Ніна Виноградська
2020.01.23 18:56
Чому сльоза стікає із очей?
Тому, що гірко-солоно у світі.
Одним печаль всю душу пропече,
А іншим взимку тепло, ніби в літі.

А ти живеш по-правді у житті,
Об щось спіткнешся, шкандибаєш далі.
А інші нічогенько, не святі -

Надія Тарасюк
2020.01.23 18:36
Дозбирую роси
то стрази
чи сльози?..
Дочитую погляд
то солод
чи сміх?
Зриваються півні з дерев, наче просять:
Цілунків намисто нестримний потік!..

Ігор Шоха
2020.01.23 18:31
Прошу пояснити, чому всупереч задекларованим правилам публікації на сторінках ПМ без будь-яких пояснень, але очевидно з «благородною» метою причесати всіх під один гребінець в угоду відомо кому, мені за окремі твори майже одночасно виставляються оцінки з

Ніна Виноградська
2020.01.23 15:48
Не відпускає час, моє минуле
Із кожної щілини вигляда.
Виходить, що нічого не заснуло,
Хоча стекло, неначе та вода.

Моє кохання, чим тоді жила я,
Злітала в небо, плакала не раз
Від щастя, що живу неначе в раї,

Ігор Шоха
2020.01.23 14:53
Засинаю нічною порою
під акорди поезій згори.
І ясні, і прозорі собою,
не линяють мої кольори.

Є й ніякі, узяті зі стелі,
заяложені хною іржі,
що сіяє у гамі пастелі,

Сергій Губерначук
2020.01.23 14:01
Усе почалося зі слова – і скінчиться в слові.
Безмовна душа відійде у німі небеса.
Нечутно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!

~ 2005 р.

Козак Дума
2020.01.23 13:30
Яким він буде твір мій? Той, останній…
Не знаю і сказати не берусь…
Одне мені відомо вже зарання –
про нашу Неньку, Київськую Русь.

Про ту Вітчизну, що тверда мов камінь,
що у борні за волю до кінця.
Такий, що в душах житиме віками,

Ігор Деркач
2020.01.23 13:24
Вован і Вова почекали,
потисли руки й почали
ділити українське сало.
Було одного вовка мало,
то ще одного додали.

***
Кому земля дає свої плоди?

Микола Дудар
2020.01.23 13:23
Засыпав нас у жернова -
Помола чистого не ждите!
Ведь там и Тело и Слова
И разный каждого Родитель…
23.01.2020.

Галина Сливка
2020.01.23 07:42
У чорному сімені літер,
В міжряддях ще білого поля,
Чекаю обіймів од вітру,
Шукаю для радості волі.
Мороз творить з інею айстри,
А парость вже світлом весніє.
Блукаю, шукаючи Майстра,
Що зламані крила замрії

Оксана Логоша
2020.01.22 21:52
Які веселі очі у вікОн,
Які на них святкові візерунки.
Хтось фраки одягнув,хтось обладунки.
Ніч новорічна розливає трунки,
П*янкий парфюм,терпкий одеколон,
Грайливі вина і грайливий спіч
За всіх! і всім здоров*я,щастя й миру!
Дитя Святому витирає м

Олексій Кацай
2020.01.22 21:04
Блукаючи у нутрощах планет,
поєднаних із другим боком неба,
вигадую нових зірок сюжет,
в якому все навколишнє потребу
вчуває несвідомо, і ланцюг
моїх слідів, наївний мов графіті,
торкається площин, драбин, яруг,
які ланцюг видовжують у ниті.

Володимир Бойко
2020.01.22 19:25
Поети чубляться до скону,
Бо нетривкий між ними мир,
Бо кожен має власний гонор,
Бо кожен сам собі кумир.

Отак стражденна Україна,
Зневажена поміж людей,
Відроджується й знову гине

Олександр Сушко
2020.01.22 18:26
З жиру казяться буржуї,
Люд аж вивалив баньки:
Ікебани по фень-шую
Із...засохлих кізяків!

Діви мацнути боюся
(може це мужик в літах?) -
Із трусів звисають вуса,

Олександр Сушко
2020.01.22 18:16
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Марія Дем'янюк
2020.01.22 16:36
В обіймах ночі сяю зіронькою:
ніяк не спиться...
А вона мене до себе притуляє,
колисає й муркоче, мов киця...

Ого, скільки рук має ніченька,
коли люляє усіх, у кого
місяць блищить у віченьках...

Тетяна Роса
2020.01.22 14:52
Калатала у пролісків дзвоники,
цокотіла звабливо підборами,
запрягала оливкових коників –
мандрувати казковими долами…
Ти була сміхотливою тишею,
Від ялиці хвоїнкою гострою,
твої зорі були найвищими…
То було все… до першого пострілу.

Сергій Губерначук
2020.01.22 13:57
Співайте, сини!
Ваші батьки – орфеї!

Співайте, сини!
Бог дозволяє вам!

Співайте, сини!
І жінок научайте!

Ігор Деркач
2020.01.22 13:49
А ми такі усі єдині,
що і не треба злуки,
бо завдяки лихій годині,
аби не заблукали, нині
приклала Раша руку.

***
Ніяк не угомониться совок

Ярослав Чорногуз
2020.01.22 12:12
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Хай заживає в грудях рана,
Як воля Божа з піднебесь.

Візьми любов мою, як ліки,
Вбирай, немов пилок – бджола.
Щоб розтулилися повіки,

Олександр Олехо
2020.01.22 11:56
Природа, речі, ми і час…
І бумеранг навколо долі.
Як мало доброго у нас,
в театрі слів, де ситі ролі.
Європа чиста і пуста.
Надія вічно неумита.
У нас зажурені вуста.
Розрада суму – оковита…

Олена Музичук
2020.01.22 10:44
Вчила мене стара мати
грати і співати
і навчила часто, часто
сльози проливати.
Та й тепер, буває, плачу,
плачу, як згадаю,
хто отих дітей циганських
музиці навчає.

Олександр Сушко
2020.01.22 09:19
Нині воюють Словом
Без вояків і гармат.
Там, де російська мова -
Там України нема.

Там є шансон і водка,
Кров ручаями тече.
Пушкін - сяйна обгортка

Микола Соболь
2020.01.22 06:31
До сходу сонця ще година.
Сіріє ночі чорне тло.
А за моїм вікном калина
Тихенько стукає у скло.
Немов зове мене до себе:
«Козаче, чуєш ти, чи ні?
Уже світліше стало небо
І сумно у саду мені…»

Домінік Арфіст
2020.01.21 23:13
і рука моя Вам – востаннє –
берете? – о даремний дар!
не беруть дання на прощання
віддають – ударом удар!
кожен жест – як постріл у спину
кожне слово – свист батога
(потім вимислимо причину –
розбереться кожен в боргах!)

Вікторія Лимарівна
2020.01.21 19:58
Здригається в розпачі Небо!
Загиблих приймає земля.
Оплакує… чутно здаля.
Шукає для рідних розради,
та марні всілякі поради.

Зійшлися хмарини на Небі.
Палітрою темною барв,

Мессір Лукас
2020.01.21 19:30
Холодна вода на шматок рафінаду..
О муко чекання, о спраго зі спраг!
Твоя соромливість сильніша за знаду..
Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

Тебе я запрошую бути як вдома,
Шиншилову шубу знімаю ривком,
І бачу.. /від захвату губи судомить/

Надія Тарасюк
2020.01.21 19:28
Заварюють хмари
хурделицю,
дерева синоптиків
гуглять;
доріжково простір
стелиться,
де вітер полює
в кухлях.

Галина Сливка
2020.01.21 19:26
Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
Вже й вітер розгойдав життєві межі.
Межу вселенську білить біло сніг,
Бо без межі оте, що нам належить.

Воно в тобі не раз ще проросте
Любов'ю з болю, світлом із нестями.
Несеш в собі життя, складне й просте,

Олександр Сушко
2020.01.21 18:35
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Матвій Смірнов
2020.01.21 14:37
Він дивиться на вулицю з вікна
На самоті із пляшкою вина
В просторій і неприбраній вітальні
І вже не знає сам, коли востаннє
Виходив з дому. За вікном - війна,
Пожежа тощо, і лише стіна
Його рятує від вогню і сталі -
Крихка, непереконлива, скляна.

Сергій Губерначук
2020.01.21 13:57
Три лікті полотна
грубого сірого
принесла стара й убога,
подає і відає і:
…до Бога зверталася
дев’яносто з гаком літ,
де й взявся – Бог, привернув до мене
долю,

Ігор Деркач
2020.01.21 12:45
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.

Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,

Олександр Сушко
2020.01.21 11:59
У всього своя межа,
Ціна за красу і вади.
І вирвати зуба жаль,
І совість за так віддати.

За усмішку - гострий ніж,
За слово огуди - дяка.
Ночами не плачу більш -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Королева Гір
2020.01.22

Влад Дяден
2020.01.20

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Музичук - [ 2020.01.22 10:56 ]
    Вчила мене стара мати
    Вчила мене стара мати
    грати і співати
    і навчила часто, часто
    сльози проливати.
    Та й тепер, буває, плачу,
    плачу, як згадаю,
    хто отих дітей циганських
    музиці навчає.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  2. Олена Музичук - [ 2020.01.19 16:17 ]
    Ай! Моє брязка́льце
    Ай! Моє брязка́льце
    троїсто лунає,
    як циганська пісня
    мре і серце крає!
    Мре і серце крає
    на циганській мові.
    Кінець пісні, танку́, горю
    і моїй любові.
    Кінець пісні, танку́, горю
    і моїй любові.

    2020




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  3. Олена Музичук - [ 2020.01.15 11:05 ]
    Пісня, що в мені
    Цей голос чую знову я,
    коли згасає день,
    і повниться душа моя
    перлинами пісень.

    У пісні обіймаю я
    оточуючий світ,
    і співу вільна течія
    несе мене в політ.

    І тихо заспіваю я,
    коли душа щемить
    і у юдолі житія
    вмирає щастя мить.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  4. Петро Скоропис - [ 2020.01.15 10:31 ]
    З Іосіфа Бродського. Начерк
    Холуй дрижить. Раби регочуть.
    Кат у сокири лезо дрочить.
    Тиран шматує каплуна.
    Зимова повня осяйна.

    Питоме малево, гравюра.
    На лежаку – Солдат і Дура.
    Карга шкребе заціплий бік.
    Лубок родимий, далебіг.

    Собака лає, вітер носить.
    Борис у Гліба в пику просить.
    Кружляють пари на балу.
    В прихожій – купа на долу.

    Лупата повня, оковирна.
    Окрема, мізки мов, – хмарина.
    Нехай же Маляр, паразит,
    пейзаж инакший зобразить.


    -------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  5. Володимир Ляшкевич - [ 2020.01.05 20:37 ]
    З О. Мандельштама. «Живемо, наче ми... »
    Живемо, наче ми не на власній землі,
    Нас і поруч не чути. А так, взагалі,
    Ні розмови не буде й промовця,
    А згадають кремлівського горця.
    Повні пальці його , як масні хробаки,
    І мов гирі пудові - слова-вірняки,
    Тарганові глузують вусища
    І халявно блищать чоботища.

    А круг нього з вождів тонкошиїх бурдей,
    Він прислугою тішиться напівлюдей -
    Хто вищить, хто м’явчить, хто кигиче,
    Він один лиш бабаїть і тиче.
    Як підкови у дар - за указом указ:
    Кому в пах, кому в око, у лоб, і, всякчас,
    Що не страта у нього – малина
    Для широких грудей осетина.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  6. Петро Скоропис - [ 2020.01.03 22:19 ]
    З Іосіфа Бродського. Венеційські строфи (2)
    I
    Зваляний за ніч оболок підіймає мучнистий парус.
    На поляпаси пекаря блідувата щока
    узялася рум’янцями, і висвітився стеклярус
    в лавці ломбардника.
    Сміттярі випливають. Буцім горож дубцями
    бігма ті школярі, ранішні промінці
    ні колон не минають, ані аркад з торцями
    у водорості двірців.

    II
    Довго світає. Голий, холодний мармур
    стегон нової Сусанни супроводиться при
    омовінні-зануренні стрекотом кінокамер
    нових старців. Зо три
    ситі голуби, знявшись із капітелі,
    над водою обернуться в чайок: за фуете
    подать стягують води, або – поклеп постелі,
    сонний, на вільгу стель.

    III
    Вільга сповняє спальню, зводить лопатки
    сплячої грації, що до всього глуха.
    Так на хрускання гілки щуляться куропатки,
    і янголи – від гріха.
    Чула бязь у вікні впізнає вдих і видих.
    Піна блідого шовку спада і обволіка
    стульця і дзеркало – в склі його ніби вихід
    речі із тупика.

    IV
    Світло тисне вам віки, мушлі мовби; і мушлі
    вух тетеріють од бомкань дзвонів вряди-годи.
    То дзвіниць в череді з водопою гули
    ряботять над води.
    Зі прочинених вікон в ніздрі вам б’є цикорій,
    кріпка кава, зібгане убрання.
    І мочає списа змію у зів Георгій
    в золоті лат з коня.

    V
    День. Невагома маса її ж квадратур лазури,
    полишачи світ – в синяві весь! – в тилу,
    припадає до скла, як груддю до амбразури,
    і присягає склу.
    Кучерява орава дасть у заграві фору
    шапці на крадіяці, норд-осту в плюс.
    Місто світиться, мов товчія фарфору
    і битого кришталю.

    VI
    Шлюпки, моторні фелюки, баркаси, барки,
    буцім капці непарні зі стіп Творця,
    денами топчуть шпилі, пілястри, арки,
    риси ніби лиця.
    Все на два множать вічі, долі окрім і сині
    спитої H₂O. Ліпше будь-яких в світі "за",
    в меншині полиша і її, і ріні,
    ирію бірюза.

    VII
    Так виходять із вод, ошелешують гладдю
    плоті бугристий берег, з рамен до ніг
    махом збавлені плать, дозволяючи платтю
    бгатись у далині.
    Так обдають вас бризками. Обезсмерчені пахнуть
    водоростями, від люду різнимі узагалі,
    голубів одволікши від божевільних шахмат
    плаців неподалік.

    VIII
    Я пописую строфи, сидьма на білім стулі,
    просто неба, взимку, напоготів
    в піджаку, хмільний, розсуваю скули
    фразами не латин.
    Стигне кава. Плеще лагуна, в сотні
    бликів сліпить, тусклі зіниці тне
    за карбовані в пам'ять пейзажі, годні
    обійтись без мене.

    ------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Нінель Новікова - [ 2020.01.02 18:53 ]
    Діва Яків Баст (переклад із рос.)
    По місячній стежці крізь хвилі морського приливу
    У сяйві гірлянд мерехтливих з небесних сузірь
    На березі темному бачу оголену діву
    Утіленням навіч жагучих фантазій і мрій…

    Іде по пісочку неспішно, легкою ходою.
    Дияволу душу за неї, таку, продаси.
    Приморський безхатько у трансі трусне бородою,
    Украй очманіє від влади п’янкої краси.

    У захваті вслід засвистять їй із байків іскристих,
    Відійде з дороги розгублений пес у туман.
    Без сорому й страху пливе. Господинею міста…
    Встеляють їй шлях пелюстки нерозквітлих троянд…

    Навіщо з’явилась із мороку моря пучини?
    Що вабить її вдалину і заклично веде?
    Не буду шукати таємної тому причини.
    Так вірити хочу, що діва шукала мене…
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Олена Побийголод - [ 2019.12.27 06:51 ]
    27. Королівський крохей
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Король, що вчив нас не на жарт,
    почім фунт лиха,
    державі прищепив азарт
    одної втіхи,

    козирних герцогів й валетів всіх мастей -
    привчив до гри у приголомшливий крохей...

    Залиште суперникам скруху та страх,
    крохмалять хай «Крах!» на своїх прапорах!
    Ні крихти вагань, всіх трощіть за трофей, -
    оце королівський крохей!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  9. Олена Побийголод - [ 2019.12.25 07:54 ]
    26. Королівська процесія
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Ми хвацько, ми щільно зімкнули ряди, -
    як кулі в обоймі, як карти в колоді.
    Між нами Король назавжди,
    ми гордо крокуєм при нашім народі!

    Не бережіть своїх лиць!
    Маєте право одно:
    пред Королем - падайте ниць,
    хоч і в сльоту та багно!

    В народу - авжеж - необтяжлива роль:
    згинати коліна - це справа життєва...
    За все відповість сам Король,
    а як не Король, то тоді - Королева!

    Тож не щадіть своїх лиць!
    Маєте право одно:
    пред Королем - падайте ниць,
    хоч і в сльоту та багно!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  10. Олена Побийголод - [ 2019.12.23 23:23 ]
    25. Пісня про скривджений Час
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Нумо, відхилімо на хвилину
    оцю важку, стару та витерту кулісу:
    о́сь як рівно Час колись-то плинув,
    такий безтрепетний... Поглянь, Алісо.

    Тільки зовсім Час не пильнували
    щасливі всі,
    вмисне Час завжди проволікали
    лякливі всі,
    Час немилосердно підганяли
    крикливі всі,
    марно бідний Час так-сяк вбивали
    ліниві всі...

    Час втрачає силу,
    нищиться від пилу -
    і застигли маятники Часу...
    На турботу, кволу та спізнілу, -
    Час кривив ображену гримасу.

    В північ дзиґарі не калатали;
    чекали півдня - знов надії не збулися.
    Ось які часи тоді настали
    занепокоєні... Поглянь, Алісо.

    Злякано на стрілки позирнули
    щасливі ті,
    співанки плаксиві затягнули
    лякливі ті,
    пащі гамірні свої заткнули
    крикливі ті,
    й разом позіхнули та заснули
    ліниві ті...

    Часу змаж колеса
    сяйвом піднебесся;
    двері не замкнеш за ним на засув.
    Час не ображай, як неотеса, -
    жити зле, коли немає Часу.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  11. Олена Побийголод - [ 2019.12.20 11:03 ]
    24. Пісня Соні
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Ви трошки шани приділіть моїй персоні,
    бо ви й самі усі - розбалувані соні,
    готові дерти хропака - вам тільки дай...
    Але цей раз - в чуженькі соні не сідай!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  12. Олена Побийголод - [ 2019.12.18 07:41 ]
    23. Пісня Капелюшника
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Кому я тільки капелюха не ладнав!
    І капельмейстер був клієнт, і капельдинер...
    І навіть будь-який жебрак - за півгодини
    у капелюх мій - капітал збирав!

    Були в замовниках - задира й відчайдух,
    але були також тюхтії-копалухи;
    а ще - такі капітулянти капловухі,
    що краще б заощадив капелюх...

    На голові, вже майже голій, головбуха,
    чи на курортнику, що квіти в полі нюха, -
    доречні капелюхи типові.
    Але пришити не візьмусь до капелюха,
    коли чогось бракує в голові...

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  13. Олена Побийголод - [ 2019.12.14 16:16 ]
    22. Пісня Березневого Зайця
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Мадам, не ставте хрест на Березневім Зайці!
    Щоправда, шкодить він хазяйці,
                                                    й огризається,
    Але він та́к шкодує потім та терзається...
    На Березневого не ображайтесь Заєця!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  14. Петро Скоропис - [ 2019.12.13 16:11 ]
    З Іосіфа Бродського. Венеційські строфи
    І
    Мокрі конов’язі пристані. Понурої їздової
    грива змахує сутінь, буцім відгонить сон.
    Альтові мов, грифи гóндол перегойдуються, мимоволі
    з тишею в унісон.
    Як розчулений мавр, то сумнівна віч перевага,
    і рука, дотягтися до горлечка заметка,
    тискає до лиця мереживо м’ятого в пальцях Яго
    кам’яного платка.

    II
    Площа спустіла, набережні відлюдні.
    Більше облич на стінах кав’ярні, чим візаві:
    діва в шальварах зате награє на лютні
    подібному Мустафі.
    О, дев’ятнадцятий вік! О, туга по Сходу! Пози
    вигнанців над прірвами! І, буцім білокрівцí,
    невиліковні повні в пожежах туберкульозів
    закоханих, їх співців.

    III
    Ніччю тут іти нікуди. Ніяких Дузе, ні арій.
    Підбор у самотині постукує в діабаз.
    Під ліхтарем ваша тінь, як ляканий карбонарій,
    сахається і від вас
    і видихає пар. Ніч зголоситься, максимум,
    млявим відлунням: воно обдає теплом
    мармуровий, гулкий, порожній акваріум
    зі спітнілим склом.

    ІV
    В бликах вікон з каналу непереливки оку –
    олія у бронзі рам, кут рояля, слухач.
    Ось чого попоймуть, штору запнувши, окунь!
    зябру щулячи, лящ!
    Від нежданої візії горівіч богині,
    що зняла з себе все, обертом голова,
    і під’їзди, як піднебіння і зів – в ангіні
    лампочок, вимовляють "а".

    V
    Як тут били хвости! Як тут лящами вились!
    В нересті як щораз йшли косяки в овал
    дзеркала! Опанчі білий глибокий виріз
    як хвилював!
    Як сироко – лагуну. Як посеред панелі
    тут розкисали сукні та панталони в щі!
    Де вони всі наразі – ці маски, полішинелі,
    перевертні, плащі?

    VI
    Так меркнуть люстри в опері; так медузі
    навіч в примір спадають об’ємами куполи.
    Так звивається вулиця, вужча вугра, у юзі
    до площі, мов камбали.
    Так підбирає гребні, вкоськати донь куделі,
    в ріні Нерей і ганить перукарів,
    і лишає під брамами жовті безплатні перли –
    вуличні ліхтарі.

    VII
    Так вмовкають оркестри. Місто ціпне, назирці
    ноті у горню тиш, крівлями горілиць,
    і палаци у мряці, ніби пюпітри зірці,
    товпляться до зіниць.
    Тільки фальцет зори між телеграфних ліній –
    зі глибин, де ночує громадянин Пермі.
    Та вода аплодує їй, і набережна – як иній,
    осілий на до-ре-мі.

    VIII
    І похресник Лоренів, у рвінні ревні
    збагрюючи, як за борт, буквиці норовкі,
    пнеться смиренно не перегнути в крені,
    зі випитим узнаки.
    Є чим мінятись, латам вовняним, ланцям
    з ліжком на ніч, гарячим од тісноти
    кості живій і дзеркалу, з чиїх амальгам пальцем
    ніжність не зішкребти.

    ------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Олена Побийголод - [ 2019.12.11 06:06 ]
    21. Пісня Чеширського Кота
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Пояснюю, як ерудит, досвідчено цілком:
    Чеширський Кіт - не індивід, що чеше язиком;
    чеширський - не замислений, чи ширшати, чи ні,
    а просто він - зачислений в істоти чарівні!

    Чим ширші роти,
    тим чеширші коти,
    й хоч звичайні коти - звабні всі як один,
    та чеширські коти -
    із дивами на «ти»,
    їх не можна скребти наче свійських тварин!

    Усмішливий, вуркішливий від вусів до хвоста, -
    вітайте непоспішливо Чеширського Кота!
    Потрібен вам котусь в мішку, скажіть начистоту?...
    Отож, вертайте усмішку Чеширському Коту!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  16. Олена Побийголод - [ 2019.12.08 22:34 ]
    20. Колискова Герцогині
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    - Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
    Що за вередливе маленятко!
    Будеш видирати рученятка -
    начувайся, підсвинку, стривай!..

    - Ну і гучність вереску в нащадка...
    Годі чхати, вперте маленя!
    З кожного такого поросятка
    виростає справдішня свиня.

    - Більш не можу, люлечки, бай-бай...
    От би - дати перцю поросятку!
    Ні, не починай усе спочатку!..
    Ну, упертий підсвинку, стривай!

    - А якщо уголос «поросятком»
    з пелюшок всі дражнять навмання,
    навіть з найсмирнішого малятка
    виросте в майбутньому свиня!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  17. Олена Побийголод - [ 2019.12.06 00:45 ]
    19. Пісня Лакея-Жабеняти
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Посаджене вхід стерегти,
    сидить жабеня день при дні,
    щоб рішення вчасно знайти:
    впустити - чи ні?

    Якщо ж пропустити когось - то, мабуть,
    належить й назад випускати?..
    Важніше, ніж нудне «чи будь, чи не будь»,
    питання в жабеняти!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  18. Олена Побийголод - [ 2019.12.04 06:45 ]
    18. Пісня Блакитної Гусені
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Не сипте комбікорм Блакитній Гусені, -
    я ж їм не те, що гусики бабусині!

    Ті гуси всі, як тільки вилупляються, -
    уже щипаються,
    шиплять та лаються;

    Блакитна ж Гусінь - це не Синя Пташечка,
    не Сіра Качечка
    і не гусятечко!

    Я без гусей чудово обійдуся:
    я лялечкою стану!
    В метелика затим перетворюся, -
    по плану, по плану!

    Ну, а плани вдавані -
    не мої, не мої,
    і кудись відкладені -
    не мої, не мої;
    тільки вчасно згадані -
    це мої, це мої!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  19. Олена Побийголод - [ 2019.12.01 18:54 ]
    17. Пісня про плани
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Щоб не уп’ястись в капкан,
    щоб в імлі з пуття не заблудити,
    щоб ніколи напрям не згубити,
    щоб як слід приземлення-приводнення здійснити -
    намалюй на карті план.

    І тоді - співай, приміром:
    тири-тири-там-там-тирам!
    Зустріч гарантована,
    в план усе вмальовано
    дбало, помірковано -
    пунктиром;
    тири-тири-там-там-тирам,
    правильним пунктиром.

    Навіть коли є талан -
    щоб дурниць якихось не встругнути,
    щоб не довести діла́ до скрути,
    й лаври за подвоєння-потроєння здобути -
    правильний потрібен план.

    Хибним планам ми не вірим,
    їх облаємо: там-тирам!
    Вийдуть в море з гавані
    перемоги планові;
    поряд - плани вдавані, -
    пунктиром;
    тири-тири-там-там-тирам,
    змазаним пунктиром.

    Плани не знесуть обман:
    коли їх підступно скасувати -
    можуть певні скоїтися втрати...
    А тимчасом - гусінь може лялечкою стати,
    втілюючи давній план.

    Хором кажем «ні!» невірам,
    тири-тири-там-там-тирам!
    Гусінь - під гусиною
    скриється личиною...
    Гніть же власну лінію
    пунктиром.
    Не втрачайте, там-там-тирам,
    лінію з пунктиром!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  20. Олена Побийголод - [ 2019.11.30 10:03 ]
    16. Джим і Білл
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    У Джима і Білла
    нема зараз діла
    важніше, ніж вдало зібрати врожай.
    Без Джима та Білла -
    нікому несила
    упоратись, отже - обох відряджай!

    Та Джиму і Біллу
    вдалося насилу
    в собі вгамувати збиральний азарт.
    Це Джиму та Біллу
    ізнов пощастило,
    бо яблука влітку копати - не варт.

    На Джимі та Біллі -
    які ж вони вмілі! -
    тримається все в господарстві таки.
    При Джимі та Біллі -
    цвітіть на привіллі,
    позбавлені скла парників огірки!

    І Джим разом з Біллом,
    обстеживши вилом,
    збагнули: капець огірочкам, вважай.
    Тож Джиму із Біллом,
    на заздрість дурилам,
    тепер не потрібно збирати врожай!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  21. Олена Побийголод - [ 2019.11.28 07:43 ]
    15. Біг по колу
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Ге́й ви, приморожені, -
    так, що зубозціплені!
    Наскрізь заволожені,
    суспіль хутрозліплені!

    Гей, великомученики
    крижаної зони!
    Вправи неминучі таки, -
    гайда в перегони!

    Ох, ухнім!
    Ух, охнім!
    Хай плюхнем,
    зате просохнем!

    Всі мурашкошкірові,
    до рубця промочені -
    руште без ранжиру ви,
    в рівному оточенні!

    Мокрий хвіст - всі крихти мете,
    мокрий ніс - холоне...
    До нагріву бігтемете, -
    скопом, не в колоні.

    Ех, ухнім!
    Ах, охнім!
    Хай плюхнем -
    зате просохнем!

    Хто там слави першого
    прагне до останнього?
    Ближчий, попридерж його,
    та дарма не гань його:

    всіх, хто вперто рухається,
    хоч вже сил немає,
    хто бувалих слухається, -
    приз вкінці чекає!

    Так, ухнім!
    Так, охнім!
    Хай плюхнем,
    зате просохнем.

    Гонки в нас - невинніші:
    борем в тілі дрож це ми!
    Станем всі на фініші
    спільно-переможцями.

    Тут - манери вишукані,
    всі - взаємно чемні.
    Зупинились висушені? -
    вельми всім приємно!

    Ху! Стали,
    бо «здохли».
    Пристали,
    зате просохли!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  22. Олена Побийголод - [ 2019.11.26 11:30 ]
    14. Пісня Орлятка Еда
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Хіба ім’я - Орлятко Ед?!
    Хоч зміркували б наперед:
    так зватися не личить привереді!..
    Зате, щоб вимовити «Ед»,
    вам не потрібен логопед,
    тим більш, що, може, я - Орлятко Едіт.

    Ед - це просто імен архетип:
    Ед-гар, Ед-мон, Ед-іп,
    Ед-елаїда...

    Та Ед - не провокація,
    не підла конспірація,
    цитата не з Горація -
    ой, заблукав в абзаці я!.. -
    ну, це - така новація,
    тож є якась тут рація...

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  23. Петро Скоропис - [ 2019.11.23 19:59 ]
    З Іосіфа Бродського. Шведська музика
    Коли сніг замітає море і скрип сосни
    опояше горішню тиш глибше, чим санний полоз,
    у якій синяві може чезнути зір? у якій борозні
    може тонути нечулий голос?
    Даленіючи зовні безвісти, світ сповна
    поквитає з лицем, як зі бранцями мамелюка...
    … так молюск фосфорує з океанічного дна,
    так мовчання в собі тамує потугу звуку,
    так стає сірника, щоб допекти плиті,
    так стінні дзиґарі, вторячи перебою
    сердечному цей бік моря, захлинаються поготів
    той бік ходою.



    -------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Олена Побийголод - [ 2019.11.23 12:19 ]
    13. Орлятко Ед та Атака Гризлі
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    - Із вашого зволення я
    вам представляю генія, -
    красиву, як гарденія,
    невільницю натхненія.

    Усе, що пише пані,
    шукайте на паркані!

    - Прийміть із принциповості
    мої парканні повісті, -
    виразні та промовисті
    звитяги модерновості!

    Шедеври довгождані -
    читайте на паркані.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  25. Олена Побийголод - [ 2019.11.21 16:46 ]
    12. Пісня Папуги
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Послухайте всі, як злий жереб морив
    Папугу - грозу та пірата морів!

    В лісах, де папая - найперший попас,
    я ріс не на вбогій перловці;
    мене, ще папужка, спіймав папуас
    (були ми обидва - не мовці).

    Потому - іще один скоївся стрес:
    придбав мене грізний Фернандо Кортес.
    Образливо дуже мене він сварив,
    а я відповісти Фернанді не вмів, -
    не знав принагідних бо слів.

    Й для помсти - затверджував я без кінця
    три самих важливих й потрібних слівця;
    твердив їх, плюючи з презирством за борт:
    «¡Caramba!», «Psja krew!» та «Нехай йому чорт!»

    Послухайте далі, як жереб морив
    Папугу - грозу та корсара морів!

    Нас шторм на зворотній дорозі спостиг,
    а штурман застряв у гальюні,
    і кліпер англійський під назвою «бриг»
    зробив абордаж нашій шхуні.

    Тривало три дні бойовисько страшне,
    й пірати лихі полонили мене.
    І жити на їхніх я став кораблях;
    бував на атолах, в північних льодах,
    а ще - на скарбних островах...

    Мені наливали «вогняну воду»,
    щоб чемно вітався я: «How do you do!»
    Та тільки - твердив я, хоч море, хоч порт:
    «¡Caramba!», «Psja krew!» та «Нехай йому чорт!»

    Та знову і знову злий жереб морив
    Папугу - грозу й флібустьєра морів!

    Я був не невільник, а спільник, скоріш,
    і що ж? - розбишака небритий
    продав мене в рабство за ламаний гріш,
    а я ж уже вмів говорити!

    Турецький паша ледь не скікнув козлям,
    коли я промовив: «Папаше, салям!»
    І мало не вдарив параліч пашу,
    коли він дізнався, що ще я пишу,
    читаю, та знаю ушу.

    Я навіть про Індію відаю щось,
    я - індіївідум, отак повелось.
    Життя - це безжальна борня, а не спорт...
    ¡Caramba! Psja krew! Та нехай йому чорт!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  26. Олена Побийголод - [ 2019.11.19 18:54 ]
    11. Пісня Робіна Качура
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Я Робін Качур, не босяк,
    хоч дражнять «Робінсон Гусак»,
    та це мені - як з гусака вода!
    Письменний навіть я так-сяк,
    я вам - не пір’я для писак,
    і це - моя позиція тверда!

    Robin Duck я за книжкою,
    і диви - брикну ніжкою!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  27. Олена Побийголод - [ 2019.11.16 21:39 ]
    10. Пісня Миші
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
    Не випірну більше, якщо знов пірну!
    Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
    та сили залишать - й піду я до дну!

    І хто розбереться, де скоїлась хиба:
    чи рибна я миша, чи мишна я риба?..
    Я тихо сиділа в затишній норі,
    куняла, та гризла собі сухарі.

    І враз - вода навдо́кола,
    мов кіт зі зла наплакав...
    Я наче курка змокла,
    я змерзла, як собака!

    Рятуйте!.. А те, що шкідник я - це брехні,
    до власних сухариків я повернусь...
    Тут плавають дівчинки в одязі верхнім,
    які недолюблюють мишок чомусь.

    Мій страх іще більше з голодної кишки,
    а тут у розмовах - тер’єри та кішки!
    І чула колись: підпливе, ніби, кит -
    і раптом з’ясується: боже, це кіт!..

    Зубами я зацокала,
    від жаху шлунок квака.
    Я тут як курка змокла
    і змерзла, як собака...

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  28. Олена Побийголод - [ 2019.11.14 17:42 ]
    09. У морі сліз
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Це море Сльозовське простерлося скрізь,
    і слізно-морську вже приймаю я ванну.
    Із хвиль власноочно наплаканих сліз -
    привіт Сльозовитому шлю океану!

    Спантеличишся враз поневолі:
    це від сліз тут такий солевміст!
    А я чула колись (мабуть, в школі):
    то якийсь Посейдень збожеволів -
    й сипле жменьки кухонної солі,
    і тому він і зветься - соліст...

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  29. Петро Скоропис - [ 2019.11.13 11:58 ]
    З Іосіфа Бродського. Курс акцій
    О, як люб'язно в'є кілечка дим!
    Ні понукань, ані керунку.
    Які запросини до смутку.
    Я полюбив свій дерев'яний дім.

    Західне сонце пестить піч, ослін,
    цигарку і затерплі пальці.
    І променеві безіменні п'яльці
    посизіли, нанизуючи синь.

    За віщо люблять нас? За статок, за
    снагу із могою, урешті.
    А я ціную ефемерні речі
    за їх ажури і мереживця.

    Світ одушевлений – не мій кумир.
    Ба, суто нерухомість, геж не згірше.
    Принаймні, інде слідуючи тій же
    рухомости.
    Авжеж, амуре мій,
    коли шлюбують димні тютюни,
    то шлюб зі храмом і співставні.

    Не зна лиш молода в благім пітканні,
    що забагає опісля жених.

    -----------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  30. Олена Побийголод - [ 2019.11.11 18:16 ]
    08. Плутанина Аліси
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Знайте: всі колись втекли,
    наче заїнько-вухань,
    від стрибальної шкали
    для уцінки їхніх знань.

    У когось в зубах - лосось,
    і в батьках гріхам виниться?
    Це - «відмінно» (від чогось),
    тобто - одиниця.

    Вчитель всі забув слова,
    наче вовк на учня зирка?
    Це - уверх ногами «два»,
    тобто це - п’ятірка.

    Ех, п’ять, три, раз!
    Голова один у нас,
    а на цьому голові -
    рот одна та вуха дві.

    Голова кудись веде
    дядька-головбуха;
    знову на бровах іде
    голова - два вуха,
    горлова, чолова, залива два вуха!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  31. Олена Побийголод - [ 2019.11.08 18:26 ]
    07. Пісня про оцінки
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Знайте: всі колись були
    жертвами шкільних страждань -
    й п’ятибальної шкали
    для оцінки їхніх знань...

    У когось в очах - відчай,
    у гріхах батькам виниться?
    Це - «погано», навіть вкрай,
    тобто - одиниця.

    За контрольну, як бува,
    ганить вчителька хлопійка?
    Це - «незадовільно», «два»,
    тобто - чесна двійка.

    Ех, раз, іще раз!
    Голова одна у нас.
    А на цій на голові -
    вуха два і шишки дві.

    От і дражнять де-не-де,
    і сміються глухо:
    «Подивіться, он іде
    голова - два вуха!
    Голова, голова, голова - два вуха!»

    Бережіться від спокус, -
    є у вчительки журнал...
    «Мінус» вигадали й «плюс»,
    щоб уточнювати бал.

    Вивчив задане так-сяк -
    от і маєш, як оскому:
    «посередньо»... Це - трояк,
    з мінусом, причому.

    Теорему був довів,
    та забув про перевірку -
    отже, «добре» заробив,
    це - тверда четвірка.

    Ех, раз-два-три! -
    Припустили, як з гори,
    перегнали трояка
    на чотири метрика!

    Ось четвірочник біжить,
    шпарить що є духу;
    ззаду - трієчник сопить,
    голова - три вуха,
    Голова, голова, голова - три вуха...

    Щоб не жити навдалу,
    без ніяких знань-понять,
    не кляни шкільну шкалу:
    раз-два-три-чотири-п’ять.

    Хто сумлінням не доріс -
    хай вживає самопримус...
    Риска - не завжди дефіс,
    іноді це мінус.

    Очі з радощів блищать,
    ушановувати мусим?
    Це - «відмінно», тобто - п’ять,
    а ще краще - з плюсом!

    Ех, раз, іще раз,
    є п’ятірочка у нас:
    рук та ніг - дивись, по дві,
    п’ята - думка в голові.

    І замре народ на мить,
    мов диктанти слуха,
    і ніхто не закричить:
    «Голова - два вуха,
    голова, голова, голова - два вуха!»

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  32. Ірина Вовк - [ 2019.11.07 12:04 ]
    Старовинний романс "О не іди..." (переспів)
    О не іди, побудь ще хвилю,
    Так серце радістю зійшло.
    Я поцілунками покрию
    Уста і очі, і чоло…

    О не іди, побудь… побудь!..

    О не іди, побудь зі мною,
    Я так давно тебе люблю.
    Своєю ласкою-жагою
    І обпалю, і притомлю.

    О не іди, побудь… побудь!..

    О не іди, душа благає,
    Нестерпно так палає грудь.
    Кохання безум нас чекає,
    Тож не іди – побудь, побудь!

    Кохання безум нас чекає,
    О не іди, прошу…
    Побудь!



    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2) | "Романс із кінофільму "Пізня любов" (1983)"


  33. Олена Побийголод - [ 2019.11.05 06:05 ]
    06. Про Мері Енн
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Товстуля Мері Енн була:
    так добре їла та пила,
    що ледве-ледь проходила у двері.
    Вона то рюмсала зі зла,
    то впертим віслюком ревла,
    а то вищала, як пила, -
    лінивіша у цілім світі Мері.

    Всієї школи Мері Енн
    по апетиту рекордсмен;
    й на лаві спала Мері
    у завченій манері:
    ведмідь так спить у лісі ген,
    та на гілках - тетері.

    Якщо її вряди-годи
    до дошки звуть - чекай біди:
    мовчить, немов дикунка щойно з прерій.
    Але ця Мері Енн завжди -
    у курсі справ, хто з ким куди, -
    таку ще ябеду знайди...
    Огидніша у цілім світі Мері.

    По всіх предметах Мері Енн
    в хвості телепає здавен,
    зате під час вечері -
    усіх обскаче Мері...
    Свій слух музичний, Мері Енн, -
    верни глухій тетері!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  34. Олена Побийголод - [ 2019.11.03 07:40 ]
    05. Падіння Аліси
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Чи може здогнати летючого пса
    летяга стрибуча, що в лісі гаса?

    Чи здогнана буде в польоті над кручею
    летюча лисиця - мишвою летючою?..

    Дурниці злітаються й сипляться кучею,
    й навіщо себе я дурницями змучую?

    Я мріяла стати летючою тучею,
    а стала - й терзаюся мислю гнітючою:

    а може, так звані летючі коти -
    це ті, що звалились, було, з висоти?..

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  35. Петро Скоропис - [ 2019.11.02 10:19 ]
    З Іосіфа Бродського. Станси
    Ні країв, ні погостів
    не волію обрать.
    На Василівський острів
    я ітиму вмирать.
    Твій фасад темно-синій
    уві млі не найду,
    межи вицвілих ліній
    на асфальт упаду.
    І душа, не устами
    колихаючи тьму,
    промайне над мостами
    в петроградськім диму.
    І сльота наоколо,
    і квітневий сніжок,
    і почую я голос:
    – до побачень, дружок.
    І побачу розбіжну,
    ніби долю, ріку,
    і холодну вітчизну,
    і припалу щоку.
    І зникомі у манах
    ще нетрачених літ
    хусточки острів’янок
    хлопчакові услід.




    ------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Олена Побийголод - [ 2019.11.01 07:40 ]
    04. Марш антиподів
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Коли провалишся крізь землю від стида,
    чи побожишся здуру: «Щоб я провалився!» -
    тебе сюди зведе доріжка нетверда,
    й тоді вже нашому режиму не протився!

    Ми антиподи, ми тут живем!
    У нас тут - анти-анти-антиординати.
    Стоїм на варті ми, хоч сунем за вождем,
    а хто не з нами - ті антипати.

    Але чомусь новоприбульці всі нові
    ногами вгору намагаються стояти,
    і навіть в лавах - хочуть йти на голові
    всі антидіти, антимами, антитати...

    Ми антиподи, ми тут живем!
    У нас - антипки, антиквари, антилопи...
    Стоїм на варті ми під сонцем та дощем,
    а тим, хто проти, - ціна півкопи!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  37. Олена Побийголод - [ 2019.10.28 06:01 ]
    03. Представлення Білого Кролика
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    - Це хто там скрикнув «ай-ай-ай»?
    - Ну, я́ це, Кролик Білий...
    - Швидкуєш знов?
    - Пробач, Додо: до біса різних справ!
    Спізнитися в Країні Див - господь мене помилуй,
    от і ношуся взад-вперед, як заєць очманілий, -
    за два кіло путі - на пару метрів з тіла спав!

    Навіщо, браття, кролик я - на масть такий-от білий?
    Коли я був би сірий - я б не бігав, а сидів.
    Усім потрібен конче я - й біжу, як очманілий,
    й відмовити не в змозі я, бо дуже м’якотілий...
    Нехай нарешті кроликам встановлять норматив!

    - Але чому ви тремтите? Й чому такий ви білий?
    - А це тому, що я такий, - сумлінніший з кролів.
    Ох, як запізнююся я, - на день буквально цілий!
    Біжу, біжу!..
    - А кажуть, він в дитинстві був не білий;
    спізнитися боявся - і від страху посивів.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  38. Олена Побийголод - [ 2019.10.25 10:01 ]
    02. Пісня Аліси
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Я страшно нудьгую, знеможена скрізь,
    позбутись бентежної мрії несила:
    щоб хтось запросив мене звідси кудись -
    і там я таке, ну, таке щоб уздріла!

    А що саме - я поки не знаю...
    Чула ради усі, «від» і «до»:
    «почитай» - я саджуся й читаю,
    чи «пограй» - ну, я з кішкою граю, -
    все одно я жахливо скучаю...
    Чи не візьмеш з собою, Додо?

    Ах, як мені хочеться - в літо якесь
    на мить вийти з дому, й чіпець не надягши, -
    і враз, стрімголов, опинитися десь
    у місці, де все - абсолютно інакше!

    Та як саме - я поки не знаю...
    Чула ради усі, «від» і «до»:
    «почитай» - ну, я книжку читаю,
    чи «пограй» - ну, я з кішкою граю, -
    все одно я жахливо скучаю...
    Так візьми ж із собою, Додо!

    Хай вдома учиниться переполох,
    і хай покарання чекає - я згодна, -
    заплющую очі, рахую до трьох...
    Що буде, що буде! Чудне, надприродне!

    Та що саме - я зовсім не знаю.
    Переплуталось все «від» і «до»:
    «почитай» - ну, я кішку читаю,
    чи «пограй» - ну, я з книжкою граю, -
    все одно я скучливо жахаю...
    Хоч узяв би з собою Додо!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  39. Олена Побийголод - [ 2019.10.23 07:05 ]
    01. Пісня Додо
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Хочу вам загадки дати зразок,
    де причаїлося й рішення вдале:
    чи залишається щось від казок, -
    тих, що уже до кінця розказали?

    Де, хоча б, той нерозмінний п’ятак?
    Щука говоряча - де зараз плава?
    А?.. Е, дітки, ось так,
    в цьому уся і справа.

    Вони не випаровуються та не розчиняються,
    розказані у казці чи натраплені вві сні, -
    у чарівну Країну Див вони переселяються,
    й зустрінем їх, звичайно, в цій казковій стороні!

    В дивній країні - незлічено див,
    треба тут бути весь час насторожі;
    з ляку мурашка натільний зомлів,
    лиш уявивши, що́ статися може!

    Раптом ввіпреться твій шлях у стрімчак, -
    звернеш? Чи вгору полізеш ти жваво?
    А?.. Е, дітки, ось так,
    в цьому уся і справа.

    Добро та зло в Країні Див - як всюди зустрічається,
    та тільки тут вони живуть на різних берегах.
    Тут по шляхах нечувані історії тиняються,
    та бігають фантазії на нетвердих ногах.

    ...Ну, і останнє: в казкових краях
    треба, щоб завше мене впізнавали,
    тож у казковій країні я - птах,
    «Птахом Додо» мене здавна прозвали.

    Навіть Аліса не відає, як
    влізу у птаха, усім на забаву...
    А?.. Е, дітки, ось так,
    в цьому уся і справа.

    І не такі дивовиська в Країні Див трапляються:
    туди не треба паспорта, не їдеш, не летиш,
    без жодної перепустки усякий допускається,
    в ній легко опинитися, - схотіти треба лиш!

    * * *

    О́т і скінчилася казка в свій строк...
    Ми недарма на початку питали:
    чи залишається щось від казок, -
    тих, що уже до кінця розказали?

    Звісно, не встигла б Аліса ніяк
    вбачити все, що у казці цікаве...
    А?.. Е, дітки, ось так,
    в цьому уся і справа.

    Тому, якщо ізнову хтось дістатись приміряється
    у чарівну Країну Див (хоча б, в своєму сні),
    він навіть те, що мріється, що тільки уявляється,
    натрапить неодмінно у казковій стороні.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  40. Олена Побийголод - [ 2019.10.21 09:19 ]
    00. Пісня Казкаря
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    На Трійцю, взимку і в четвер
    (а зранку - й поготів) -
    запрошую усіх тепер
    мерщій в Країну Див!

    «Але ж - туди дістатись як? -
    питав дивак один. -
    Потрібен, мо’, умовний знак,
    чи чарівний логін?

    А скільки діб чи, може, літ триває переліт?
    І скільки маю виплатити мит?»

    Не треба, друже, чаклунів, не переймайся ти,
    розрадься, он, веселкою впівнеба...
    Не можна до Країни Див летіти чи пливти, -
    там опинитись треба!

    Ви згодні мокти під дощем,
    під чарівним дощем?
    Чи, може, почекаєм ще -
    в городі під кущем?..

    В країні тій, куди вас зву, -
    там спека, сніг та град,
    немає сну, все - наяву,
    й нема путі назад!..

    Зі страху не тремтять хвости? Тоді, щоб увійти -
    вам досить полічити до п’яти.

    У нас давно пітьма легла, а там - півсутінь лиш,
    в Країні Див - вдивляйтеся, дивуйтесь!
    Там порівну добра та зла, але добро - сильніш,
    спокійно, не хвилюйтесь.

    В Країні Див - давно я звик
    блукати час увесь,
    я та́м - найкращий провідник
    якраз в кудись та десь.

    Ось дівчинка, Аліса звуть,
    водитиму її;
    а ви - за нами руште в путь,
    та - в ряд! Без товчії!

    Алісо, очі змруж, пора! Чи гра це, чи не гра?..
    І ось - в країні дивній ми, ура!

    До берега греби скоріш, ось чарівне весло!
    Казкова там чекає нас пригода.
    Ми всім розкажемо пізніш: «Це ж як нам повезло!
    Й було вертатись шкода».

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  41. Олена Побийголод - [ 2019.10.19 06:30 ]
    Русь
    Із Миколи Некрасова

    Ти і зубожена, ти й нагромаджена,
    ти і незміряна, ти і зневажена,
    матінко Русь!

    В рабстві розрівняне поле прополоте, -
    серце простолюду, кажуть, - як золото!

    Сила населення, сила взаконена -
    совість безтрепетна, правда схоронена!

    Сила із правдою не уживається, -
    жертвує правдою й не переймається.

    Русь не ворушиться, Русь - як придавлена...
    Й раптом прокинеться, іскрою вжалена;

    вийдуть із вилами, в звісному прагненні:
    жита - по зернятку гори натягнені!

    Рать підіймається - військо нелічене!
    Сила небачена, непокалічена!

    Ти і розорена, ти і назбирана,
    ти і покривджена, ти і незміряна,
    матінко Русь!

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  42. Петро Скоропис - [ 2019.10.17 14:06 ]
    З Іосіфа Бродського. Загадка янголу
    Світ укривал щеза зі сном.
    І мла вбирає неозоре
    зіниці ревній і вікном
    розрізане надвоє море.
    Дві лоді оголили дно
    до підошов у пари туфель.
    Здійняте дибом полотно
    і хвилі ратують за дупель.

    З обіймів подушок, рука
    сповзає ніяко умент і
    до оболок цих проника
    у недорікуватім жесті.
    Об камінь пірвана, двійня
    панчішин, шию ніби лебідь,
    до стелі розтруб вигина
    сама, як почорнілий невід.

    Два моря з поміччю стіни,
    з помогою неясних мислив,
    так нарізно одне з одним,
    що сіті у пітьмі повисли
    пусті, а темна глибина
    за нею – натяк вищим силам
    хрестоподібного вікна
    не зволікати з мотовилом.

    Жовтіє на воді звізда,
    недвижні бовваніють лоді
    віконній рамі та хреста
    лебідці на коловороті.
    І до поверхні двох пустот
    спливають неводи, обидва
    в надії: хрест підійме з вод
    обох і кине їх деінде.

    І тихо так, ні слів немов,
    ні пари з уст вікну пустому:
    надій сподіваний улов
    подолує осідлість дому.
    У повні сяєв і видінь
    вікну стає на забаганку:
    і хвиль дві грядки опостінь,
    і буруни кущів до ґанку.

    І тоне дім у млі допір,
    зринають поплавці штахетні;
    у ґанок ввіткнутий топір
    чатує втоплих на поверхні.
    Дзиґар стрекоче. З далини
    хурчання катера знезвучить
    стопу безплотної мани,
    що топче рінь і чавить устриць.

    Лиш зойки двох зіниць у ніч.
    І отерпають віки, звиклі
    у млі хистити розпач віч,
    як мушлі, стулками заціплі.
    А як топити біль повин,
    моторний ґуґіт слів тлумити,
    щоб він у білизні віспин
    повище теплився у лікті?

    Як довго? До рання? ...Овва...
    І вітер жестом невидимки
    війнути зважився вуаль
    бентег ясминових зі хвіртки.
    Сіть вибрана, ущух мотор,
    свист одуда вістить пропажу;
    і обмирає, нишкне той,
    хто бродить потемки по пляжу.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  43. Петро Скоропис - [ 2019.10.05 08:48 ]
    З Іосіфа Бродського.1 січня 1965 року
    Забудуть волхви закут твій.
    Зорина не розціпить вій.
    Хіба осиплий вітровій
    навіє доста мар.
    Ти скинеш тінь і втому з пліч,
    свічу задмеш, бо довга ніч,
    і далі більше днів, чим свіч
    вістує календар.

    Це смуток? Далебі, осмут
    переспівами не псують.
    Мотив невгавний тут, як тут.
    Нехай триває він.
    Лунає хай і в смертну мить,
    і уст удячністю бринить
    понуці ока мимохіть
    яснити далечінь.

    І в стелю втупитись не гріх,
    у ній – ні маячні панчіх
    пустих – ані скупих утіх
    підстарку, ні покар.
    І пізно вірити дивам.
    І не пеняють небесам
    у млі, ясуючи, що сам
    – чистосердечний дар.


    ---------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  44. Вероніка Головня - [ 2019.09.28 21:17 ]
    Его возвращение. Из В.Ляшкевича
    • •
    И парусами промелькнёт во сне
    Весть о тебе с мечтаний Одиссея,
    Его незабываемое "Не..."
    Разлукой в рое молвленного слова
    Зорей сверкнёт в Борея быстрине,
    И в миг судьбы улыбкою покровы
    земной тоски истают в синеве.





    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | "Його повернення"


  45. Вероніка Головня - [ 2019.09.27 22:28 ]
    Его прощание. Із В.Ляшкевича
    • •
    И тает солнце в пурпуровой пене
    Вослед его седому кораблю,
    Возлюбленная в сени вечных пиний
    Любви дыханье прячет в кисею.
    Но Одиссея друг – осенний ветер -
    Уже сдувает позолоты литер
    Со скал, и море вторит: «Я люблю!»


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5) | "Його прощання"


  46. Нінель Новікова - [ 2019.09.27 20:22 ]
    Анні Ахматовій (Із циклу) Марина Цвєтаєва
    Іще один величний змах –
    Й заснули вії:
    Це тіло миле! О, цей прах
    Легкий, як пір’я!

    Робила що в тумані днів?
    В піснях чекала…
    Було зітхань багато в ній,
    А тіла – мало.

    Нелюдськи-милою була –
    Немов дрімала.
    Від янгола і від орла
    Вона щось мала.

    І спить, та ваблять день у день
    Сади Едему.
    Неначе спраглий до пісень
    Чекає демон.

    А нас, що зналися колись –
    Як час збігає! –
    Вже й пам’ятник, що похиливсь,
    Не пригадає.

    Давно не діюча мітла,
    Схилились в шані
    До Музи Царського Села
    Хрести бур’янні.

    2019




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  47. Вероніка Головня - [ 2019.09.26 21:58 ]
    Сила «ведьмацкая». Із В.Ляшкевича
    • •
    Свыше оставлена - в чаще упрятана,
    В норах и гнёздах, в закраине воронов ,
    Водах, листвой прошлогодней настояна,
    Мохом зелёным, ветвями сплетённая,
    Корнями сдержана, светом напоена,
    Тьмою обласкана, куплена-краплена -
    Тайна и Явь, не оружие воину


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3) | "Сила «відьмацька»"


  48. Петро Скоропис - [ 2019.09.24 03:39 ]
    З Іосіфа Бродського. Дорогою на Скирос
    Я покидаю місто, як Тесей
    свій Лабіринт, лишаю Мінотавра
    смердіти, Аріадну – мліти у
    обіймах Вакха.
    Ось вона, звитяга!
    Апофеоз самовіддачі. Бог
    тоді помігся загадати стрічу,
    коли ми, в центрі справивши діла,
    вже несемо окраїною добич,
    навіки ідучи із цих місцин,
    аби ніколи більше не вертати.

    Так чи інак, убивство є убивством.
    А смертним поставати проти чудиськ.
    Та хто довів, що чудиська безсмертні?
    І – у погорді жаден щоб не міг
    найти від переможених відміни –
    Бог відніма у нас винагороду
    (позаочі догідної юрми)
    і мовкнути велить. І ми відходим.

    Тепер уже і справді – назавжди.
    І хто б не був у змозі повертатись
    туди, де злочин коїть, то туди,
    де глуму не уник – піти не може.
    І в цьому пункті задум Божества
    і наші почування від принижень
    настільки ідеально співпадають,
    що за спиною опинились: ніч,
    огидний звір, радіння її товпищ,
    вогні осель. І Вакх на пустирі
    голубить у обіймах Аріадну.

    Та якось доведеться повертатись.
    Назад. Пенатам годячи своїм.
    І путь не омине мій цього міста.
    Дай Боже, щоб не трапилось руці
    тоді меча двогострого, бо місто
    зазвичай починається для тих,
    хто мешкає у нім, зі середмість
    і веж їх.
    А чужинцеві – з околиць.




    ------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  49. Петро Скоропис - [ 2019.09.18 19:04 ]
    З Іосіфа Бродського. Одісей Телемаку
    Мій Телемаку,
    прі за Трою край
    покладено. Хто горував – забув я.
    Гадаю, греки: стільки тіл своїх
    у чужині лишають тільки греки.
    І все-таки додому з неї шлях
    у часі затягнувся непомірно,
    неначе Посейдон, поки ми там
    загаялись, щомога п'ялив простір.
    Ніяк не втямлю, де я опинивсь,
    з чим навіч. Ба, угадується острів,
    чагар, будівлі, рохкання свиней,
    сад кинутий, така собі цариця,
    трава та камінь.
    Телемаче мій,
    всі острови один на инші схожі,
    як утомила подорож; і ум
    збивають з ліку неугавні хвилі,
    і око, терте обріями, плаче,
    і м’ясиво водяне застить слух.
    Забув і я, чим кінчилась війна,
    і кільки літ уже тобі, забувся.

    Рости, мій Телемаку, і рости.
    Велять боги, то випаде і стріча.
    Ти, далебі, і нині не хлоп’я вже,
    перед яким я осадив биків.
    Коли б не Паламед, разом жили ми.
    У дечім і він правий: без мене
    гризот себе Едипових ти збавив,
    і сни твої безгрішні, Телемаче.

    --------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Петро Скоропис - [ 2019.09.16 02:49 ]
    З Іосіфа Бродського. Дідона та Еней
    Великий муж дивився у вікно,
    але для неї світ кінчався краєм
    його цупкої, грецької туніки,
    подібної у складок сум’ятті
    до спиненого ніби моря.
    Він бо
    дивився у вікно і його зір
    сягав такої далечі, що губи
    застигли, наче мушля, у якій
    чаїться гул, і келиховий обрій
    був нерухомий.
    А її любов
    була, немов рибина, наготові
    долати море кораблю услід
    і хвилі досконалим тяти тілом,
    а може, і здогнати… але він –
    він подумки ступив уже на сушу.
    І море обернулось морем сліз.
    Ба, поготів напохваті у миті
    обтяженої відчаєм, і дме
    попутний вітер. І великий муж
    покинув Карфаген.
    Вона стояла
    у полисках багать, що розвели
    напроти стін міських її солдати,
    і бачила: у пелені вогню,
    у мареві між полум’ям і димом
    безгучно розсипався Карфаген,

    задовго до провіщення Катона.




    ---------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   31