<a class=uuser_link href="/contest.php?contest_id=70">РОМАН У ВІРШАХ</a>

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2019.11.17 16:29

Просто

Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,
а на поверхні усмішка,

Ніна Виноградська

2019.11.17 12:39

Вборони

Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко

2019.11.17 11:00

***

Тиша така, як до краю наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди і довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим, опинившись непроханим гостем
сонних дерев, що у воду зайшли по коліна.
Вогкі й тремкі, древні творива п

Олександр Сушко

2019.11.17 10:38

Не жалійся

Мій Пегас жує сирі гриби,
Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
Не журися, куме! Воду пий!
На сніданок дулю гамай лису.

Хтів до неба та упав на дно?
Не жалійся - сам у цьому винний.
Гетьманом у нас - паяц з кіно,
Результат - країна у руїні.

Тамара Шкіндер

2019.11.17 09:28

***

Коли самотністю прилине ніч
Під злато-блиском темної вуалі,
Далекий спомин доторкнеться пліч
І перлами розсипле на скрижалі

Ось ті хвилини-зерна збіглих літ.
Не сіються - густе занадто сито.
Хвилює душу ще медовий цвіт
І віриться, що не минуло лі

Тетяна Левицька

2019.11.17 09:13

Хоч ти не йди

Ще раз примусив день грачину зграю
для нас на біс зіграти водевіль.
Хоч ти не йди з мого життя благаю
у літо з листопаду заметіль.

Не залишай мені лише на згадку
гербарія словесний фоліант.
Укотре розпочнемо все спочатку -
рапіри заховав час-сек

Микола Соболь

2019.11.17 06:55

Герої виходять з народу

Героїв обере нарід!
Ні президент, ні депутати
Не в змозі проголосувати,
Бо хто вони? – брехливий збрід.
Коли біда прийшла до хати –
Благословляла сина мати:
«Збирайсь, дитино, у похід.
Чуєш? На сході б’ють гармати,
Потрібно гнати супостата…» –

Олена Побийголод

2019.11.16 21:47

10. Пісня Миші

Володимир Висоцький. «Аліса»

Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
Не випірну більше, якщо знов пірну!
Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
та сили залишать - й піду я до дну!

І хто розбереться, де скоїлась хиба:
чи рибна я миша, чи мишна я риба?

Серго Сокольник

2019.11.16 21:42

Свєтька. Еротично-драматичне оповідання

сучасне еротично-драматичне оповідання*** Ти вже не так часто, як колись, приходиш у мої сни... Я все рідше роздивляюсь у комп’ютері твої фото... Десь у коробці досі лежать напівзношені, колись подаровані мені тобою в нашу останню зустріч туфлі, що д

Олександр Сушко

2019.11.16 19:25

Анонс

Дорогі друзі!
Запрошую Вас на мій спільний з поетом Олександром Обрієм творчий вечір у Національному музеї літератури в м. Києві. Захід відбудеться 30 листопада. Початок о 16-00. Ведуча - Нобелівський лауреат у галузі літератури за 2018 рік Ольга Токарч

Галина Михайлик

2019.11.16 18:44

Творчість як ключ до щастя

Відома біблійна притча про таланти і про прямий обов'язок наділених ними їх розвивати, спонукає мене поділитись власним досвідом пошуку щастя і віднайдення його у моїй творчій діяльності. Музика, поезія, прикладне мистецтво – ось три складові мого коду,

Олег Вишень

2019.11.16 17:37

без назви

Чуттєвий світ безкраїй, неосяжний.
Світ розуму надповнений хімер.

Тиран, що так боїться смерті,
Палач, що смерті той жада,-
Мій розум, що не хоче вмерти,
І звільнення бажаюча душа.

Любов, як результат війни до скону.

Микола Дудар

2019.11.16 17:32

Зголошуйтесь!

Зголошуютесь на пізнє визнання
У партитурі вільних місць доволі...
І досить продиратись навмання
Учора ви дожерли свій
Пуд солі…

І випрямтесь… Полиште той тягар
Оте ярмо, де неуч ви у справі, - нікудишній
Ви - літера із Величі, а Велич - Божий д

Володимир Бойко

2019.11.16 16:47

Лімерики - 2

Алкоголіки в селищі Димері
Опинилися в іншому вимірі.
Напросилася п'янь
До інопланетян
І скінчилось пияцтво у Димері.

Землевласники під Кобеляками
Подорожніх цькували собаками.
Нагодився козак,

Сергій Губерначук

2019.11.16 16:28

Орел

Бог боронив од напасті зграю.
Біля латаття збирав.
Люди ніколи не бачили раю.
Хмиз догорав.
Вони розбігались за здобиччю знову
й тягнули в загальний котел
кішку, собаку, вівцю, корову.
На скелі сидів орел.
Він одвертав свої очі від людства

Іван Потьомкін

2019.11.16 13:22

Дощ в Ізраїлі

Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Глянь-но: отам он і тут

Оксана Логоша

2019.11.16 11:41

Рано

Листопадило...Листя падало
Вже останнє.Ось розтане і нестане
Його долі.Віти голі.Ніби й воля-
Ниють рани-"Рано,рано..."

Затуманило...За туманами
Павутинно.Понад тином
Сушить прядиво жовте прадиво-
Молодиця-молодиться.

Юрій Сидорів

2019.11.16 11:21

Нічне

Заснув би, може, та не дасть
Поспати жодної години
Безсоння творчого напасть
Мені щоночі та щоднини.

Ні сном, ні духом - наяву
Ні з ким не сплю.
Пасу Пегаса.
Кінець інтимним рандеву.

Любов Бенедишин

2019.11.16 09:56

***

Приймаю
твоєї жорстокості ніж я:
з вершини блаженства –
до болю підніжжя.

Та знов –
почуттями –
угору, як вперше,
рвонеться

Тамара Шкіндер

2019.11.16 09:20

***

Устами мед...
Але гірчить приправа
Солодких слів, нещирих і лукавих,
Обрамлених у ніжності багет.

У мушлі - море, небо - у краплині...
І все єство тяжіє до нуля.
Вже швидше обертається земля.
Летять у простір миті швидкоплинні.

Віктор Кучерук

2019.11.16 08:03

* * *

На зміну осені спішить зима
З облудою заучених уроків, –
Життя іде, а сенсу вже нема
У підрахунку справ, надій і кроків.
Адже постійно зойки і плачі,
Бездушшя слів і невідступна скрута, –
Порожня сумка висне на плечі
Смішним і непотрібним атрибутом

Микола Соболь

2019.11.16 04:56

Жовтокоса осінь

Синьоока осене, жовтокоса
Застуди до інею срібні роси.

Горобина полум’ям у саду
Стежки не зігріє що іду.

Тебе стріне радісно вертоград,
Салютує блисками зорепад.

Володимир Бойко

2019.11.16 00:25

Адью!

Я не займу твоєї цноти,
Якої вже давно нема.
Не западу на мізероту –
Вже ліпше нари чи сума.

Адью! Живи собі приємно,
Шукай і знайдеш, далебі.
Прощайте, мрії потаємні,
Заадресовані тобі.

Анастасія Романюк

2019.11.15 22:46

Ооо, ні, я краще не буду співати

басисто реветься найгрубша струна,
а стеля по плечах вдаряє.
підлога - моя передсмертна труна,
Геката на прогріх турає.

кислотні дощі не такі нищівні
і повінь не стільки вбиває,
як умисли мої оті продувні,
що я по струні ударяю

Ігор Деркач

2019.11.15 18:23

Пасьянс долі

Життя не має сенсу без мети –
освоїти його далекі межі.
І «дике поле можна перейти»,
якщо іти по ньому обережно.

Буває, досягають висоти,
багаті одягаючи одежі.
А от сірійці будували вежі
у недосяжні зоряні світи.

Сергій Губерначук

2019.11.15 15:59

Таємниця

Вибачайте, жодних передмов!
Творчість – це суцільна таємниця.
На ніч я завішую трюмо.
А чому? Та вам – яка різниця?
Кожну ніч завішую трюмо…

До світанку – лівою пишу,
сходить сонце – я стаю правшею.
Знов – чому? Я вам не розкажу.

Вадим Василенко

2019.11.15 13:12

***

Як останній сірник, тягне димом закурений ранок,
так далеко, так низько гойдається вогник од свічки.
На пагіллі тремтить павутини прозорий серпанок,
і здіймається вгору привиддя ребристої дички.
І нікого ніде, хоч ступай, хоч врости, мовби камінь,
Де

Тамара Шкіндер

2019.11.15 10:50

***

Пливе кача по Тисині".
Котрий рік пливе...
Відчай, горе в Україні
Мороком живе.

Пливе кача по Тисині.
Множить ріки сліз.
Син вернуся в домовині
В рідний дім, де зріс.

Іван Потьомкін

2019.11.15 10:48

***

Лиш грабувать і нічим не гребувать.
Усе тільки тепер і ні крихти на потім.
Байдуже , що добуте усе те
Чужою думкою і потом…
…На пустку, мов знову прокотилася орда монголів,
Перетворилась омріяна і вистраждана воля.

Тетяна Левицька

2019.11.15 09:42

Оксамитове тепло

І навіщо людям пекло,
коли поряд рай земний.
За вікном, так швидко смеркло,
провалився в чорторий
день пустун, як не бувало.
Був і щезнув у пітьмі,
що йому не вистачало?
Я ж босоніж по стерні,
скинувши тісні сандалі,

Олександр Сушко

2019.11.15 05:14

Здаюся!

Хто хвалою маже - той розпусник,
Марно піднімає в неті шум.
Скажеш: "Ти - мудрець!" - по носі лусну!
Бовкнеш: "Геній!" - в гузно укушу.

Хоч у голові в поета пусто
Й шапка Мономаха вже мала -
Хвальковитих потруїв би дустом
Й роздягнув у тернах

Микола Соболь

2019.11.15 04:53

Було своє

Була земля своя і хата,
І хліб із печі на столі
Свіча горіла у імлі.
До неї линули внучата
Уже дорослі, ще малі.
Перемішалось у золі.
Того немає більше свята
Лишилися борги старі
Прийшли за ними лихварі,

Віктор Кучерук

2019.11.15 04:34

* * *

Хоч я боюся порожнин краси
І не люблю безбарвності ніколи, -
Вже листопад оголює ліси
І покриває чорнотою доли.
Мене гнітить сполучення сльоти
Із чередою довгою туманів,
Коли ані турбот, ні суєти
Нема й не видно в невідступній хлані.
Щодня топчусь

Ярослав Чорногуз

2019.11.15 01:31

Пісня

Палають пристрастю вуста,
Спадають почуття, як злива,
Моя любове золота,
Моє кохання чарівливе.

Сердечна щедрість, доброта,
Розмова тепла, жартівлива…
Це – ти, любове золота,
Моє кохання чарівливе.

Володимир Бойко

2019.11.14 21:43

* * *

Закличе осінь зиму зимувати,
Погамувавши згірдний кривосміх.
Нехай взаємних кривд – ой як багато,
Та буревій над краєм ще не стих.

А вітруган зриває застороги,
Перевертає викривлений світ.
Немає нищівнішого нічого,
Ніж вітру невпокорений політ.

Микола Дудар

2019.11.14 21:35

Ми грали блюз

Ми грали блюз чомусь на самоті
Свої закони судді і підсудні
Ось ординат… ну, сакс… ретрокрутій
А квітнув-розквітав лише у дуді…

Усе давно розвідав він… сім нот
Якихось сім, окраса лиш космічна
Зіграти блюз - все рівно що на дот
Самотнім в блюз? п

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів